Сутність та форми безробіття в Україні

Вступ 

Найбільш гострою  проблемою, з якою зустрічається  населення України – це феномен  безробіття (особливо серед молоді). Причиною такого розповсюдженого явища  є неефективність використання робочої  сили у минулому й відсутність  економічних умов, які дали б змогу  людям застосовувати свої навички  у продуктивній роботі за пристойну  плату. Тому не дарма більшість економістів і соціологів розглядають це явище як соціальне зло. І історичний досвід це переконливо доводить. Саме з безробіттям пов’язані такі деструктивні явища як падіння виробництва, бідність, соціальна напруга, криміналізація. Якщо взяти ринок праці, то там безробіття є тіньовим боком зайнятості і, виходячи з цього, всі економічні і соціальні ефекти з точки зору безробіття існують також лише зі знаком „мінус”. Безробіття багатофакторне явище, і воно впливає на всі сфери суспільного життя. Та цей феномен містить в собі дві сторони: позитивну і негативну, це, ніби, „палиця про два кінці”. Наприклад, що є позитивним – безробіття стимулює людину до ефективної праці і підвищення рівня конкурентоздатності своєї робочої сили, відображає перерозподіл кадрів. І другий бік – воно здійснює удар по мотивації людей до праці, крім того у статусі безробітного кадрів майже не використовують в економіці. 

Об’єкт - безробіття як соціально - економічний феномен суспільства. 

Предмет - економічні проблеми безробіття. 

Мета - дослідити економічні проблеми, які наявні при безробітті. 

Актуальність  теми полягає в тому, що в нашій  країні наявне безробіття у великих обсягах, яке спричиняє збитки та проблеми які поширюються на усі сфери суспільного та державного життя. 

Розділ І 

Безробіття –  вимушена незайнятість працездатного  і економічно активного населення, яке за незалежних від нього обставин не спроможне реалізувати свою робочу силу і отримати від цього трудовий дохід. 

Велику увагу  до проблеми безробіття приділяє Міжнародна організація праці (МОП). У ІІ половині ХХ століття на рівні міжнародного права безробіття вже починає тлумачитись як порушення одного з базових соціальних прав людини. 

Конвенція МОП 1988 року „Про сприяння зайнятості”: 

Безробіття –  це втрата заробітку для людини через  причину неможливості одержати роботу, яка влаштовує особу, що здатна працювати, готова працювати і дійсно шукає роботу. 

Головні причини  безробіття. 

1. Спад економіки,  відповідне скорочення сукупного  попиту на робочу силу; вплив  цього циклічного чинника був  посилений утриманням надлишкової  робочої сили на більшості  підприємств до початку перехідного процесу; 

2. Структурні  зрушення (не лише міжгалузеві,  а й секторальні, внутрішньогалузеві  та регіональні), зокрема в Україні  протягом перехідного періоду  спостерігається скорочення попиту  на робочу силу технічної кваліфікації і збільшення потреби в економістах, юристах, менеджерах; цілком імовірно, що через 2 – 3 роки від початку економічного зростання структура попиту на робочу силу зміниться, як це відбулося в Польщі, Чехії, Угорщині. Результатом таких структурних зрушень є якісна невідповідність пропозиції робочої сили потребі в ній. 

3. Рух робочої  сили (професійний, соціальний, регіональний). 

Основний чинник безробіття в економічно розвинених країнах – це науково – технологічний прогрес та запровадження нових технологій. Пояснюється це передусім мізерними інвестиціями, низьким рівнем запровадження сучасних технологій в економіку. 

Визначення безробітних  за методологією Міжнародної організації  праці відрізняється від прийнятого у вітчизняній практиці. 

Безробітні у  визначенні МОП – це особи у віці 15 – 70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості). 

Найбільшгострою проблемою, яка характеризує циклічні коливаннявиробництва, є проблема безробіття та інфляції. Це означає, що ці два явища об'єктивні та неминучі, і тому кожний уряд періодично встає перед гострою проблемою боротьби з безробіттямта інфляцією. 

Безробіття означає  прямі економічні витрати суспільства. Коли збільшується кількість людей, які не мають роботи, то це означає, що скоротилось виробництво, зменшивсядобробут, посилились соціально-економічні протиріччя. Економічні втрати періоду безробіття значно більші, ніж втрати, пов'язані з монополізацією, тарифами або квотами. Вимушене безробіття негативно впливає на моральний стан людини, на його психіку. Втрата роботи, життєве незадоволення часто приводить до морального спаду, до посилення криміногенної ситуації в суспільстві. Безробіття також поглиблює проблему нерівномірності доходів. Це загострює соціальну напруженість, в суспільстві, що часто приводить до руйнування демократичних підвалин та становленню тоталітарних режимів. 

Безробіття визначається як різниця між числом працеспроможних, які знаходяться в складі робочої сили та числом зайнятих. 

1.1. Існує декілька  точок зору, які пояснюють причини  безробіття. Марксистсько-ленінська  економічна наука трактує безробіття  як неминучість при капіталістичному  способі виробництва соціально-економічне явище, при якому певна частина працеспроможного населення не знаходить собі призначення, стає відносно збитковим та утворює резервну армію праці. Наявність безробіття пояснюється дією загального закону капіталістичного накопичення. 

З одної сторони, зростає пропозиція робочої сили: природній приріст населення, розорення вконкурентній боротьбі невеликих власників, все більше втягнений і в процес суспільної праці жінок. З іншої сторони, НТП, зростання органічної будови капіталу приводить до зменшення частки живої праці, не дивлячись на збільшення його абсолютної величини. Марксистсько-ленінська теорія визначає безробіття як необхідну умову існування капіталізму, тому що воно дозволяє капіталу утримувати заробітну плату на низькому рівні, примушує робітників, під загрозою втрати роботи, терпіти підвищення інтенсифікації праці, збільшення робочого дня, зниження заробітної плати нижче вартості робочої сили. Резервна армія праці також необхідна капіталізму, який розвивається стрибкоподібно і нерівномірно, як резервуар вільних робочих рук. Рівень безробіття залежить від зміни фаз проміжного циклу. Воно поступово зростає в період кризи та депресії. По Марксу армія безробіття існує в трьох формах: плинне перенаселення; аграрне (скрите) перенаселення та застійне перенаселення, 

Плинне або  текуче перенаселення пов'язане  з циклічністю капіталістичного виробництва та пояснюється ростом органічної будови капіталу, впровадженням  пової техніки, в результаті чого значна частина робітників стає зайвою, при чому ці величини мінливі в залежності від фаз циклу. 

Аграрне (скрите) перенаселення одна з форм безробіття в сільському господарстві викликана, з одного боку, інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва, а з іншого боку, розоренням фермерів. 

Застійне перенаселення - включає ту частину робочих, які  характеризуються нерегулярністю занять. Це в першу чергу, кваліфіковані робітники, люди, які проживають в злиденних районах і не мають побічного роду занять. 

Марксистсько-ленінська  економічна теорія виходила з неминучості  безробіття при капіталізмі і бачила в армії безробітнихту революційну силу, яка спроможна знищити капіталістичні відносини. 

1.2. На Заході, першим поясненням безробіття  було так зване "класичне" визначення безробіття. 

"Класична" теорія пояснює безробіття елементом високої заробітної плати. Економісти-класики розглядають ринок праці поряд з іншими ринками. Якщо ціни на товари вище цін рівноваги, то виникає перевищення пропозиції над попитом. Безробіття розглядається як підвищення пропозиції робочої сили, яке в свою чергу тягне за собою зміни рівня заробітної плати. Звідси засобом проти безробіття буде зниження заробітної плати до рівня рівноваги. 

Економісти-класики  не бачили в безробітті серйозної соціально-економічної проблеми. Якщо безробіття залежить від дуже високої заробітної плати, то тривале і велике безробіття є вибором самих робітників, результатом діяльності профспілкових комітетів. 

Однак економічна криза 30-х років, яка викликала  масове безробіття, спростувала цю теорію. Стало безглуздо твердити, що безробіття - це тимчасове явище, яке наймані робітники обирають добровільно. На зміну класичному підходу прийшла теорія Дж. М. Кейнса. 

Кейнс не заперечував, що зниження заробітної плати призводить до зниження безробіття. Він скептично  відносився до цієї міри як ефективного засобу боротьби з безробіттям. 

По-перше, на практиці знизити заробітну плату робітникові  дуже складно і тому в масовому масштабі ця політика малоефективна. 

По-друге, зниження заробітної плати - це зниження прибутків  в тих же споживачів, що призводить до спаду купівельної спроможності, а значить - скорочує сукупний попит, що веде до необхідності скорочення обсягів виробництва, а значить - збільшення безробіття. 

Тому Кейнс  пропонував боротися з безробіттям  за допомогою державної економічної фінансової політики. Підвищуючи державні прибутки або знижуючи податки, можна підвищити сукупний попит. Це приводить до збільшення попиту на робочу силу або в свою чергу знижує рівень безробіття. 

Зростання державних  витрат відбувається шляхом розширення державного сектора або за рахунок  збільшення прибутків приватних  споживачів (пенсій, матеріальної допомоги на дітей, стипендій). 

Це приводить  до збільшення загального обсягу попиту. Політика підвищення суспільних витрат або зниження податків приводить до підвищення купівельної спроможності і, як наслідок, до зростання сукупного попиту. А це приводить до скорочення безробіття. 

Важливим шляхом, як вважав Кейнс, збільшення виробництва та скорочення безробіття є стимулювання інвестицій. Останнє може здійснюватись шляхом безпосереднього державного втручання (прийняття постанов уряду) або за допомогою економічних методів: наприклад, зниження ставки відсотка, що робить кредит на розширення виробництва більш вигідним. 

Отже, ми бачимо, що безробіття є об'єктивним явищем економічного розвитку суспільства. Воно виступає у формі прояву суперечностей  розвитку економіки, зростання продуктивних сил, необхідності впровадження досягнень  НТП, зміни форм господарювання та форм власності. Безробіття повністю зжити  неможливо, але проводити політику його обмеження необхідно. Кожній фазі економічного циклу властивий свій рівень безробіття і тут головним завданням держави є проведення такої економічної політики, яка б дозволила "пом'якшити" проходження фаз з високим рівнем безробіття, сприяла б розв'язанню соціальних проблем. 

Розділ ІІ 

2.1. Види безробіття 

Розглядаючи соціально-економічні причини, які породжують безробіття, можна виділити такі його види. 

Добровільне безробіття - виникає через те, що робітники  не хочуть працювати за запропоновану  їм заробітну плату, а згодні працювати  на умовах вищої оплати їх праці. В  деяких випадках люди бажають не працювати  зовсім, ніж займатися низькооплачуваною  і некваліфікованою роботою. Ця позиція зростає з підвищенням сукупного добробуту та освіченості нації. Тому в розвинених країнах у теперішній час кількість таких безробітних зростає. 

Вимушене безробіття породжується за умов негнучкої ціни праці при наявності фіксованої заробітної плати. Якщо оплата праці дуже висока з позицій ринкової рівноваги, але вона не знижується, то пропонування праці надлишкове і лише частина робочих отримає місце, а інші виявляються вимушеними безробітними. 

Причина фіксованості оплати - домовленість про постійну оплату, яка досягається між підприємцями і профспілками і фіксується па певний період (найчастіше 3 - 5 років). 

Приховане безробіття - пов’язане з так званою неповною зайнятістю. 

Варто зазначити, що зусилля багатьох держав, у тому числі нашої, тривалий час будуть спрямовані на ліквідацію безробіття, на те, щоб всі працездатні були зайняті в суспільному виробництві. Проте час довів, що таку повну  зайнятість забезпечити неможливо, оскільки існує фрикційне і структурне безробіття, яке є невідворотним. 

Останнім часом  повну зайнятість визначають як зайнятість, за якої оплачувану роботу мають менш як 100% працездатних. Інакше кажучи, у  разі повної зайнятості рівень безробіття дорівнює сумі рівнів фрикційного і структурного безробіття. Такий рівень безробіття називають нормальним або неоднорідним.