Сутність міжнародних економічних відносин

Отже, міжнародні валютно – фінансові відносини є невід’ємним елементом сучасних ринкових зв’язків, а відтак вони регулюються, таким чином як максимізація прибутку і конкуренція. Головними учасниками цих відносин є банки, девізні відділи великих підприємств та маклери. [14, с. 230]

 

Науково-технічне співробітництво

 

Науково-технічне співробітництво відіграє велику роль як у розвитку науки і техніки країн-учасниць, так і в розвитку їх економік у цілому. Це співробітництво здійснюється у вигляді спільних програм науково-дослідницьких і проектно-конструкторських робіт шляхом об'єднання наукових, фінансових і матеріальних ресурсів, створення спільних науково-дослідницьких груп фахівців чи організацій. [11, с. 155]

МНТС – це форма МЕВ, яка являє собою систему економічних зв’язків у сфері перетину науки, техніки, виробництва, послугової діяльності та торгівлі і існує на основі спільних, наперед вироблених та узгоджених намірів, які закріплені в міжнародних економічних договорах.

В ХХ-ХХІ столітті виділені 4 основні програми науково-технічного співробітництва:

1. Програма TRACECA. Головною її метою є розвиток мережі трансєвропейських магістралей, їх продовження на Схід слідами Шовкового шляху, що існував раніше. TRACECA ставить за мету створення за участю всіх транспортних секторів – від автомобільних доріг і залізниць до судноплавних ліній і трубопроводів – транспортного коридору з Центральної Азії через Каспійське море, Кавказ у Європу.
2. Програма науково-технічного співробітництва провідних європейських країн «Еврика». Основними пріоритетними напрямками є: медицина та біотехнологія, комунікаційні технології, технології енергетики, технології з дослідження навколишнього середовища, інформаційні, лазерні, транспортні технології, нові матеріали, робототехніка та автоматизація виробництва. В даний час найважливішою областю досліджень є інформаційні технології.
3. Програма «Зелена революція» - це розвиток сільського господарства на основі агротехніки. Вона включає три складові частини: виведення нових сортів культур;  розширення площ зрошувальних земель; підвищення рівня механізації сільського господарства, масове застосування мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин.
4. Чорноморське економічне співробітництво. Предметом цього співробітництва є спільна діяльність в областях: транспорт і зв’язок, інформатика, обмін економічною та комерційною інформацією, стандартизація та сертифікація товарів, енергетика, видобуток та переробка мінеральної сировини, туризм, сільське господарство та агропромисловий комплекс, наука і техніка та інше. Діяльність організації досить швидко стала предметом уваги за межами регіону. І до початку ХХІ століття вже майже 30 держав виявили зацікавленість до ЧЕС та в тій чи іншій формі беруть участь у її діяльності або готові до неї підключитися. [11, с.180]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ЗВЯЗКІВ ТА МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІЧНА ІГТЕГРАЦІЯ В ГЛОБАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ

1. Сутність і особливості інтернаціоналізації господарських зв’язків

 

Однією з  фундаментальних закономірностей  розвитку сучасного суспільно-історичного прогресу є інтернаціоналізація господарських відносин. На цій основі формується структурно цілісна система світового господарства. Інтернаціоналізація – об’єктивний процес зближення національних економік, втрати останніми особливих ознак тощо. Базовою оновою інтернаціоналізації господарських відносин є поглиблення міжнародного поділу праці. Ґрунтуючись на розвитку національних структур виробництва, міжнародний поділ праці виступає як економічний фундамент, на якому заснована вся будівля світогосподарських зв’язків. [17, с. 470]

Характерною ознакою  розвитку МЕВ є інтернаціоналізація господарського життя, тобто об’єктивний процес зближення національних економік, що проявляється у зростанні виробничої взаємозалежності економічних суб’єктів із різних країн, міжнародного товарообігу, руху капіталів і робочої сили. Інтернаціоналізація господарського життя таким чином передбачає зростання міжнародної мобільності готових виробів та факторів виробництва.

Інтернаціоналізація господарського життя проявляється в інтернаціоналізації виробництва та інтернаціоналізації капіталу. Під впливом інтернаціоналізації виробництва і капіталу у світовій економіці відбуваються важливі зміни, які полягають в ослабленні бар’єрів на шляху товарів і капіталу з одних країн в інші, результатом чого стало зближення різних національних економік. [3, с. 91]

Інтернаціоналізація виробництва - реалізація міжнародних програм створення складної техніки. Інтернаціоналізація виробництва як процес проявляється у: зростанні виробничої взаємозалежності економічних суб’єктів із різних країн; використанні у виробничому процесі іноземних факторів виробництва; розширенні виробництва за національні кордони.

Інтернаціоналізація капіталу — процес взаємопереплетіння та об’єднання капіталу із різних країн; використання іноземного капіталу для розвитку національних підприємств, національного господарства в цілому. Цей процес виявляється у експорті /імпорті  позичкового і підприємницького капіталів.

Велике значення для інтернаціоналізації має  прорив в інформаційно-комунікаційній сфері. Він призводить, з одного боку, до появи пов’язаного з цією сферою нового ринку товарів та послуг, з іншого – формування систем дозволяє з одного центра керувати розташованим у різних країнах виробництвом. Основний результат цих процесів – поглиблення інтернаціоналізації виробництва, що полягає у створенні кінцевого продукту в різних країнах і на різних стадіях в ньому беруть участь виробники багатьох країн світу. [4, с. 91]

Інтернаціоналізація виробництва – об’єктивний і  досить прогресивний процес, тому що він підвищує ефективність виробництва, сприяє прискоренню поширення у світі науково – технічних досягнень.

Інтернаціоналізація виробництва і всієї економіки  як наслідок інтернаціоналізації продуктивних сил і господарських зв’язків є закономірною передумовою економічної інтеграції як синтезованої форми сукупності економічних зв’язків, у центрі яких стоять відносини спеціалізації і кооперування

 

2.2 Міжнародна  економічна інтеграція

 

Міжнародну економічну інтеграцію можна визначити як якісно новий етап розвитку і форму прояву інтернаціоналізації господарського життя, що передбачає зближення і взаємопристосування, переплетення всіх структур національних господарств.

Інтеграція – це об’єднання економічних суб’єктів, поглиблення їхньої взаємодії, розвиток зв’язків між ними. Економічна інтеграція здійснюється на рівні національних господарств, і між підприємствами, фірмами, компаніями, корпораціями.[3, с.92]

У широкому розумінні міжнародну економічну інтеграцію визначають і як відносини, і як процес. Інтеграцію в першому розумінні можна тлумачити як відсутність будь-якої форми дискримінації іноземних партнерів і кожній із національних економік. Як процес інтеграція проявляється в основних напрямках реалізації інтеграційної тенденції, як основи підтримки стабільності розвитку виробництва і підсилення контролю над ринковою ситуацією.

Процес економічної  інтеграції відбувається тоді, коли дві  або більше країн об'єднуються  разом для створення ширшого  економічного простору. На макрорівні розглядають такі основні форми міжнародної регіональної економічної інтеграції :

• зона преференційної торгівлі(зона з пільговим торговельним режимом, коли дві або декілька країн зменшують взаємні тарифи з імпорту товарів, зберігаючи рівень тарифів в торгівлі з іншими країнами).
• зона вільної торгівлі( є найпростішою формою економічної інтеграції, за якої всі члени угрупування взаємно скасовують мито на товари та послуги, що надходять у сферу зовнішньої торгівлі країн - учасниць);
• митний союз(вважається поглибленою формою економічної інтеграції, крім скасування мита на торгівлі між країнами – членами, угрупування виробляє і застосовує єдиний митний тариф у торгівлі з іншими країнами);[12, с.382]
• спільний ринок(передбачає вільний рух товарів, робочої сили, капіталу, вільне створення центрів підприємницької діяльності);
• економічний та політичний союзи(найвища форма міжнародної економічної інтеграції, характеризується тим що, чим більше економічної інтеграції тим менше політичного суверенітету) .

В даний етап розвитку міжнародної економічної інтеграції основні і головні інтеграційні процеси відбуваються в таких регіонах світу:

1. Європа являє собою приклад території, де інтеграція досягла найбільших розмірів, головними об’єднаннями якої є Європейський Союз(ЄС), Європейська асоціація вільної торгівлі(ЄАВТ), Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС), Співдружність Незалежних Держав (СНД);
2. Північна Америка – Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА);
3. Азія – Асоціація держав Південно – Східної Азії(АСЕАН), Асоціація Азіатсько – тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС), Австралійсько-Новозеландська зона вільної торгівлі, Південно-Тихоокеанський форум (ПТФ), Тихоокеанська економічна рада (ТЕР);
4. Латинська Америка – Латиноамериканська Асоціація інтеграції (ЛАІ), Південноамериканський спільний ринок (МЕРКОСУР);
5. Африка – Митний і економічний союз країн Центральної Африки (ЮДЕАК), Західноафриканський економічний і валютний союз (УЕМОА).[2, с.99]

Отже, процес розвитку міжнародної економічної інтеграції складний і суперечливий. Він викликаний не тільки економічними, а й політичними причинами. Хоча основною причиною інтеграції є вимоги високо розвинутих продуктивних сил що переросли межі національних господарств.

 

 

 

 

 

2.3 Міжнародні економічні організації

 

Міжнародні організації грають усе більш помітну роль у світовій економіці. По-перше, їхня діяльність дозволяє внести необхідний регулюючий початок і визначену стабільність у функціонування валютно-розрахункових відносин. По-друге, вони покликані служити форумом для налагодження валютно-розрахункових відносин між країнами, причому ця їхня функція незмінно підсилюється. По-третє, зростає значення міжнародних валютно-фінансових і кредитних організацій у сфері вивчення, аналізу й узагальнення інформації про тенденції розвитку і вироблення рекомендацій з найважливіших проблем світового господарства.

Основними економічними організаціями  є:

Організація економічного співробітництва та розвитку. Ставить за мету посилювати економіку країн – членів щоб зробити її більш ефективною, просувати ринкову економіку, розвивати вільні обміни, сприяти зростанню як індустріально розвинутим країнам, так і тим, що розвиваються. ОЕСР – це клуб країн, які поділяють спільні ідеї. Це – «клуб багатих», оскільки його країни – члени виробляють 2/3 світових матеріальних цінностей та послуг.

Світова організація  торгівлі. Це міжнародна організація метою якої є розробка системи правових норм міжнародної торгівлі та контроль за їх дотриманням. Головними цілями СОТ є забезпечення тривалого і стабільного функціонування системи міжнародних торговельних зв’язків, лібералізація міжнародної торгівлі,поступове скасування митних і торговельних обмежень.

Міжнародний валютний фонд. Сприяє міжнародному валютному співробітництву шляхом консультації і взаємодії по валютних проблемах; створює сприятливі умови для розширення і збалансування росту міжнародної торгівлі; сприяє стабільністю валютних курсів, підтримці упорядкованих валютних взаємин; надає допомоги в створенні багатобічної системи платежів і в усуненні обмежень на обмін валют, що перешкоджають розвитку міжнародної торгівлі.

Група Всесвітнього банку. Всесвітній банк, багатобічна кредитна установа, складається з 5 тісно зв'язаних між собою інститутів, загальна мета яких – підвищення рівня життя в країнах, що розвиваються, за рахунок фінансової допомоги розвитих країн:

1. Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) – надання кредитів відносно багатим країнам, що розвиваються. МБРР – головна складова групи Всесвітнього банку. Часто цей банк називають Всесвітнім.
2. Міжнародна асоціація розвитку (МАР) – надання особливо пільгових кредитів найбіднішим країнам, що розвиваються, що не в змозі брати кредити у Всесвітнього банку.
3. Міжнародна фінансова корпорація (МФК) – сприяння економічному росту в країнах, що розвиваються, шляхом надання підтримки приватному сектору.
4. Багатобічне агентство по інвестиційних гарантіях (МАІГ) – заохочення іноземних інвестицій у країнах, що розвиваються, шляхом надання гарантій іноземним інвесторам від утрат, викликуваних некомерційними ризиками.
5. Міжнародний центр по врегулюванню інвестиційних суперечок (МЦУИС) – сприяння збільшенню потоків міжнародних інвестицій шляхом надання послуг по арбітражному розгляді і врегулюванню суперечок між урядами й іноземними інвесторами.

ІІІ впливова кредитна організація. Метою цієї організації є : підтримка переходу країн Центральної і Східної Європи до орієнтованого на відкритий ринок економіки; сприяння розвитку приватного підприємництва в країнах, прихильних принципам багатопартійної демократії, плюралізму і ринкової економіки.

Таким чином, кредитна діяльність міжнародних фінансових організацій глобального та регіонального  рівнів упродовж свого існування  була спрямована на створення, розвиток та модернізацію об’єктів наднаціональної виробничої інфраструктури.