Сутність кредитної поліики банку та її види

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП 3

1. СУТНІСТЬ КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ БАНКУ ТА ЇЇ ВИДИ 4

2. ПРАКТИКА КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ КБ, ШЛЯХИ  ЇЇ ВДОСКОНАЛЕННЯ 12

ВИСНОВКИ 18

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

У ринковій економіці основною формою кредиту є банківський кредит. Кредитування господарських суб'єктів і громадян є однією з найважливіших функцій банків як спеціалізованих кредитних установ. Банківський кредит – необхідний інструмент стимулювання народного господарства, без якого не можуть успішно працювати товаровиробники. В сучасних умовах необхідно навчитися як на макро-, так і на мікрорівні, правильно й ефективно використовувати банківський кредит в інтересах розвитку національної економіки України.

Банківський кредит – це форма кредиту, за якою грошові кошти надаються в позику банками. Комерційні банки, що мають ліцензію НБУ, є головною ланкою кредитної системи; вони одночасно виступають у ролі покупця і продавця наявних у суспільства тимчасово вільних коштів. Позики надаються банками суб'єктам господарювання всіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Фінансовою основою банківського кредиту є позичковий банківський капітал. При проведенні кредитної політики комерційні банки виходять із необхідності забезпечити поєднання інтересів банку, його акціонерів і вкладників та господарських суб'єктів із врахуванням загальнодержавних інтересів. Комерційні банки самостійно визначають порядок залучення та використання коштів, проведення кредитних операцій, встановлення рівня відсоткових ставок і комісійних винагород. Вони відповідають за своїми зобов'язаннями перед клієнтами всім належним їм майном і коштами.

Постійне забезпечення оптимального рівня кредитного ризику з одночасним досягненням планового рівня прибутку від кредитних вкладень в умовах нестабільності зовнішнього середовища вимагає запровадження в банках науково обґрунтованої кредитної політики, яка базується на достовірності та репрезентативності даних аналізу поточної ситуації та можливих шляхів її розвитку в майбутньому, можливості банку оперативно реагувати на зміну різноманітних факторів, що впливають на ринок кредитних послуг.

1. СУТНІСТЬ КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ БАНКУ ТА ЇЇ ВИДИ

Постійне розширення кредитного ринку України та поява нових форм кредитних відносин у вітчизняній практиці банківського кредитування, поряд зі змінами у складній системі норм законодавства, вимагають від банків підвищення якості управління кредитною діяльністю та перегляду підходівщодо формування своєї кредитної політики. Сучасна кредитна політика банків повинна базуватися на нових економічних умовах і потребах суб’єктів економічних відносин відповідно до загальної стратегії розвитку банку. Крім того, вона повинна включати адекватні стандарти управління кредитним процесом і кредитним ризиком. Кредитна політика банку тільки тоді може бути ефективною, коли вона є науково обґрунтованою і формується відповідно до законів економіки та виявлених закономірностей управління діяльністю банку.

У сучасній вітчизняній науковій думці відсутнє однозначне тлумачення терміну «кредитна політика банку». Діапазон тверджень змінюється від положення про те, що кредитна політика – це система принципів, встановлених центральним банком та державою в кредитній сфері з метою регулювання кредитного процесу в банках; до думки, що кредитна політика має формувати склад кредитного портфелю та встановлювати стандарти для прийняття кредитних рішень.

У сучасній економічній літературі паралельно існують дві позиції  щодо

змісту кредитної політики банку. По-перше, кредитна політика на макроекономічному рівні зазвичай розуміється як банківська політика. По-друге, кредитна політика на мікроекономічному рівні розглядається, як правило, як політика конкретного банку в сфері управління кредитним процесом (у вузькому сенсі).

Головне призначення політики банку полягає, з одного боку, в створенні методологічних та методичних основ управління діяльністю банками, а з іншого – у формуванні загальних принципів впливу банківської діяльності на соціально-економічний розвиток країни. Політика кожного конкретного банку визначає цільові орієнтири його розвитку, послідовність дій і закладає основи майбутніх результатів. Від якості проведеної банком політики залежить як саме існування банку, так і його економічне зростання, а в кінцевому результаті – стабільність банківської системи в цілому і рівень економічної стійкості в країні і її регіонах.

Політика банку являє  собою сукупність директив, які визначають межі дії банківської установи та є загальним керівним принципом під час прийняття управлінських рішень. Політику банку також визначають як сукупність принципів для прийняття рішень з метою організації ефективного управління банком, банківською системою та економікою.

Кредитна політика банку  передбачає виділення суб’єктів, що здійснюють управління кредитною діяльністю, та об’єктів, щодо яких здійснюється процес управління. Вплив кредитної політики, як механізму управління, направлений на зміну параметрів об’єктів, які характеризують кредитні відносини відповідних суб’єктів. Сама назва політики вже визначає основний об’єкт її впливу, а саме кредит. Розгляд кредиту як сукупності економічних відносин, дає змогу зробити висновок про те, що кредит і сформовані банком на його основі кредитні продукти, знаходяться під постійним впливом об’єктивних економічних законів, які реалізуються через кредитну політику.

Кредит, як економічна категорія, проявляє свою сутність, з одного боку, у вигляді сукупності економічних відносин з приводу руху вартості, а з іншого, – у вигляді позики товарів або грошових коштів. Тому специфіка кредиту як економічної категорії проявляється в його суб’єктах, якими є кредитор і позичальник. Рух форми вартості являє собою внутрішній зміст кредиту.

Кредит визначає кредитну політику комерційного банку, оскільки кредитні відносини є об’єктивною основою для її розробки. Але існує і зворотна залежність. Вивчивши інтереси юридичних та фізичних осіб, їх потреби, банк може точніше сформулювати основні пріоритети своєї кредитної політики.

Вплив кредитної політики на кредит полягає в тому, що вона дає змогу оцінити реальні потреби клієнтів та реалізувати їх в новій комбінації форм кредиту або нових формах кредиту, що, поза сумнівом, зачіпає і кредит як економічну категорію. Так прогресивна кредитна політика, як важливий елемент надбудови, що прийнята до виконання персоналом банку і правильно усвідомлена акціонерами, основними клієнтами банка, органами державного контролю та іншими структурами, стає важливою матеріальною силою, сприяючи розвитку банку, підвищенню ефективності його роботи. І навпаки – неадекватна кредитна політика приводить до затримки розвитку банку, погіршення його фінансового стану, а можливо, і до його банкрутства.

Перелічені вище положення, що пов’язані із з’ясуванням: основних властивостей, суб’єктів, об’єктів, функцій та ролі кредитної політики; дають змогу визначити сутність кредитної політики банку, як сукупності базових принципів та критеріїв прийняття управлінських рішень у сфері кредитної діяльності банку з метою реалізації його кредитного потенціалу та ефективного впливу на економіку країни на різних рівнях.

Специфіка діяльності банку, як управляючого економічними відносинами в моделі «кредитор-позичальник», вимагає структурувати кредитну політику банку за основними цілями управління:

– кредитна політика банку, що направлена на управління кредитним потенціалом та внутрішніми кредитними процесами;

– кредитна політика банку, що направлена на управління діяльністю його клієнтів.

Таким чином, кредитна політика банку, в якості базового елемента процесу управління кредитним портфелем, визначає довгострокові цілі банку в кредитній діяльності, враховуючи загальну спрямованість функціонування банку, а також інструменти і процедури безпосередньої роботи працівників в процесі здійснення управління.

Основні положення кредитної політики банку визначаються місією і стратегією розвитку банку, але є, у свою чергу, основою для розробки тактики, процедур, правил і механізмів її реалізації.

Саме на стадії розробки кредитної політики банку повинні вирішуватися завдання, пов’язані із створенням базових принципів, критеріїв, стандартів і лімітів ухвалення управлінських рішень, обов’язкових для всіх структурних підрозділів банку.

Оскільки кредитні відносини банку відрізняються значною різноманітністю і можуть приймати різну форму, кредитна політика банку може бути структурована за видами в залежності від специфіки об’єкта управління. Як правило, кредитну політику класифікують за цілями кредитування та суб’єктами кредитних відносин. Однак сучасні тенденції щодо диференціації кредитних відносин дають змогу доповнити вже існуючі класифікації наступними видами кредитної політики: політика банку на міжбанківському ринку кредитів та депозитів; політика обліку векселів; політика здійснення факторингових операцій; політика банку на вторинному ринку цінних паперів; лізингова політика банку.

Кредитна політика банку  має своє функціональне призначення. Як складова загальної політики банку, кредитна політика виконує як загальні функції, так і специфічні, що властиві лише їй і що вирізняють кредитну політику в загальній структурі банківської політики.

До загальних функцій  кредитної політики можна віднести:

– комерційну функцію, що проявляється в цільовій орієнтації банку на отримання прибутку;

– стимулюючу функцію, що проявляється в задоволенні потреб держави та клієнтів банку в кредитних ресурсах;

– контролюючу функцію, що направлена на оцінку кредитних ризиків та їх мінімізацію.

До специфічних функцій  кредитної політики слід віднести:

– формування системи цілей  управління кредитною діяльністю банку;

– забезпечення узгодженості інтересів різних кредиторів та позичальників;

– оптимізацію окремих  кредитних продуктів та кредитного портфелю банку загалом.

Виходячи з цього, кредитна політика банку є одним з найважливіших інструментів запобігання ризикам, а її головне призначення полягає у встановленні ключових принципів, яких мусять дотримуватися менеджери та керівники банку при плануванні кредитної діяльності та видачі кредитів.

Тип кредитної політики банку  спрямований на мінімізацію кредитного ризику, що розглядається як пріоритетна мета в здійсненні його кредитної діяльності. Виділяють наступні типи кредитної політики банку:

– консервативний,

– поміркований,

– агресивний.

Консервативний тип кредитної політики банку спрямований на мінімізацію кредитного ризику разом з бажанням не відставати від загальних тенденцій ринку. Така мінімізація розглядається як пріоритетна мета в здійсненні його кредитної діяльності. Орієнтуючись на даний тип кредитної політики, банк не намагається отримувати високі доходи за рахунок значного розширення обсягів кредитної діяльності. При застосуванні даного типу кредитної політики характерною особливістю є скорочення кола позичальників та здійснення пролонгації кредитів виключно надійним клієнтам. Суттєво скорочуються строки надання кредиту та його розміри, збільшується вартість кредиту. Наслідком впровадження такої політики може бути досягнення стабільного фінансового стану в короткостроковій перспективі та ймовірність втрати ринку та конкурентних переваг. Методами реалізації даної політики є:

– жорсткі критерії оцінки кредитоспроможності позичальників;

– мінімізація строків  надання кредитів та їх обсягів;

– жорсткі умови надання  кредиту та підвищення його вартості;

– використання жорстких процедур ліквідації проблемної заборгованості.

Поміркований тип кредитної  політики характеризує типові умови її здійснення у відповідності до загальноприйнятих банківською практикою та орієнтується на середній рівень кредитного ризику. Основною метою такої політики є орієнтація на такий рівень кредитного ризику, що дозволяє максимізувати фінансову стабільність банку як у короткостроковій перспективі, так і в довгостроковій. У більшості випадків є відображенням усереднених умов здійснення кредитної політики на ринку з огляду на загальноприйняту фінансову практику.

Агресивний тип кредитної  політики за пріоритетну мету ставить максимізацію прибутку у короткостроковій перспективі за рахунок розширення обсягів кредитної діяльності, зайняття більшої частки ринку.

Впровадження такого типу кредитної політики супроводжується ігноруванням високого рівня кредитного ризику, що супроводжує такі операції. Таким чином, кредит поширюється на максимальну кількість клієнтів, включаючи найбільш ризиковані їх групи. Може збільшуватися період надання та обсяг кредиту, пролонгуватися борг, знижуватися вартість кредиту. Разом із зростанням частки ринку та збільшенням потенційного прибутку може спостерігатися зниження платоспроможності та ліквідності банку.

Методами реалізації такої  політики є:

– надання кредитів більш  ризиковим категоріям позичальників,

– збільшення строків надання  кредитів та їх розмірів,

– зниження вартості кредитів до мінімально можливого рівня,

– надання позичальникам  можливості пролонгації кредиту.

Роль кредитної політики банку визначається її основною властивістю, як інструмента управління, і полягає в організації ефективного управління банком, а також ефективного впливу на економіку країни на різних рівнях.

На макроекономічному  рівні слід підкреслити важливе  значення кредитної політики в процесах формування, розподілу та перерозподілу національного доходу, в організації планування і регулювання грошового обороту держави, а на мікроекономічному рівні (рівні окремого банку) в забезпеченні стабільності діяльності банку, його надійності, рентабельності і ліквідності, адекватності діяльності банку потребам його клієнтів.

Роль кредитної політики банків в економіці країни пояснюється її важливим значенням в процесі перерозподілу грошових коштів між галузями та сферами ринкової економіки через банки; фінансування та кредитування потреб економіки на не інфляційній основі, тобто без випуску в обіг додаткових грошових знаків.