Сутність кредитної кооперації та її розвиток у країнах світу (ХІХ ст.- поч. XX ст.)

ify">Під час прийняття рішення про надання кредиту членам кредитної спілки основною умовою є очевидна та належним чином підтверджена здатність члена повернути основну суму та проценти за кредит на встановлений в договорі термін за рахунок власних джерел доходу. Таку здатність для підприємницьких кредитів забезпечують обов’язковим складанням та аналізом бізнес-плану. Для споживчих кредитів сума місячного платежу не може перевищувати 50% чистого місячного доходу позичальника. При цьому такий доход має бути реальним та очевидним. Додатковими умовами прийняття рішення про надання кредиту членові кредитної спілки можуть бути його кредитна історія в спілці та можливе застосування одного з видів забезпечення. Крім того, в цьому положенні можна передбачити обов’язкову умову для надання членам окремих видів кредитів, а саме: наявність у позичальника в кредитній спілці певної суми внесків відповідних видів. За умови відсутності в позичальника поточної простроченої заборгованості кредитний договір може бути пролонговано. Для цього обов’язковою умовою має бути те, що до подальших платежів із сплати кредиту входитимуть не тільки проценти, а й частина основної суми кредиту. Повторна пролонгація угоди неприпустима.

Для нагляду за своєчасністю сплат за наданими кредитами й оперативного планування руху грошових потоків кредитна спілка веде належний аналітичний облік. Простроченим кредитом вважають такий кредит, очікуваний платіж за якою не надійшов повністю або частково станом на дату, визначену в графіку сплат за умовами кредитного договору. До суми платежу залежно від порядку сплати процентів та основної суми кредиту можуть входити проценти, проценти та частина основної суми кредиту, проценти та основна сума кредиту. Залишок заборгованості за простроченим кредитом - це сума всього не сплаченого залишку основної суми простроченого кредиту. Така сума є базою для розрахунку необхідного розміру резерву сумнівних боргів, якщо цей кредит визнано сумнівною щодо повернення.

Якщо попередні заходи не привели до сплати боргу, кредитна спілка вдається до дій, спрямованих на стягнення боргу в примусовому порядку. Перед їх вчиненням кредитна спілка має вжити таких заходів:

а) визначити суму боргу на останній день перед початком цих заходів, а також документально її зафіксувати. Сума боргу складається з таких частин:

                    не сплачена решта основної суми кредиту;

                    нараховані не сплачені проценти за кредит;

                    пеня, неустойка та штраф, якщо їх передбачено в кредитному договорі;

                    сума відшкодування збитків. завданих кредитній спілці внаслідок неналежного виконання зобов'язань за угодою з боку боржника, якщо це прямо передбачено в кредитному договорі;

б) визначити можливість та реальність звернення стягнення на майно боржника або третіх осіб:

                  наявність такого майна та його вартість, місцезнаходження тощо;

                  наявність претензій інших кредиторів на це майно або взагалі до боржника;

                  наявність прав інших осіб на це майно (наприклад, неповнолітні діти);

                  оцінити доцільність звернення стягнення на певне майно боржника, враховуючи вартість цього майна та вартість заходів, які доведеться здійснити;

                  встановити місцезнаходження боржника.

Стягнення боргу примусовим способом здійснюють у порядку, передбаченим чинним законодавством. У деяких випадках, за спеціальним рішенням кредитного комітету, кредитна спілка може відстрочити застосування щодо позичальника заходів примусового стягнення боргу і дотриманням передбаченого в законодавстві процесуального терміну. Однак таке рішення потрібно належним способом обґрунтувати. Якщо протягом року всі вказані заходи не привели до повернення боргу позичальника, такий кредит підлягає списанню. Списання кредитів здійснюють за рішенням правління за поданням кредитного комітету спілки. В деяких випадках, за спеціальним рішенням правління, кредитна спілка може відстрочити списання не повернених кредитів. Однак таке рішення потрійно обґрунтувати, і його доцільність має бути очевидною.

Діяльність кредитних спілок передбачатиме вирішення питань щодо залучення внесків кредитної спілки. Для цього визначаються:

1.                  Класифікація внесків членів. Внески членів кредитної спілки поділяються:

                    за обов'язковістю – на обов'язкові і необов'язкові;

                    за зворотністю – на зворотні і незворотні;

                    за можливістю нарахування процентів (розподілу доходів) – на внески, на які потрібно нараховувати проценти, внески, на які можна розподіляти доход та внески, на які проценти не нараховують (доходу не розподіляють);

                    за економічною природою – на внески, що належать до капіталу, та внески, що належать до зобов'язань спілки;

                    за власністю – на внески, що є власністю членів кредитної спілки, та внески, що є власністю кредитної спілки;

                    за цільовим призначенням – на внески, які кредитна спілка використовує для надання кредиту членам кредитної спілки, та внески, що формують власний капітал спілки.

2.                  Види внесків членів кредитної спілки:

                    вступний внесок – обов'язковий незворотний внесок, що вноситься особою одноразово в момент її вступу в члени спілки в розмірі, якщо цього розміру не переглянула спостережна рада спілки. На вступний внесок проценти не нараховуються. Вступний внесок повністю спрямовується на формування резервного фонду спілки і є власністю кредитної спілки;

                    обов'язковий пайовий внесок - обов'язковий зворотний внесок, що вноситься особою в момент її вступу в члени спілки в розмірі, визначеному спостережною радою спілки. На обов'язковий пайовий внесок може розподілятися доход за результатами роботи кредитної спілки за певний період у розмірі та порядку, визначеному спостережною радою спілки. Обов'язковий пайовий внесок спрямовується на надання кредитів членам кредитної спілки та формує її пайовий капітал. Обов'язковий пайовий внесок може бути повернутий за бажанням члена спілки, що тягне за собою припинення членства в спілці;

                    додатковий пайовий внесок - необов'язковий зворотний внесок члена кредитної спілки, максимальний розмір якого законодавством не регламентується і може бути обмежений лише рішенням спостережної ради спілки. На додатковий пайовий внесок можуть бути нараховані відсотки за результатами роботи кредитної спілки за певний період у розмірі та порядку, визначеному спостережною радою спілки. Додатковий пайовий внесок спрямовується на надання кредитів членам кредитної спілки та формує її пайовий капітал;

                    вклад на депозитний рахунок - необов'язковий зворотний внесок члена кредитної спілки, розмір і термін знаходження в користуванні спілки якого визначено відповідними договорами. На вклад на депозитний рахунок здійснюється нарахування процентів згідно укладеними договорами. Вклад на депозитний рахунок спрямовується на надання кредитів членам кредитної спілки та входить до складу її зобов’язань. Вклад на депозитний рахунок є власністю члена та повертається йому відповідно до умов укладених договорів.

3.                  Варіанти нарахування відсотків на пайові внески:

                    нарахування процентів здійснюється лише на внески, які знаходилися в спілці станом на початок періоду: при розрахунку не враховуються пайові внески, що були внесені протягом періоду. У випадку вибуття членів, внески яких знаходилися в спілці на початок періоду, доход на такі внески за даний період розподіляється, незважаючи на втрату особою членства в спілці (якщо інше не було передбачено в Положенні спілки);

                    нарахування процентів здійснюється на внески, які знаходилися в спілці на кінець періоду: при розрахунку не береться до уваги фактичний термін перебування внесків конкретного члена в кредитній спілці;

                    нарахування процентів по “пайоднях” - розрахунок здійснюється на основі наявних у конкретного члена “пайоднів” за відповідний період (сума внесків множиться на кількість днів фактичного перебування внесків у спілці протягом періоду).

4.                  Формування політики кредитної спілки щодо залучення внесків членів. Залучення внесків членів кредитної спілки визначає спостережна рада спілки через прийняття відповідного Положення в якому потрібно визначити:

                    види внесків членів кредитної спілки відповідно до цього Положення;

                    максимально допустиму питому вагу внесків, що належать одному членові, в пасивах спілки (в процентному співвідношенні із загальними пасивами спілки);

                    режим залучення внесків депозитного типу відповідно до термінів дії угод, варіантів нарахування процентів і сплати процентів та суми внеску, можливості поточного зняття чи вкладення частини суми внеску;

                    питому вагу окремих видів внесків депозитного типу в загальній сумі таких внесків;

                    мінімальний та максимальний розмір вкладень за окремими видами внесків депозитного типу;

                    мінімальний та максимальний термін дії угод за окремими видами внесків депозитного типу, які є строковими;

                    можливість застосування в угодах штрафних санкцій щодо вкладника в разі, якщо з його ініціативи достроково припиняють дію угод про внесення строкового членського внеску депозитного типу;

                    можливість застосування в угодах щодо внесків депозитного типу змінних (прирівняних до еквіваленту) процентів;

                    періодичність та варіант розподілу доходів на внески пайового типу;

                    порядок та термін повернення окремих видів зворотних внесків на вимогу члена.

5.                  Режим залучення вкладів на депозитні рахунки:

а) за терміном дії договорів вклади на депозитні рахунки поділяються на:

                    термінові (строкові);

                    безтермінові (без визначення в угоді терміну залучення);

б) термінові вклади на депозитні рахунки за строками дії договорів поділяються:

                    короткострокові (до трьох місяців);

                    середньострокові (від трьох до 12 місяців);

                    довгострокові (12 місяців і більше).

6.                  Термінові вклади на депозитні рахунки можуть залучатися за наступними режимами:

                    вклади з періодичним нарахуванням та сплатою процентів і суми вкладу в кінці строку дії договору;

                    вклади з періодичним нарахуванням та сплатою процентів та суми вкладу в кінці строку дії договору;

                    вклади з періодичним нарахуванням та сплатою процентів і частини суми вкладу.

7.                  Безтермінові вклади на депозитні рахунки – це поточні вклади з правом зняття або до внесення будь-якої суми в будь-який час. Проценти за такими вкладами повинні бути набагато нижчими, ніж по термінових вкладах. Безтермінові вклади на депозитні рахунки можуть залучатися за наступними режимами:

а) щодо суми вкладу:

                    поточні вклади з правом зняття або до внесення будь-якої суми в будь-який час;

                    внески з правом періодичного зняття будь-якої суми;

                    фіксовані вклади з правом зняття повної суми в будь-який час на вимогу члена спілки;

б) щодо сплати процентів:

                    періодично;

                    на запитання.

кредитна кооперація спілка

 

РОЗДІЛ 2. Розвиток кредитної кооперації у країнах світу

 

2.1             Історія виникнення кредитних спілок

 

Ідея створення кредитних спілок виникла тоді, коли внаслідок прискорення промислового розвитку, проблема коштів з дедалі більшою гостротою поставала не тільки перед підприємцями, а й перед певними групами приватних осіб. Переважно це були громади, об’єднані виробничими, професійними чи соціальними інтересами. Не маючи змоги взяти кредит у банках, люди почали допомагати один одному власними коштами.

Ідея створення кредитних спілок виникла в середині ХІХ століття. Батьківщиною кредитної кооперації вважається Німеччина, її засновники — Райффейзен (1818-1888 рр.) і Щульце-Деліч (1808-1883 рр.). Райффейзен, власне, запозичив ідеї Шульце-Деліча, але розвинув їх у свою «Райффейзенську кооперацію», що стало причиною життєвого конфлікту між цими двома піонерами і привело до розвитку в Німеччині двох видів кредитної кооперації.

<