Сутність кредитної кооперації та її розвиток у країнах світу (ХІХ ст.- поч. XX ст.)

2

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УКООПСПІЛКИ

«ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ»

РЕФЕРАТ

з дисципліни

«Теорія та історія кооперації»

на тему:

«Сутність кредитної кооперації та її розвиток

у країнах світу (ХІХ ст.- поч. XX ст.)»

Виконала:

студ.гр.ОА-21

Колеснікова М.В.

Полтава 2010

Вступ

В економіці небанківські фінансові інститути відіграють важливу роль у спрямуванні коштів від позикодавців-заощадників до позичальників-витратників. У забезпеченні посередництва в таких випадках немала роль належить кредитним спілкам. У травні 1990 року до МКА входило 10 міжнародних і 192 національні організації з 77 країн із загальною кількістю членів 613 799 229 чоловік. З них 58 мільйонів припадало на СРСР і приблизно стільки ж на США, понад 10 мільйонів на Англію, майже 17 мільйонів на Францію, 15 мільйонів на Румунію і понад 11 мільйонів на Канаду. Приблизно третина організацій, що входять до МКА, представляють сільськогосподарську кооперацію, а більш як чверть — кредитну.

Найбільш поширеним у світі видом кооперативних організацій є кредитні кооперативи. Цей вид кооперації розповсюджений у більшості країн, де він існує у вигляді розвинутих фінансових систем кредитних спілок, кооперативних банків та інших форм фінансової взаємодопомоги. В минулому кредитна кооперація була поширеною й в Україні, де вона виникла ще у другій половині ХІХ ст. і з часом перетворилась у потужну багаторівневу систему самозабезпечення сільського та міського населення необхідними фінансовими послугами. Але на початку 30-х років ХХ ст. мережа установ кооперативного кредиту була знищена, а її кошти та майно – передані державному банку. Після цього ідея кредитної кооперації в Україні була забутою більш, ніж на шістдесят років. Протягом цього періоду наукові дослідження даної проблематики практично не здійснювались. Тому сьогодні вона є маловідомою і майже не висвітленою не тільки українською, а й усією пострадянською економічною наукою.

Метою написання реферату є дослідження історії світового розвитку кредитної кооперації, розкриття її суті, вивчення організаційних засад створення кредитних спілок.

1. Організаційні засади діяльності кредитних спілок

У липні 2001 р. було прийнято Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, який регулює діяльність окремих видів фінансових установ і ринків в Україні. Цей закон дозволяє системно вирішити ряд проблем, зокрема:

                    дає чітке визначення фінансових установ та фінансових послуг і визначає їх перелік та класифікацію;

                    встановлює рамкові щодо всіх фінансових установ норми стосовно умов та правил діяльності з надання фінансових послуг на фінансових ринках;

                    окреслює структуру цілісної системи регулювання та нагляду за діяльністю фінансових установ і визначає механізми взаємодії та інформаційного обміну між окремими державними органами, що входять до її складу (Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку та Уповноважений орган у сфері регулювання ринків фінансових послуг);

                    передбачає існування спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг і визначає функціональні й організаційні засади здійснення даним органом функцій регулювання та нагляду за діяльністю небанківських фінансових установ.

Становлення законодавчої бази, що регулює діяльність кредитних спілок в Україні, протягом останнього часу привело до прийняття в грудні 2001 р. Закону України “Про кредитні спілки”, який визначає організаційні, правові, економічні засади створення та діяльності кредитних спілок, їх об’єднань, права й обов’язки членів кредитних спілок та їх об’єднань. Згідно з цим законом кредитна спілка - неприбуткова організація, заснована фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об’єднання грошових внесків членів кредитної спілки.

Кредитну спілку визначено як фінансову установу, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг. Кредитна спілка - одна з форм об’єднання на кооперативних засадах учасників економічних відносин в фінансовій сфері, з метою використання тимчасово вільних коштів для надання взаємної фінансової допомоги.

Неприбутковість кредитної спілки як кооперативного об’єднання полягає в тому, що основною метою їх діяльності є надання фінансових послуг і захист заощаджень лише своїх членів за собівартістю. Особливістю є те, що у собівартість послуг не включається чистий прибуток, а всі члени спілки одночасно є і клієнтами, і власниками. Ця мета досягається за рахунок господарської діяльності, яка здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Кредитні спілки мають особливості функціонування, зокрема:

                  кредитна спілка об’єднує тільки фізичних осіб;

                  вона працює у вузькому секторі фінансового ринку, маючи справу переважно з дрібними позичками;

                  кредитну спілку створюють як юридичну особу за ініціативою групи людей, яких щось вже об’єднує, наприклад: об’єднаних за територіальними, професійними та іншими ознаками;

                  кредитній спілці як кооперативній формі господарювання властива демократичність самоврядування, а саме: рівноправність спілчан незалежно від величини внеску та часу вступу до цієї організації; можливість брати участь в управлінні в разі обрання до керівних органів; право на повну фінансову та іншу інформацію про діяльність кредитної спілки; право контролювати діяльність виборних керівних органів;

                  сутність кредитної кооперації передбачатиме мінімальний фінансовий ризик, завдяки чому ця організація більш-менш стійко реагує на постійну мінливість ринку.

За допомогою кредитних спілок можуть відбуватись різноманітні форми забезпечення кредиту, спрощене оформлення документів, швидке надання кредиту, людяний підхід у складних життєвих ситуаціях.

Кредитні спілки розрізняються за сферою діяльності і організаційними засадами, зокрема:

За джерелами формування та напрямами використання фінансових ресурсів виділяються:

                  з переважно залученими коштами та використанням їх для задоволення тільки виробничих потреб членів кооперативу (Райфейзенівська модель);

                  з переважно власними коштами та використанням їх на будь-які потреби (модель народних банків Шульце-Деліча);

                  змішана модель (Офенбахівська модель).

За напрямами діяльності:

                  ощадно-позичкові товариства, які ґрунтуються накласичній моделі “народних банків” Шульце-Деліча;

                  каси взаємодопомоги як міська модель кредитного кооперативу для підприємств, установ та організацій;

                  сільські кредитні кооперативи, які ґрунтуються на класичній моделі сільської кооперації Райфейзена;

                  кредитні кооперативи з товарними функціями - міські та сільські моделі кредитно-споживчих, кредитно-постачальницьких, кредитно-збутових та інших кредитних кооперативів з товарними функціями;

                  кредитні кооперативи з інвестиційними функціями - міські та сільські моделі кредитно-будівельних та інших кредитно-інвестиційних кооперативів;

                  універсальні кооперативи з кредитними функціями - міського та сільського типу;

                  кредитні спілки для різних типів поселень, підприємств, установ і організацій.

Діяльність кредитної спілки ґрунтується на таких основних засадах:

                  добровільності вступу до кредитної спілки та свободи виходу з неї;

                  рівноправності членів кредитної спілки;

                  самоврядування;

                  гласності.

Відповідно до цих засад:

                  ніхто не може бути примушений вступати до кредитної спілки, а виключення з членів кредитної спілки здійснюється лише у разі порушення членом кредитної спілки її статуту;

                  усі члени кредитної спілки мають рівні права, в тому числі під час голосування на загальних зборах, незалежно від розміру пайового та інших внесків;

                  кредитна спілка зобов'язана забезпечити повне та своєчасне інформування своїх членів з питань власної діяльності, на їх прохання ознайомлювати з протоколами загальних зборів і засідань інших органів управління кредитної спілки, видавати копії документів або витяги з них;

                  забороняється будь-яке втручання в діяльність кредитної спілки, за винятком випадків, передбачених законодавством України про кредитні спілки.

Кредитна спілка є юридичною особою, має самостійний баланс, банківські рахунки, які відкриває і використовує згідно із законодавством у самостійно обраних банківських установах, а також печатку, штамп та бланки із своїм найменуванням і власну символіку. Вона набуває статусу юридичної особи з моменту державної реєстрації.

Кредитна спілка може:

                  укладати від свого імені договори та інші угоди, які не суперечать нормативно-правовим актам та статуту кредитної спілки;

                  набувати майнових та немайнових прав;

                  мати обов'язки, що випливають із законодавства України, чинних законодавчо-нормативних актів, укладених кредитною спілкою угод;

                  бути позивачем і відповідачем у судах.

Кредитна спілка не може бути засновником або співзасновником суб'єкта (суб'єктів) підприємницької діяльності. Вона діє на основі самофінансування, несе відповідальність за наслідки своєї діяльності та виконання зобов'язань перед своїми членами, партнерами та державним бюджетом, а також за своїми зобов'язаннями у межах вартості майна, яке належить їй на праві власності. Державне регулювання і контроль за діяльністю кредитних спілок та їх об’єднань здійснює органу державної виконавчої влади ((державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг).

Кредитування членів кредитних спілок можливе з урахуванням таких напрямів їх господарської діяльності :

                    отримання кредитів від імені членів кредитної спілки також селянськими (фермерськими) господарствами та приватними підприємствами, які знаходяться у їх власності;

                    поручительство виконання членом спілки зобов’язань перед третіми особами;

                    залучення кредитів банків, кредитів об’єднаної кредитної спілки, коштів інших установ та організацій виключно для надання кредитів своїм членам;

                    оплата за дорученням своїх членів вартості товарів, робіт і послуг в обсягах наданого їм кредиту.

Кредитну політику кредитної спілки визначає спостережна рада спілки через прийняття відповідного Положення про надання послуг, а саме:

                  види кредиту, які надає кредитна спілка, відповідно до їхнього цільового призначення;

                  питому вагу окремих видів кредиту у кредитному портфелі спілки;

                  мінімальний та максимальний розмір кредиту кожного виду;

                  мінімальний і максимальний термін для кредиту кожного виду;

                  вимоги за рівнем забезпеченості кредиту кожного виду;

                  порядок нарахування та сплати процентів і основної суми кредиту кожного виду з урахуванням їхнього можливого розміру та терміну;

                  метод надання основної суми кредиту кожного виду;

                  можливість зміни рівня за користування кредиту кожного виду;

                  додаткові умови за окремими видами кредиту;

                  можливість застосування штрафних санкцій щодо позичальників, які не належним способом виконують свої зобов’язання за кредитними угодами, а також види та розміри таких санкцій.

Надання кредиту відбувається за наступними правилами. Кредит надають членам кредитної спілки на підставі укладеного кредитного договору, в якому мають бути зазначені:

 дата і місце укладання договору;

 предмет договору;

 повна назва сторін та їхніх представників, повноваження представників;

 ціна договору;

 термін та порядок виконання договору;

 відповідальність сторін;

 реквізити сторін;

 підписи та в разі потреби печатки сторін.