Сутність грошей та їх функції. Грошовий обіг. Грошова реформа в Україні

· Грошові реформи з деномінацією грошового обігу. Це дещо складніша  форма грошової реформи, головною метою  якої є заміна через обмін грошових купюр дійсного масштабу цін.

· Грошові реформи конфіскаційного  типу (з деномінацією грошового обігу або без його зміни)[4].

За часовим лагом здійснення обмінних операцій теорія і практика розмежовують одномоментні грошові (строк  проведення обміну старих грошей на нові не перевищує 7-10 днів) і грошові реформи паралельного типу. Перші називають іще “шоковими” реформами. Названий тип реформ застосовується у більшості випадків, коли йдеться про використання конфіскаційної процедури. Названі вище реформи конфіскаційного типу передбачали здійснення обмінних операцій протягом всього декількох днів. Це були одномоментні реформи, або реформи “шокового” типу.

Реформи паралельного, або, як їх ще називають, консервативного типу є надзвичайно  складною за технікою реалізації процедурою. У цьому випадку нова грошова одиниця, розширюючи сферу свого функціонального застосування, витісняє старі гроші поступово. В результаті протягом певного часу, коли в обігу знаходяться дві грошові одиниці – стара й нова, відбувається відповідна сегментація сфери грошового обігу.

Грошові реформи в широкому розумінні  цього поняття від розглянутих  вище реформ тим, що вони передбачають не лише впровадження в обіг нової  грошової одиниці, а й структурну перебудову дійсної системи грошово-валютних і кредитних відносин[13].

Грошова реформа повинна обов’язково  доповнитися системою практичних заходів, які б гарантували її повномірний характер. Ключовими середних мають бути:

· Дії з нормалізації товарно-грошових відносин, і в першу чергу рішуче обмеження бартеру як зони економічних зловживань

· Удосконалення управління валютною та емісійною політикою з тим, щоб стабільність грошової одиниці  підтримувалась на відповідному рівні

· Скорочення поширеної практики викоритання  різного роду квазіплатіжних фінансових інструментів

· Недопущення безконтрольності з  боку держави за відпливои капіталу та грошової маси в тіньову економіку  і за кордон

· Запровадження чіткого контролю за джерелами формування, умовами  розміщення та напрямками використання валютних резервів держави [12].

7 листопада 1992р. Президент України  підписав Указ “Про реформу грошової системи України”, за яким з 12.11.1992р. купоно-карбованець було впроваджено і у сферу безготвкового обігу. Функції рубля в грошовому обігу на території України припинилися. Із введенням у безготівковий обіг український купоно-карбованець отримав статус тимчасової національної валюти. Він став єдиним на території республіки офіційним засобом платежу. Так завершився в Україні перший етап грошової реформи.

Політика фінансово-грошової стабілізації, розпочата у жовтні 1994 року, створила необхідні передумови для проведення другого етапу грошової реформи. Її відкритий і безконфіскаційний  характер забезпечив зростання довіри не тільки до національної грошової одиниці, а й до усієї системи органів державної влади України.

Посилення у 1995 році і першій половині 1996, року стабілізаційних процесів в економіці, зокрема значне зниження темпів інфляції, суттєве призупинення спаду виробництва, стабілізація курсу українського карбованця до іноземних валют, зростання доходів населення, створили належні умови для запровадження гривні, яка згідно з Конституцією України є грошовою одиницею нашої держави.

25 серпня 1996 року в засобах масової  інформації було оголошено Указ  Президента України Леоніда Кучми  «Про грошову реформу в Україні».

Відповідно до Указу Президента України грошова реформа в  нашій державі проводилася від 2 до 16 вересня 1996 року. У перший же день реформи за встановленим курсом було перераховано у гривні ціни, тарифи, оклади заробітної плати, стипендії, пенсії, кошти на рахунках підприємств, установ та організацій, а також вклади громадян. Карбованцеві вклади населення було перераховано у гривні за курсом 100000 карбованців за одну гривню без будь-яких обмежень і конфіскацій із вільним їх використанням у гривнях[11].

Протягом 15 днів — від 2 до 16 вересня 1996 року — в готівковому обігу  одночасно вільно використовувалися  як гривні, так і карбованці з  поступовим вилученням останніх. Після 16 вересня 1996 року приймання карбованців  в усі види платежів було припинено і єдиним законним засобом платежу на території України з цього моменту стала гривня[10,12].

З початку реформи всі видачі готівки з кас банків (у тому числі для виплати заробітної плати, пенсій та інших доходів), безготівкові розрахунки здійснювались тільки у новій національній валюті.

Сьогодні можна впевнено заявити, що грошова реформа:

· Забезпечила впровадження одного з найважливіших атрибутів державності  – національної грошової одиниці 

· Сприяла неухильному зниженню інфляції

· Дала змогу усунути значні коливання  обмінного курсу 

· Стимулювала зростання надходжень іноземної валюти в державу ( у тому числі й повернення українських капіталів, що збурігаються за кордоном)

· Сприяла створенню кращих умов для залучення іноземних інвестицій

Реформування попереднньої грошової системи і розбудову нової  супроводжували дві ключові акції:

· Заміна тимчасового карбованця на постійну національну валюту

· Здійснення деномінація та відповідна нуліфікація, тобто одночасне зменшення  однаковою мірою (масштаб 1:100000) усіх грошових вимірів, вартісних і цінових показників та параметрів функціонування економічної системи[4].

Висновок

Грошова реформа в Україні стала  надзвичайною подією для нашої держави, в результаті якої було створено один з невід'ємних атрибутів державності  — національні гроші. Зарубіжні  аналітики вітали здійснення грощової реформи у нашій державі, розглядаючи  введення української валюти — гривні — як свідчення початку стабілізації української економіки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК:

Гроші за своєю сутністю є особливим  товаром, що має властивості загального еквівалента — здатність обмінюватися на будь-який інший товар, загальну споживну вартість замість специфічної, властивої звичайним товарам, є  безпосереднім носієм абстрактної  цінності і суспільного багатства.

Гроші пройшли тривалий і складний шлях розвитку від звичайних товарів  широкого вжитку до сучасних електронних грошей. Кожна зміна форми грошей зумовлювалася більш високим рівнем розвитку суспільних відносин.

На сьогодні неповноцінні гроші  повністю взяли на себе й успішно  виконують більшість грошових функцій, насамперед засобу обігу, засобу платежу  і міри вартості. У функції міри вартості гроші забезпечують визначення вартості товарів через форму ціни. У функції засобу обігу гроші обслуговують реалізацію товарів з негайним поверненням власникові еквівалентної вартості. У функції засобу платежу гроші обслуговують погашення боргових зобов'язань, що виникають у процесі розподілу та реалізації вартості. У функції світових грошей гроші обслуговують рух вартості по каналах світового ринку — її вимірювання, розподіл, реалізацію і нагромадження.

Грошовий обіг – це рух  грошей у готівковій і безготівковій  формах для обслуговування потреб реалізації товарів, а також нетоварних платежів і розрахунків у господарстві. Змінюючи форму вартості, гроші перебувають у постіному русі і опосередковують суспільне виробництво у всіх його фазах:

виробництво – розподіл – обмін – споживання.

Грошовий обіг ділиться на дві взаємопов'язані частини: сферу безготівкового обігу; сферу готівкового обігу. Кількість грошей повинна бути достатньою для нормального ходу кругообігу продуктів і доходів. Як надлишок, так і нестача грошей створюють значні проблеми й ускладнення для здійснення грошового обігу.

Кожна грошова реформа є індивідуальною за своїми характеристиками і специфічною за змістом. Тому при виборі виду реформи та методу її здійсння необхідно враховувати нові соціально-економічні умови. 
Також, важливе значення для успіху реформи має правильний вибір методу стабілізації національної валюти. 
Грошові реформи здійснюють у випадках: глибоких економічних криз фінансової системи, економічних потрясінь, падіння ролі грошей, розрахунків кредиту, зміни державних устроїв.

 

Список використаних джерел:

 
1. Антонов Н.Г., Пессель М.А.. Денежное  обращение, кредит и банки.  – 1995 
2. Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: підручник. – 1999 
3. Гальчинський А.С. Теорія грошей: навчально-методичний посібник. - 1998 
4. Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика. - 1997 
5. Івасіва Б.С. Гроші та кредит: підручник/За ред. проф. – 1999

6. Кравцовой Г.І. Деньги, кредит, банки. Под ред. - 1994

7. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: підручник. – 1999 
8. Луціва Б.Л. Гроші, банки та кредит у схемах і коментарях/За ред. - 1999

9.Мочерний С.В. Основи економічної теорії. – Трнопіль: АТ «Тартанес»,1993

10. Радіоновна І.Ф. Загальна економіка (шосте видання). – Кам-Под: Аксіома», 2009

11. Савлук М.І. Гроші та кредит. – Київ: «Либідь»,1992

12. Чухно А. передумови і результати  грошових реформ у постсоціалістичних  країнах. – Вісник НБУ №5, 1997 
13. Ющенко В., Лисицький. Гроші: розвиток попиту та пропозиції в Україні. – 1998