Суть договірного регулювання оплати праці. Система тарифних угод

Міністерство  освіти і науки  України

Київська  академія міжнародної  економіки і міжнародних  відносин 
 
 

     Факультет: Економічний

Кафедра: Міжнародна економіка 
 

РЕФЕРАТ

з дисципліни: Економіка праці та соціально  трудові відносини

на тему: Суть договірного регулювання оплати праці.

Система тарифних угод. 
 
 

  Виконала:

       Студентка 3-го курсу

       Спеціальності: Міжнародна економіка

  Заочної форми навчання

  Юрченко Ольга Петрівна 

     Перевірив:

                                      к.е.н. Щава П. Ф. 
 
 
 

м. Київ – 2011 р.

     ЗМІСТ 
 
 

  Вступ

1. Суть договірного регулювання оплати праці. Система тарифних угод.

Висновок

Список  використаних джерел 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВСТУП

       Договірне регулювання заробітної плати є  важливою складовою системи соціального  партнерства.

       Функціонування  системи соціального партнерства  здійснюється на тристоронній співпраці  підприємців (роботодавців), найманих працівників та органів державної  влади.

       Мета  соціального партнерства полягає  в прагненні держави, роботодавців і найманих працівників досягти  загального блага в суспільстві  шляхом підвищення продуктивності праці, розвитку науково-технічного прогресу, збільшення валового національного  продукту, підвищення рівня життя  населення.

       Соціальне партнерство ґрунтується на демократичних  засадах: свободи, плюралізму, бажанні  сторін досягти взаєморозуміння  в прийнятті спільних рішень, наданні  можливостей брати участь в управлінні виробництвом і розподілі створеного продукту. Держава забезпечує правове  регулювання взаємовідносин між  партнерами, встановлює і контролює  дотримання мінімальних норм і гарантій у сфері праці і соціально-трудових відносин (умови оплати праці, відпочинку, соціального захисту населення  тощо). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Суть  договірного регулювання  оплати праці. Система  тарифних угод.

     Одним з напрямів соціально-трудових відносин є укладення колективних договорів і колективних угод. У даний час в Україні вони укладаються на виробничому, регіональному, галузевому і національному рівнях. У 1998 p. соціальні гарантії у сфері зайнятості, оплати праці й доходів, доплат, надбавок закріплені Генеральною угодою між Кабінетом Міністрів України, Українським союзом промисловців і підприємців і профспілковими об'єднаннями України, 70 галузевими і 27 регіональними угодами. 6 вересня 1999 p. підписано Генеральну угоду між Кабінетом Міністрів України і Конфедерацією роботодавців України та профспілковими об'єднаннями України на 1999-2000 роки. Договірне регулювання є важливою складовою частиною системи соціального партнерства.

     Генеральною угодою регулюються основні принципи та норми реалізації соціально-економічної політики та трудових відносин, міжгалузеві співвідношення в оплаті праці. На галузевому рівні регулюються норми соціально-трудових відносин з урахуванням особливостей техніко технологічних та організаційних умов виробництва і праці, встановлення міжкваліфікаційних співвідношень в оплаті праці тощо. Галузевою угодою не можуть встановлюватися умови оплати праці гірші, ніж у генеральній угоді. Угодою на регіональному рівні регулюються норми соціального захисту найманих працівників, які мають більш високі гарантії, компенсації, пільги з урахуванням соціально-економічних умов формування вартості робочої сили в регіоні, у порівнянні з генеральною угодою.

     Колективний договір – це єдиний нормативний акт на рівні підприємства, в якому повинні закріплятися усі умови, розміри та порядок оплати праці працівників. Колективний договір виконує такі функції: захисту інтересів обох сторін трудових відносин; організації трудових відносин;

установлення та підтримання стабільності в трудових відносинах.

     Зміст колективного договору визначається сторонами у межах їх компетенції. Відповідно до ст.7 Закону “Про колективні договору та угоди”,

в ньому можуть бути встановлено додаткові гарантії та пільги, порівняно з

чинним законодавством та угодами.

     Договірне регулювання оплати праці найманих працівників в Україні здійснюється на основі системи тарифних угод на всіх рівнях управління, які досягаються в результаті колективних переговорів. Існує декілька видів угод, що укладаються на таких рівнях:

• державному;

• міжгалузевому (генеральна тарифна угода);

• галузевому (галузева тарифна угода);

• виробничому (тарифна угода як складова частина коллективного договору).

     Договірне регулювання оплати праці працівників  підприємств, що розташовані на території Республіки Крим (крім підприємств, що загальнодержавною власністю, і тих, які є комунальною власністю), може

здійснюватися на основі тарифних угод, які укладаються на територіальному

(місто, адміністративний район) і комунальному рівнях (реґіональна тарифна

угода).

     На  державному рівні переговори проводяться між Кабінетом Міністрів і Радою Федерації незалежних профспілок України. Результатом переговорів

має бути укладення Генеральної (міжгалузевої) тарифної угоди, яка досягається з урахуванням консультацій з галузевими державними органами управління, концернами, асоціаціями, радами підприємств, радами підприємців, а також галузевими та іншими профспілками або спілками (об'єднаннями) трудящих.

     У генеральній тарифній угоді розглядаються наступні питання:

• диференціація мінімальних тарифних ставок за видами виробництв, робіт і діяльності у виробничих галузях залежно від важкості праці, але не нижче встановленої державою мінімальної заробітної плати;

• єдині для всієї території України мінімальні ставки компенсаційних доплат за роботу в несприятливих, шкідливих і небезпечних умовах праці, які диференціюються за видами і категоріями умов праці;

• єдині тарифні умови оплати праці робітників і службовців за загальними (наскрізними) професіями та посадами;

• взаємні зобов'язання сторін щодо виконання угоди. Предметом генеральної тарифної угоди можуть бути й інші питання оплати праці та соціальних гарантій працівників, які сторони переговорів вважають за необхідне внести до генеральної тарифної угоди, що не суперечать законодавству.

     На  галузевому рівні тристоронні колективні переговори проводяться

між уповноваженими представниками державного органу (органів) управління, уповноваженими представниками спілки підприємців і відповідними уповноваженими представниками галузевої профспілки (профспілок). У разі відсутності профспілки (профспілок) або висловленні їй недовіри трудящими у переговорах беруть участь представники самих трудящих. Результатом переговорів має бути укладення галузевої тарифної угоди.

     Предметом галузевої, а також реґіональної тарифної угоди, що укладається на комунальному рівні, є:

• єдині для підприємств відповідної галузі (підгалузі), території тарифна сітка робітників і шкали співвідношень мінімальних посадових окладів за групами посад керівників, спеціалістів і службовців або єдина відповідно галузева (підгалузева), територіальна тарифна сітка для всіх категорій працівників;

• єдині для різних категорій працівників відповідної галузі (підгалузі), території мінімальні розміри доплат і надбавок, що враховують специфіку

умов  праці окремих професійних груп;

• взаємні зобов'язання сторін щодо виконання угоди.

     Предметом галузевої, а також реґіональної тарифної угоди, укладеної на комунальному рівні, можуть бути й інші питання оплати, нормування праці та соціальних гарантій працівників, що не суперечать законодавству і нормам генеральної тарифної угоди, які сторони переговорів вважають за необхідне включити до галузевої, а також реґіональної тарифної угоди, що укладається на комунальному рівні. 

       Таблиця 1.

Стан  укладення колективних договорів за видами промислової

діяльності на 01. 04. 2005 року

 

     На  територіальному рівні колективні переговори можуть проводитися між спілками підприємств, групами підприємств або підприємств, розташованих на цій території, незалежно від форми власності і господарювання. Учасниками переговорів є уповноважені представники спілки, групи підприємств або підприємства, а також відповідні уповноважені представники профспілки (профспілок). Якщо профспілка відсутня або трудящі висловлюють їй недовіру, у переговорах беруть участь уповноважені представники самих трудящих. Колективні переговори доцільно проводити за участю уповноважених представників територіального органу з праці, а також територіальних профспілок. Вони мають забезпечувати організацію переговорів і методичну допомогу в досягненні угод. Кількість укладених колективних договорів за регіональним принципом наведено в таблиці 1.1. 

     Таблиця 1.1.

Стан  укладення колективних договорів на 1 січня 2005 року