Суть біржового клірингу

Існують два основні типи системи звіряння: двосторонній і односторонній. Основною розбіжністю між ними є те, що за двосторонньої системи обидві сторони угоди вводять інформацію про угоду в систему, а за односторонньої це введення здійснює лише одна сторона. Двосторонні системи, як правило, використовують на організованих ринках цінних паперів, а коло членів обмежується учасниками цього організованого ринку, переважно брокерами і дилерами.

Підсумковими  документами другого етапу можуть бути письмові записи або телексні роздруківки від контрагента, комп’ютерні  файли або письмові документи  (лист звіряння) від спеціалізованої організації, які підтверджують факт успішного звіряння.

Третій  етап – після проведення всіх необхідних розрахунків (передусім визначено  загальну суму угоди) продавцеві слід передати цінні папери покупцеві, а  покупцеві – перерахувати кошти  на рахунок продавця. Визначення того, що мають отримати, поставити або  виплатити в день виконання сторони  угоди. Розрахунки зобов’язань сторін, які становлять сутність процесу  клірингу, вможливлюють точне й ефективне  здійснення обміну фінансових інструментів. Система одиничного виконання є  однією з основних систем і може виявитися найвдалішою для певних фондових ринків. До того ж системи  заліку ефективні й вигідні на ринках з великими обсягами угод. Утім, згода про залік має складні  законодавчі й кредитні проблеми через непередбачуваність заборгованостей, що виникають у разі порушення  зобов’язань членами угоди.

Завданням системи клірингу є визначення взаємних зобов’язань сторін угоди купівлі-продажу  цінних паперів на момент її виконання  та мінімізація переміщень як цінних паперів, так і грошових коштів.

Залежно від особливостей здійснення розрахунків  між сторонами угоди, розрізняють  такі системи клірингу:

1) одинична  система;

2) залік.

Одинична  система є фундаментальною формою клірингу і виконання. Покупець цінних паперів після укладення угоди переводить грошові кошти або їхній еквівалент у допустиму для продавця форму. Продавець, своєю чергою, тримає цінні папери у формі, придатній для поставки покупцю. Після цього обидві сторони обговорюють певний механізм обміну паперів на гроші. Всі подальші угоди між сторонами протягом цього біржового дня здійснюються за цією самою схемою, але цілком незалежно від попередніх або подальших угод.

Система одиничного виконання, власне, становить  один великий ланцюг угод, і умови  виконання мають бути дотримані  в кожній ланці цього ланцюга, інакше він не витримає. Цю систему  можна використовувати на ринках з незначними обсягами або на ринках з доволі великими обсягами, якщо на них застосовують потужну високоавтоматизовану систему.

Систему заліку використовують за значної інтенсивності фондових операцій. Вона вможливлює зведення розрахунків за певним видом цінних паперів до мінімальної кількості їх передач. Замість одиничної системи оброблення здійснюють сукупно, зрештою наприкінці робочого дня для кожної сторони визначається одна кінцева абсолютна цифра, що характеризує її стан і зобов’язання. Разом із тим залік ускладнює процедуру клірингу. Система заліку є найпридатнішою для ринків з великими обсягами, особливо для тих, де значна кількість угод укладається між відносно незначною кількістю учасників. Існують системи заліку двох видів: двосторонні й багатосторонні.

Двостороннім, або парним, визначається залік, що відбувається між двома одними й  тими самими сторонами, які впродовж одного робочого біржового дня уклали кілька угод щодо одного виду цінних паперів. У цьому разі система двостороннього заліку дає змогу визначити підсумкове число належних передач кожною стороною цінних паперів або грошей.

Таким чином  здійснюється зіставлення зустрічних вимог і розрахунок чистого сальдо заборгованості одного контрагента  іншому. Таке зіставлення може здійснюватися  як за цінними паперами (за кожним видом  цінних паперів), так і за грошовою сумою. Не завжди на одному й тому самому ринку метод грошового взаємозаліку може збігатися з методом взаємозаліку за цінними паперами (це залежить від  способу і системи здійснення фінансових платежів і поставки цінних паперів). Двосторонній залік застосовують рідко, головним чином на позабіржовому  ринку у відносинах між сторонами, які довіряють одне одному, а також  на невеликих фондових біржах з невеликою  кількістю учасників і незначним  обігом.

Застосування  в процесі розрахунків багатостороннього  заліку є кроком на шляху до ефективніших методів клірингу. За багатостороннього  заліку процедура починається з  того, що для кожного учасника клірингу здійснюється калькуляція його власних  вимог або зобов’язань за всіма  угодами за конкретний період (як правило, день). З усіх вимог конкретного учасника вираховують усі його зобов’язання й обчислюють чисте сальдо, для учасника сальдо називається «позицією». Якщо сальдо дорівнює нулю, має місце «закрита позиція»; якщо сальдо не дорівнює нулю – «відкрита позиція». Якщо сальдо додатне, тобто обсяг вимог конкретного учасника перевищує його зобов’язання, тоді вважають, що в нього відкрита «довга позиція». Якщо сальдо від’ємне, тобто зобов’язання учасника перекриваються його вимогами, то вважають, що у нього відкрита «коротка позиція».

Етап  клірингу передбачає три послідовні підетапи:

• аналіз документів, які звіряють;
• розрахунок грошових коштів і кількості цінних паперів;
• складання розрахункових документів.

Перший  підетап пов’язаний з аналізом звіряльних документів на їхню справжність і правильність заповнення. Якщо документи оформлюються в комп’ютерній системі, то кліринг починається з перевірки ключів шифрування і захисту інформації.

На другому  підетапі обчислюють грошові суми, які підлягають поставці. Окрім суми, яку слід сплатити за конкретні цінні папери, мають бути сплачені біржові та інші збори, податки. На цьому підетапі може виконуватися взаємозалік зустрічних вимог з різних угод, які мають здійснюватися одночасно.

На ринку  цінних паперів, і особливо на позабіржовому, досить часто трапляється ситуація, коли не здійснюється зустрічний залік  вимог. Кожна угода виконується  автономно відповідно до тих параметрів, які були встановлені під час  її укладання. При цьому на етапі  клірингу для продавця за кожною окремою  угодою здійснюється розрахунок кількості  цінних паперів, які він має поставити, і грошової суми, яку він має  отримати, окрім зборів і податків. Для покупця за кожною угодою розраховують кількість цінних паперів, які він  має отримати, і грошову суму, яку він має сплатити, плюс податки  і збори (одиничний кліринг). Відсутність  взаємозаліків спрощує процедуру  клірингу, але призводить до значних  потоків зустрічних платежів, якщо угода здійснюється автономно. Проте, як уже зазначалося, взаємозалік зустрічних зобов’язань практикується на більшості сучасних бірж і суттєво спрощує алгоритм здійснення розрахунків між учасниками угод.

Завершується  кліринг третім підетапом – складанням розрахункових документів. Кількість підсумкових розрахункових документів, їхній зміст, розмір зазначених сум, склад сторін, які беруть участь у платежах, визначаються тим, який метод взаємозаліків був використаний під час виконання клірингу. Отримані по завершенні клірингу розрахункові документи передають до розрахункової системи і депозитарію, які забезпечують здійснення операцій четвертого етапу угоди із цінними паперами.

Такий чином, перше правило виконання угоди  стосується суворого дотримання термінів її виконання. Друге правило визначає спосіб виконання, згідно з яким синхронізуються  два паралельні потоки: грошовий і  цінних паперів. Це правило називають  поставкою проти платежу (ППП), або  принципом DVP (Delivery versus Payment). Принцип DVP означає, що процеси грошового платежу і поставки цінних паперів здійснюються одночасно. Дотримання принципу DVP контролюється розрахунковою системою і відповідною біржею.

Якщо  купівля-продаж цінних паперів здійснюється на біржі, де функціонують клірингова організація і депозитарій, то клірингова організація передає в депозитарій  розрахункові документи, які містять  накази здійснити переказ за рахунками  у цінних паперах учасників торгівлі. Угода вважається виконаною, коли депозитарій  здійснить переказ цінних паперів  за рахунками і передасть кліринговій  організації й учасникам торгівлі відповідні документи, тобто виписки  з рахунків у цінних паперах.

Схему здійснення клірингово-розрахункових функцій  можна розглянути на прикладі діяльності Датського центрального депозитарію.

Ефективність розрахунків за біржовими  угодами досягається за рахунок  визначення та виконання умов платежу  за кожною біржовою угодою.

Умови платежу:

• визначаються безпосередньо покупці та продавці товару;
• чітко обумовлюються у біржовому контракті;
• включають валюту платежу, строк платежу, форму платежу.

Валюта платежу встановлює, у валюті якої країни буде оплачуватися товар.

Строк платежу – гранична кількість  днів після укладання біржового  контракту або передачі товару в  розпорядження покупцеві, впродовж яких

повинен здійснюватися платіж.

Строки  платежу

Авансовий - передбачає виплату вартості партії товару до його передачі в розпорядження  покупцеві.

Оплата  готівкою - оплата по факту передачі документів на розпорядження товарами.

Оплата  у кредит - передбачає здійснення платежів за біржовою угодою на підставі наданого продавцем покупцеві комерційного кредиту.

Оплата  по факту поставки (отримання) товару.

Форми розрахунку платежів залежать від:

• строку платежів;
• діючих видів банківських і кредитних механізмів розрахункових операцій.

Форми безготівкових платежів:

• платіжне доручення,
• вексель,
• платіжна вимога
• чек,
• ощадний (депозитний) сертифікат банку на пред’явника.

Послідовність розрахункових операцій

1. Продавець і покупець укладають угоду.
2. Продавець передає товари.
3. Покупець виписує вексель із зазначенням строку платежу.
4. Продавець передає вексель на інкасо у свій банк у зв’язку із закінченням строку платежу.
5. Банк продавця направляє вексель банку покупця.
6. Банк покупця інкасує вексель і направляє гроші у банк продавця на його рахунок.
7. Банк продавця сповіщає продавця про надходження грошей.
8. Банк покупця сповіщає покупця про платіж за векселем.

Основні види ризиків під час  використання розрахунково-клірингових  систем. Головні напрями розвитку систем клірингу і розрахунків

Ринковий  ризик – це ризик, пов’язаний із коливанням цін на всьому фондовому  чи ф’ючерсному ринку.

Кредитний ризик – це ризик несвоєчасності розрахунків в одній із ланок  усього ланцюга процесу клірингу та розрахунків. (Ризик неплатежу  у відносинах між брокером і його клієнтом існує постійно). В умовах розвинутого біржового ринку  та його інфраструктури, діючих систем гарантування платежів цей ризик  рідко присутній або мінімізований  у відносинах між брокерами-посередниками.

Системний (операційний) ризик – це ризик  втрат, що виникає у зв’язку з  функціонуванням системи зв’язку, комп’ютерних систем (не передбачуване  відключення електроенергії, помилки  службовців розрахунково-клірингової  системи, випадки шахрайства, розкрадання  тощо).

Завдання  подальшого розвитку клірингових систем на біржовому ринку

1. Скорочення витрат із клірингу і розрахунків, що припадають на одну угоду (або гальмування їх збільшення).
2. Прискорення процесу клірингу шляхом скорочення термінів здійснення розрахункових операцій.
3. Інтернаціоналізація клірингових розрахунків на світовому фондовому й ф’ючерсному ринках.
4. Комп’ютеризація всього процесу клірингу, що прискорює перевірку реквізитів та оформлення документообігу, страхує від непередбачуваних помилок, відкриває нові можливості обліку й зберігання інформації та ін.

 

 

Висновки

 

Отже, клірингом  – це залік взаємних вимог та зобов'язань. Кліринг за угодою з  цінними паперами полягає в обчисленні грошових сум, які підлягають переказу, і кількості цінних паперів, які  мають бути поставлені за результатами угоди. Розрахунки полягають у виконанні  зобов'язань, визначених у процесі  клірингу.

Розрахунково-клірингова діяльність щодо цінних паперів полягає  у визначенні та виконанні взаємних зобов'язань з поставкою цінних паперів учасникам операцій з  цінними паперами, розрахунково-клірингова діяльність щодо грошових коштів –  у визначенні та виконанні взаємних зобов'язань з поставки (переказу) грошових коштів у зв'язку з операціями з цінними паперами. В результаті клірингу та розрахунків здійснюються передача цінних паперів від продавця до покупця та грошові розрахунки покупця з продавцем відповідно до вимог контракту. Біржовим клірингом  є процедура розрахунків за біржовими  угодами, що забезпечує фінансові гарантії, їх здійснення через систему депозитів  та маржевих внесків учасників біржової торгівлі. Це означає, що кінці кожного робочого дня інформація про всі операції на біржі уточнюється і конкретизується. Розрахунки, що проводяться за біржовими угодами, кліринговими палатами на ф’ючерсних біржах є безготівковими.