Суть біржового клірингу

План

     Зміст

     Вступ

1. Суть біржового клірингу
2. Історія становлення біржових клірингових установ

3.Особливості функціонування клірингових установ ф’ючерсних бірж

4. Маржа у ф’ючерсній торгівлі
5. Розрахункова клірингова установа

Висновок

     Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Організації, що підтримують інфраструктуру ринку  цінних паперів, є фондові біржі, клірингові організації й депозитарії. Проте більшість учених вважає саме кліринг центральною ланкою в  усій процедурі угоди. Саме від конструкції  системи, яка відповідає за процедуру  клірингу, багато в чому залежить обличчя  самого ринку цінних паперів. Окрім  процедури клірингу, в різних національних системах фондового ринку клірингова організація може відповідати за інші «суміжні» етапи угоди, а  саме за звіряння, за виконання функцій  депозитарію, за організацію грошових розрахунків. Сучасний етап розрахунків  світової економіки характеризується подальшим поглибленням та зміцнення  взаємозв’язків між національними  економіками, які передбачають здійснення міжнародних розрахунків.

У країнах  з ринковою економікою панує доволі чітка система фондового ринку, хоча окремі ланки її можуть виконувати різні функції залежно від  особливостей національного ринку  цінних паперів.

Системи міжбанківських розрахунків і платіжні системи в розвинутих країнах  з ринковою економікою функціонують відповідно до загальних моделей, що базуються на трьох основних видах  міжбанківських розрахунків:

1) розрахунки  через організацію кореспондентських  відносин між комерційними банками,  так називаними лоро-ностро;

2) розрахунки  через кореспондентські рахунки,  що відкриваються в установах  Центральних банків. Як правило,  це повні розрахунки, що виконуються  індивідуально, на валовій основі. їх можна характеризувати, як  платежі брутто;

3) Розрахунки  через клірингові установи. Це  розрахунки, або платежі нетто.

 

 

 

 

 

1. Суть біржового клірингу

 

Кліринг – це система безготівкових розрахунків за товари, послуги, різні види цінних паперів, що базуються на заліку взаємних вимог та зобов’язань.

Кліринг біржовий – це процедура розрахунків за біржовими угодами, що забезпечує фінансові гарантії їх здійснення через систему депозитних та маржевих внесків учасників біржової торгівлі.

Це означає, що в кінці кожного  робочого дня інформація про всі  операції на біржі уточнюється, конкретизується  і порівнюється.

Розрахунки, що проводяться за біржовими  угодами кліринговими палатами на ф’ючерсних біржах є безготівковими. Це невід’ємний  елемент торгівлі на ф’ючерсному  ринку.

Основні функції клірингової установи такі:

• Оформлення рахунків, розрахунки за завершеними операціями;

• Збір і зберігання гарантійних  внесків за строковими контрактами  для відшкодування можливої різниці  між початковою ціною і поточним котируванням;

• Регулювання поставок і надання  інформації про торгівельні операції.

Розрахункові палати не лише гарантують перевірку сальдо (залишків) рахунків за всіма операціями до відкриття  наступних торгів, але й забезпечують фінансову цілісність ринку.

Наявність біржової зали і клірингової  палати дозволяє торговцям укладати угоди протилежного характеру, купуючи  та продаючи свій попередній контракт.

Клірингова палата гарантує своїм  учасникам право діяльності і  незалежність, виключає особисте зацікавлення, гарантує конфіденційність.

Всі ф’ючерсні ринки мають операційний  простір, де угоди укладаються шляхом відкритого викрику.

Як тільки угода укладена, вона реєструється, а документ відсилається до Клірингової  палати, яка робить експертизу чинності угоди. Після вказаної процедури  Клірингова палата повністю відповідає за виконання цієї угоди. Взаємодіючи  з біржею, Клірингова палата регулярно  реєструє укладені угоди. Оформляється спеціальний бланк, який підписують продавець та покупець. На наступний день після укладення угоди кожна зі сторін отримує документ, що підтверджує укладену угоду.

 

2. Історія становлення біржових клірингових установ

 

Укладення угод із строками поставки в майбутньому започатковані  на Антверпенській біржі у XVI-му ст. Контракти на зерно на таких умовах укладалися з XVIІ-го ст. Опціонні контракти укладалися в Амстердамі. Ці контракти встановлювали ціну, за якою продавець надавав покупцеві право придбати партію товару у визначений термін в майбутньому.

Під час громадянської війни  у США за незалежність комерсанти не гарантували тверді ціни на зерно. Їх замінили спекулянти, що були готові купувати і продавати зерно, не маючи  наміру брати участь у поставках  його. Для регулювання цього “паперового  ринку” в 1865 р. були прийняті правила укладання строкових угод, які регулювали процедуру поставки товару, процедуру випадків невиконання зобов’язань, умови поставки, до яких належали обчислення депозиту і маржі, звідси й походить епоха ф’ючерсів. Саме суттєва різниця між строковою угодою на реальний товар – форвардною і ф’ючерсною – зумовила запровадження клірингу.

У Лондоні в 1888 р. група брокерів та комерсантів створила компанію Міжнародна клірингова палата товарної біржі ЛТД за взірцем Лондонської клірингової палати ЛТД, через яку здійснювалися розрахунки на міжбанківському ринку. Із встановленням централізованого ринку стандартних контрактів з відкритою відомою ціною виникає основна функція – функція управління, яка здійснюється через клірингові організації.

Сьогодні  у США клірингові розрахунки за ф’ючерсними  контрактами виконують розрахункові палати бірж або самостійно клірингові корпорації.

 

 

3. Особливості функціонування клірингових установ ф’ючерсних бірж

 

Щоб Клірингова палата могла повністю займатися своєю діяльністю і  виконувати свої обов’язки, кожен член біржі повинен діяти згідно з  встановленими Правилами біржової торгівлі. Торговець, який купив місце на біржі, вважається членом біржі, проте не всі біржові члени є одночасно членами Клірингової палати.

Член Клірингової палати має відповідати жорстко встановленим фінансовим та іншим вимогам. Вони інші до різних рівнів кваліфікації членства в даній організації. Однією з кваліфікаційних вимог є розташування офісу поблизу самої Клірингової палати.

У Кліринговій палаті на документах вказуються лише імена її членів, ім’я клієнта – ніколи. Всі, хто не є членами Клірингової палати, але реєструють свої операції через  її членів, відповідають перед членами  палати, а не перед самою Кліринговою  палатою.

Клірингова палата на біржі:

• Забезпечує швидкість і безперешкодність укладання офсетних контрактів, дозволяючи легко відкривати та закривати позиції (ліквідовувати їх);

• Спрощує процес поставки товару за ф’ючерсними контрактами:

Забезпечує єдиний для всіх довгостроковий захист від значних збитків за контрактом.

Розрахункові (клірингові) палати є  нібито третьою стороною в угодах за всіма ф’ючерсними і опціонними контрактами: у ролі покупця стосовно будь-якого члена палати – продавця; в ролі продавця стосовно будь-якого  члена палати – покупця. Покупці  і продавці ф’ючерсних і опціонних  контрактів беруть на себе фінансові  зобов’язання не один перед одним, а перед розрахунковою палатою  через фірму-члена палати. Це означає, що клірингова палата укладає контракти  купівлі-продажі з собою.

Оскільки прямого взаємозв’язку  між покупцем та продавцем немає, кожному дозволяється купувати і  продавати незалежно від іншого. Будучи учасником будь-якої угоди, розрахункова палата бере на себе відповідальність гаранта.

4. Маржа у ф’ючерсній торгівлі

 

До процедури, покликаної захистити саму палату від потенційних втрат, належать:

• Внесення початкової маржі клієнтами  на вимогу брокерів;

• Щоденний взаємозалік рахунків продавців і покупців;

• Підтримка визначеного рівня  маржі продавцями та покупцями.

Розрахункові палати мають можливість гарантувати виконання всіх здійснених у біржовій залі угод, оскільки вимагають  від своїх членів депонувати гарантійні внески. Ці засоби, тобто прибуток, або  маржа, розрахункової палати є фінансовим забезпеченням. Розмір маржі встановлює рада директорів бірж за рекомендацією спеціальної комісії Клірингової палати.

Учасники торгівлі на ф’ючерсному  ринку зобов’язані вкладати гарантійні внески як фінансове забезпечення спроможності продавця і покупця виконати свої зобов’язання за ф’ючерсним контрактом – продати чи купити товар, якщо позиція не компенсована до моменту  закінчення строку дії контракту.

Маржа як гарантійний внесок повинна забезпечувати витривалість та стійкість контракту. Гарантійний внесок за ф’ючерсними контрактами біржі переважно встановлюють у межах 2-15% номінальної вартості контракту.

Проте брокерські фірми можуть вимагати і, як правило, вимагають маржу у  розмірі більшому, ніж встановлений біржею мінімум. Розмір гарантійного внеску визначається рівнем ризику. При нестабільному  ринку переважно вимагається  значний внесок, при стабільності ринкової кон’юнктури – менший. Окрім цього, виділяють внески на хеджеві та спекулятивні рахунки.

Маржа на ф’ючерсному ринку не є частковою передплатою за актив, що перебуває під контрактом. Це гарантійний внесок, призначений організувати захист продавця від невиконання покупцем контракту, якщо ціни знизяться, і покупця від невиконання контракту продавцем, якщо ціни зростуть.

Виділяють два види маржі:

• Початкова маржа – вноситься при відкритті ф’ючерсної позиції.

• Маржа підтримувальна – це мінімальна сума маржі, яка повинна постійно знаходитися на особовому (маржовому) рахунку члена біржі, який купив (продав) ф’ючерсний контракт; за допомогою неї здійснюється перерахунок (дебетування чи кредитування маржового рахунка) за результатами кожних торгів.

•Маржа варіаційна – це кінцевий результат за укладеною угодою (прибуток чи збиток), що виплачується (утримується) власникові рахунка

Як початкова, так і варіаційна маржі вносяться учасниками ф’ючерсної торгівлі через фірму-члена Розрахункової  палати, внаслідок чого виникають  стосунки між клієнтами та членами  біржі, між кліринговою палатою  та її фірмами-членами.

Ф’ючерсні біржі Заходу формують вимоги до мінімальних розмірів початкової та підтримуючої маржі, яких повинні  дотримуватись клієнти. Цей вид  маржі називають біржовою.

Клірингові палати ф’ючерсних бірж встановлюють вимоги до рівня маржі, який клірингові фірми зобов’язані  підтримувати в палаті. Таку маржу  називають кліринговою.

Біржова та клірингова маржі можуть збігатися  або незначно відрізнятися. Члени  біржі, як правило, вимагають від  клієнтів, особливо нових, вищого рівня  маржі, від того, якого їм потрібно дотримуватися у Розрахунковій  палаті.

 

5. Розрахункова клірингова установа

безготівковий біржовий маржа кліринговий  фондовий

Угода із цінними паперами на фондовому ринку  передбачає кілька етапів:

• укладення угоди;
• звірка параметрів укладеної угоди;
• кліринг;
• виконання угоди (проведення передання цінних паперів і здійснення платежу).

Першим  етапом угоди є укладання договору. Цей день у світовій практиці й  спеціалізованій літературі визначають як день «Т» (від англ. trade – угода). Договір купівлі-продажу цінних паперів може укладатися безпосередньо між інвесторами, проте найчастіше купівля-продаж здійснюється через професійних учасників ринку цінних паперів (торговців цінними паперами). Найвідомішою організаційною формою, яка сприяє встановленню постійних правил укладання угод купівлі-продажу, є фондова біржа.

Підсумком першого етапу угоди є складання  кожним учасником своїх внутрішніх облікових документів, які відображують факт укладання угоди та її основні параметри. Залежно від техніки укладання угоди це можуть бути підписані бланки договорів купівлі-продажу, записи в журналах операцій, брокерські та маклерські записи, заявки контрагентів з угоди, звітні комп’ютерні файли.

Другий  етап угоди купівлі-продажу на ринку  цінних паперів називають звірянням  параметрів укладеної угоди (від  англ. trade comparison, trade matching). Завдання цього етапу полягає в тому, щоб надати сторонам можливість врегулювати всі випадкові розбіжності в розумінні сутності й предмета угоди. Відсутність суворого і своєчасного звіряння угод із цінними паперами значно збільшує ризик зривів у процесі здійснення їх.

На цьому  етапі сторони звіряють свої внутрішні  облікові документи (які оформлені  за підсумками першого етапу) зі звіряльними  документами, отриманими від контрагентів. Якщо немає розбіжностей, звіряння вважається вдалим. Міжнародні стандарти  і норми рекомендують усім національним ринкам будувати свою роботу таким  чином, щоб звіряння, хоч би в якій формі його здійснювали, завершувалося  не пізніше дня Т + 1 (рекомендації «Групи 30»).