Сукупний попит та сукупна пропозиція

У зв'язку з зазначеними передумовами, крива сукупної пропозиції (АS) або горизонтальна (за жорстких цін та заробітної плати), або висхідна з додатним нахилом (за незмінних цін на ресурси та незмінної заробітної плати, але змінного рівня цін). Зобразимо обидві ситуації на одному графіку (рис.5). В кейнсіанській моделі крива сукупної пропозиції (AS) обмежена праворуч обсягом потенційного випуску (Q^*), після чого вона набуває форми вертикальної прямої, тобто фактично збігається з довгостроковою кривою AS.

Рис. 5.

 

Модель  економічної рівноваги

 

Рівновага економічної  системи передбачає урівноваження сукупного попиту та сукупної пропозиції. Така ситуація властива точці перетину кривих сукупного попиту (АD) та сукупної пропозиції (АS). Їй відповідає рівноважний рівень цін (Р₀) та рівноважний рівень національного виробництва (Q₀). Розглянемо різні варіанти перетину кривих AS і AD.

Варіант 1. Нехай крива AD перетинає криву AS на горизонтальному відрізку (рис. 6).

 

Таке положення AS властиве депресивному стану економіки. Як видно із графіка, у цій ситуації рівновага не залежить від рівня цін. Якби обсяг виробництва зріс до Q₂, то спостерігалося б перевиробництво товарів та послуг, обсяг запасів зріс би і система змушена була б повернутись у точку Q₀. Якби обсяг виробництва відповідав точці Q₁, це означало б, що затоварювання почало зменшуватись і система прямувала знову ж таки до точки Q₀. Отже, рівноважний обсяг виробництва завжди виявляється через перетин кривих АD і АS.

Проаналізуємо вплив зміщення кривої сукупного попиту на стан макроекономічної рівноваги (рис. 7).

Рис. 7.

Припустимо, що крива АD₀ зміститься ліворуч. Рівновага переміщується із точки Е_о в точку Е₁. Рівень цін залишається незмінним, а обсяг виробництва зменшується до Q₁ а рівень безробіття зростає. І навпаки, зміщення кривої АD₀ праворуч до АD₂ означає зростання сукупного попиту і призводить до зростання обсягу виробництва від Q₀ до Q₂ при незмінному рівні цін та зростання рівня зайнятості. Це свідчить про те, що в умовах депресії (горизонтальний відрізок) будь-яке стимулювання сукупного попиту є бажаним, оскільки воно веде до збільшення обсягу виробництва за незмінного рівня цін, що проявляється також у зменшенні товарних запасів та зростанні рівня зайнятості.

Варіант 2. Крива сукупного попиту (АD) перетинає криву сукупної пропозиції (АS) на висхідному відрізку (рис. 8).

Рис. 8.

За такої  ситуації рівноважний рівень цін  відповідає точці Р_о, а рівноважний обсягу виробництва — точці Q₀. Обсяг випуску і закупівель урівноважиться в точці Е. На проміжному відрізку зміна рівня цін виключає перевиробництво або недовиробництво товарів.

Вплив зміщення кривої сукупного попиту (АD) на стан макроекономічної рівноваги на висхідному (проміжному) відрізку кривої АS зображено на рис. 9.

Рис. 9.

Як видно  із графіка, збурення сукупного попиту, проілюстроване зміщенням кривої АD праворуч до AD₁, зміщує точку рівноваги з Е_о до Е₁. Новій точці рівноваги відповідає більш високий рівень цін P₁ та більший обсяг виробництва Q₁. Це означає, що зростання сукупного попиту на проміжному відрізку зумовлює зростання реальних обсягів національного виробництва, яке супроводжується зростанням рівня цін. При цьому слід підкреслити,,що зростання сукупного попиту є свідченням інфляції попиту.

Варіант 3. Крива сукупного попиту (AD) перетинає криву сукупної пропозиції на класичному відрізку (рис. 10).

Рис.10

На класичному (вертикальному) відрізку збурення сукупного попиту зумовлює інфляційне зростання цін (інфляція попиту), але економіка не може вийти за межі потенційного обсягу національного виробництва, якому властивий природний рівень безробіття та повне і раціональне використання усіх видів ресурсів. Тому будь-яке зростання сукупного, попиту в такій ситуації є вразливим для економіки, оскільки спричиняє інфляцію.

Зміщення кривої AD ліворуч на класичному та висхідному відрізках по-особливому впливає на макроекономічну рівновагу. Ця особливість пояснюється тим, що ціни раз піднявшись, не можуть просто знизитись, оскільки продавцеві непросто відмовитись від більшого доходу (рис. 11).

Рис. 11

Це означає, що при зміщенні кривої сукупного  попиту праворуч від АD до AD₁, рівновага зміститься з точки Е і встановиться в точці Е₁. Обсяг випуску зросте від Q до Q* (потенційного обсягу виробництва), а ціни зростуть з P₁ до P₂.

При зміщенні кривої сукупного попиту AD₁ ліворуч до АD ціни знижуватись не будуть. Тому рівновага встановиться не в точці Е, а в точці Е₂ при обсязі виробництва Q₂. Це явище отримало назву “ефект храповика”.

Розглянемо, як зміщення кривої сукупної пропозиції впливає на рівновагу (рис. 12).

Рис. 12

Варіант 1. Нехай первинно сукупний попит зображено кривою АD, а сукупна пропозиція — кривою AS₁. Рівновага економічної системи встановлена в точці Е₁, якій відповідає обсяг виробництва Q₁ та рівень цін P₁. Припустимо, що ціни на енергоносії зросли, що зумовило зростання рівня цін в цілому. Крива сукупної пропозиції зміститься ліворуч. Точка рівноваги перемістилась з точки Е₁ в точку Е₂. Рівень цін зріс з P₁ до P₂, а обсяг виробництва зменшився з Q₁ до Q₂. Ці зміни зумовлені інфляцією витрат. Вразливість такої ситуації для економіки полягає в тому, що зростання цін супроводжується зростанням рівня безробіття, тобто має місце стагфляція.

Варіант 2. Нехай внаслідок технологічних змін відбулося зростання продуктивності суспільної праці, що зменшило затрати на виробництво і змістило криву сукупної пропозиції праворуч у бік зростання з положення AS₁ до AS₃. Рівновага перемістилась з точки Е₁ в точку Е₃ . Рівень цін зменшився з P₁ до P₃ при нееластичності цін і зарплати, а обсяг виробництва зріс з Q₁ до Q₃.

Висновок

 

Розгляд проблеми економічної рівноваги в системі  «сукупний попит – 
сукупна пропозиція» дозволяє зробити один важливий висновок. Дійсно, 
тепер стає легко зрозуміти, чому так багато принципових проблем в 
області економічної політики залишаються дотепер невирішеними: річ у 
тому, що всякий раз доводиться розглядати дуже багато варіантів. 
Існуючі концепції часто дуже по-різному оцінюють факти. І, навпаки, при 
різному трактуванні фактів важко вирішити, який теоретичний підхід 
найправильніший. При цьому, виходячи з самого характеру економічної 
науки, неможливо однозначно доказово перевірити ці теоретичні 
дослідження. 
 
         Так, неможливо деколи досягти істини, хоча всі економісти неначебто і 
переслідують одну і ту ж правильну мету: добиватися стійкості цін, 
економічного зростання, високої зайнятості, підвищення життєвого 
рівня. Без сумніву, так воно і є. Але це не єдина мета, рушійна 
поведінка громадян або урядовців. У кожного з нас є набір 
пріоритетів, які ми ранжируємо в певному порядку, виходячи з очікуваних плюсів і мінусів та власних вподобань. 
 
         Все це слідує враховувати при побудові концепції виходу з тієї 
економічної кризи, в якій опинилася сьогодні наша країна. І хоча 
зрозуміло, що реальна економіка не може бути повністю описана ніякою, 
навіть самою передбачливою моделлю, проте безумовною необхідністю є 
правильне розташування акцентів в даному, одному з ключових питань 
економічної теорії.

 

Використана література

 

1. Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Баластрик Л.О.; за ред. В.Д. Базилевича. Макроекономіка.– К.: Знання, 2007
2. Білецька А.В. Економічна теорія: політекономія, мікроекономіка, макроекономіка. – К.: Центр навчальної літератури, 2005
3. Кушнір В.С. Мікро- та макроекономіка. – К.: Інкос, 2006
4. Малуй О.О., Гриценко О.А., Гриценко Л.В., Дарнопих Г.Ю. Основи 
   економічної теорії. – Київ: Юрінком Інтер, 2003
5. Панчишин С. Макроекономіка. – Київ: Либідь, 2002
6. Семюелсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. – К.: Основи, 1995