Сучасні глобальні проблеми людства: їх сутність та шляхи розв’язання

Розв’язання проблем розвитку слаборозвинутих  країн пропонується в рамках установлення “нового світового порядку”, який передбачає поділ “дивідендів миру” на користь країн ”третього світу”, завдяки закінченню холодної війни”, реформу іноземної допомоги, полегшення боргового тягаря, полегшення доступу на світові ринки, лібералізацію імміграційної політики розвинутих країн, припинення економічного неоколоніалізму. [14, 1, 12]

 

 

 

II. Роззброєння та його роль у розв’язанні глобальних проблем.

2.1 Роззброєння – ключ до розв’язання глобальних проблем.

  Найгострішою була й залишається  проблема збереження миру, роззброєння, демілітаризації економіки. Адже на гонку озброєнь витрачається до 800млрд дол. США, а процес виробництва й нарощування величезних арсеналів зброї заподіює непоправних збитків довкіллю (особливо зберігання й поховання ядерних відходів, відходів хімічного та бактеріологічного виробництва).[b]

  У світі накопичено майже 50 тис. різних ядерних боєприпасів,  що у мільйон разів перевищує  силу атомного вибуху в Херосімі  у 1945 р. Цього запасу достатньо, щоб знищити людство. Застосування зброї масового знищення має глобальний характер. Це означає, що воно не може бути локалізоване межами однієї країни, що й інші регіони й райони планети будуть приречені.

  Гонка озброєнь – величезна  загроза людству не лише як  небезпека виникнення термоядерної війни. На неї, як зазначалось раніше, щорічно витрачаються нині майже 800млрд дол. Крім загрози термоядерної зброї, реальною стає загроза екологічної зброї (провокування землетрусів, цунамі, порушення озонового шару над територією противника), мілітаризація космосу.

  Пошуки шляхів демілітаризації  економіки залежать, насамперед, від  позиції США та Росії, на яких припадає левова частка ядерного потенціалу.

  Демілітаризація економіки передбачає, що в Росії та США залишиться  оптимальна кількість боєголовок . Важливий внесок у процес роззброєння зробила Україна, коли підписала угоди СНО-1.

  Важливою  проміжною ланкою у  відверненні загрози термоядерної  війни є конверсія. Конверсія  – перехід від процесу мілітаризації  економіки до економіки роззброєння, переведення військового виробництва на випуск мирної продукції.

  Попередня умова конверсії військового  виробництва – істотна зміна  пропорцій розподілу фінансування, матеріальних   і людських ресурсів між військовою та цивільною сферами. Лише щорічні прямі витрати у США в останні роки сягнули 300млрд дол.. Тому перерозподіл цих ресурсів на користь цивільних галузей – важлива попередня умова конверсії військового виробництва.

  В країнах Заходу не існує  нездоланих соціально-економічних  причин для проведення конверсії.  З економічного погляду це  зумовлене тим, що в кінцевому підсумку припинення гонки озброєнь сприятиме розширенню зайнятості, подоланню гострих диспропорцій у господарстві, послабить дефіцити державного бюджету, стимулюватиме використання науки у виробництві тощо. Не вимагатиме значних витрат перекваліфікація робітників та інженерно-технічних працівників,занятих у військовому виробництві.

  Надзвичайно складно вирішуються  проблеми конверсії військового  виробництва в Україні, яка успадкувала понад 30% виробничих потужностей ВПК колишнього СРСР. Водночас ВКП України самостійно виготовляв лише до 4% сукупного асортименту зброї радянського виробництва через надмірну інтегрованість у загальносоюзний ВКП, отже, тут була наявна левова частка військової продукції з незавершеним технологічним циклом. Це й стало однією з вагомих причин глибокої кризи ВКП України.

  Іншою важливою причиною цієї  кризи є брак науково обґрунтованої  військово-технічної політики держави.[ 10, 14, ]

  За підрахунками спеціалістів, щоб  ліквідувати у світі таку хворобу,  як малярія, потрібно 450млн дол., або 50% суми, яку людство витрачає на гонку озброєнь. Забезпечення населення планети чистою питною водою в 1990р. коштувало 63млрд. дол., що менше за 1% коштів, які поглинає гонка озброєнь.

  Загальне й повне роззброєння  дозволило б спрямувати на  потреби розвитку цивільного виробництва запаси різноманітного військового майна (електронно-обчислювальна техніка, автомобілі, тягачі, аеродромне обладнання і т. д.). Відмова від гонки озброєнь поверне до продуктивної праці близько 60млн чол., які перебувають у збройних силах або працюють у галузях, орієнтованих на військові цілі.

  Зазначені дані стосуються періоду  так званої “холодної війни” , з якою із крахом соціалістичної  системи покінчено. Однак вони  яскраво свідчать про позитивні  наслідки роззброєння, яке тією  чи іншою мірою розпочато у  зв’язку з припиненням воєнного  протистояння двох світових систем  – соціалістичної та капіталістичної.[13]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Екологічна криза та її  головні риси.

  У середині 70-х років XX ст., почалася екологічна криза. Така криза означає різке загострення суперечностей між людиною і природою, глобальне порушення рівноваги у природному кругообігу речовин внаслідок панування капіталістичної власності, істотного деформування соціально-економічної системи в країнах колишнього СРСР та Східної Європи, а також господарської діяльності людей в умовах сучасної НТР.

  Найважливішими ознаками цієї  кризи є, передусім, глобальні  зміни клімату та виникнення парникового ефекту. Внаслідок безпрецедентних масштабів впливу людини на навколишнє середовище, виходу людської діяльності за межі планети, в космічний простір, використання у процесі виробництва всіх елементів біосфери озоновий шар планети знищується, що може призвести до всесвітнього потепління, танення льодів Арктики, затоплення значної частини заселених районів Землі. У 2000р. уперше почалося танення льодів Антарктиди.

  Наслідком непродуманої політики  в країнах, що розвиваються, є  масове знищення лісів, передусім,  тропічних, що роблять їх відтворення  і призводить до розширення  пустель. Важливою ознакою екологічної  кризи стала проблема відходів, тобто всього, що викидає людина у процесі виробничої діяльності, нераціональних форм організації.                                                                       Проблема викидів особливо гостра за умов панування приватно монополістичної власності. Так,у США підприємці в 1987р. поховали майже 10млрд кг шкідливих речовин, причому про 25% з них навіть не повідомили. Закони про стандарти екологічно чистої атмосфери ще досить недосконалі, деякі шкідливі хімічні речовини не віднесені до небезпечних. Експорт отруйного сміття з промислово розвинених країн у слаборозвинені щорічно перевищує 2млн т. У літературі різного характеру, у тому числі щодо охорони довкілля наводиться багато кількісних та якісних показників, які оцінюють глибину й наслідки екологічної кризи. Так, наприклад, виробництво людством енергії в кількості, що становить лише1% від тієї, що одержує Земля від Сонця, призведе до збільшення середньої температуру біосфери приблизно до 1%. Таке потепління призведе до катастрофічних наслідків як для клімату, так і для всього тваринного та рослинного світу.

  Нині Світовий океан перетворився  на гігантський відстійник багатьох  відходів сучасної цивілізації. Величезні площі океанічної поверхні вкриті плаваючим сміттям та нафтопродуктами. Нафтова плівка вкриває майже п’яту частину поверхні Світового океану. Крім того, в нього щорічно скидають 5тис. т ртуті. Усе це знищує біологічні ресурси океану, порушує водно-повітряний обмін планети та глобальну кліматичну стабільність.

  Загрозлива екологічна ситуація  склалася в Україні. Внаслідок  непродуманої меліорації уже  зіпсовано 60% наших чорноземів. Імперська  політика колишнього Радянського Союзу призвела до надмірної концентрації атомних електростанцій на території України. Наша країна розглядалася центром своєрідної енергетичної колонії, адже більша частина енергії експортувалася за кордон, а всі доходи від цього надходили в союзний бюджет. Займаючи 3% території колишнього СРСР, Україна приймала на себе 25 – 30% усіх його забруднень.

  Страшною раною, невтихаючим болем  України стала аварія на ЧАЕС  у 1986р. Чорнобиль – це не  просто екологічне лихо, цю біду  нашого народу можна порівняти  лише з найруйнівнішими війнами.  Катастрофа на Чорнобилі призвела  до радіаційного забруднення  території України.

  В наші річки та водойми  лише за 1 рік скидається близько 3.5млрд кубометрів забруднених стічних вод. Каскад із шести штучних водосховищ на Дніпрі, призвів до величезних негативних наслідків. Затоплено і вилучено із сільськогосподарської сфери понад 500тис. га родючих земель.

  Площа сільськогосподарських угідь  щорічно зменшуються через розвиток  урбанізації, промислової та транспортної  забудови. Протягом останніх 40 років було знищено близько половини тропічних лісів. За деякими даними , ліси зникають із лиця Землі зі швидкістю 50га за хвилину.

  Щороку споживання прісної води  становить близько 6.5000тис. кубометрів . Головний споживач її – сільське  господарство, де дуже багато  використовується води безповоротно. Деякі спеціалісти вважають, що через декілька десятиріч вода буде не дешевше, ніж нафта. [10, 14, 15, 3]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3 Паливно-енергетична та сировинна проблеми.

  Використання паливно-енергетичних  і сировинних ресурсів на планеті  зростає значними темпами. На кожного жителя планети припадає майже 2 кВт енергії, а для забезпечення загальновизнаних норми якості життя необхідно 10 кВт . Через це, а також зростання населення планети, нераціональне використання енергії, сировини, нерівномірний розподіл паливно-енергетичних ресурсів серед різних регіонів країн світу та інші чинники їх виробництво та споживання і в майбутньому зростатимуть.

  Сировинна та енергетична проблеми мають багато спільного. Викликані вони, передусім недостатньою кількістю розвіданих запасів корисних копалин і дуже нераціональним їх використанням. Вже доводиться експлуатувати родовища, які знаходяться у гірших гірничо-геологічних умовах, у районах з екстремальними природними умовами (Сибір, Канадська Арктика, пустелі Африки і Австралії), з нижчим вмістом корисних компонентів у рудах. Усе це приводить до подорожчання сировини та енергії, а значить, і всієї продукції. Тому основним шляхом вирішення сировинноенергетичної кризи є перехід до матеріало- і енергозберігаючих технологій, комплексного використання сировини, створення маловідхідного і безвідходного виробництв  
   До зменшення використання сировини повинна привести і заміна багатьох видів природних матеріалів на штучні і синтетичні, які можуть створюватися із наперед заданими властивостями.  
   Значна економія сировини досягається за рахунок використання вторинних матеріалів – металобрухту, макулатури, пластмас. Запаси їх у багатьох країнах настільки значні, що можуть значною мірою компенсувати дефіцит природних ресурсів. У старопромислових районах Західної і Східної Європи та США обсяги заготівлі вторинних ресурсів навіть перекривають місцеві потреби і частково експортуються в інші країни.  
   Приклади високоефективного використання вторинної сировини показують "малі" високорозвинені країни Західної Європи. Тут використовується 80-90 % щорічного надходження металобрухту, 50-70 % макулатури і багатьох видів пластмас, до 75% побутового сміття спалюється з метою виробництва енергії.

Розв'язання енергетичної проблеми, крім повсюдної  економії енергії і вдосконалення існуючої теплової енергетики на принципово нових технологічних основах передбачає широке використання альтернативних джерел енергії, передусім сонячної, вітрової, внутрішнього тепла Землі.  
   Загальний вітроенергетичний потенціал Землі майже в З0 разів перевищує річне споживання електрики в усьому світі. Використання енергії припливів і відпливів найбільш характерно для Франції, Росії, США та ін., а геотермальної енергії - для Ісландії, та Росії.

     Нераціональне використання енергоресурсів  значною мірою спричинене неоколоніальною  політикою імперіалістичних держав, зокрема “політикою" дешевої  сировини” , яка послаблює економіку  країн, що розвиваються.

  Якими  ж можуть бути шляхи розв’язання ресурсної проблеми? На думку вчених, це, окрім здійснення природоохоронних  і природовідтворювальних заходів, створення безвідходного виробництва, і зниження матеріаломісткості продукції. Ще більш перспективним вважається освоєння ресурсів світового океану і космосу. [10, 13, 14, 8]

 

 

 

 

 

III. Основні шляхи розв’язання глобальних проблем 
  3.1 Основні шляхи розв’язання глобальних проблем.

    Глобальні проблеми можуть бути розв'язані лише завдяки міжнародному співробітництву. Конкретні шляхи щодо цього можна поділити, принаймні, на три групи:

• ті, що стосуються вирішення окремих глобальних проблем: роззброєння, екологічної, енергетичної тощо;
• ті, що стосуються діяльності окремих країн у рамках міжнародного співробітництва;
• ті, що стосуються діяльності спеціальних міжнародних організацій та ін.

У цілому шляхів для розв'язання глобальних проблем дуже багато. Зупинимось лише на окремих із них.

Вирішення проблеми припинення гонки озброєнь може бути здійснено такими шляхами:

• Демілітаризація економіки (скорочення кількості зброї до оптимально, достатнього рівня).
• Конверсія, тобто переведення військового виробництва на випуск мирної продукції за рахунок кардинальної зміни пропорцій розподілу фінансових, матеріальних і людських ресурсів між військовою й цивільною сферами! на користь останньої.

В економічному плані конверсія  на перших етапах вимагає певних витрат на переоснащення специфічної військової техніки на виробництво товарів і послуг цивільного призначення. Вона зачіпає неоднаковою мірою різні форми власності, вимагає специфічних структурних зрушень у межах кожної з них. У соціальному аспекті конверсія стосується осіб, зайнятих у військовому виробництві, та членів їх сімей.