Ступінь дослідження проблеми системної трансформації економіки та суспільства України у вітчизняній науковій думці

Зміст

Вступ 2

1. Сутність поняття системної трансформації економіки та суспільства 3

2. Методи системної трансформації суспільства та економіки в працях вітчизняних вчених 8

3. Проблема системної трансформації економіки та суспільства в Україні у сучасній вітчизняній науковій думці 10

Висновки 17

Використані джерела 18

 

Вступ

 

Процес трансформації макроструктури економіки України під час становлення системи ринкового господарства виявився надзвичайно складним, суперечливим і супроводжувався не лише позитивними, але й виразними негативними тенденціями. Це зумовлювалося нерозвиненістю інституційного середовища ринкової економіки та політичної демократії, слабкістю інститутів громадянського суспільства.

Аналіз творів вітчизняних та зарубіжних дослідників засвідчує, що на сьогоднішній день в економічній науці сформовано широку концептуальну матрицю теоретичної репрезентації трансформаційних процесів. Водночас цілісної теорії системних перетворень економічних систем поки що не розроблено. На думку сучасних дослідників, адекватному сприйняттю багатьох понять, що позначають соціально-економічні зміни, нерідко заважають міфи та ідейно-політичні стереотипи, притаманні відповідним епохам. До цього часу серед вітчизняних та зарубіжних науковців немає єдності у розумінні сутності трансформації економічних систем, відчувається нестача концептуальних теоретико-методологічних розробок, націлених на вивчення глибинних механізмів суспільних перетворень.

 

1. Сутність поняття системної трансформації економіки та суспільства

Розгляд методологічних підходів до визначення механізмів трансформації  економічної системи пов'язаний з уточненням самого поняття трансформації та найбільш близьких (у сучасній літературі практично синонімічних) до нього понять — «перехідності» та «транзитивності». Якщо до них додати «маргінальну» чи «глобалістську» ознаки еволюції економічних систем, то потреба їх розмежування стає очевидною.

Не ставлячи завдання однозначної деталізації такого розмежування, слід відзначити деякі змістові особливості в термінологічних «варіаціях» па тему еволюції економічних систем (табл. 1)[1].

 

Таблиця 1[1]

ТЕРМІНОЛОГІЧНІ ТА ЗМІСТОВІ ОСОБЛИВОСТІ  У ДЕЯКИХ ВИЗНАЧЕННЯХ ЕКОНОМІЧНОЇ  СИСТЕМИ

 

Економічна система	Визначеність
Позиції порівняння	трансформаційна	перехідна	транзитивна	маргінальна	глобаліст-ська
Лінгвістичне трактування	Transformation (лат.) — перетворення	перехід (укр.) — подолання	transitus (лат.) — перехід	margo (лат.) —край, межа	global (фр.) — універсальний, всесвітній
Логічне      трактування: увага звертається	як на  одноразовість, так і на пермантність змін: «рух — усе, кінцева мета — ніщо»	на одноразовість зрушень — «подолати погане, буде добре»	на миттєвість переходу: «заплющити очі та транзитом, одним стрибком подолати прірву»	на власне труднощі переходу: наявність у суспільстві маргінальних інститутів та підсистем	на універсальний характер зрушень: усі країни   перебувають «в одному човні»
Часові рамки	чітко не визначені	як правило, визначаються у гаслах економічної політики, хоча традиційно коригуються	у гаслах економічної політики — найбільш стислі «500 днів», «шокова терапія» тощо	недостатньо визначені, але оптимістичні — «подолаємо корупцію через 3 місяці»	не визначені
Просторові рамки: перетворення  стосуються	усіх країн, з різним економічним розвитком, які ставлять перед собою різні цілі	країн, які здійснюють перехід до ринкової економіки	те саме	постсоціалістичних та країн, що розвиваються	перш за все розвинутих   країн   та   їх відносин   з   іншими країнами
Головна увага зосереджується	на оптимізації соціально-економічної системи та її параметрів	на перетворенні командно-адміністративної   системи   в ринкову	на входженні до кола розвинутих країн	на подоланні внутрішніх суперечностей розвитку та маргінальних тенденцій	на переході до пості-ндустріальних    елементів  розвитку  на базі консолідації зусиль розвинутих країн
Орієнтири в пошуку джерел змін	Внутрішні та зовнішні	скоріше внутрішні	скоріше зовнішні	внутрішні	консолідація з боку розвинутих країн
Методологічні підходи, які покладаються в підгрунтя ідеології перетворення	Еволюційний постіндустріальний	формаційний	цивілізаційний	формаційний, еволюційний	постшдустріальнии, цивілізаційний

 

Cутність перехідного процесу в Україні полягає в переході від підсистеми, сформованої для обслуговування єдиного народногосподарського комплексу колишнього СРСР, який функціонував на директивно-планових засадах, до цілісної економічної системи, що функціонує на ринкових принципах.

Оскільки  йдеться не про знищення однієї системи і побудову іншої, а про зміну засад, переструктурування і створення нових форм розвитку, весь процес можна назвати «трансформаційний».

Важливою  особливістю такого трансформаційного переходу є його інверсійний характер, пов'язаний зі зміною послідовності економічних перетворень.

Класичний тип формування ринкової економіки пов'язаний з переходом від аграрного суспільства до індустріального. Розвиток індустріальної системи створює

У колективній  монографії «Держава і перехідна  економіка: механізм  взаємодії» О.О.Бєляєв, А.С.Бебело, О.М.Комяков характеризують  перехідний період як стан суспільного виробництва, коли руйнуються  старі елементи, зв’язки і залежності та формуються на основі виниклих  умов — нові. Саме такий стан притаманний переходу від адміністративної  системи регулювання економіки до ринкової системи у всій  багатоманітності її складових.

На думку  П.М. Леоненка та О.І Черепніна у сучасному світі інтенсивно відбуваються п'ять масштабних трансформаційних процесів.

Перший  трансформаційний процес, пов'язаний зі значними перетвореннями у системі  розвинутої ринкової економіки (30 країн  ОЕСР), характеризується успішними  переходом від індустріального  до постіндустріального суспільства  та подальшим його розвитком.

Другий  трансформаційний процес має місце  у більш ніж 120 країнах Азії, Африки, Латинської Америки, де відбувається затяжний перехід до індустріального суспільства  за моделлю «модернізації навздогін».

Третій  трансформаційний процес охоплює постсоціалістичні  країни Центральної і Східної  Європи (ЦСЄ) і пострадянські республіки (за класифікацією МВФ 29 країн). У найзагальнішому вигляді він знаменує собою перехід від планової до ринкової економіки.

Четвертий трансформаційний процес також націлений  на створення й ефективне функціонування ринкової економіки, однак не вкладається  ні в загальну схему її генезису, ні у схему постсоціалістичних ринкових перетворень. Мова йде про становлення  соціалістичної ринкової економіки  в Китаї та В’єтнамі.

П’ятий  трансформаційний процес охоплює явища, що відбуваються у світовій системі  господарства в цілому. Він пов’язаний зі становленням і функціонуванням  глобальної економіки 

Отже, економічна трансформація – це безперервний процес видозмін, серед яких розрізняють разові, дискретні та систематичні. Трансформація у вузькому сенсі (разові та дискретні зміни) - перехідний період (перехідна економіка, трансформаційна економіка «у вузькому розумінні») - обмежений в часі процес, який визначається поворотними подіями в суспільстві, полягає в переході від одного рівноважного стану до іншого. Тоді як трансформація в широкому сенсі (систематичні зміни) – це не обмежений в часі постійний процес перетворень системи, її елементів, зв'язків і відносин між ними.

Український вчений С. Катаєв вважає, що термін "трансформація суспільства" дає змогу комплексно охарактеризувати сутність процесів, що відбуваються у  суспільстві. На думку В. Горбатенка, категорія "системна трансформація" означає подолання суспільних, політичних, структурних суперечностей та проблем даного суспільства засобом його виходу за рамки власної соціальної організації, що передбачає кардинальну зміну векторів її руху, способів мислення та дії суб'єктів.

Таким чином, термін "суспільна трансформація" охоплює весь процес руху суспільства, різновекторні зміни.

Під системною трансформацією, як правило, розуміють перетворення, які охоплюють весь спектр суспільного життя, його духовну, політичну, економічну та соціальну структури (перетворення політичного режиму, радикальне економічне реформування, духовно-культурну переорієнтацію суспільства). Водночас системна трансформація поєднує структурні, функціональні та організаційні перетворення підсистем та компонентів тієї чи іншої складної системи. Так, наприклад, прихильники теорії господарського порядку виходять з того, що системна трансформація зачіпає всі часткові порядки суспільного життя (господарський, політичний та культурний). Відтак для розуміння структурних взаємозв'язків цих порядків у процесі трансформації обґрунтовується необхідність застосування міждисциплінарного підходу. Йдеться також про взаємозалежність порядків, з якої виводиться вимога конформності проведення системної трансформації.

 

2. Методи системної трансформації суспільства та економіки в працях вітчизняних вчених

Найпоширенішими концептуальними варіантами трансформації постсоціалістичної економіки, які спираються на ті чи інші ідеї інституціоналізму, неокласики та посткейсіанства, вважаються два: шокотерапії та градуалізму.

Прихильники шокотерапії трактують трансформаційну економіку як період переходу від відхилення до рівноваги, де період планового розвитку і перехід від нього до ринку — це не більше ніж тимчасове відхилення від норми.

Градуаяізм визначає планову економіку як явище, логічно «рівновелике» ринку, ще один стійкий спосіб організації суспільного виробництва. Відповідно, перехідний період трактується тут як зміна одного рівноважного режиму іншим (якщо рівновагу розуміти в більш широкому плані, аніж стан кон'юнктури). Припускається, що проблеми перехідного періоду більш складні та тривалі

Відпрацювання  конкретних практичних процедур реалізації критеріїв макроекономічної стабілізації спирається на три основні теоретичні підходи щодо вивчення причин макроекономі шоі нестабільності в країнах з перехідною економікою.

1. структурний;
2. помірно-реформістськии;
3. радикально-рсформістський.

Кожний  з наведених підходів має кілька варіантів. Так, прихильники структурного підходу пропонують або популістські заходи або державне втручання в  економіку, тоді як реформісти проповідують різні види державного регулювання (тобто регулювання. що спрямоване або  на розвиток ринку, або на гальмвання ринкових процесів), чи еволюціонізм. Радикальні реформісти як правило, підтримують той чи інший різновид «шокової терапії» хоча знову ж не для всіх секторів економіки. Слід підкреслити. що з-поміж країн, які вдалися до «шокової терапії», котра припускає негайне здійснення ринкового регулювання, широкомасштабну приватизацію, швидке знецінення національної валюти, зовсім мало тих, хто вже одержує позитивні результатне макроекономічній сфері.

Поступовий  перехід передбачає такі етапи:

• загальну націленість на створення змішаної економіки, де приватний сектор та індивідуальне прийняття господарських рішень співіснують з державним сектором;
• проголошення політики «відчинених дверей» відносно до товарообміну та обміну технологіями з іншими країнами;
• створення вільних економічних зон;
• проведення економічних реформ раніше за реформи політичні.

Прибічники  моделі переходу шляхом підтримки макроекономічної нестабільності в основному намагаються  пояснити це необхідністю недопущення значного падіння виробництва (яке, на їхній погляд, є реальним, а не статистичним феноменом), а тому підтримка достатньо високих темпів зростання інфляції часто не є фактором, який обмежує макроекономічну політику [1].

Отже, що сьогодні при виборі шляхів до ринку існує два альтернативні варіанти. Перший шлях до ринку - трансформація соціалістичної економіки в ринкову без зміни політичної системи. Це означає, що може існувати «ринковий соціалізм». Досвід Китаю в умовах, якщо держава зможе й надалі діяти за правилами ринкових суб'єктів, дасть відповідь на запитання про можливість існування принципово нової моделі ринкової економіки, яка буде надалі конкурувати з класичною моделлю, де існує політична система, що властива капіталістичній системі господарювання, застосованій на приватній власності з особливостями, які розкриті раніше в трьох моделях:  американській, європейській, східноазійській з вагомою роллю держави. На сьогодні  відомі дві точки зору, згідно з якими ію-різному формулюються перспективи розвитку моделі «ринкового соціалізму» за китайською моделлю. Одна з них ґрунтується на тому, що в кінцевому підсумку досягнення економікою Китаю рівня ви-сокорозвинених країн означатиме все повнішу її інтеграцію в світогосподарську систему, де домінує відповідно демократизована політична система.  Одночасно має відбутися й трансформація китайської політичної системи згідно з загальноприйнятими світовими стандартами   Ця точка зору має бути визнаною тільки тоді, коли XXI ст. збереже капіталізм як єдино визнану ідеальну систему. Трансформаційні   процеси   за   такою   моделлю _є шляхом поетапного переходу до ринкової економіки. 

Другий шлях до ринку пов'язаний з розвитком ринкових інституцій та механізмів господарювання за одночасної зміни політичної системи. Цей шлях є радикальним за змістом в економічних та політичних системах і дістав назву «шокової терапії», хоча в окремих випадках він був радикальним лише за задумом. «Шокова терапія» є шоковою тому,  що вона передбачає,   по-перше,   глибокі  зміни і в економічній, і в політичній системах. При цьому вважається, що власне політичні чинники зіграли визначальну роль у прискоренні перехідних процесів у країнах Східної Європи та колишньому СРСР. «Шокова» модель змін у політичній системі зводилася до якомога повнішої ліквідації старої політичної системи, системи державного устрою, а також нівелювання методів державного керівництва і ліквідації контролю політичної системи над економікою. Для цього застосовувалися підходи, що грунтувалися на гаслах, які використовує, як правило, опозиція, -«чим гірше, тим краще-, «чим менша держава, тим ефективніша економіка».[5]

3. Проблема  системної трансформації економіки та суспільства в Україні у сучасній вітчизняній науковій думці

За роки трансформаційних перетворень в  Україні посилилися структурна і  технологічна розбалансованості виробництва, успадковані від радянського  періоду. Незважаючи на деякі позитивні структурні зрушення за останні роки, структура економіки в цілому залишається деформованою і занадто інерційною. Вона характеризується процесами деіндустріалізації праці та деградації високотехнологічного виробництва в окремих секторах, посиленням напівфабрикатної спрямованості виробництва та експорту, а також значним рівнем відкритості та залежності від зовнішніх ринків. Тому важливою умовою самостійного та стійкого розвитку економіки України в перспективі є ефективне просування в напрямку здійснення прогресивних структурних зрушень на новій інноваційно-технологічній та інституційній основах.Період структурних змін в економіці України останніх майже 15 років доцільно розділити на такі етапи:

• 1991-1995 рр. — період кризового спаду виробництва та поглиблення цінових і структурних диспропорцій в економіці;
• 1996-1999 рр. — період макроекономічної стабілізації та послаблення структурної кризи;
• 2000-2003 рр. — перехід до економічного зростання та позитивних структурних зрушень у виробництві.

Теоретичні  дослідження щодо змісту перехідного  періоду дають різні пояснення  структурно-трансформаційного спаду в перехідних економіках. З огляду на положення кейнсіанської теорії, спад виробництва відбувається внаслідок надмірного скорочення сукупного попиту, насамперед через запровадження обмежувальної фінансово-кредитної політики, яка є вагомою причиною скорочення обсягів виробництва. На відміну від цього, з позицій неокласичної теорії трансформаційний спад пов'язаний, у першу чергу, з факторами пропозиції (насамперед структурними змінами). В Україні, як показує аналіз, на першому етапі реформ фактори з боку пропозиції мали вагомий вплив на формування трансформаційного спаду. У 1991-1995 рр. співвідношення чинників скорочення ВВП на користь пропозиції проявилося достатньо виразно, оскільки кризове падіння виробництва було обумовлено значною мірою поглибленням структурних диспропорцій у виробництві та зовнішній торгівлі.