Структурна перебудова економіки України як стратегія інноваційного розвитку

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Чернігівський державний інститут економіки і  управління 
 
 
 
 
 
 
 

Кафедра економічної теорії 
 
 
 
 
 

Реферат

на тему:

«Структурна перебудова економіки  України як стратегія  інноваційного розвитку» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Підготувала:

Студентка ІІ–курсу

Групи ОА-102

Пашко А. М.

Перевірив:

д. е. н., професор Савченко В. Ф. 

Чернігів, 2011

План

Вступ

1.   Структурні зрушення в економіці. Складові структурної політики.

2.  Головні  стратегічні напрями перехідного  періоду.

3.  Пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні.

Висновок

Список  використаної літератури

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

         Найважливішим стратегічним завданням забезпечення макроекономічної збалансованості економіки України та підвищення рівня її конкурентоспроможності на світовому ринку сьогодні є збільшення темпів структурно-інноваційного відновлення, розширення масштабів застосування досконалої техніки і технологій, перехід від екстенсивного типу економічного зростання до інтенсивного, заснованого в першу чергу на інноваціях. Активізація науково-технічного розвитку обумовлює необхідність створення цілісної системи його фінансового забезпечення, узгодження інтересів держави, фінансових установ та суб’єктів господарювання щодо розширення темпів, напрямків і механізмів акумуляції та трансформації фінансових ресурсів. Вказані процеси повинні відбуватися в контексті забезпечення інвестиційних потреб економіки щодо реалізації технологічних змін та належної мотивації інноваційного підприємництва.

         В умовах подолання негативних наслідків світової фінансової кризи суттєво ускладнюється механізм фінансового забезпечення проведення широкомасштабної інноваційної політики, насамперед, через обмеження доступу до зовнішніх запозичень, уповільнення кредитної активності та зниження довіри до банківської системи, значне зростання дефіциту державного бюджету, наявність цілого ряду структурних деформацій у розвитку вітчизняного фінансового ринку. В контексті забезпечення стійкого економічного зростання в Україні особливого значення набуває розвиток теоретичних засад та розробка ефективних практичних заходів щодо структурної перебудови існуючого менанізму фінансового забезпечення реалізації інноваційної моделі розвитку в рамках існуючих інвестиційних, структурних та інституційних обмежень. 
 
 
 
 
 
 
 

1. Структурні  зрушення в економіці. Складові структурної політики

Сучасна розвинута  економічна система є своєрідним продуктом невпинно зростаючих масштабів  суспільного поділу праці та поглиблення  спеціалізації різних галузей і видів людської діяльності. "В економіці сучасних суспільств, — пише П. Самуельсон, — цей процес (спеціалізації і поділу праці. — авт.) доведений до певної межі. Але вчений не пояснює, чим це обумовлено, хоч і підкреслює його прогресивність. Услід за А. Смітом він визнає, що спеціалізація і поділ праці обмежені розмірами ринку, тобто тим обсягом товарів чи послуг, який може бути реалізований.

Зрозуміло, що ефективне  функціонування економіки час від  часу має супроводжуватись її структурною  перебудовою. Для цього потрібні цілеспрямовані дії держави на макро і на мікро рівні.

Історичний  досвід еволюції економічних систем свідчить, що її загальними закономірностями є зміна "конкретно-традиційних" пропорцій народного господарства, оновлення його елементів, а також посилення динамізму суспільного виробництва та результатів останнього.

Різноманітність і особливості структурних зрушень  у певній країні визначаються такими чинниками: по-перше, конкретними формами  реалізації універсальних принципів  функціонування відповідного типу економіки (традиційна, ринкова, командна, змішана, котрі по-різному відповідають на основні питання економіки); по-друге, специфічними для кожної країни умовами і формами становлення й розвитку народного господарства; по третє, етапом, на якому перебуває країна, здійснюючи структурну політику, зокрема ступенем завершеності технологічної перебудови.

Слід зазначити, що багато процесів структурних змін в економіці, які відбуваються під  впливом НТР, є загальними для  різних країн незалежно від їхніх панівних соціально-економічних систем. Серед цих структурних зрушень в економіці на сучасному етапі НТР виокремимо таке.

1. Нині відбувається  динамічний процес формування  групи галузей, які забезпечують  НТР і мають відносно високі  темпи зростання. Як відомо, до них належать хімічна і нафтохімічна промисловість, атомна енергетика, електроніка і радіотехнічна промисловість, біотехнології, виробництво чистих матеріалів та матеріалів підвищеної і наперед даної якості, мікропроцесорів і ЕОМ, засобів зв'язку, приладів контролю та управління тощо. Саме ця група галузей і виробництв, темпи їхнього зростання визначають масштаби НТР, динаміку ефективності виробництва і відповідність параметрів виготовленої продукції потребам суспільства.

2. Змінюється  співвідношення між добувними і переробними галузями на користь останніх. Така тенденція за умов НТР є вирішальною, оскільки дає змогу знизити темпи зростання добувних галузей на користь кінцевому суспільному продукту. Цьому сприяє поява безвідходних технологій, комплексної переробки сировини, енергоощадних технологій тощо.

3. Спостерігаються  зрушення внутрішньогалузевих пропорцій.  Це відбивається у зростанні  питомої ваги фінішних стадій  і операцій (різних видів збагачення  та облагороджування сировини  і матеріалів), що сприяє підвищенню якості продукції.

4. Динамічно  розвивається інфраструктура суспільного  виробництва, сфера виробничих  і побутових послуг— транспорт,  зв'язок, енергетика, інформаційне обслуговування  народного господарства. Суттєво  зростає роль науки і наукового обслуговування.

5. Як відомо, однією з найважливіших структурних  проблем завжди було і є  співвідношення між двома підрозділами  суспільного виробництва — виробництвом  засобів виробництва і виробництвом  предметів споживання. НТР модифікує  дію закономірності переважного зростання засобів виробництва. фондо і матеріалоощадні варіанти економічного зростання дають змогу обійтися без форсованого, як це було раніше, збільшення частки так званого 1 підрозділу.

6. Найдинамічнішим  сектором економіки за сучасних умов стає сфера послуг. Нині у цій сфері виробляється дедалі більша частка ВВП і зосереджується все більша кількість працівників. Як свідчить практика промислово розвинених країн, саме у сфері послуг зайнято понад 70 % трудових ресурсів.

НТР зумовлює різке скорочення питомої ваги первинної сфери, а потім, хоч і значно повільніше, вторинної за динамічного розширення третинної сфери1.

Новим явищем за умов НТР є масове виникнення і  розвиток інтегральних економічних  інституцій (господарських структур), які об'єднують науку, виробництво, сферу обслуговування. Ідеться про комплексні науково-виробничі об'єднання, великі інженерні фірми тощо.

Разом із цією тенденцією чітко простежується інша — зростання  кількості й питомої ваги в  загальному обсязі виробництва середніх і малих підприємств, що характерне для всіх розвинутих країн. Генеруються вони за умов НТР процесом розвитку так званих децентралізуючих технологій.

Головними завданнями структурної політики держави є  подолання диспропорцій, що виникають  між окремими сферами, галузями економіки країни, а також регіонами та інституціями, і формування на цій основі збалансованої структури національного господарства. Згідно з цим структурну політику слід розглядати, як уже зазначалося, у галузевому, регіональному та інституціональному аспектах (зрізах).

Галузевий зріз структурної політики охоплює цілі, важелі й засоби впливу держави на процес формування пропорцій, які характеризують раціоналізацію галузевої структури  економіки. Головними завданнями галузевих  структурних зрушень є:

• розроблення  структурно-галузевої стратегії  розвитку економіки країни, аналіз місця і ролі провідних галузей  у її структурі;

• обґрунтування  пріоритетів у розвитку окремих  галузей народного господарства;

• вияв проблем  розвитку та розміщення великих багатогалузевих комплексів;

• проведення заходів  з підтримки державою НТП в  окремих галузях економіки;

• комплексний  розвиток регіонів країни.

Галузева структура  економіки характеризується питомою  вагою окремих галузей у створенні  ВВП. Досить рельєфно структурно-галузеві пропорції та економічний стан країни окреслює й галузева структура її промисловості, що можна проілюструвати на прикладі України.

Відповідно до загальних об'єктивних тенденцій  структурних зрушень в економіці  країни треба проводити й інвестиційно-інноваційну політику. її важливими складовими детермінантами є фінансово-кредитна, монетарна та податкова політика. Цілеспрямоване застосування їх важелів дає змогу здійснювати раціонально весь спектр структурних зрушень, а всі вони в комплексі за адресної та поетапної діяльності держави становлять матеріально-фінансове підґрунтя для проведення структурної політики. При цьому слід ураховувати, що позитивних зрушень в інвестиційній політиці можна досягти за допомогою ринкових механізмів, а перебудова структури економіки— завдання переважно державного регулювання, яке тісно пов'язане з політичними, правовими та організаційними аспектами. 
 
 

2. Головні стратегічні  напрями перехідного  періоду

Структурна перебудова означає зміну співвідношення в  розвитку галузей і підгалузей. Україні було б корисно зменшити обсяг деяких виробництв (наприклад металу) і, навпаки, стимулювати розвиток інших (автомобілебудування, радіоелектроніка, галузі II підрозділу, галузі групи "Б"). Це потрібно для того, щоб збалансувати міжгалузеву структуру народного господарства відлові дно до стратегічних завдань.

Така перебудова економіки має забезпечити реалізацію й ви конання пріоритетних національних програм, наприклад таких:

1) національна  космічна програма й інформатизація;

2) транспортні  засоби (повітряні, морські, залізничні, автомобільні та ін.);

3) електроніка,  системи автоматики та управління, приладобудування, комп'ютерні технології, медичне обладнання та приладобудування;

4) військова  техніка та сучасні види звичайної  зброї;

5) машино та  верстато будування, обладнання  й інструменти, енергомашинобудування;

6) агропромисловий  комплекс: сільськогосподарське машинобудування,  виробництво мінеральних добрив  і засобів захисту рослин, переробна  та харчова промисловість, виноградарство, виноробство й садівництво;

7) легка промисловість;

8) паливно-енергетичний  комплекс;

9) хімія й  хімічні технології, ліки;

10) гірничодобувна  промисловість, металургія, матеріалознавство.

Головну роль у  цьому процесі має відігравати  держава, ефективно використовуючи бюджетні кошти.

Структурна перебудова означає зміну співвідношення в  розвитку галузей і підгалузей. Україні  було б корисно зменшити обсяг  деяких виробництв (наприклад металу) і, навпаки, стимулювати розвиток інших (автомобілебудування, радіоелектроніка, галузі II підрозділу, галузі групи "Б"). Це потрібно для того, щоб збалансувати міжгалузеву структуру народного господарства відлові дно до стратегічних завдань.

Така перебудова економіки має забезпечити реалізацію й ви конання пріоритетних національних програм, наприклад таких:

1) національна  космічна програма й інформатизація;

2) транспортні  засоби (повітряні, морські, залізничні, автомобільні та ін.);