Структура i принципи органiзацii виробничого процесу

4. Виробничий цикл і методика обчислення.

 

Структура виробничого циклу — це інтервал часу від початку до закінчення           процесу виготовлення продукції, тобто час, протягом якого запущені у виробництво предмети праці перетворюються у готову продукцію. Він обчислюється для одного виробу або певної їх кількості, що виготовляються одночасно. Виробничий цикл є важливим календарно-плановим нормативом організації виробничого процесу у часі. Виходячи з його тривалості визначається термін запуску продукції у виробництво, складаються календарні плани її виготовлення на всіх стадіях виробничого процесу, узгоджується робота суміжних підрозділів (дільниць, цехів). На основі виробничого циклу обчислюється величина незавершеного виробництва — важливого елемента обігових коштів підприємства.

Структура виробничого циклу показана на рис. 9.2. З нього видно, що виробничий цикл складається з часу виробництва і перерв. Час виробництва особливих пояснень не потребує. Час перерв містить перерви у робочий час, тобто тоді, коли підприємство працює, і неробочий час, який визначається режимом його роботи (вихідні, святкові дні, перерви між робочими змінами, на обід).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2. Структура виробничого циклу.

 

Перерви у робочий час поділяються на перерви партійності та чекання. Перерви партіонності виникають тоді, коли предмети праці обробляються партіями. Партія предметів — це певна кількість однакових предметів, які обробляються   на   кожній   операції   безперервно   з одноразовою   витратою   підготовчо-заключного   часу. Предмети партії обробляються не одночасно, а по одному або декілька штук. Перерви партійності обчислюються не окремо, а разом з тривалістю     технологічних     операцій,     утворюючи технологічний цикл. Перерви чекання виникають внаслідок несинхронності операцій виробничого процесу: предмети праці не можуть оброблятися, бо зайняті робочі місця іншими операціями.

Перерви чекання виникають також тоді, коли не одночасно виготовляються деталі, що входять до одного комплекту.

Конкретна структура виробничого  циклу залежить від особливостей   продукції,   технологічних   процесів   її виготовлення, типу виробництва та ряду інших факторів. У безперервних виробництвах (хімічному, металургійному і т. п.) найбільшу частку у виробничому циклі займає час виробництва.   У   дискретних   виробництвах   перерви становлять істотну частку виробничого циклу. Особливо тривалі перерви у одиничному виробництві, менші в серійному і мінімальні — у масовому.

В ряді випадків виконання допоміжних операцій ,а є з часом перерв, особливо перерв чекання. Тоді на циклу менше суми його складових. Це треба ураховувати при обчисленні загальної тривалості циклу. Кон’юктивною складовою виробничого циклу є тривалість логічних операцій, яка становить технолгічний цикл.

Технологічний цикл обробки партії предметів на операції дорівнює:

Tm — технологічний цикл в одиницях часу, як правило, іяах;

n — кількість предметів у партії;

t - тривалість обробки одного предмету;

M - кількість робочих місць, на яких виконується ля.

Технологічний цикл партії предметів, які обробляються скількох операціях, залежить також від того, як усувається виконання операцій над предметами праці. три способи поєднання операцій технологічного (три способи передачі предметів): послідовне, паралельне, паралельно-послідовне. Послідовне поєднання операцій полягає в тому, наступна операція починається тільки після закінчення всіх предметів партії на попередній операції. Партія предметів передається з операції на операцію повністю.

Для обчислення виробничого циклу  обробки партії предметів поряд  з технологічним циклом треба  визначити інші його елементи. Тривалість природних процеси^береться згідно з вимогами технології, час виконання допоміжних операцій та міжопераційних перерв визначається за певними нормативами або даними досвіду. Тоді виробничий цикл обробки партії предметів у календерних днях може бути обчислений,  наприклад,  для  послідовного поєднання операцій за формулою:

де k_кал ~ коефіцієнт календарності;

k_зм ~ кількість змін роботи на добу;

t_зм ~ тривалість зміни в годинах;

t_пр, t_д ~ тривалість природних, допоміжних операцій, що не перекриваються, хв.;

t_м.о ~ тривалість середньої міжопераційної перерви (чекання), хв.

Коефіцієнт  календарності — це відношення кількості календарних до кількості робочих днів у певному періоді (місяці, кварталі, році).

Особливості обчислення виробничого циклу складного  виробу. Викладена     методика обчислення виробничого циклу,  Щ0 готовий виріб одержують внаслідок   послідовного виконання операцій над одним і тим же предметом праці, Проте, більшість виробів у дискретному виробництві складається з ряду деталей, вузлів, агрегатів (автомобілі, верстати, телевізори і т. д.), які виготовляються певною мірою паралельно.

 

 

 

 

 

 

Висновок

Технологічний і виробничий цикли, є най довшими  при послідовному виді руху деталей. В цьому випадку тривалість циклу  прямо пропорціональна до величини партії деталей і норм часу та їх виконання. Отже, цей вид доцільно застосовується при невеликих трудомісткості операцій, оскільки це приведе до скорочення тривалості циклу.

          Найменша тривалість циклів є  при паралельному русі деталей  але тут можуть виникати перерви в роботі на робочих місцях, які знижують ефективність організації виробництва.

          Витрати на транспортування при  паралельному й паралельно –  послідовному видах руху деталей  є більші ніж при послідовному  через появу транспортних партій. Таким чином, для зниження транспортних витрат ці види руху деталей доцільно використовувати у випадках предметної організації дільниць чи цехів, тобто за ходом протікання технологічного процесу.

          Послідовний вид руху деталей  раціонально застосовувати при організації дільниць і цехів за технологічним принципом. Однак здебільшого види руху деталей комбінують, тобто на малотрудомістних операціях використовують послідовний вид, на трудомістких – два види.

 

 

 

 

 

Використана література

 
1. Шваб Л.І “Економіка підприємства” К: Каравелла, 2004. 
2. Васильнов В.Г. “Організація виробництва” – К: КМЕУ, 2003. 
3. “Організація виробництва” В.О.Онищенко, О.В.Реднік, А.С. Старовірець Київ, лібра 2003 
4. Петрович Й.М. Захарчин Г.М. “Організація виробництва” Львів магнолія плюс, 2004 
5. Петрович Й.М. Захарчин Г.М. “організація підприємства в Україні” Львів Оксарт 2000 
6. Плотнін Л.Д. Янушневич О.Н. “Організація і планування виробництва на машинобудівному підприємстві ” Львів Світ 1996.