Стиль співробітництва у ділових переговорах з партнерами

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Херсонський НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

КАФЕДРА “Фінанси і кредит”

 

 

 

 

Індивідуальна робота

з дисципліни «Психологія  ділового спілкування»

на тему: «Стиль співробітництва у ділових переговорах з партнерами»

 

 

 

 

Перевірила:
Виконала: студентка групи 1Ф

 

ХЕРСОН – 2013

План

     Вступ

1. Французький стиль ведення ділових переговорів .
2. Арабський стиль ведення ділових переговорів .
3. Німецький стиль ведення ділових переговорів .
4. Японський стиль ведення ділових переговорів .

 

Висновок.

Використана література.

 

Вступ

 

 

 В сучасному житті співробітництво людей не можливе без виникнення конфліктів. Конфлікт виступає, як один із способів досягнення своєї цілі, але врахування інтересів іншої сторони може призвести не тільки до досягнення власних цілей, а й до довгої плідної праці між суперниками, що неодмінно принесе більше переваг ніж одноразова «перемога».

У будь-якому конфлікті кожен учасник оцінює і співвідносить свої інтереси та інтереси суперника, ставлячи собі питання: «Що я виграю..?», «Що я втрачу.?» На основі такого аналізу можна свідомо обирати ту або іншу стратегію поведінки (суперництво, співпраця, компроміс, ухилення або пристосування). Але часто буває так, що віддзеркалення цих інтересів відбувається несвідомо, і тоді поведінка в конфлікті наповнюється потужною емоційною напругою і носить спонтанний характер, що призводить до небажаних наслідків.

 

 

 

 

 

Висновок

Переговори в стилі співробітництва реалізують мету максимального задоволення інтересів обох сторін. Цікаву технологію розробили для подібного стилю Р.Фішер і У. Юра - метод принципових переговорів. Суть подібного методу полягає в тому, щоб виносити на переговори проблеми, які готові обговорювати обидві сторони. Такий метод базується на чотирьох принципах:

1. люди: відокремити людину від проблеми - обговорювати проблему, а не один одного;

2. інтереси: зосередитися на інтересах, а не на позиціях;

3. варіанти: шукати взаємовигідні варіанти;

4. критерії: наполягати на використанні об'єктивних критеріїв.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література:

 

1.  Анцупов А.Я.,Шипилов А. И. Конфликтология. — М.: ЮНИТИ, 1999. - Гл. 37; 38.

2.  Гришина Н. В. Психология конфликта. — СПб.: Питер, 2000

3.  Гришина Н. В. Навчання психологічному посередництву у вирішенні конфліктів. Стаття. – Соціальна психологія в трудах вітчизняних психологів. — СПб, 2000. – 2 с.

4.  Доценко Е. Л. Психология манипуляции: Феномены и механизмы защиты. — М.: Че Ро, 1997.

5.  Козырев Г. И. Введение в конфликтологию. — М.:Владос, 1999. — С. 144-146.

6.  Конфликтология / Под ред. А. С. Кармина. — СПб.: Лань, 1999. — Гл. 13-15

7.  Конфликты и современной России / Пол ред. Е. И. Степанова.— М.: Эдиториал УРСС. 1999. – С. 311.