Становлення та розвиток венчурних підприємств в Україні

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

 

 

 

 

 

 

 

 

Наукова робота

з дисципліни: «Управління конкурентоспроможністю підприємства»

 

тема: «Становлення та розвиток венчурних підприємств в Україні»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2012

 

Становлення та розвиток венчурних  підприємств в Україні

 

 

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ВЕНЧУРНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ

 

СТАНОВЛЕНИЕ И РАЗВИТИЕд ВЕНЧУРНЫХ ПРЕДПРИЯТИЙ В УКРАИНУ

FORMATION AND DEVELOPMENT VENTURE ENTERPRICE IN UKRAINE

Ключові слова: венчур, венчурні підприємства.

 

Актуальність. Україна має великий потенціал у науково-технологічній сфері. І цим самим вона може перейти від індустріальної країни до технологічнорозвиненої, застосовуючи інвестиційно-інноваційну модель розвитку конкурентноспроможних високотехнологічних галузей національної економіки.

Для ефективної роботи національної економіки необхідна реалізація злагодженого ланцюжка «наука – технологія – виробництво – ринок». А досягти цього без використання індустрії венчурного бізнесу, тобто без створення приватних інвестиційних підприємств, діяльність яких підтримується державними і суспільними фондами, є неможливим. Венчурні підприємства максимально сприятливі до чужих унікальних ідей, що мають відчутний ринковий потенціал. Саме тому проблема ефективного розвитку венчурної індустрії набуває неабиякого значення в інноваційній сфері.

Отже, тема розвитку венчурних підприємств є досить актуальною в наш час, оскільки серед факторів, які гарантують стабільну та зростаючу перевагу одних країн перед іншими в процесі міжнародної конкуренції, визначальне значення мають найсучасніші технології. У світі давно закріпилося усвідомлення того, що саме високі технології забезпечують переваги, не співставні за потужністю ні з якими іншими. Підприємства-власники технологій, а також їх інфраструктурні передумови (НДДКР, прикладна і фундаментальна наука, кадри розробників і вчених) в сучасних умовах мають невичерпні конкурентні переваги.

На основі актуальності даної  теми слід сформулювати мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження венчурних підприємств в Україні; зважити усі «за» і «проти» щодо їх діяльності.

До основних завдань слід віднести наступні:

• визначення суті та особливостей венчурних підприємств;
• дослідження становлення та шляхів розвитку венчурних підприємств в Україні.

Об’єктом дослідження виступають венчурні підприємства, орієнтовані на практичне використання технічних новинок, результатів наукових досягнень, а також ноу-хау, ще не випробуваних на практиці.

Предмет дослідження включає механізми адаптації венчурного бізнесу до українських умов.

Постановка проблеми. Метою даної роботи є дослідження теоретичних аспектів становлення та розвитку венчурного підприємства в Україні.

Аналіз публікацій та виділення невирішених проблем. Питанням становлення та розвитку венчурного підприємства в Україні О.Є. Кузьмін, А.М.Поручник . Л.Л.Антонюк.

При написанні роботи використовувались  матеріали із економічних журналів, часописів, монографій, а також газети та інтернет-ресурси.

Результати дослідження. Розпочнемо з того, що вияснемо cуть поняття «венчур». Венчур (від англ. ventures) – підприємства, які здійснюють наукові дослідження, інженерні розробки і впроваджують нововведення, зокрема на замовлення великих фірм і за державними субконтрактами.

Не слід плутати поняття «венчурне підприємство» з поняттям «венчурне підприємництво». Венчурне підприємництво – це вид економічної діяльності, що супроводжується дослідженнями і обробкою наукових ідей, розробок, технологій, послуг, здійснення чого супроводжується високим ступенем ризику [2]. У багатьох джерелах під поняттям «венчурне підприємство» розуміють здебільшого малі підприємства у новітніх галузях виробництва (електроніка, біофармацевтика, телекомунікація, споживацький бізнес), які швидко прогресують і в яких відбувається інтенсивна зміна поколінь продуктів і технологій, пов’язаних з базисними інноваціями, організація яких пов’язана з підвищеним ступенем ризику [2]. Венчурні підприємства, як правило, утворюються або групою однодумців-учених, інженерів, спеціалістів, винахідників, які мають певний досвід роботи в лабораторіях великих фірм, або науковими закладами, університетами чи приватними особами, які бажають організувати свою справу. Отже, венчурне підприємництво (бізнес) є ширшим поняттям і включає в себе поняття «венчурне підприємство» (фірма).

Венчурні підприємства мають такі переваги:

• вузька спеціалізація наукових пошуків або розробка невеликого кола технічних ідей;
• концентрація фінансових і матеріально-технічних ресурсів за обраним напрямом дослідження;
• високий рівень мотивації праці кваліфікованих спеціалістів;
• гнучкість і мобільність з урахуванням ринкової кон’юнктури;
• можливість швидкої переорієнтації на інші напрями діяльності;
• швидка комерційна реалізація ідеї, технології, винаходу.

Венчурні підприємства поділяють за різними класифікаційними ознаками. А.М.Поручник і Л.Л.Антонюк здійснюють класифікацію венчурних підприємств за трьома ознаками [5]:

1. вид спеціалізації (товарна,ресурсна, технологічна);
2. вид науково-технічної продукції;
3. ступінь охоплення стадій циклу «дослідження – впровадження».

Я.Д.Плоткін і А.В.Дубодєлова [5]: виділяють такі типи венчурних підприємств у сфері НТП:

• впроваджувальні – спеціалізуються на практичному освоєнні науково-практичних розробок;
• дослідні – їх діяльність поширюється на стадію досліджень і розробок;
• обслуговувальні – технічне обслуговування нововведень;
• експертні – аудиторські роботи, консультування.

Залежно від інвестиційних  перспектив науковці виділяють три  типи венчурних підприємств:

• низькопотенційні – не дуже привабливі, однак їх кількість до 90% інноваційних підприємств (прибутки за 5 років = 50 млн. долл.);
• середньопотенційні – привабливі (прибутки від 10 до 50 млн. долл. щорічно);
• високопотенційні – найпривабливіші, але становлять 1% від кількості інноваційних підприємств (понад 50 млн. долл. щорічно впродовж 5 років)

Використання запропонованої класифікації венчурних підприємств  забезпечує:

• отримання чіткішої інформації про створення і функціонування венчурних

підприємств;

• вирішення інвесторами питання фінансування діяльності венчурних підприємств;
• створення системи стимулювання діяльності венчурних підприємств.

Надалі варто зупинитися на розгляді питання щодо заснування і розвитку венчурного підприємства в Україні.

Формування венчурних  підприємств і розвиток венчурного бізнесу в Україні відбулися у 1992 році досить повільними темпами. Першим вітчизняним фондом венчурного капіталу став фонд «Україна», який здійснив інвестиції в 30 вітчизняних компаній на суму 10 млн. дол. США. Велика частка інвестування цим фондом здійснювалась за рахунок Європейського банку реконструкції та розвитку. Згодом були створені ще декілька венчурних фондів, до найуспішніших з них можна віднести фонд прямого інвестування Western NIS Enterprise Fund (з 1995 року), SigmaBleyzer (з 1994 року) та AVentures (з 1994 року). Інші венчурні фонди (серед яких Euroventures Ukraine Fund (1998), Baring Vostok Capital Partners (1996) та Commercial Capital Group (1995)) оперують менш значними сумами – в межах 20-50 млн. дол. США кожний. За даними венчурних компаній в українські підприємства вже вкладено понад 400 млн. дол. США венчурних інвестицій [1].

З існуючої, наразі, великої кількості зареєстрованих інноваційних, венчурних компаній (понад 250), реально працюють та відповідають ознакам лише близько 10. Разом з тим в Україні є значна кількість об’єктів виробничо-технологічної інноваційної інфраструктури, лабораторні та виробничі комплекси яких цілком можуть стати осередком становлення нових інноваційних підприємств, фінансованих венчурним капіталом. Тобто потенціал розвитку венчурних підприємств в Україні є.

Проте, незважаючи на існування в Україні венчурних підприємств, існує безліч проблем та перешкод, що стримують їх розвиток в нашій державі. Найбільш вагомими з них є:

• проблеми пов’язана із наявністю вільних грошових коштів. Виходячи з того, що ринок венчурного підприємництва в Україні ще не повністю сформований, то і довіра до нього не надто висока. Тому на сьогодні так мало бажаючих фінансувати венчурні підприємства.

В Україні ще за радянських часів фундаментальні і прикладні дослідження фінансувалися в основному за рахунок бюджетних джерел, то на сьогодні можливостей бюджету катастрофічно не вистачає. І саме проблема пов’язана із наявністю вільних грошових коштів, на мою думку, є однією з найголовніших, з якими стикаються вітчизняні венчурні підприємства. Щорічне фінансування наукової і науково-технічної діяльності протягом останніх 5 років не перевищує 0,4% ВВП при визначеній законодавством нормі в 1,7% ВВП. Питома вага програмно-цільового фінансування наукових досліджень складає близько 10% від загальних витрат на науку при законодавчо встановленій нормі у 30%.

Потенційно великі банки  можуть відігравати значну роль у  венчурному фінансуванні. Але вони неохоче фінансують наукові дослідження, вимагаючи додаткових гарантій повернення коштів і закладаючи в процентну ставку великі ризики, пов’язані з тим, що, як правило, з 10 здійснюваних досліджень лише 2-3 приносять комерційний дохід. Банки нині занепокоєні не стільки пошуком ризикових проектів, скільки забезпеченням повернення кредитів. Комерційні банки не зацікавлені у фінансуванні інноваційної діяльності, тому що вона потребує довгострокового кредитування, яке супроводжується високим ризиком в сучасних економічних умовах. Крім того, ще й досі не існує досконалої системи відбору ефективних конкурентоспроможних інноваційних проектів, не вжито заходів щодо стимулювання участі банків в інноваційному процесі. З усіх комерційних банків України інноваційну діяльність в обмежених сумах кредитує тільки Промінвестбанк, але йдеться про спільне з закордонними банками інвестування великих проектів.

Більшість промислових підприємств  також виділяють обмежені власні ресурси у здійснення інноваційної діяльності, надаючи перевагу фінансуванню налагодженого випуску традиційної продукції.

• відсутність гарантій для венчурного інвестора, які б обмежували його ризики;
• слабкість інституту захисту інтелектуальної власності;
• гостра необхідність  фахівців у сфері венчурного менеджменту, які володіють технологіями виявлення та оцінки інноваційних проектів та вміють забезпечити стабільне фінансування в період ранньої стадії розвитку проектів, виявляти ризики, знаходити під кожний перспективний проект відповідних інвесторів;
• несприятлива державна політика щодо стимулювання інноваційних процесів, адже існуючі схеми регулювання тільки погіршують ситуацію. У країні відсутня система державного фінансування венчурних проектів та не створені механізми компенсації втрат приватних та інституційних інвесторів від невдалих венчурних проектів.

Незважаючи на зазначені  негативні моменти, в Україні  є підстави сподіватися на успіх. Тому щоб забезпечити ефективне  використання науково-технологічного й інтелектуального потенціалу України  шляхом створення і розвитку венчурних підприємств й стимулювання виробництва високотехнологічної, конкурентоспроможної та якісної продукції, враховуючи зарубіжний досвід, першочергово необхідно вжити такі заходи:

• здійснення постійної державної підтримки венчурного підприємництва;
• запровадження нових та більш гнучких схем податкового стимулювання інноваційної діяльності;
• врегулювання системи захисту інтелектуальної власності українських дослідників та підприємців, у тому числі шляхом державної підтримки міжнародних патентів з найбільш перспективних розробок та впровадження ефективнішого захисту наукової інтелектуальної власності від порушень;
• запровадження фінансових стимулів для інвестування до венчурних фондів, малих і середніх інноваційних підприємств;
• необхідно створити індустрію венчурного фінансування, яка виступає складовою частиною господарського механізму і розвивається відповідно до потреб інноваційного виробництва. Під індустрією венчурного фінансування ми розуміємо сукупність суб’єктів інноваційного підприємництва, які здійснюють свою діяльність у сфері інноваційного виробництва, використовуючи специфічні економічні механізми спеціальних інститутів і відповідної інфраструктури. Створення індустрії венчурного фінансування у нашій економіці передбачає: формування її інституційної структури, розвиток венчурного капіталу та розвиток інфраструктури венчурного фінансування.