Стандартизація і сертифікація продукції

     Технічні  умови – нормативний документ, який розробляють для встановлення вимог, що регулюють стосунки між  постачальником продукції, для якої відсутні державні ті галузеві стандарти.

      Стандарти підприємства розробляють на продукцію, яку виробляють підприємства і застосовують лише на конкретному підприємстві.

      В разі поставки продукції на експорт відповідно до вимог міжнародних регіональних та національних стандартів інших країн або стандартів фірм зарубіжних країн, які встановлені у контрактах на поставку за пропозицією споживача (замовника) слід виконувати обов'язкові вимоги державних стандартів України під виготовлення продукції, її зберігання та транспортування на території України.

    Продукція підприємств України або громадян - суб'єктів підприємницької діяльності не підлягає реалізації за призначенням, якщо вона не відповідає обов'язковим вимогам, передбаченим чинними стандартами або технічними умовами.

    Продукція, яка імпортується, повинна відповідати  обов'язковим вимогам державних або галузевих стандартів України щодо безпеки та охорони навколишнього середовища.

    Служба  стандартизації підприємства здійснює організацію і проведення робіт  зі стандартизації. Це може бути відділ, група або навіть відповідальний за стандартизацію. Головним завданням служби стандартизації на підприємстві і в організації є науково-технічне та організаційно-методологічне керівництво роботами зі стандартизації, а також безпосередня участь у проведенні цих робіт. Керівник служби стандартизації несе відповідальність на рівні з керівником підприємства за додержанням стандартів і технічних умов у технічній документації, що розробляється підприємством, за якість і техніко-економічне обґрунтування розроблених підприємством стандартів і технічних умов з метою проведення їх у відповідність до зростаючих вимог споживачів.

    До  функціональних обов’язків цієї служби належать:

- організація  і планування робіт зі стандартизації  та контроль за їх виконанням;

- розробка проектів стандартів підприємства і технічних умов;

- систематичний  контроль за впровадженням і дотриманням стандартів та технічних умов під час проектування та виробництва продукції;

- забезпечення  всіх служб підприємства необхідною  нормативною документацією зі  стандартизації;

- організація  обліку, збереження і внесення  змін в усі екземпляри стандартів  та технічних умов. .[2,с.94]

     За  роки незалежності в Україні розроблено понад  дві тисячі державних стандартів, 60% яких гармонізовано з міжнародними; 25 технічних комітетів беруть участь у 96 технічних комітетах і підкомітетах ISO. У рамках Міждержавної Ради з стандартизації, метрології та сертифікації в Україні діють 38  міждержавних технічних комітетів, впроваджено понад 1200 нових міждержавних стандартів.

        Коли підприємство веде активну зовнішньоекономічну діяльність, найважливішим елементом виробничого менеджменту взагалі та системи управління якістю зокрема стає сертифікація продукції. Кожний вид товарів, який те чи те підприємство хоче вигідно продати на світовому ринку, мусить бути сертифікованим, тобто мати документ, що засвідчує високий рівень його якості, відповідність вимогам міжнародних стандартів ІСО серії 9000. Набутий нашими підприємствами досвід зовнішньої комерційної діяльності показує, що так звана без сертифікатна продукція оцінюється на світовому ринку у 3— 4 рази дешевше, отже, фактично реалізується за безцінь.

        Сертифікація – це діяльність, яку проводять з метою підтвердження  за допомогою сертифіката відповідності  або знака відповідності. Що  виріб або послуга відповідає  відповідним стандартам або технічним  умовам. .[4,с.104]

     Для визначення робіт із сертифікації в  Україні сформована Державна система  сертифікації продукції – УкрСЕПРО.

        В Україні розрізняють обов'язкову й добровільну сертифікацію. Обов'язкова сертифікація здійснюється виключно в межах державної системи управління суб'єктами господарювання, охоплює перевірку й випробування продукції з метою визначення її характеристик (показників) та дальший державний технічний нагляд за сертифікованими виробами. Добровільна сертифікація може проводитись з ініціативи самих суб'єктів господарювання на відповідність продукції вимогам, котрі не є обов'язковими (на договірних засадах). [1,с.140]

Суб'єкти господарювання (виробники, постачальники, виконавці та продавці продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації) повинні:

• у  належному порядку та у визначений термін проводити сертифікацію відповідних  об'єктів;

• забезпечувати  виготовлення продукції відповідно до вимог того нормативного документа, за яким її сертифіковано;

• реалізовувати  продукцію тільки за наявності сертифіката;

• припиняти  реалізацію сертифікованої продукції, якщо виявлено її невідповідність вимогам  певного нормативного документа  або закінчився термін дії сертифіката.

        Організаційною основою сертифікації продукованих підприємствами виробів є мережа державних випробувальних центрів (ДВЦ) для найважливіших видів продукції виробничо-технічного та культурно-побутового призначення, які широко створюються нині.

         У разі не порушення стандартів, норм, правил суб’єкт підприємницької  діяльності несе відповідальність:

1)за  реалізацію продукції, що  не  відповідає вимогам стандартів, нормам, правилам підприємець сплачує  штраф у розмірі 15% вартості  реалізованої продукції,

2)За  реалізацію на території України  імпортної продукції, яка не  відповідає вимогам стандартів, нормам, правилам, які діють в  Україні підприємець сплачує  штрав у розмірі 50% вартості  реалізованої продукції,

3)за  ухилення від пред’явлення органам  державного нагляду продукції,  яка підлягає контролю, ін. сплачує  штраф у розмірі 25% вартості  продукції, яка випущена з моменту  ухилення,

4) за  реалізацію продукції забороненої  до випуску і реалізації органами  Державного нагляду, підприємець  сплачує штраф у розмірі 100% вартості реалізованої продукції. 

      На  початку 1993 року Україна стала членом ІSО та Міжнародної електротехнічної комісії—ІЕС. Це дає їй право нарівні з 90 іншими країнами світу брати участь у діяльності понад 1000 міжнародних робочих органів технічних комітетів зі стандартизації та сертифікації й використовувати понад 12000 міжнародних стандартів. Головною метою цих організацій є сприяння стандартизації в світовому масштабі для забезпечення міжнародного товарообміну і взаємодопомоги, а також для розширення співробітництва в галузі інтелектуальної, наукової, технічної й економічної діяльності.

      В Україні з 1996р.  набули чинності міжнародні стандарти серії ISO 9000, які охоплюють системи забезпечення якості, з 1998р – стандарти серії ISO 14000, які охоплюють сферу управління навколишнім середовищем. .[4,с.143]

        Дуже важливою і вкрай необхідною є також активна державна політика підтримки ініціативи підприємств щодо розробки, запровадження й сертифікації систем якості продукції. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаних джерел

1. Боженко Л.І., Гута О.Й. Управління якістю, основи стандартизації та сертифікації продукції. Навчальний посібник. – Львів, 2001. – 176с.

2. Менеджмент якості: Підручник. – 3-тє вид., випр.. і доп. – К.: Т-во «Знання», КОО,2007. – 471с.

3. Метрологія, стандартизація, управління якістю і сертифікація: Підручник/ Р.В.Бичківський, П.Г. Столярчук, П.Р.Гамула. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2002. – 560с.

4. Основи стандартизації, сертифікації і менеджменту якості – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. – 194с.

5. Стандартизація і сертифікація товарів та послуг: Підручник/ Л.С. Кириченко, А.А. Самойленко. – Вид-во «Ранок» 2008. – 240с.