Стан та проблеми податкової системи України. Податковий кодекс

     Необхідність  комплексного реформування системи оподаткування в Україні на сьогоднішній день є однією з найбільш пріоритетних завдань. Перш за все тому, що ситуація у фіскальній сфері сьогодні критична і вимагає термінового коригування. В іншому випадку - негативні наслідки гарантовані не тільки для економіки, але і для країни в цілому. Бюджетний дефіцит, з урахуванням його сьогоднішніх масштабів, - проблема не тільки для поточних та інвестиційних бюджетних витрат, але і для загальної інвестиційної привабливості України, ділової активності, зайнятості, рівня забезпечення соціальних гарантій.

     Уряд  України, схоже, розуміє проблему. З  початку року анонсований цілий  комплекс змін у податковому законодавстві. Однак більша частина змін стосується перегляду податкових пільг, збільшення рівня цілого ряду податків і зборів, «детінізації» економіки. При цьому дуже мало уваги приділяється реформуванню податкової системи в царині ідеології. Що розуміється під ідеологією? В даний час в Україну взаємовідносини держави і суспільства в податковій сфері являють собою перехідний варіант між підходом на основі сили і підходом на основі права. Обидва підходи неефективні в сучасних ринкових умовах, оскільки перший породжує корупцію і свавілля чиновників, а другий, при формальній рівності учасників податкових відносин перед законом, - призводить до тотального поліцейському нагляду над ринком.

     Сьогодні  в багатьох країнах відбувається кардинальна переоцінка цінностей  та ідеології в сфері оподаткування. Наприклад, на IV Форумі Організації  економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), що пройшов у Кейптауні в січні 2008 року, була розглянута і прийнята модель партнерських взаємовідносин між податковими органами, платниками податків та податковими консультантами. Філософія нового підходу полягає в тому, що всі учасники податкового процесу не просто формально дотримуються діючі норми законодавства, але на перше місце ставлять досягнення (на основі закону) справедливого балансу приватних інтересів платників податків з публічними інтересами держави і суспільства. Відповідно, податковим органам пропонується перебудувати свою роботу на основі «клієнторієнтованому» підходу. Такий підхід має на увазі, що податковий інспектор повинен бути не тільки контролером, але і консультантом, допомагати платнику податків, розуміти його цілі, враховувати галузеву специфіку і на основі цього вибудовувати рівні та довгострокові відносини. Подібна модель вже багато років успішно працює в Німеччині. Як приклад законодавчої моделі подібних взаємин можна навести дві статті (163 та 227) Закону про збори ФРН, які дозволяють податковим органам «обчислювати податок в меншому розмірі або звільняти платника податків від його податкових обов'язків, якщо нарахування податку в даному конкретному випадку було б несправедливим обтяженням ». На жаль, з урахуванням українських реалій це звучить як витяги з наукової фантастики. І хоча в ході опитування "Ukraine: Tax Policy Snapshot 2009" 3 87% респондентів позитивно поставилися до ідеї запровадження в Україні моделі партнерських взаємовідносин між податковими органами та платниками податків, тільки 3% вірять у те, що це можливо в найближчі 2-3 роки.

     Як  би там не було, але досвід розвинених країн показує, що партнерство і  діалог між податковими органами та платниками податків - єдиний вихід  і для України. У цивілізованому світі давно прийшли до розуміння того, що платник податків - це головна фігура в державі, наділена правами і надійно захищена законом. Готовність платити податки в розвинених країнах вищий ще й тому, що платник податків має вільний доступ до інформації стосовно напрямів використання бюджетних коштів. Таким чином, платник податків має можливість порівнювати суму своїх виплат до бюджету з вигодами, які він отримує. Якщо до цього додати зрозумілу і просту систему нарахування та адміністрування податків - ефективність нової моделі податкової системи стає очевидною.

     З розрахунком всього вищесказаного  можна сформулювати десять основних кроків у рамках проведення комплексної  реформи системи оподаткування  в Україні:

• Відкрите проведення податкової реформи. Український уряд має раз і назавжди відмовитися від традиції розробляти і приймати податкові зміни кулуарно. Необхідно перейти від кулуарного обговорення / прийняття змін до відкритого діалогу, залучаючи до обговорення незалежних галузевих експертів і представників бізнесу. Тільки так можна буде уникнути помилок і необдуманих рішень.

• Впровадження моделі партнерських взаємовідносин між  податковими органами та платниками податків

• Відкрите проведення податкової реформи. Український  уряд має раз і назавжди відмовитися від традиції розробляти і приймати податкові зміни кулуарно. Необхідно перейти від кулуарного обговорення / прийняття змін до відкритого діалогу, залучаючи до обговорення незалежних галузевих експертів і представників бізнесу. Тільки так можна буде уникнути помилок і необдуманих рішень.

• Впровадження моделі партнерських взаємовідносин між  податковими органами та платниками податків

• Створення  простої і доступної системи  формування, нарахування і адміністрування  податків / зборів

• Перегляд діючої системи податкових пільг з метою її подальшої оптимізації та адаптації у відповідності з поточними економічними реаліями

• Оптимізація  діючих податків і зборів та формування оптимальної та адекватної системи  податкового навантаження

• Посилення  / повернення регулюючої функції податків. На сьогоднішній день податки в Україні добре виконують лише фіскальну функцію. Але вони нічим не допомагають економіці в частині стимулювання інвестицій, ділової активності, виробництва і споживання. Проводячи реформування податкового законодавства, необхідно посилити регулюючу функцію податків, що дасть можливість більш ефективно управляти економікою і планомірним регіональним розвитком.

• Формування стабільного і збалансованого податкового  законодавства 

• Проведення гармонізації податкового та бухгалтерського обліку

• Реформування податкової служби

• Забезпечення вільного доступу громадян до інформації про напрями використання бюджетних  коштів та діяльності податкових органів 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3.Бюджетно-податкова політика

     Бюджетно-податкова  політика, фіскальна політика -  це політика використання державних податків та витрат (видатків) з метою впливу на макроекономічний кругообіг. Зобразимо цей вплив схематично

           Доход у розпорядженні

                                                             А

                   

                 

                             

 

                                                 Д         С

    Схема 1

     Пояснення до схеми 1:

     1. На схемі зображено кругообіг  доходів (верхня  частина схеми)  і витрат (нижня частина схеми),  що  здійснюється  між підприємствами  і домогосподарствами.

     2. Доходи, що надходять у розпорядження  домогосподарств,є платою їм як  власникам ресурсів, за винятком податків. Сукупні витрати (попит), згідно зі  схемою, формуються трьома потоками: споживанням домогосподарств, інвестиціями (що є перетвореною формою заощаджень) та державними витратами.

     3. Фіскальна політика безпосередньо торкається кругообігу в точках А та Д, тобто коли держава вилучає податки і коли вона збільшує попит на величину державних витрат.

         Для відновлення макрорівноваги необхідно, щоб величина того, що тимчасово вилучено з кругообігу,дорівнювала величині того, що повернулося у нього, а саме: T+S=I+G. До  фіскальної політики мають відношення податки Т та державні витрати G.

     Отже, у фіскальної політики є дві сторони: податкова та видаткова. Наша мета зрозуміти, на які макроекономічні показники може ефективно впливати і як використовується  на  практиці фіскальна політика. Однак попередньо розглянемо  структуру державних видатків та податків, щоб у подальшому диференціювати вплив різних елементів на  макроекономічні  показники.

     У сукупності державних витрат слід розрізняти три елементи: закупки товарів та послуг PG, соціальні трансферти ІТ та проценти по боргах GB. Державні витрати: G=PG+IT+GB.

     Закупівля товарів та послуг може бути пов'язана з національною обороною, утриманням транспортної системи, освітою,енергетикою, наукою, системою правосуддя та виконанням  службових обов'язків іншими  гілками влади,  охороною  здоров'я, житловим будівництвом тощо. Для того щоб товари  і послуги,пов'язані з переліченими видами  діяльності,  були  створені,уряд повинен виступити суб'єктом відносин на ринку факторів виробництва. Так, ним "наймаються" працівники   державних освітніх  закладів,  купується обладнання  для державних підприємств. Частково держава виступає суб'єктом відносин  на ринку товарів та послуг, коли наприклад, у приватних фірм купуються створені на державне замовлення будівлі  або  результати науково-технічних розробок.

     Соціальні трансферти окремим особам охоплюють:  допомогу непрацездатним,  пенсіонерам,  безробітним,  малозабезпеченим тощо.

     Процентні платежі пов'язані з позичками (боргом) держави у зв'язку з перевищенням в попередньому  періоді  витрат  над надходженнями. Як і будь-який інший борг, він має повертатися  кредиторам з процентом.  Їх  збільшення  або  зменшення  може одночасно впливати на макроекономічні змінні різними шляхами:

     а) безпосередньо - на загальний   рівень  доходів  (через

соціальні трансферти):Git      Inc   - доходи домогосподарств;

     б) опосередковано (через ринок товарів та послуг)  -  на загальний обсяг продажу, скорочення запасів і збільшення  випуску:

     Gpg            Sales          Inv           AD         Y  ; 

     Gpg   –   державні витрати на закупки товарів та послуг        

     Sales -   продаж                 

     Inv   -   запаси підприємств

     в) опосередковано (через ринок  факторів виробництва) при залученні  більшого обсягу ресурсів - на  доходи власників  ресурсів:

     Gpg             Sales           Y          Inc

       Існуючі податки можна  класифікувати   за  різними  принципами: об'єктом  (податки  на  доход,  прибуток,  власність),суб'єктами  оподакування,  платниками  (індивідуальні  такорпоративні  податки),  характером  стягування  податку  (прямі,непрямі).

     У даному разі нас цікавить конкретне  питання: позитивний ефект і втрати від  застосування певних податків з макроекономічної точки зору. Для цього розглянемо ту  класифікацію податків, яка розрізняє прямі податки (на доходи)  і непрямі (на споживання).

     Прямі податки істотно впливають на ринок ресурсу праці. Адже бажання пропонувати працю безпосередньо залежить від величини доходу, що залишається після оподаткування. Уявімо, що пропорційним податком оподатковується зарплата. Як впливає податок на обсяг робіт в  економіці?  Для  відповіді  скористаємося графіком 1:

                                                                      S2

                                      Д        

                                                   E2                    S1 

                     W1 

                                                                 E1

                       W

                     W2

                                                       K

                                                    L2       L1    L

                   Ресурси праці      

  Пояснення  до графіка 1:

         1. На графіку відображена рівновага (точка Е1) попиту і пропозиції на ринку праці до того, як доход працівників почав обкладатись податком. Цьому стану  рівноваги  відповідає кількість зайнятих L1 і зарплата W.