Співробітництво України і МВФ

1.Діяльність Міжнародного валютного фонду

Міжнародний валютний фонд-міжнародна наднаціональна валютно-кредитна організація, що має статус спеціалізованої представницької основи ООН.[1] МВФ був заснований на міжнародній валютно-фінансовій конференції ООН в липні 1944р. в Бреттон-Вуді,США. Конференція прийняла статті Угоди про МВФ , яка відіграє роль його Статуту. Згідно зі Статутом , метою створення МВФ було сприяння міжнародному валютному співробітництву та стабілізації валют, створення багатосторонньої системи платежів і розрахунків, підтримування рівноваги платіжних балансів країн-членів Фонду, вжиття системи заходів, спрямованих на регулювання валютних курсів, підвищення ступеня конвертованості валют, надання короткострокових кредитів країнам-членам Фонду для покриття тимчасового дефіциту їхніх платіжних балансів, на ліквідацію валютних обмежень, організацію консультативної допомоги з фінансових та валютних питань.

Оскільки  МВФ є організацією акціонерного типу, то його ресурси складаються  з внесків країн-членів, для кожної з яких вступна квота встановлюється залежно від частки країни у світовій торгівлі..Ця квота переглядається кожні 5 років.Квота країн-членів МВФ складається 3 22,7%- у вільноконвертованій валюті й 77,3% у національній валюті.

Тільки  в 1991-1992 рр. членами Фонду виявили  бажання стати понад 20  країн  світу,в тому числі країни-колишні  республіки СРСР. Всього на сьогодні членами  МВФ є 187 країн. Україна разом з  іншими державами, що входили до складу колишнього СРСР, була прийнята до МВФ  у 1992 році.ЇЇ квота 0,69% у загальному капіталі фонду.[1]

Керівні органи Фонду- Рада управляючих, Директорат, Секретаріат. Вищим органом є Рада управляючих, яка приймає у Фонд нових членів, затверджує зміни паритетів валют країн-учасниць, переглядає квоти, розподіляє чистий прибуток Фонду.Директорат займається поточним регламентуванням діяльності цієї організації.

Важливу роль в організаційній структурі  МВФ відіграє Міжнародний валютний і фінансовий комітет МВФК (International Monetary and Financial Committee, IMFC). Він складається з 24 керуючих МВФ і збирається на сесії двічі на рік. Цей комітет є дорадчим органом Ради керуючих і не має повноважень для прийняття директивних рішень. Але він виконує важливі функції - спрямовує діяльність Виконавчої ради, формує стратегічні рішення, які відносяться до світової валютної системи і діяльності МВФ, вносить на розгляд Раді керуючих пропозиції про внесення поправок до статей Угоди МВФ. Схожу роль відіграє також Комітет з розвитку - Об'єднаний міністерський комітет Рад керуючих Світового Банку і Фонду Joint IMF.

 Рада  керуючих делегує більшість своїх  повноважень Виконавчій раді (Executive Board), тобто директорату. Він несе відповідальність за ведення справ МВФ, які включають широке коло політичних, оперативних і адміністративних питань, а саме надання кредитів країнам-учасникам і здійснення нагляду за їх політикою валютного курсу.

Голоси  в Раді управляючих МВФ розподіляються залежно від розміру квоти  тієї чи іншої країни. Кожний член Фонду  має в Раді 250 голосів плюс 1 голос  на кожні 100тис. СДР квоти. Тому практично  США володіють правом «вето» при  вирішенні найважливіших питань діяльності МВФ, чим ставлять у залежність всі інші країни-члени Фонду. Так,частка США у загальній кількості  голосів становить 17,7%, а прийняття  ключових рішень вимагає кваліфікованої більшості- 85% голосів.

Протягом  майже півстолітнього функціонування МВФ виявив неабияку гнучкість і  високу пристосованість до мінливих умов розвитку міжнародних валютних відносин.Фонд вчасно відреагував на зміни у світовій господарській системі, обґрунтувавши основні принципи нової Кінгстонської валютної системи., став засновником нової міжнародної одиниці СДР.

Система кредитування, що використовується МВФ, включає декілька форм:

1.Безпосереднє  фінансування. Прямо пов’язане з  квотою кожної країни і здійснюється  у межах її резервної та  кредитної часток. Надання кредитів  обумовлюється, як правило, виконанням  державою певних політичних та  економічних вимог.[8]

2.Система  поетапного фінансування. Застосовується  у випадку суттєвих і тривалих  проблем із платіжним балансом  у країни-позичальникаі є наступним етапом її взаємовідносин з МВФ після безпосереднього фінансування. Поетапне фінансування здійснюється у межах граничних часток тієї чи іншої країни і включає механізми резервних кредитів-стенд-бай та розширеного фінансування – EFF. Кредити стенд-бай, започатковані в 1952 році, зумовлюються проблемами з платіжним балансом, що мають тимчасовий чи циклічний характер. Вони надаються траншами на термін від 1,5 до 3 років під реалізацію програм макроекономічної стабілізації. Це основний механізм, що використовується МВФ. Механізм розширеного фінансування, який почав діяти з 1947 року, пов’язаний із серйозними порушеннями рівноваги платіжного балансу, викликаними ек.кризою.Кредити надаються, як правило, на термін до 3 років(деколи до4) і супроводжуються жорсткішими вимогами та контролем з боку МВФ.

3.Механізм  пільгового фінансування. Пов’язаний  із наданням на пільгових умовах  кредитів країнам, що розвиваються, та найбіднішим країнам за  умов катастрофічної кризи платіжного  балансу.Позики надаються на вигідних умовах- під 0,5% річних на термін 10 років.[8]

4.Система  спеціального фінансування. Використовується  в особливих умовах і включає  компенсаційне фінансування та  фінансування у разі непередбачуваних  обставин, фінансування буферних(резервних)  запасів, фінансування з метою  скорочення й обслуговування  зовнішнього боргу, фінансування  системних трансформацій.Даний механізм застосовується для сприяння державам-членам у покритті дефіциту платіжного балансу, викликаного зовнішніми, не залежного від країн факторами: скороченнями експортних надходжень,стихійним лихом та іншими непередбачуваними обставинами.

5.Новим  механізмом спеціального фінансування  є фонд підтримки структурних  перетворень, створений для країн,  що здійснюють перехід від  планової до ринкової економіки  з метою надання державам-членам  фін.допомоги для врегулювання проблем платіжного балансу, пов’язаних із переходом від торгівлі, заснованої на неринкових цінах, до багатосторонньої торгівлі, заснованої на ринкових цінах.

Основний  потік ресурсів, наданих МВФ державам-членам, проходить через механізм стенд-бай  та механізм роширеного фінансування.

Другим  основним напрямом діяльності фонду  є регулювання валютних відносин. У сучасних умовах, коли курси валют  є плаваючими, а не фіксованими, роль фонду полягає в узгодженні валютної політики країн-членів МВФ.

2. Міжнародний валютний фонд  і його політика стосовно України

Міжнародний Валютний Фонд (International Monetary Fund) є міжнародною фінансовою організацією.Згідно зі Статутом Фонду, його кредити спрямовуються на підтримку курсу національної валюти, міжнародних резервів держави та активних позицій платіжного балансу. Отримувачами кредитів МФВ є центральні банки країн, які зараховують їх у свої міжнародні резерви і використовують виключно для інтервенцій на валютному ринку для вказаних цілей.

Відповідно  до Закону України “Про вступ України  до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства  по гарантіях інвестицій”, який було прийнято 03 червня 1992 року, Україна  стала членом МВФ. У даний час  квота України у Фонді складає 1 млрд. 372 млн. СПЗ (Спеціальні права  запозичень - Special Drawing Rights).

Спеціальні  права запозичення (СПЗ) (англ. special drawing rights, SDR, SDRs) — резервний та платіжний засіб, що емітується Міжнародним Валютним Фондом (МВФ). Існує лише у безготівковій формі у вигляді записів на банківських рахунках.

МВФ створив  SDR у 1969 році в якості активу, в якому країни-члени фонду могли б тримати частину своїх міжнародних резервів. Однак після колапсу Бреттон-Вудської системи та переходу основних світових валют на плаваючі курси основна роль SDR була зведена до використання в якості одиниці розрахунків МВФ з іншими міжнародними організаціями.

Вартість SDR визначається на основі кошика 4 світових валют - долара США, євро, фунта стерлінгів і єни.

Сьогодні SDR має обмежену сферу використання таку, як резервний актив, також їх головна функція — служити  як розрахункова грошова одиниця  МВФ і деяких інших міжнародних  організацій. SDR є ані валютою, ані  вимогою на МВФ. Це, швидше, потенційна вимога на взаємокорисних валютах членів МВФ. Власники SDR можуть одержати ці валюти в обмін на їхні SDR двома шляхами:

• через угоду про добровільний обмін між членами,
• через переназначення членів МВФ з сильними зовнішньоекономічними позиціями, щоб розповсюдити SDR від членів із слабкими зовнішньоекономічними позиціями.

Починаючи з 1994 року, співпрацю з МВФ було активізовано за програмами STF, Stand-by та “Механізм розширеного фінансування” (EFF), по яких Україна отримала коштів загальним обсягом близько 4,3 млрд. дол. США.[12]

Необхідно зауважити, що частина цих коштів пішла на фінансування дефіцитів  платіжного та торговельного балансів (в тому числі закупок по імпорту  для багатьох сфер діяльності, включаючи  паливно-енергетичний комплекс, сільське господарство та ін.).

Ще одним  напрямом використання кредитів МВФ  є формування валютних резервів. Формування цих резервів за допомогою МВФ  дозволило Україні підтримувати стабільність національної валюти, успішно  провести грошову реформу, ввести конвертованість  гривні за поточними операціями. Крім того, збільшення валютних резервів та їх високий рівень є підтвердженням стабільності фінансової системи країни та підвищує рівень довіри до неї.

У співробітництві  України з МВФ в межах кредитних  програм можна виділити кілька етапів.

Перший етап (1994-1995 роки). У цей період Україні було надано фінансову допомогу у вигляді системної трансформаційної позики (STF-Systemic Transformation Facility) на суму 498,7 млн. СПЗ або 763,1 млн. дол. США для підтримки платіжного балансу України. Проте, через невиконання Україною ряду умов програму було завершено завчасно.

Другий етап (1995-1998 роки). Україна отримала від МВФ кредити на загальну суму 1318,2 млн. СПЗ. (1935 млн. дол. США.) за трьома річними програмами „Стенд-бай” (Stand-By). Головною метою цих кредитів була підтримка курсу національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу України.

Третій етап (1998-2002 роки). Програма розширеного фінансування (EFF-Extended Fund Facility), передбачала надання Україні кредиту на загальну суму 2,6 млрд. дол. США. У грудні 2000 року термін дії Програми EFF було продовжено до вересня 2002 року, але в решті-решт Фонд так і не надав Україні залишкової суми кредитів (визнавши негативними висновки останнього перегляду ходу виконання програми). Таким чином, Україна отримала у рамках Програми EFF 1193,0 млн. СПЗ (1591,0 млн. дол. США.), які були спрямовані на поповнення валютних резервів Національного банку України. Україна 10 січня 2003 року офіційно стала 52 країною, що приєдналася до Спеціального стандарту поширення даних (ССПД) Міжнародного валютного фонду, зробивши істотні кроки до приведення офіційної статистики до міжнародних стандартів. Ця подія була найважливішим кроком у сфері розвитку статистики країни.

Спеціальний стандарт поширення даних був  ухвалений МВФ у березні 1996 року для висвітлення економічних  і фінансових показників країн-членів МВФ. Надання даних зі статистики країни відповідно до вимог стандарту  МВФ має на меті покращення макроекономічної політики і функціонування фінансових ринків. Спеціальний стандарт поширення  даних МВФ визначає параметри  даних (охоплення, періодичність, своєчасність), параметри доступу, достовірності, якості.

Приєднання  країни до Спеціального стандарту поширення  даних є добровільним. Країна, що приєдналася до стандарту МВФ, має  дотримуватися методів поширення  даних з статистики, встановлених МВФ.

З приєднанням  України до Спеціального стандарту  поширення даних МВФ статистична  інформація за секторами економіки  України розміщується на веб-сторінці МВФ, а також Державного комітету статистики України, Міністерства фінансів України та Національного банку України.

Координатором поширення даних за спеціальним  стандартом МВФ в Україні визначено  Державний комітет статистики.

 Національний  банк України формує показники  щодо розвитку фінансового і  зовнішнього секторів економіки.

Четвертий етап. (2004-2005 роки). Після завершення співробітництва за Програмою EFF Уряд України серед прийнятних форм подальшого співробітництва України з Міжнародним валютним фондом на безкредитній основі обрав попереджувальну програму “Стенд-бай”.

29 березня  2004 року Рада директорів МВФ  затвердила програму «попереджувальний  стенд-бай» для України, за  якою передбачалася можливість  України отримати кредит на  суму 411,6 млн. СПЗ, що є еквівалентом  приблизно 600 млн. дол. США. Згідно  із досягнутими домовленостями, Україна мала право на отримання  кредиту у випадку, якщо в  країні погіршиться платіжний  баланс або стан валютних резервів. Програма «попереджувальний стенд-бай»  також мала спрямовуватися на  забезпечення поступової трансформації  відносин між Україною та МВФ  до безкредитних. Угода була підписана терміном на 12 місяців, строк дії цієї угоди закінчився відповідно до її умов.