Социально-экономическое учение утопического социализма

   Томас Мюнцер (біля 1490—1525) — радикальний  проповідник часів Реформації, вождь  селянсько-плебейських мас у Селянській війні (1524—1526 pp.). Він, виходець із селянської родини, досконало знав Священне писання  і праці середньовічних проповідників, володів кількома мовами і слухав лекції в університетах Лейпцига та Франкфурта. Обравши шлях мандрівного  проповідника, Т. Мюнцер швидко завоював популярність як бунтар, викривач, звинувачувач багатіїв. Влітку 1521 р. він відвідав Чехію, охоплену опозиційним рухом, і опублікував свій "Празький маніфест", у якому виклав основи свого революційного учення, виступивши проти М. Лютера і поміркованої бюргерської  Реформації.

   Під час Селянської війни Т. Мюнцер був  натхненником найрішучіших заколотів. Радикальна програма повстанців знайшла  відображення у "Статейному листі"(1525). У цьому ж році німецький проповідник  очолив загони повсталих селян у  Мюльхаузені. Примусивши капітулювати заможних бюргерів, Т. Мюнцер заснував "вічний християнський" магістрат  із бідних і землевласників. Він  виступав за конфіскацію дворянських  і монастирських володінь і пропагував спільність майна. Т. Мюнцер поводив  себе як пророк. Відпустивши довгу  бороду на кшталт "батьків-патріархів", у багатому одязі він з'являвся  перед народом, щоб вершити суд  на основі закону Мойсеева. Перед ним  носили червоний хрест і меч (Розмаинский И.В., Холодилин К.А. История экономического анализа на Западе. Текст лекций / под общ. ред. И.В. Розмаинского. – СПб.: СпбГУ, 2000. – 138 с.).

   У травні 1525 р. загін Т. Мюнцера, який складався  із 8000 погано озброєних піших селян  був розгромлений біля міста Франкенхаузена об'єднаним військом німецьких князів. Вождя повстанців схопили у полон  і після катувань стратили. Історики колишнього Радянського Союзу та Східної Німеччини характеризували  Т. Мюнцера як провісника світової комуністичної  революції, посилаючись на думку  Ф. Енгельса, що селянський рух, який очолював Т. Мюнцер, випереджав розвиток зародкових пролетарських елементів у німецьких  містах. Ранній манускрипт Т. Мюнцера  з фрагментами літургійної поеми  був подарований саксонським  урядом керівнику радянської держави  Йосипу Сталіну в день його сімдесятиріччя. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   ВИСНОВКИ

   Отже, незважаючи на те, що твори соціалістів-утопістів  не мали серйозної теоретичної основи, вони відобразили пошуки ідеального справедливого суспільства та справили значний вплив на еволюцію економічної  думки.

   Видатні мислителі-утопісти:

   - започаткували глибоку критику  існуючого суспільного ладу, його  суперечностей і спонукали до  роздумів над проблемами еволюції  людського суспільства; 

   - висловили ряд цікавих здогадок  про напрямки майбутньої еволюції  суспільства, сприяли розвитку  суспільної свідомості й віри  в можливість побудови більш  досконалого суспільного устрою;

   - вплинули на розвиток робітничого  руху, соціалістичних ідей незважаючи  на суперечливість і нереальність  теорії та провали комуністичних  експериментів. 

   Твір  Т. Мора "Утопія" справив значний  вплив на розвиток економічної думки  соціалістичного спрямування, а  його назва позначила напрям досліджень, спрямованих на зображення ідеального суспільного устрою і пов'язаних з нереальними планами перебудови суспільства.

   Утопічний соціалізм К.А. Сен-Сімона вплинув  на багатьох дослідників і мав  численних послідовників. Після  смерті мислителя його учні — С.А. Базар, Б.П. Анфантен, Б.О. Родрігес посилили радикалізм основних ідей вченого, перетворивши сенсімонізм на релігію "з культом, з мораллю, з організованими проповідями ...з апостолами, які йшли у далекі країни з благовісним словом"1. У праці "Виклад доктрини Сен-Сімона" (1828—1829) вони виступили з різкою критикою приватної власності як основи експлуатації, права успадкування, усіх привілеїв від народження, наголошуючи  на тому, щоб "...всі знаряддя праці, землі, капіталу, які утворюють нині розрізнений фонд приватних власників", необхідно з'єднати в "суспільний фонд і щоб цей фонд експлуатувався асоціацією і ієрархічно так, щоб  завдання кожного було відображенням  його власності, а його багатство  — міркою його справ".

   На  думку французьких дослідників  історії економічних учень ПІ. Жідаі Ш. Ріста, в ученні сенсімоністів "закладені зародки майже всіх критичних і конструктивних ідей, які будуть характеризувати соціалізм  протягом XIXJ століття" . Відгук технократичного  соціалізму К.А. Сен-Сімона можна також  знайти в теоріях "індустріального  суспільства" XX ст. 
 
 
 
 
 
 
 

   ЛІТЕРАТУРА

1. Історія  економічних учень: Підручник  / Л. Я. Корнійчук, Н. О. Татаренко,  А. М. Поручник та інші; За  редакцією Л. Я. Корнійчук, Н.  О. Татаренко. – К.: КНЕУ, 1999. –  564 с. 

2. Нестеренко  О. П. Історія економічних вчень:  Курс лекцій. – 3-тє вид., стереотип.  – К.: МАУП, 2002. – 128 с.: іл.

3. Розмаинский  И.В., Холодилин К.А. История экономического  анализа на Западе. Текст лекций / под общ. ред. И.В. Розмаинского. – СПб.: СпбГУ, 2000. – 138 с. 

4. Юхименко  П. І., Леоненко П. М. Історія  економічних вчень. – К.: Знання. – 514 с. 

5. Основи  економічної теорії: політекономічний  аспект: підручник (За ред. Г.Н.Климка, В.П.Нестеренка. 2-е видання.) – К.: Вища школа, 1997 – 743 с.