Соціально-економічні особливості будівництва України

Залізобетонні та бетонні конструкції й вироби — головний будівельний матеріал сучасного індустріального будівництва. Вони широко використовуються в промисловому й житловому будівництві, в гідротехнічних спорудах, в прокладенні автомобільних і залізничних шляхів. Застосування залізобетонних конструкцій сприяє зниженню собівартості будівництва й значно прискорює його темпи. Наприклад, спорудження великопанельного будинку порівняно з цегельним вимагає вдвічі менше часу.

Завод залізобетонних конструкцій  та виробів виготовляє стінові панелі, плити перекриттів, колони, ферми, дорожні  плити, шпали та багато іншої продукції. Сировиною для залізобетонних виробів  служать: арматурна сталь, портландцемент, шлакоцемент, щебінь, гравій, пісок, металургійний  шлак, керамзит. Останнього часу все  ширше вживається шлакобетон, який набагато легше звичайного, а за міцністю йому не поступається. В США  із шлакобетону споруджують навіть стоповерхові будинки. Шлакобетон дешевший, до того ж він вигідний в екологічному відношенні, бо його виробництво утилізує відходи металургійних заводів.

Виготовлення залізобетонних конструкцій та виробів — процес матеріаломісткий; сировина й матеріали  складають понад половину всіх витрат у собівартості продукції. Але ця продукція — нетранспортабельна. Тому її виробництво тяжіє до споживача, до великих міст, індустріальних центрів, гідротехнічних споруд, взагалі до великого промислового і житлового  будівництва. Першою залізобетонною спорудою в Україні був маяк, збудований в 1904 р. в Миколаєві - перший в світі  маяк такого типу. Сьогодні в країні налічується декілька сот заводів, що виготовляють бетонні й залізобетонні  вироби. Найбільші з них - в Києві, Харкові, Запоріжжі, Кривому Розі, Донецьку, Дніпропетровську, Каховці, Іллічівськ

Будівництво — головна ланка комплексу, воно створює основні фонди народного господарства. Будівництво має специфічні особливості, що відрізняють його від інших галузей народного господарства: його продукція (будівлі) нерухома, великогабаритна; виробничий процес має переривчастий характер, відбувається протягом довгого часу, на відкритому повітрі. Природно, що будівництво орієнтується тільки на споживача. Це обумовлює територіальну мобільність робочої сили в будівництві. Часто буває так, що будівельні бригади переміщуються не тільки в межах одного міста, а від'їздять до інших міст і регіонів.

Велике  будівництво може стати важливим місто утворюючим фактором. Наприклад, коли в 50-х роках споруджувався Каховський гідровузол, то практично на порожньому місці було збудовано підприємства будівельних матеріалів, житло для будівників, створена виробнича й соціальна інфраструктура (шляхи, електромережі, зв'язок, школи, магазини, лікарні тощо), з'явилися кадри фахівців суміжних галузей. Коли будівництво ГЕС закінчилося, вся ця забудова стала основою для розвитку інших видів виробництва — електротехнічного машинобудування, харчової промисловості. На карті країни з'явилось нове місто - Нова Каховка.

Залежно від призначення будівництво  розподіляється на промислове (спорудження заводів, фабрик), гідротехнічне (гідроелектростанції, водосховища, канали), енергетичне (електростанції, електромережі), транспортне (автомобільні, залізничні шляхи, аеропорти, трубопроводи), сільське (спорудження тваринних ферм, елеваторів), житлове. Капітальні вкладення в економіці України в 2004 р. дорівнювали 12,6 млрд. грн., вартість будівельних та монтажних робіт - 7,5 млрд. грн. Найбільше капіталовкладень пішло в промисловість - 40%, житлове будівництво -19%, будівництво комунальних підприємств, закладів освіти, культури, охорони здоров'я - 16% .

ВИСНОВКИ

Україна, по суті, може розглядатись як велетенський будівельний майданчик, придатний  до вивчення історії індустріального  будівництва. У нас збудовані чи не найбільші в Європі металургійні заводи (наприклад, у Кривому Розі), шахти, електростанції, заводи важкого машинобудування. Країна оперезана густою мережею залізниць, автомобільних шляхів, трубопроводів, ліній електропередач. Збудовано зрошувальні системи. Прискорення урбанізації в другій половині XX ст. спонукало до широкого житлового будівництва у містах. Наші великі й середні міста докорінно змінили свої обличчя, хоч і стали схожими один на одне. Нові умови господарювання, застосування нових технологій в промисловості, розвиток архітектури, безумовно, визначать новий тип забудівлі на початку XXI ст. Очевидно, що час заводів-велетнів вже позаду. Зростання добробуту населення стимулює попит на індивідуальне житло, будинки-котеджі; отже, подальша забудівля міст хмарочосами маловірогідна. Вже зараз у найбільш розвинених країнах ми бачимо розосередження забудівлі великих міст.

  Будівельне машинобудування — галузь важкого машинобудування, проте воно е також часткою будівельного комплексу. Основна продукція галузі: екскаватори, бульдозери, грейдери, бетономішалки, скрепери, крани. Україна практично повністю забезпечує себе будівельною технікою. Найбільшими центрами її виробництва є: Київ (виробництво екскаваторів), Харків (бетономішалки, шляхові машини), Одеса (важкі крани), Миколаїв (шляхові машини), Краматорськ, Кременчук, Бердянськ.

Проектно-конструкторська  роботи в будівництві важлива  складова частина комплексу. Власне, вони започинають всі будівельні роботи. В проектних роботах зайняті  сотні тисяч фахівців з різних галузей будівництва, а також  економісти, екологи, географи. Проектування зосереджено у великих індустріальних центрах, які мають розвинену  мережу науково-дослідних і вищих  учбових закладів, значний контингент фахівців-будівельників.

В Україні такими центрами є Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1 .Стеченко Д.М. Розміщення  продуктивних сил і регіоналістика, Київ, 2002

2. Розміщення продуктивних  сил /Під ред. Ковалевський  В.В., Київ,2000

3. Качан В.Д. Розміщення  продуктивних сил, Київ, 1998

4. Гєєць В. Структура  економіки і структурна політика  її стабілізації // Економіка України.  — 1995. — № 4. — С. 17—18

5. Горленко И.А., Руденко  Л.Г., Малюк С.Н. Проблемы комплексного  развития территории, Киев, 1994