Система антиризикованих заходів в Україні

    а) підвищити рівень концентрації та спеціалізації  ремонтних робіт шляхом створення окремих заводів, зайнятих капітальним ремонтер однотипного обладнання. Дані підтверджують, що нерідко затрати на здійснення капітальних ремонтів перевищують вартість нового обладнання.

    Різновидом  концентрації ремонтних робіт є  фірмовий ремонт устаткування. Вже  створений ряд підприємств, які  виконують такий ремонт;

    б) організувати спеціалізоване виробництво  запасних частин до обладнання, їх виготовлення на виробничих підприємствах у кілька разів обходиться дорожче, ніж на заводах, які виробляють ці деталі;

    в) багатократно використовувати деталі шляхом їх відновлення. Це зменшує потреби металу на ремонтні цілі до 60—90%. Собівартість відновлених деталей становить, як правило, 10-25% вартості нових деталей;

    г) використовувати прогресивні методи ремонту обладнання: агрегатний, індустріальний, стендовий;

    д) впровадити на ремонтних роботах нормативну відрядно-преміальну систему оплати праці. Вона передбачає нарахування відрядного фонду зарплати комплексній ремонтній бригаді на основі нормативної трудомісткості виконаних робіт у межах їх планової номенклатури; преміювання робітників бригади; встановлення гарантованих термінів безвідмовної роботи відремонтованого устаткування. Характерною рисою цієї системи оплати праці є нарахування відрядного фонду зарплати за нормативну, а не за фактичну трудомісткість ремонтних робіт. Виконання різних аварійних робіт з вини ремонтної бригади протягом гарантованого періоду проводиться бригадою безкоштовно.

    У другому випадку, коли простої технологічного обладнання обумовлені різними організаційно-технічними неполадками на виробництві, основними причинами ризику можуть бути:

• відсутність належної пропорційності між структурними елементами виробничого потенціалу і в першу чергу, виробничими потужностями, робочою силою та матеріальними ресурсами;
• незбалансованість величини виробничої потужності технологічно пов'язаних між собою підрозділів. У зв'язку з цим на багатьох підприємствах, не враховуючи можливих негативних наслідків, почалось скорочування чисельності працівників планово-економічних відділів.

    Зміст викладених причин втрат, викликаних простоями обладнання внаслідок організаційно-технічних неполадок на виробництві, зумовлює необхідність впровадження адекватних заходів, спрямованих на їх усунення.

    Компенсуючі заходи

    Страхування втрат від ризиків

    Компенсуючі антиризиковані заходи представлені різними формами страхування: традиційним страхуванням, яке здійснюється страховими компаніями, хеджуванням, самострахуванням. З точки зору, величини втрат, що відшкодовуються, найбільша питома вага припадає на традиційне страхування.

    У ринкових умовах починає пробивати собі дорогу і такий специфічний вид страхування як хеджування.

    Щодо  самострахування, то досвіду його використання фірми України ще не мають. Воно існує  поки що в теоретичній площині.

    Страхування у традиційному розумінні слова  полягає в акумулюванні  фінансових ресурсів підприємств з метою відшкодування їм втрат від ризику Воно має на меті забезпечити страховий захист фірм у вигляді повного або часткового відшкодування втрат, заподіяних ризикованими ситуаціями.

    Оскільки  нижче буде використовуватись спеціальна страхова термінологія, дамо визначення цих термінів.

    Страхувальник - юридичні і фізичні особи, які  страхують втрати від ризику, сплачують  страхові премії (платежі) і мають  право по закону на основі договору страхування одержати страхове відшкодування при настанні страхової події.

    Страховик -- страхова організація, яка приймає  на себе зобов'язання відшкодувати збитки або виплатити страхову суму страхувальнику або особі, на користь якої укладений договір страхування, при настанні страхових випадків, обумовлених у договорі страхування.

    Страховий випадок - подія, при настанні якої в  силу закону або договору страховик  зобов'язаний виплатити страхове відшкодування (страхову суму).

    Страховий тариф — платіж у грошовому  виразі з 1000 грн. страхової суми або в процентах від неї.

    Страхове  відшкодування - грошова сума, яка  виплачується страховиком згідно умов майнового страхування при настанні страхового випадку.

    Страхова  вартість - дійсна, фактична вартість об'єкта страхування.

    Страхова сума - оголошена страхувальником при підписанні договору страхова сума, на яку страховик страхує свій інтерес.

    Для страхування втрат від ризику страхувальник і страховик укладають  договір страхування. Відповідно до цього застрахуванню можуть підлягати  як основні, так і оборотні засоби: будівлі, споруди, передавальні пристрої, технологічне обладнання, господарський інвентар, сировина, матеріали, готова продукція і т. д.

    Враховуючи, що різні об'єкти підлягають ризику в неоднаковій мірі, наприклад, дерев'яні будівлі є більш ризиковані, кам'яні - в меншій мірі, фірми можуть укладати договори страхування на все майно або його певну частину (окремі транспортні засоби, верстати, машини, будівлі).

    2. Страхування валютних  ризиків

    Валютні ризики можуть мати місце при підписанні стандартних контрактів, розрахунках за клірингом та укладанні товарно-обмінних угод.

    Основними методами страхування валютних ризиків  при підписанні стандартних контрактів є:

• вибір валюти ціни зовнішньоторгового контракту;
• включення до контракту валютних застережень;
• регулювання валютної позиції щодо укладених контрактів;
• використання страхових послуг комерційних банків;
• прискорення або відстрочка платежів.

    У практиці страхування валютних ризиків  зустрічаються такі види валютних застережень:

1. одно - і двосторонні;
2. застереження в міжнародній рахунковій валютній одиниці, мультивалютні застереження і застереження у національній валюті;
3. індексні обмеження або обмеження про "сковзання ціни".

      Односторонні застереження захищають  від втрат лише одного з контрагентів. Вони зустрічаються на практиці рідко. Двосторонні застереження торкаються страхування ризиків як експортера, так і імпортера.

    Застереження  у міжнародній рахунковій валютній одиниці є найрозповсюдженішими. З точки зору об'єктивності гарантії від валютних ризиків вони є прийнятними для фірм різних країн.

    При використанні мультивалютних застережень  перерахунок величини платежу, пов'язаного зі зміною курсу валюти ціни контракту, проводиться в середньому стосовно до декількох валют, їх склад та питома вага визначаються завчасно.

    Індексні  застереження або застереження про "сковзання цін" застосовуються у контрактах з тривалими термінами поставок і платежу. Вони передбачають коректування ціни товару або платежу залежно від зміни ринкових цін на даний товар або динаміки загального індексу цін.

    Проведення  операцій хеджування

    Хеджування - це страхування від втрат, зумовлених несприятливою зміною цін на товари у майбутньому. В Україні цей напрямок зменшення втрат від ризику ще поки що не використовується. Така ситуація пояснюється недостатнім розвитком ринкової інфраструктури.

    Основу  хеджування становлять ф'ючерсні контракти. Вони являють собою формальну угоду, за якою продається або купується певна кількість товару за визначеною ціною для передачі його згодом у встановлений час. Отже, ф'ючерсні контракти є договорами - зобов'язаннями. Вони можуть укладатися і при умові, що даного товару в цей момент може і не бути. Основними показниками зазначеного контракту є зафіксована ціна товару і обумовлений термін його поставки.

    Треба мати на увазі, що ф'ючерсна угода  просто так не може бути відмінена або анульована, її ліквідація здійснюється двома шляхами:

1. укладанням протилежної угоди на аналогічну кількість продукції;
2. поставкою товару згідно із зазначеним у контракті терміном.

    Для успіху в хеджуванні необхідно чітко  орієнтуватись у ціновій політиці, бути впевненим, що на момент продажу  товару ціна понизиться. При незмінності цін хеджування є зайвим, бо фірма не буде мати ніякого виграшу, а понесе лише додаткові затрати (комісійні винагороди та винагороди брокера).

    За  викладеними принципами здійснюється хеджування і операцій, пов'язаних з фінансовим ризиком.

    У зарубіжній практиці мають місце  й інші вітки хеджування. Постачальники  і покупці підписують довготермінові угоди (так звані контракти з "умовною  вимогою"). Термін, на який вони укладаються, може сягати 20-річного періоду. У  зазначених контрактах вказуються кількість, ціни та терміни поставок відповідної продукції.

    Для постачальника такі контракти вигідні  тим, що вони гарантують визначений заздалегідь обсяг збуту продукції, а для споживача стабільне одержання певної кількості товарів за фіксованими цінами.

          Самострахування ризику

    Одним із можливих шляхів зменшення втрат  від ризику є самострахування. Воно пов'язане зі створенням спеціального централізованого резервного фонду. У яких випадках доцільно користуватися цим джерелом покриття втрат?

    Самострахування ефективне при таких умовах: господарська одиниця (науково-технічний комплекс, концерн, науково-виробниче об'єднання) складається з ряду юридичних осіб, що мають закінчену систему бухгалтерського балансу, розрахунковий рахунок у банку, печатку і т. д. У даному випадку, враховуючи імовірність виникнення певного рівня втрат, страхові премії, сплачувані страховим компаніям, можуть бути більшими від страхових відшкодувань, виплачуваних підприємству органами страхування; оплачувані страхові премії за певний період перевищують розміри страхових відшкодувань, що одержують фірми від страхових компаній на покриття втрат від ризику. У цьому випадку важливим є правильне встановлення тривалості зазначеного періоду. Вважаємо, що він може вимірюватися кількістю років між двома суміжними відносно великими розмірами виплачених страхових відшкодувань. Наприклад, щорічні страхові премії органам страхування за ризиковані операції становлять 6 тис. грн. Фірма одержала страхові відшкодування за втрати від ризику: в 1995 р. - 12 тис. грн.; 1996 - 2; 1997 - 1; 1998 - 1,5 і у 1999 році - 9 тис. грн. Отже, період, в межах якого будуть порівнюватися суми страхових премій і страхових відшкодувань на покриття втрат, становитиме 5 років. Розмір страхової премії, що сплатила фірма за цей час, дорівнює ЗО тис. грн., а сума страхового відшкодування - 25,5 тис. грн. (12,0+2,0+1,0+1,5+9,0).

    Висновок  стосовно того, чи слід користуватися  послугами страхових компаній, чи ні ясний: страхові компанії не здійснюють страхування певного майна (втрат від ризику); фірма володіє великою кількістю однорідного майна, ймовірність втрат його дуже мала. Враховуючи цей фактор, транснаціональні нафтові компанії здійснюють самострахування танкерів. Розрахунки показують, що втрата одного танкера в рік (а імовірність цього дуже незначна) обійдеться компанії у меншу суму, ніж розмір страхових премій за весь парк танкерів, який сягає сотень одиниць.

    Оскільки  вітчизняна практика ще не знайома  з методом самострахування ризику, то викладемо деякі міркування щодо порядку утворення та використання централізованого резервного фонду самострахування. Централізований резервний фонд самострахування створюється на рівні управління господарською одиницею. У самостійних підприємствах, які виступають як складові структури комплексів, науково-виробничих об'єднань, вони не утворюються.

    Самострахуванням  можуть охоплюватися усі види ризиків, які завдають фірмам втрат. У ринкових умовах виглядає анахронізмом наявність обов'язкового страхування.