Система антиризикованих заходів в Україні

  Міністерство  освіти і науки України

  Тернопільська академія народного господарства

  Інститут  фінансів

                                                       Кафедра податків

                                                        і фіскальної  політики

   Реферат

   на  тему:

   “Система  антиризикованих  заходів в Україні”

Виконав:

Студент. гр. Фм-51

Сворень І. Р.                                                   Перевірила: Десятнюк О.М.  
 
 
 
 
 

    Тернопіль – 2004 

    Загальна  характеристика видів  антиризикованих  заходів

    Визначення  системи показників, порядку оцінки підприємницького ризику та встановлення граничне допустимого його рівня служать основною вироблення антиризикованих заходів як заключного етапу в управлінні підприємницьким ризиком, їх можна поділити на такі три основних групи:

1. превентивні;
2. обмежуючі;
3. компенсуючі.

    Превентивними називаються заходи, спрямовані на недопущення ризикованих ситуацій. Наприклад, обгрунтований вибір постачальників матеріально-технічних ресурсів, який включає можливість зривів постачання, проведення комплексу профілактичних заходів з попередження передчасного непередбаченого виходу технологічного обладнання з ладу і т. д. В управлінні ризиком ці заходи є першочерговими, оскільки дозволяють уникнути втрат, які можуть бути викликані реалізацією ризикованої ситуації. Уже історично склалось, що вони є найбільш домінуючими і ефективними серед інших видів антиризикованих заходів.

    Об'єктом  превентивних заходів виступають ризиковані ситуації. Превентивні заходи діляться на дві групи:

• універсальні;
• спеціальні.

    До  універсальних належать заходи, що торкаються різних видів ризиків  і за своєю суттю володіють однаковим характером впливу. Наприклад, розробка різних нормативно-регламентуючих документів (розпоряджень, наказів, постанов, план-графіків виконання робіт, інструкцій і т. д.), забезпечення дотримання трудової, виробничої і технологічної дисципліни працівниками шляхом використання системи стимулів (матеріальних, моральних) та примусів і т. д.

    Спеціальні  превентивні заходи спрямовані на недопущення  окремих видів підприємницького ризику, пов'язаного з можливим зростанням цін, зміною курсу валюти або падінням ділової активності.

    Обмежуючі антиризиковані заходи - це заходи, спрямовані на стримування розвитку ризику та зменшення величини втрат від  появи ризикованих ситуацій, яких не можна уникнути. Щодо превентивних заходів, то вони є вторинними, їх об'єктом є безпосередньо розмір втрат. Прикладом обмежуючих заходів може бути розробка плану дій у відповідь на зміну поведінки конкурентів на ринку, рівня цін, попиту і т. д.

      Використання антиризикованих заходів  може здійснюватися за двома  принципами:

    а) послідовності дій, яка передбачає таку черговість заходів: превентивні - обмежуючі - компенсуючі;

    б) одночасності дій, при якій можуть застосовуватись  паралельно такі заходи, як обмежуючі  і компенсуючі, превентивні та компенсуючі  і т. д.

    Кожен із цих принципів використання заходів має як позитивні, так і негативні сторони. Принцип послідовності дій вимагає менших затрат ресурсів, зате він є недостатньо надійним з точки зору кінцевого результату від реалізації антиризикованих заходів. Застосування принципу одночасності дій обходиться фірмам дорожче, зате рівень надійності функціонування господарської системи вищий.

    Звичайно, така характеристика принципів використання антиризикованих заходів є неповною. У практиці можливі випадки, що суперечать викладеним положенням. Тому вибір тих чи інших заходів повинен базуватися не тільки на позитивних і негативних сторонах зазначених вище принципів, але й на врахуванні конкретних факторів.

    До  останніх слід віднести:

• характер ризикованих ситуацій;
• величину втрат від ризику;
• імовірність втрат певного рівня;
• вартість антиризикованих заходів;
• економію на втратах, яка може бути одержана від реалізації антиризикованих заходів;
• частку відшкодування втрат за рахунок різних джерел .

 

    Превентивні заходи:

      Сітка ризику для клієнтів фірми

    Зменшення рівня ризику господарських операцій може бути досягнуто за рахунок кращого вивчення надійності юридичних осіб, з якими дане підприємство має ділові контакти. Такі фактори, як фінансовий стан партнера, його юридична форма, якість керівництва, положення на ринку та ряд інших, визначають її міру. Чим надійність вища, тим рівень ризику буде меншим. Отже, здійснюючи господарські операції з іншими підприємствами, фірма повинна знати, наскільки ризиковано мати з ними справу, яка гарантія виконання домовленостей у встановлені терміни та в повному обсязі.

      За загальною сумою балів ризик  може бути таким:

     7 - 15 = А (ризик невеликий);

    16 - 20 = В + (ризик легко доступний  для огляду);

    21 - 28 = В - (ризик доступний для  огляду);

    29 - 35 = С + (ризик високий, але ще доступний для огляду);

    36 - 42 = С - (ризик прийнятний);

    43 і вище = Д (ризик більше не  прийнятний).

    Ризик, що відповідає сумі балів до 20, є  у зоні допустимого ризику, від 21 до 42 - у зоні критичного ризику і ризик, який є у зоні від 43 і вище балів, є у зоні катастрофічного ризику.

    За  даними оцінки надійності клієнтів фірма  приймає конкретні господарські рішення (підписує чи не підписує договори на поставку матеріально-технічних  ресурсів, вирішує питання про  пряме інвестування, купівлю акцій і т. д.). 

    Удосконалення управління виробництвом

    Заходи  з удосконалення управління виробництвом, які попереджують виникнення ризикованих ситуацій, можна згрупувати за такими напрямками:

    а) розширення практики прийняття раціональних рішень проблеми.

    б) удосконалення організаційної структури  управління.

    в) використання управлінських моделей. Найбільш поширеними серед них є:

• теорія ігор, що являє собою метод моделювання оцінки впливу прийнятого рішення на конкурентів;
• моделі управління запасами;
• імітаційне моделювання;
• моделі лінійного програмування;

    Використання  перерахованих моделей дозволяє управлінському персоналу глибше вникати  в суть господарських явищ, приймати обгрунтованіші рішення, уникати ситуацій, які можуть завдавати непередбачених втрат. 

    Поліпшення  маркетингової діяльності

    У числі превентивних заходів з  попередження ризику важливе місце  належить удосконаленню маркетингової  діяльності фірми і в першу  чергу маркетингового дослідження. Для українських підприємств, які тільки починають освоювати азбуку маркетингу, ринкові фактори в системі невизначеності є найбільш суттєвими.

    Організація належних маркетингових досліджень і одержання в результаті їх проведення відповідної інформації забезпечує фірмам:

• об'єктивність оцінки ринкових можливостей;
• здатність своєчасного адекватного реагування на зміну зовнішнього середовища;
• одержання конкретних переваг над конкурентами;
• правильність розробки стратегії, яка виключає або зводить до мінімуму появу ризикованих ситуацій у майбутньому.

Ефективність маркетингових досліджень зумовлюється у визначальній мірі наявністю на підприємствах підрозділів, що мають займатися цією діяльністю. Управління маркетингом фірми, зорієнтованої на ринок, у даному плані повинно включати такі підрозділи:

• інформаційну службу;
• службу дослідження ринку;
• довідково-бібліотечну службу.

    Наявність цих маркетингових ланок на підприємствах  не виключає можливості використання послуг сторонніх організацій, товаром яких є інформація. 

    Обмежуючі заходи:

    Оптимізація товарно-матеріальних запасів

    Фактором  виробничого ризику є можливе  порушення умов постачання матеріально-сировинних ресурсів, яке веде до зменшення випуску продукції. Одним із заходів зниження втрат, пов'язаних із недопоставкою сировини, матеріалів, палива, є оптимізація їх запасів. Вони повинні бути такими, щоб своєчасно і в повному обсязі можна було виконати замовлення споживачів. З другого боку, слід врахувати, що зростання товарно-матеріальних запасів призводить до "омертвіння" коштів, яке завдає фірмі втрат. Якщо б вони були спрямовані в певні проекти, то підприємство могло б одержати деякий процент доходу.

    Тому  оптимізацію обсягів запасів  товарно-матеріальних ресурсів необхідно  розглядати з двох позицій. У першому  випадку, коли надійно працюють постачальники, вона досягається використанням однієї з таких стратегій організації поставок матеріальних ресурсів:

    а) стратегії фіксованого розміру  замовлення, її суть полягає у тому, що кількість товарно-матеріальних ресурсів, яка замовляється, визначається фіксованою. Причому розмір її партії розраховується на оптимальному рівні з врахуванням мінімізації транспортних витрат. Час замовлення виступає тут як змінний параметр. "Точкою замовлення" (часом замовлення) є момент, коли запас матеріалів, сировини досягне певної величини;

    б) стратегії фіксованого інтервалу. Вона передбачає регулярне (через встановлені  відтинки часу) виконання замовлень. Кількість матеріальних ресурсів у партії, що замовляється, кожен раз може бути різною.

    Використання  стратегій оптимальної організації поставок матеріальних ресурсів зменшує ризик необґрунтованого зростання їх запасів.

    У другому випадку, коли можуть мати місце  зриви поставок сировини і матеріалів, оптимізація запасів цих ресурсів, яка має на меті зменшити втрати від ризику, досягається встановленням підвищеного їх розміру При цьому виникає проблема визначення і обґрунтування залежності між можливими втратами від ризику та зростанням рівня запасів матеріальних ресурсів.

    Зменшення простоїв технологічного обладнання

    Частка  ризику, обумовлена простоями технологічного обладнання, досить значна. За різними даними до початку інфляційних процесів вони становили 10-15%.Простої обладнання у цьому відношенні можна поділити на дві групи:

• викликані ремонтами, що проводяться за складеними планами-графіками;
• обумовлені різними організаційно-технічними неполадками на виробництві.

    У першому випадку ризиковані ситуації і втрати можуть мати місце за таких умов:

1. перевищення фактичного часу знаходження обладнання у ремонті над запланованим часом;
2. невикористання можливостей скорочення планової тривалості

  ремонту обладнання;

    Для їх зменшення доцільно: