Синдикований кредит у сучасній практиці міжнародного кредитування

Міністерство  освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет  імені Олеся Гончара  
  
  
  
  
  
                                                                                                                       

   
  
  
 

Реферат

з дисципліни «Міжнародна економіка»

на тему

«Синдикований кредит у сучасній практиці міжнародного кредитування»   
  
  
  
  
                                                                                               

                                                             

                                   Виконав:                                                                                

 студент групи ЕФ-12-1в                                                                            

       Чуніхін Денис

 
  

м. Дніпропетровськ

2013

Зміст

Вступ………………………………………………………….…………..………2

1.Поняття  синдикованого кредиту…………………………………….………3

2.Синдикований кредит: передача  прав і ризиків………………………………8

Висновок……………………………………………….….……………….…….14

Список  використаної літератури…………………….…..………………...…..16  
  
  
  
  

 

 

   

 

Вступ   

З моменту отримання банком ліцензії центрального банку на здійснення банківських операцій банк може приступити до роботи в якості кредитної організації і виконувати ті види операцій, які перераховані в ліцензії, а також інші види операцій та угод, виконання яких не вимагає отримання ліцензії. При цьому банкам забороняється займатися виробничою, торговельною, та страховою діяльністю. Дане обмеження покликане обмежити ризики банку, забезпечити захист інтересів його кредиторів від можливих втрат вкладених у банк коштів.    

Основна діяльність банків пов'язана з наданням ними різноманітних фінансових послуг підприємствам і населенню. Ці послуги включають виконання банками операцій, пов'язаних, по-перше, із залученням і зберіганням грошових коштів клієнтів (пасивні операції), по-друге, із забезпеченням розрахунків між ними в процесі їх поточної діяльності, по-третє, розміщенням залучених коштів в операції з кредитування клієнтів і в цінні папери (активні операції) для отримання доходів з метою виплати клієнтам, які розміщують свої кошти в банку, нарахованих відсотків на вкладені ними кошти та підтримки життєдіяльності банку.    

Одночасно банки виконують інші операції, пов'язані задоволенням потреб своїх клієнтів у тих чи інших фінансових послугах, включаючи операції, що забезпечують страхування ринкових ризиків підприємств, готівково-грошовий обіг, надання консультаційних та інформаційних послуг і т.д. 

 
  
  
  
  
  
 

1. Поняття синдикованого кредиту   

Синдикований  кредит (participation loan) – кредит, наданий декількома кредиторами одному позичальникові   

У міжнародному кредитуванні широко застосовуються синдиковані кредити, які надаються  переважно у формі єврокредитів міжнародними консорціумами (синдикатами) банків. Синдикований ринок єврокредитів виступає другим сегментом ринку банківських кредитів і характеризується високою активністю і низькою вартістю. Перший синдикований кредит був наданий Австрії наприкінці 1960-х років Банкірським трастом (Bankers Trust). У 1990-х роках ХХ ст. синдиковані кредити становили 40—58 % євровалютних позик і основними позичальниками були країни-члени ОЕСР. (Питання про «Синдикований ринок кредитів та методи зниження ризиків при наданні синдикованих кредитів» детально розглядаються у темі 7 «Особливості функціонування євроринку»).   

Міжнародні консорціуми, або синдикати, створюються у багатьох випадках для проектного фінансування, тобто  банківського кредитування інвестиційних  проектів, за якого кредитор бере на себе частково або повністю ризики, пов’язані з їх реалізацією. Кредит при цьому погашається виключно чи переважно за рахунок доходів від реалізації проекту; додатковим забезпеченням можуть бути активи, що належать до інвестиційного проекту. Створення синдикату — це співфінансування інвестиційного проекту.     

  Головною його особливістю є наявність декількох кредиторів, тож сума кредиту і ризики розподіляються між банками-учасниками. Синдикуватися можуть торгові кредити, проектне фінансування, ординарні кредити (на загальні корпоративні потреби), лізингові операції, кредитні лінії, акредитиви тощо. Цей банківський інструмент застосовується, якщо позичальник потребує великих сум кредитів, а для одного банку небажана така концентрація ризиків кредитного портфеля.   

При організації синдикованого кредитування позичальник вибудовує 

відносини  з одним банком – організатором  кредиту. Банк-організатор гарантує конфіденційність інформації про операції. Завдання організатора полягають у підготовці інформаційного меморандуму про позичальника, пропозиції іншим банкам щодо участі в синдикації і переговорах з ними, підготовці й узгодженні договору. Банк-організатор повинен бути одним з найбільших кредиторів – це означає, що він впевнений у надійності позичальника і є додатковою гарантією для решти учасників синдикату. Після укладення кредитної угоди банк-організатор, виступаючи в ролі агента операції, акумулює кошти банків – членів синдикату і передає їх позичальникові. Аналогічним чином він розподіляє процентні виплати й основну суму для повернення.   

Термін  організації синдикованого кредиту, як правило, менший за термін організації облігаційної позики. Банки-учасники економлять на трансакційних витратах, пов’язаних з видаванням кредиту, довіряючи перевірку позичальника і роботу над договором переважно організаторові.   

Основне цільове використання синдикованого  кредиту – це рефінансування вже  наявної заборгованості, проектне фінансування, кредитування операцій з придбання  активів, викуп активів із застосуванням фінансового важеля.    

  Класифікувати синдикований кредит можна за різними принципами. Розглянемо загальні ознаки, за якими їх розрізняють.

Залежно від банків, які беруть участь у  видаванні кредиту, синдикований кредит може бути відкритим, коли залучаються  кошти всіх бажаючих банків, або  клубним, якщо до складу кредиторів входить  обмежене коло банків. Пошуком банків – учасників синдикованого кредитування займається банк-організатор.    

Синдиковані кредити можна також розділити  на забезпечені та незабезпечені. У  першому випадку позичальник  надає ліквідну заставу або гарантію уряду. Це може бути також гарантія великих компаній, які мають високий рейтинг, або тих, які надають заставу. Наприклад, якщо в ролі гаранта виступають великі нафтові компанії, то повернення кредитів визначатиметься платоспроможністю основних покупців нафти (західноєвропейські країни, США).     

У разі незабезпечених кредитів ризик  кредитора безпосередньо пов’язаний з бізнесом позичальника. Вони видаються  тільки високорейтинговим компаніям, які відповідають суворим вимогам  надійності. Окремий кредитор може виділити порівняно невелику суму –  його ризик начебто невеликий. Проте  він вищий, ніж при видаванні  тієї ж суми у вигляді звичайного кредиту.    

За  умовами будь-якої синдикації позичальник  повертає кошти кожному кредиторові  рівними частками. Якщо позичальник  повернув лише 50% усієї суми, кожен  з кредиторів отримає 50% своєї частки. Таким чином, індивідуальний ризик кредитора безпосередньо пов’язаний із загальним ризиком.    

Видаючи позичальникові свою невелику частину, кредитор повинен бути впевнений, що той зможе повернути всю суму.

 

     Типи операцій. При організації синдикованого кредитування найбільшого поширення набули термінові позики, револьверні кредити, а також трансферабельні і мультивалютні кредити. Синдикований кредитний ринок використовує різноманітні інструменти, щоб задовольнити потреби позичальника і скористатися перевагами змін на ринках.

 

     У разі термінового кредиту позичальник, як правило, має право одноразово отримати певну суму або транш  протягом узгодженого всіма сторонами  періоду. Сума, відшкодована раніше, ніж  це зазначено в кредитній угоді, не може бути повторно надана.    

Револьверний  кредит пропонує позичальникові змінювати усю або частину позики на власний розсуд. Кожного разу, коли потрібна позика, вона надається на заздалегідь визначених умовах. Ця особливість револьверного кредиту зазвичай зберігається протягом усього терміну дії договору.    

Трансферабельні кредити – це кредити, які можуть бути послідовно продані  іншим банкам. У міжнародній практиці цей вид кредитів набув поширення, оскільки не тільки дозволяє кредитним  організаціям ефективно рефінансувати  свої активні операції, але й відкриває  для багатьох банків доступ до високоякісних  активів, мінімізуючи при цьому  операційні витрати.    

Мультивалютні кредити – будь-які  з перелічених вище форм кредитів, які містять мультивалютну складову (наприклад, не збігаються валюти, в  якій номінований кредит, в якій він наданий і в якій він  погашатиметься).    

На  початку співпраці організатора і позичальника між ними, згідно зі світовою практикою, підписується попередній договір – Term Sheet. Цей документ містить найважливіші для обох сторін умови, на підставі яких згодом буде укладений кредитний договір.     

В Україні такий інструмент, як попередній договір, на жаль, практично не використовується. Підприємства віддають перевагу протоколу про наміри, який не накладає на сторони фактично жодних зобов’язань, а отже, і не має реальної сили.    

Після підписання Term Sheet банк-організатор  починає процес синдикування – створення  групи кредиторів. Після визначення основних учасників синдикату починається активна робота над юридичним оформленням кредиту.     

У процесі організації операції виникають  два комплекси правові-дносин: один – між кредиторами, другий – між  синдикатом і позичальником. Вони закріплюються у двох договорах. Основним є кредитний договір: учасники синдикату укладають договір про участь, яка визначає їх відносини.    

З погляду будь-якого кредитора  синдикація залишається звичайною  кредитною операцією. Особливістю  синдикованого кредитування для  банку-організатора є необхідність залучення банків-учасників і узгодження з ними другорядних умов договору.    

Особливістю для банку-учасника буде, по-перше, те, що він фактично приєднається до договору між позичальником і організатором (як ішлося вище, другорядні умови договору можуть обговорюватися, проте найважливіші положення, закріплені в попередньому договорі, – Term Sheet – залишаються незмінними). По-друге, спілкування з позичальником відбуватиметься не безпосередньо, а через агента операції.

 

 

2.Синдикований  кредит: передача прав і ризиків

 

    При синдикованому кредитуванні група (синдикат) банків в певних частках  бере участь у наданні кредиту. Синдиковане  кредитування має ознаки звичайного кредитування, при якому укладається  договір кредиту і ведуться переговори щодо кожного з його умов. Крім того, груповий характер такого кредитування зближує його з фінансуванням за рахунок розміщення цінних паперів (наприклад, облігацій, векселів). Однак права за синдикованим кредитом не володіють ліквідністю цінних паперів, тому на балансі банку виявляється незручний з точки зору управління ризиками актив. Тим часом можливість заміни одного активу на інший є серйозним чинником фінансової безпеки банку. У зв'язку з цим вкрай актуальною стає розробка способів збільшення «оборотоздатності» (ліквідності) прав за синдикованим кредитом.   

В сучасній економіці банки вже  при видачі кредиту враховують необхідність подальшого використання прав по ньому  з метою рефінансування. Тому в  тій частині, в якій рефінансування залежить від юридичного структурування та документування видачі кредиту, банки  змушені шукати правові механізми, які робили б права за кредитом максимально привабливими для їх наступних набувачів. Відповідно, без  включення необхідних умов у договори синдикованого кредиту банкам-учасникам  буде важче передати права та ризики по такому кредиту.   

Синдиковане кредитування володіє  наступними відмінними ознаками:

1. умови видачі кредиту кожним з банків однакові і закріплюються в одному документі - договорі синдикованого кредиту, але закріплені таким чином, що права та обов’язки є незалежними, тобто є кілька( за кількістю банків, що беруть участь в синдикаті) позикових зобов’язань;
2. призначається банк-агент, через який проходять платежі і здійснюється обмін інформацією і який виконує ряд функцій, пов'язаних з наглядом за фінансовим станом позичальника, а також за визначенням процентної ставки по кредиту;
3. в договорі синдикованого кредиту може закріплюватися перелік питань, для вирішення яких не потрібно одностайності банків-учасників, а досить простої більшості голосів (не дивлячись на зазначену незалежність зобов'язань кожного з банків по відношенню до позичальника);
4. в кредитному договорі звичайно передбачається умова про те, що в разі здійснення позичальником виплат не банку-агентові, а безпосередньо конкретному учаснику синдикату, останній зобов'язаний розподілити отриману суму між усіма банками пропорційно їх участі у кредитуванні.