Шпаргалка по "Фінансова сталість"

17. Елементарна модель упр-ня фін. стал. п-ва.

В сис-мі упр. п-вом застос. класичні типи моделей упр-ня: лінійну, функціональну, лін-функц. (комбіновану). Упр. фін. сталістю викор. таку технологічну модель послідовності управлінських дій: 1) форм. мети, цілей, і завдань упр-ня 2) форм. інф. сис-ми упр-ня 3) аналіт. підсис-ма упр-ня 4) генерування альтернативних ідей 5) вибір упр. дії, її застосув. 6) оцінка ефективності упр. дії. Себто 1->2->3->4->5->6. Аналог. модель застос. в інших підсис-мах упр-ня фін. станом п-ва (упр. платоспр., упр. ГП, упр. діловою активністю).

18. Інформац. забезпеч. упр-ня фін. сталістю п-ва.

Зал. від змісту та задач фін. аналізу викор. такі основні інформ. джерела: фін. та статист. звітн.; дані управл-кого бухг. обліку; вибіркові дані; експертні оцінки. Окрім стандартних форм фін. та стат. звітн., викор-ся позаоблікові зовн. щодо п-ва джерела інф., що хар-зують стан зовн. екон. середов.: ринків товарів і послуг внутр. та міжнар. фін. ринків, систем оподаткув. тощо. Основним джерелом інформ. забезпеч. аналізу фін. стану п-ва служить бухг. баланс: ф. № 1. Баланс відображ. фін. стан п-ва на час його склад-ня. Щоб встановити, який вплив на стан речей, що склався, мали зовн. і внутр. умови д-сті п-ва, необх. здійсн. аналіз активу і пасиву балансу. І не тільки балансу, але і іншої фін. звітн.: ф. № 2 та № 3. По сфері доступності інф. можна поділ. на відкр. і закр. Інф, що міститься в бухг. і статист. звітн. вих. за межі господ-чого суб. і є відкритою. Кожний господ. суб. розробляє свої планові пок-ки, норми, нормативи, тарифи і ліміти, сис-му їх оцінки і регулюв. фін. д-сті. Ця інф. складає його комерц. таємницю, а інколи і «ноу-хау».

19. Аналіт. забезп. упр-ня фін. сталістю п-ва.

Аналіз фін. стійкості передб. застос. кількох методик. Серед них найпошир. є методика статист-коефіцієнтного аналізу, що передб. виріш. комплексу таких аналіт. задач: 1) оцінка майна п-ва і джерел його утв. (пит. 20-21) 2) оцінка. лікв. бал. таблиці (пит. 22) 3) коеф. аналіз платоспром. 4) коеф. аналіз фін. стійкості (пит. 23).

20. Аналіз майна п-ва.

Здійсн. статист. табличним способом шляхом побудови таблиці: показник, його знач на поч. і кін. періоду (%) та відхилення. Показники: 1. майно всього (100%) 2. мобільні засоби 2.1. вис-лікв активи 2.2 лікв. активи 2.3. низ-лікв. 3. іммобіліз.засоби 3.1. немат. активи за залишк. вартістю 3.2. ОЗ за залишк. вартістю. Інформ. джерелами для аналізу майна п-ва є баланс (ф.1), примітки до фін. звітн. (ф.5), а також звіт про наявність та рух осн. фондів, аморт. Аналіз майна п-ва здійсн. на основі агрегованого балансу п-ва та стр-ри і динаміки оборотних активів. Осн. методами аналізу майна є вертик. і горизонт. методи, які застос. до аналізу балансу, а також метод фін. коеф-тів. Вертик. аналіз показує стр-ру майна п-ва та його джерел. Гориз. аналіз майна полягає у побуд. аналіт. таблиці, в якій абсолютн. пок-ки доповн-ся відносн. темпами зрост. чи зниж. Мета: заг оцінка стр-ри майна; аналіз виробничого потенціалу; аналіз складу і динаміки оборотн. коштів; аналіз джерел майна і наявності власних обор коштів; аналіз основ коеф-тів, що характер-ть майн. стан п-ва.

21. Аналіз джерел форм. майна п-

Здійсн. статист. табличним способом шляхом побудови таблиці: показник, його знач на поч. і кін. періоду (%) та відхилення. Показники: 1. Джерела, всього (100%) 2. Власні кошти (ВК) 3. Власні обор. кошти 4. Зобов’язання 4.1. Пот. зобов. 4.2. Кор.-стр. пасиви 4.3. Довг-стр. пасиви 5. Пост. пасиви. Майно п-ва становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відобр. в самостійному балансі п-ва. Джерелами форм. майна п-ва є: грош. та матер. внески засновників; доходи, одерж. від реаліз. продукції, послуг, ін. видів госп. д-сті; доходи від ЦП; кредити банків та ін. кредиторів; капітальні вклад. і дотації з бюджетів; майно, придб. в інших суб. господ-ня, орг-цій та громадян у встановл. зак-вом порядку; ін. джерела, не забор. зак-вом України. Ці джерела можна поділ. на власні і позичені.

22. Аналіт. оцінка ліквідності баланс. таблиці.

Баланс, форма №1, П(С)БО №2. Оцінка ліквідн. здійсн. шляхом зіставл. активів, клас-х за ступенем ліквідн. з пасивами, клас-ми за ступенем поточності. Усі активи клас-ть так: високолікв. (А1); ліквідні (А2); низьколікв. (А3); нелікв. (А4). Пасиви клас-ть так: поточні зобов. (П1); короткотерм. пасиви (П2); довготерм. пасиви (П3); постійні пасиви (П4). Баланс визн. абсолютно ліквідним, якщо викон. сис-ма таких нерівностей:

А1 ≥ П1; А2 ≥ П2; А3 ≥ П3; А4 ≤ П4.

23. Коефіцієнтний аналіз фін. стійкості (ФС) п-ва.

Його застос. для оцін. рівня ФС з метою елімінувати негат. вплив інформ. на звітні пок-ки. Найпошир. коеф-ти ФС: 1) коеф. автономії =  ВК/заг. сума джерел  утв. майна п-ва; > 0,5 – п-во фін-стійке; 2) коеф. співвідн. позик і власн. кап. = заг. сума зобов./заг. сума ВК; < 1 – фін-стійке п-во, чим ~ 0,тим більш стійкий фін. стан. В умовах інфляц. екон. > 0,7 – фін нестійке п-во. 3) коеф. маневрування власн. обор. коштами = сума власн. обор. коштів/заг. сума джерел утв. майна п-ва; 0,2-0,4 – п-во фін-стійке. Чим >, тим стійкіше п-во. 4) коеф. фін. сталості = сума пост. коштів/заг. сума джерел утв. майна п-ва 5) Індекс пост. активу = сума іммобіліз. засобів п-ва/заг. сума ВК.

24. Цільова орієнтація упр. фін. стійк. п-ва.

Упр. – комплексн. процес, спрямов. на виріш. проблем, це – відслідков. тенденцій, постановка цілей, розумін. проблем, можл-стей, діагноз, розробка і вибір альтернатив, склад. програм, формув. напрямів реаліз. і визнач. заходів щодо їх виконан. Процес упр. має 5 етапів: встановл. цілей; підгот. етап; варіантний вибір рішень; програмув-ня робіт; супроводж. реалізації програми. Цілі повинні буд. за ієрарх. принципом. Вони поділ. за рівнем ієрархії на цілі вищого і нижчого рівня. Цілі нижчого виступ. у якості засобів досягн. цілей вищого рівня. На етапі діагностув. та структуриз. проблеми здійсн. перетвор. стратег. цілей в сис-му довгостр. і кор-стр. цілей. Тобто пров. ланцюгова структуриз. цілей: стратег. цілі -> такт. цілі -> оперативні цілі. Цілям притаманні якості: підпорядков-сть, розгорн-сть, співвідносна важл-сть. Прав. сформульов. цілі повинні задов. вимоги: конкретн., вимірність, досягн-сть, узгодж-сть, гнучкість. Сформульов. цілі повинні бути незмін. прот. усього періоду план., інакше втрач. осн. властив. розвитку – його цілеспрямов. С-ма упр. фін. станом є склад. част. заг. с-ми  упр. п-вом. Орг. упр. має відпов. цілям п-ва, стратегії, зовн. сер. В умовах формув. ринк. форм госп-ня осн. проблема п-ва – зміцнення сталості фін. стану. Для цього досяг. такт.цілі – усун. неплатоспр. п-ва, відновл. фін. сталості, зміна фін. стратегії; опер. цілі – ↑ обсягу позит. ГП, ↓ обсягів спожив. інв. рес. п-ва у пот. періоді.

25. Сис-ма контролю мех-му упр. фін. стійкістю (ФС) п-ва.

Однією із найпошир. причин зниж. рівня ФС вітчизн. п-в є втрата упр. персоналом контролю над ним. Орг. контролю ґрунт. на побуд. сис-ми моніторингу за рівнем ФС п-ва. Ціль цієї сис-ми – своєчасн. виявл. відхил. показн. від плану; вияв причин цих відхил. і розробл. пропоз. з їх усунення. Принципи побуд. сис-ми монітор.: вибір для спостер. найважл. пок-ків ФС; побуд. сис-ми первинних звітних пок-ків; розроб. сис-ми узагальн. аналіт. пок-ків; встановл. відхилень факт. знач. від план.; виявл. резервів нормалізації; обґрунт. пропозицій щодо зміни нормативів і пок-ків тощо. Етапи контролю ФС: 1) побуд. сис-ми стандартів ФС п-ва 2) співставл. досягн. рез-в із стандартами 3) прийн. упр. ріш. щодо коректув. фін. д-сті. Ефективн. орг. контролю за рівнем ФС п-ва визн-ся умовами: направленість на реаліз. стратегії управл. ФС; орієнт. контролю на кільк. стандарти; відповідність контролю специфіці методів фін. аналізу і планув.; своєчасність; гнучкість; економічність. Орг. ефект. сис-ми контролю над рівнем ФС п-ва дасть змогу зміцнити рівень сталості фін. стану, створити ефект. підґрунтя для сис-ми заходів антикриз. пол-ки управл. фін. п-ва в умовах динам. зовн. серед.

26. Ідентиф. ризику зниж. стійкості фін. стану п-ва (РЗСФСП).

У заг. портфелі ризиків осн. місце належ. фін. ризикам, серед яких найнебезпеч. є РЗСФСП. Він зумовлений неефект. структ. кап-лу (висок. знач. співвідн. позич. і власн. коштів). Є 2 осн. шляхи захисту п-в від РЗСФСП: ● пасивне втруч-ня – не передб. акт. дій спрям. на мініміз. ризику; ● активне втруч-ня – безпосер. участь п-ва у зменш. РЗСФСП. Ідентиф. РЗСФСП є початк. етапом упр-ня РЗСФСП. Наступними є: якісна та кількісна оцін. ризику, контроль та визн. його суттєвості. Якщо ризик не є суттєвий, то прийм. ріш. про прийняття або збільш. ступеня ризику. Якщо ж ризик є сут. – вжив. подал. заходи з його мініміз. зовн-ми. (розподіл ризику або зовн. страх.) або внутр. (профілакт. заходи чи внутр. страх) способами. Ступінь допуст. ризику визн. з врах. параметрів: обсяги осн. фондів та ВК, рівень рентаб., виробн. потенціал тощо. Напр. чим > ВК, тим < РЗСФСП. Оцін. рівня РЗСФСП пров. за форм.: РР=ІР×РЗ, де РР – рівень ризику, ІР – ймовірн. ризику, РЗ – рівень можл. збитків. Методи оцін. ймовірн. виникн. ризиків: 1) економ-статист 2) розрах-аналіт 3) аналогові 4) експертні.

27. Шляхи мініміз. ризику зниж. стійкості фін. стану п-ва (РЗСФСП).

Профілактика РЗСФСП пров. у 4 напрямах: ● мінімізація РЗСФСП здійсн. лише у вип., коли уникн. ризиків неможл. Ґрунт. на: 1) отрим. від контрагентів певних гарантій під час над. їм комерц. к-ту 2) продажі товарів при над. к-ту на умовах фін. лізингу 3) скороч. переліку форс-мажорних обстав. в контрактах з покупц. гот. прод. (зниж. ризик безнадійн. Дт заб.) 4) викор. опціонних угод при бірж. опер. ● уникнення здійсн. за рах.: 1) відмови від фін. опер. із значним ризиком 2) зниж. питомої ваги позичк. фін. рес. у госп. обороті 3) підвищ. рівня ліквідн-сті акт. через збільш. питомої ваги обор-х акт. ● диверсифікація пров. шляхом диверс.: 1) портфеля ЦП 2) валютн. портфеля за рах. вибору для пров. ЗЕД кількох видів валют 3) депозитн. портфеля за рах. розміщ. великих сум тимч. вільн. коштів на депоз. у кількох банках при збереж. умов їх розміщ. ● лімітування зд. за доп. встан. фін. норматив., напр.: 1) мін. розмір. (%) високолікв. акт. у складі майна п-ва 2) граничн. розмір (%) позиков. коштів в госп. обороті 3) макс. розмір депоз. вкладу, розм. в 1 банку. Всі розгл. заходи зниж. ймов. виникн. ризику, а не нейтраліз. його, тому п-во здійсн. ще і внутр. та зовн. страх. РЗСФСП.

28. Методичні та орг.-економ. засади форм. потенціалу п-в.

Форм. потенціалу п-ва – це процес ідентиф. та ств. спектра підпр. можливостей, його структуриз. та побудови певних організ. форм задля стаб. розв. та ефект відтворення. Постулати форм. потенціалу п-ва: 1. потенціал п-ва – складна с-ма пересічних х-к його елементів, які є альтернативними; 2. потенціал п-ва не можна сформ. на базі механічного додавання елементів, оскільки він є динамічним угрупованням; 3. під час форм. потенціалу п-ва діє закон синергії його елементів; 4. потенціал п-ва у вищих формах його виявлення може самостійно трансф. з появою нових складових елементів; 5. елементи потенціалу п-ва мають функціон. одночасно і в сукупності, бо законом. розвитку можл-стей п-ва не можуть бути розкриті окремо, а тільки в їх поєднанні, що потребує досягн. збаланс. оптим. співвідн. між елементами; 6. усі елементи потенціалу об’єктивно пов’яз. з функц. і розвитком п-ва, тобто, з одного боку, вони підляг. фізичному та техніко-екон. старінню, а з другого – вони чутливі до досягнень НТП; 7. складові потенціалу п-ва мають бути адекватними х-кам продукції, що виробл. на п-ві.

29. Особл. форм. потенціалу п-ва залежно від специфіки підпр. д-сті.

Дальше дослідж. процесів форм-ня потенціалу сучасних п-в зосередж. увагу на ресурсному та галузевих аспектах. Вибір цих аспектів зумовлено такими міркуваннями: 1. галузевий розподіл п-в є традиційним для нашої екон.; 2. ресурсна сегментація відобр. найпоширеніший підхід до вивч. категорії «потенціал». Обидва аспекти виклад. у діалект. єдності, що даватиме змогу по-новому визначати галузі пром. та їхнє місце в нар. госп. країни. В основу аналізу галуз. особ-стей форм. потенціалу п-ва покладено специф-сть технол. процесів, особл. орг. в-ва, відмінності в х-ках кінцевого продукту та ресурсів для його в-ва, а також ринків збуту. Залежно від х-ру спож. сировини всі пром. п-ва розд. на п-ва добувної та обробної пром. У свою чергу, добувну та обробну пром. можна розд. на кілька великих галузей, що в с-мі ств. нац. екон. Обробна пром. вкл. машиноб-ння, чорну та кольорову металург., легку, харчову пром. Ці загальні галузі розд. на низку менших підгалузей, які знову можуть бути в певний спосіб сегментовані: машинобуд. вкл. верстатобуд., авто-буд-ня, суднобуд-ня. Верстб-ня вкл. групи п-в, що спеціал. на в-ві токарних, шліфувал. верстатів. Так само пров. перегруп. п-в відповідно до будь-якого ключового фактора, що випливає з мети аналізу.

30. Оцінка потенціалу підприємства: основні цілі та сфери застосування.

Сукупність оцінних показн., принципів, критеріїв і методів стан. методологію оцінки. Потенціал п-ва доцільно характ. не одним,а сукупністю показн. причому від природи самого показн., застос. чи вартісну, чи натуральну оцінку. Методол. основою їх визнач. є співвідн. рез-ту з масою ресурсу, викор. для його досягн. При цьому показн. рівня викор. елементів потенціалу мають уможлив. порівн. оцінку як ефект. викор. різноман. елементів потенціалу одного п-ва, так і різних вироб. с-м. Оцінка в-ті потенціалу п-ва – це упорядков., цілеспрям. процес визнач. в грош. виразі в-ті об’єкта з врах. потенційного і реального доходу, який має місце в певний проміжок часу за умов конкретного ринку. В оцінці потенціалу п-ва зацікавл.: кредитори, інвестори, держава, акціонери, управлінці,  постач., страх. фірми. Вони бажають реал. свої інтереси і визн. головні цілі оцінки: 1. підв. ефект. поточн. упр. п-вом; 2. визн. в-ті п-ва у разі купівлі-продажу акцій на фонд. ринку; 3. визн. в-ті п-ва у його разі куп-прод цілком або част.; 4. реструкт. п-ва; 5. розробл. плану розвитку; 6. визн. кредитоспр. п-ва і в-ті застави за кредитуванням; 6. уклад. страх. угоди; 7. установл. бази оподатк.; 8. прийн. обгрунт упр. рішень; 9. здійсн. інв. проекту розвитку бізнесу.

1.   Суть, мета і завдання фін. мен-ту.

2.   Ф-ції та мех-м фін. мен-ту.

3.   Організ. фін. мен-ту на п-ві.

4.   Інформ. сис-ма забезпеч. фін. менеджменту.

5. Сутність і значення фін. аналізу: його осн. цілі,зад,особ.

7.   Пок-ки, що викор. у фін. аналізі.

8 Формалізовані та неформал. методи фін. аналізу.

10. Експрес-аналіз фінан. стану п-ва.

11. Деталізов. аналіз фін. стану п-ва.

12. Місце фін. аналізу в орг. стр-рі п-ва.

13. Сутність фін. стійкості п-ва.

14. Класиф. типів фін. стійкості.

15. Чинники фін. стійкості п-ва.

16. Поняття фін. стабільн. та сталості п-ва.

17. Елементарна модель упр-ня фін. стал. п-ва.

18. Інформац. забезпеч. упр-ня фін. сталістю п-ва.

19. Аналіт. забезп. упр-ня фін. сталістю п-ва.

20. Аналіз майна п-ва.

21. Аналіз джерел форм. майна п-ва.

22. Аналіт. оцінка ліквідності баланс. таблиці.

23. Коефіцієнтний аналіз фін. стійкості п-ва.

24. Цільова орієнтація упр. фін. стійк. п-ва.

25. Сис-ма контролю мех-му упр. фін. стійкістю п-ва.

26. Ідентиф. ризику зниж. стійкості фін. стану п-ва

27. Шляхи мініміз. ризику зниж. стійкості фін.стану 28. Методичні та орг.-ек. засади форм. потенціалу п-в

29.Особл. форм. потенціалу п-ва залежно від специфіки підпр. д-сті.

30. Оцінка потенціалу п-ва: основні цілі та сфери застосування.