Шпаргалка по "Фінансова сталість"

1. Суть, мета і завдання фін. мен-ту.

Фін. мен-т – це с-ма управл., формув., розподілу і викор. фін. рес. суб’єкта госп. та оптиміз. його ГП. Мета фін. мен-ту – забезп. добробуту власників п-ва у поточн. і перспект. періодах. Осн. завд. фін. мен-ту: 1. форм. достатн. обсягу фін. рес. відпов. до цілей і д-сті. 2. ефект. використ. фін. рес. 3.управл. ГП. 4.максиміз. прибутку з найм. рівнем ризику. 5. мініміз. ризику. 6. забезпеч. беззбитк. д-сті п-ва. Об’єктом фін. мен-ту є форм. і викор. усіх видів фін. рес. Суб’єктом є фін. дирекція, фін. менеджер.

2. Ф-ції та мех-м фін. мен-ту.

Осн. ф-ції фін. мен-ту: 1. планув. та прогноз. 2.організація. 3.регулюв. 4.координув. 5.стимул-ня. 6. контроль. Механізм фін. мен-ту – с-ма осн. елементів, які регул. процес розробки та реалізації управл. рішень у сфері фінансів п-в. Елементами фін. мех. фін. мен-ту є: 1. держ. норм-правове регул. фін. д-сті п-ва (закон. та норм. акти д-ви); 2. ринк. механізм регул. фін. д-сті п-в (кон’юнктура фін. ринку); 3. внутр. механізм регул. окремих аспектів д-сті п-ва (статут, внутрішні нормативи п-ва); 4. інформ. забезп. фін. мен-ту (фін. та статист. звіти п-ва); 5.фін. методи управл. фінансами (фін. облік, фін. аналіз, фін. контроль); 6.фін. важелі (аморт. відрах., ставки податків, валютні курси, ціна, відсоткові ставки , фін. санкції, дисконт та ін.).

3. Організ. фін. мен-ту на п-ві.

С-ма організ. забезп.фін. мен-ту визначає організ. стр-ру побудови фін. служби на п-ві, права та обов. фін. менеджерів, вимоги до їх рівня кваліфікації. Принципи організ. фін. служби: лінійне, функціональне, або лінійно-штабне підпорядкув. Орг-ція фін. мен-ту на п-ві залежить від: організ-правової форми п-ва і масштабів д-сті. Орг-правові форми вплив. на: 1. фін. взаємовідн. з д-вою; 2. умови і методи форм. кап-лу; 3. розподільні відносини та ступінь фін. відповід. перед акціонерами, пайовиками, міністерством, асоціацією або холдинг-компанією. В управл. фін. д-стю основне місце займає фін. менеджер, його обов.: *провед. фін. аналізу та план-ня; *прийн. інвест. рішень; *прийняття рішень з фін. та структури кап-лу;*управління фін. рес.

4. Інформ. сис-ма забезпеч. фін. менеджменту (ІСФМ).

ІСФМ признач. забезпеч. необхідною інф. не лише упр-кий персонал та власників самого п-ва, але й задовольн. інтереси широкого кола зовн. її користувачів. Висока роль фін. інф. в підгот. і прийн. ефективних упр. рішень зумовлює високі вимоги до її якості при форм. інформ. сис-ми фін. менеджменту, серед яких виділ. вимоги до її значимості, повноти, своєчасн., достовірн., зрозумілості, співставимості, ефективн. Конкр. пок-ки сис-ми інф. забезпеч. форм-ся за рах. внутр. і зовн. джерел інф. Сис-ма пок-ків , що форм-ся із зовн. джерел поділяється на 4 групи: 1. пок-ки, що хар. загальний ек. розвиток країни; 2. пок-ки, що хар. кон'юнктуру фін. ринку; 3. пок-ки ,що хар. д-сть контрагентів і конкурентів; 4. норм.-регулюючі пок-ки. Сис-ма пок-ків , що форм-ся із внутр. джерел поділ. на 3 групи: 1. пок-ки, що хар. фін. стан і результати фін. д-сті по п-ву в цілому. 2. пок-ки, що хар. фін. рез-ти д-сті окремих структурн. підрозд. п-ва. 3. нормативно-планові пок-ки, які пов’яз. з фін. розв. п-ва.

5. Сутність і значення фін. аналізу: його осн. цілі, задачі, особлив.

Фін. аналіз – це метод оцінювання і прогнозув. фін. стану п-ва. Мета фін. аналізу – інформ-но забезпеч. прийняття рішень, на які істотно вплив. фактичні або прогнозні дані про фін. стан п-ва. До актуальних задач фін. аналізу належать: діагностика перспект. й поточн. фін. стану п-ва; обґрунт. стратегії розвитку п-ва, його інвест. д-сті з врах. стр-ри та вартості джерел фін.; діагностика банкр-ва п-ва; діагностика кредитоспр. та “податкоспр.” п-ва; оцінка інвест. привабл. п-ва на ринку капіталу. Завдання фін. аналізу зумовлені завданнями упр-ня п-вом у трьох сферах д-сті: 1) фін.; 2) інвест.; 3) операц. За результ-ми аналізу розробл. заходи поліпш. фін. стану п-ва.

6. Класиф. видів фін. аналізу.

Фін. аналіз поділ. на окремі види за наступн. ознаками: 1. по організаційних формах проведення: а) внутр.;б) зовн. 2. по обсягу дослідження: а) повний б) тематичний. 3. по об'єкту аналізу: а) аналіз фін. д-сті п-ва, об’єднання в цілому; б) аналіз фін. д-сті окремих структурних одиниць і підрозділів; в) аналіз окремих фін. операцій. 4. по періоду провед.: а) попередній; б) поточний; в) наступний.

7. Пок-ки, що викор. у фін. аналізі.

Див. також пит. 23. Існує 4 осн. груп фін. пок-ків: 1. П-ки оцінки ліквідн. Активи клас. за ступенем їх лікв. на абс-лікв (АЛА), вис-лікв. (ВЛА), сер-лікв. (СЛА), фіксовані акт. (ФА). Пасиви клас. за термінами їх погаш. на поточ. зобов. (ПЗ), кор-терм. пасиви (КП), довг-терм. пасиви (ДП), пост. пасиви (ПП). Для п-ва високого рівня ліквідн. повинні викон. умови АЛА≥ПЗ, ВЛА≥КП, СЛА≥ДП, ФА≤ПП. Коеф. абс. лікв. = АЛА/ПЗ, Коеф. швидк. лікв. = АЛА+ВЛА/ПЗ, Коеф. заг. лікв. = Мобільні засоби/ПЗ, Коеф. платоспр. = ВК/А, Коеф. концентр. позик. к-лу = ПК/А; 2. П-ки оцінки платоспр.: Коеф. фін. лівереджу = довг-стр. пасиви/ВК, Коеф. структури ПК = довг-стр. пасиви/ПК, Коеф. фін. стаб. = ВК/ПК, Коеф. співвідн. ПК і ВК = ПК/ВК або 1/Коеф.фін.стаб.; 3. П-ки оцінки оборотності. Коеф. оборот. А, ВК, ОК, ДЗ, КЗ = Виторг/А,ВК,ОК,ДЗ,КЗ, Тривалість обороту = к-сть днів в періоді /К.об.; 4. П-ки оцінки рентаб.: рентаб. активів = ЧП/А (визн. приб. на 1 грн. вклад. коштів), рент. ВК = ЧП/ВК (приб. на 1 грн. ВК), рент. продажу = ЧП/Виторг (визн. питому вагу ЧП в 1 грн. реаліз. прод.), рент.п-ції = Приб. від реаліз./Собіварт. прод.

8. Формалізовані та неформалізовані методи фін. аналізу (ФМ та НМ).

Методи фін. аналізу - це комплекс науково-метод. інструментів та принципів дослід. фін. стану п-ва. Виділ. НМ та ФМ фін. аналізу. НМ аналізу ґрунт. на описуванні аналіт. процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналіт. взаємозв’язках та залежностях. До НМ належ. методи: експертн. оцінок і сценаріїв; психолог.; морфолог.; порівняльні; побуд. сис-ми пок-ків; побуд. сис-ми аналіт. таблиць. Ці методи характер. певним суб’єктивізмом, бо в них велике знач. мають інтуїція, досвід та знання аналітика. До ФМ фін. аналізу належ. ті, в осн. яких поклад. жорстко формалізов. аналіт. залежності, тобто методи: ланцюгових підстановок; арифм. різниць; балансовий; виокремл. ізольованого впливу факторів; відсоткових чисел; диференційн.; логарифмічн.; інтегральний; прост. і складн. відсотків; дисконт. Можна виділ. такі осн. групи ФМ фін. аналізу: гориз.; вертик.; трендовий; аналіз відносних пок-ків; порівн. аналіз; факторний аналіз.

9. Осн. типи моделей фін. аналізу.

Фін. аналіз здійсн. за допом. різн. моделей, які дають змогу структурувати та ідентиф. взаємозв'язки між осн. пок-ми. Існ. 3 осн. типи моделей, які застосов. в процесі аналізу фін. стану п-ва: дескриптивні, предикативні та нормативні. Дескриптивні моделі є осн-ми. До них належать: побуд. сис-ми звітних балансів; подання фін. звітн. у різних аналіт. розрізах; вертик. та гориз. аналіз звітн.; система аналіт. коефіц.; аналіт. записки до звітн. Дескриптивні моделі заснов. на викор. інф. з бухг. звітн. Предикативні моделі - це моделі передбачувального, прогностичного хар-ру. Вони викор. для прогноз. доходів та приб. п-ва, його майб. фін. стану. Найбільш пошир. з них: розрахунки точки критичного обсягу продажу, побуд. прогноз. фін. звітів, моделі динам-го аналізу. Нормативні моделі - це моделі, які уможливл. порівн. фактичних рез. д-сті п-ва із нормативними. Ці моделі викор. у внутр. фін. аналізі, їх суть полягає у встановл. нормативів на кожну статтю витрат стосовно технол. процесів, видів виробів та у розгляді і з’ясув. причин відхилень факт-х даних від цих нормативів.

10. Експрес-аналіз фінан. стану п-ва.

Метою такого аналізу є наочна і проста оцінка фін. стану і динаміки розв. госп-чого суб. В процесі аналізу можна запропонув. розрах. різних пок-ків і доповн. його методами, які баз-ся на досвіді і кваліф. спеціаліста. Експрес-аналіз має 3 етапи: підготовчий, попередній огляд бухг. звітн., екон. читання і аналіз звітн. Мета 1 етапу прийн. ріш. про доцільність аналізу фін. звітн. і перекон. в її готовності до читання. Перше завд. виріш. шляхом ознайомл. з аудит. висновком. Мета 2 етапу ознайомл. з пояснювальн. запискою до балансу. Це необх. щоб оцін. умови роботи в звіт. періоді, визнач. тенденції осн. пок-ків д-сті, а також якісні зміни в майн. і фін. стані госп-чого суб. Склад-чи перше уявл-ня про динаміку навед. у звітн. і поясн. записці даних, необх. зверт. увагу на алгоритми розрах. осн. пок-ків. 3 етап осн. в експрес-аналізі; його мета – узагальн. оцін. рез-тів госп. д-сті і фін. стану об’єкта. Одним з осн. елем-тів експрес-аналізу є вміння працюв. з річним звітом і фін. звітн. Зокрема фін. менеджер, який часто бере участь у процесі уклад. контрактів з потенцій. контрагентами, повинен чітко уявл. стр-ру звіту, зміст його розділів.

11. Деталізов. аналіз фін. стану п-ва.

Мета деталіз. аналізу фін. стану - більш докладна характер. майн. і фін. полож. госп-чого суб. на перспективу. Він конкретизує, доповн. і розшир. окр. процедури експрес-аналізу. При цьому ступінь детал-ції залеж. від бажання аналітика. У заг. вигляді програма поглибл. аналізу може бути представл. процедурами: 1. Попер. огляд екон. та фін. стану п-ва. 1.1. Характ. заг. спрямов-сті фін.-госп. д-сті. 1.2. Виявл. «хворих» статей балансу. 2. Оцінка та аналіз екон. потенціалу п-ва. 2.1. Оцінка майн. стану. 2.2. Оцінка фін. стану. 3. Оцінка та аналіз результ-сті госп. д-сті п-ва. 3.1. Оцінка ділової активності. 3.2. Аналіз рентаб. 3.3. Оцінка ринк. та інвест. активності. Інформац. базою є річний бухг. звіт. Отримані аналіт. пок-ки та коеф, повинні розгляд-ся у просторово-часових порівн-нях, а аналіт. робота буд-ся за принципом від заг. до одиничного. Порівн-чи динаміку підсумків розділів активу балансу, можна вияв. тенденції зміни майн. стану. Результ-сть та перспект-сть д-сті п-ва можуть бути узагальн. оцінками за даними аналізу динаміки приб., а також порівняльн. аналізу темпів зрост. коштів п-ва, обсягів його вир-чої д-сті та приб.

12. Місце фін. аналізу в орг. стр-рі п-ва.

Осн. метою фін. аналізу є отр. невел. числа ключових параметрів, що дають об’єкт. і точну картину фін. стану п-ва, його приб. і збитків, змін в стр-рі активів і пасивів, в розрах-ках з дебіторами і кредиторами. Осн. ф-ціями фін. аналізу є: об’єкт. оцінка фін. cтану об’єкта аналізу; виявл. чинників і причин досягнутого стану; підгот. і обгрун-ня управл-х рішень, що прийм. в області фін.; виявл. і мобіліз. резервів поліпш-ня фін. стану д-сті. Осн. правила читання (методика аналізу) фін. звітів: 1. Гориз. аналіз - порівн-ня кожної позиції звітності з поперед. періодом. 2. Вертикал. аналіз - визнач. стр-ри підсумкових фін. пок-ків з виявл-ням впливу кожної позиції звітн. на рез-т загалом. 3. Трендовий аналіз - порівн. кожної позиції звітн. з попер. періодів і визначення тренду, тобто осн. тенденції динаміки пок-ків, очищеної від випадк. впливів і індивідуал. здібностей окр. періодів. 4. Аналіз відносн. пок-ків - розрах-к відносин між окр. позиціями звіту або позиціями різних форм звітн., визн-ня взаємозвязків пок-ків 5. Порівняльний аналіз (внутр-госп. аналіз зведених пок-ків звітн. по окр. пок-ках фірми, підрозділів, так і міжгосп. аналіз пок-ків даної фірми з пок-ками конкурентів і середн. госп. даними). 6. Факторний аналіз (аналіз впливу окр. чинників на результ-ний пок-к).

13. Сутність фін. стійкості п-ва.

Фін. стійкість – це спроможн. п-ва забезпеч. фін-ня своєї поточної д-сті в осн. за рах. вл. коштів. Фін. стійкість є інтеграл. пок-ком, визнач. низкою факторів, що вплив. на стійкість фін. стану п-ва. П-во визнають фін. стійким, якщо на певну звітну дату усі пок-ки фін. стійк. переб. в межах нормативів. П-во визнають фін. стаб., якщо на кожну звітну дату в межах 1-го календ. року п-во є фін. стійким. П-во визнають фін. сталим, якщо 4 і > років поспіль п-во визнавали фін. стаб. В с-мі фін. менеджм. виділ.: 1)зовн. (такий стан. фін. п-ва, коли відсутня поточна неплатоспр., п-во може легко залуч. зовн. фін. рес.); 2) внутр. фін. стійкість (такий стан фін. п-ва, коли господар. суб. спромож. забезп. свою поточну фін.-госп. д-сть за рах. своїх внутр. джерел фін-ня. В теорії фін. менеджм. виділ. спадкову фін. стійкість, яка характериз. ознаками: зобов’яз. переб. у стані збільш.; поточні позикові фін. результ. використ. на обслуг. поточ. д-сті. Є лише у тих п-в, які певний період часу перебували в об’єднанні з ін. п-вами, що володіли запасами фін. стійкості. Запас фін. стійкості – це спроможн. п-ва за умови дефіциту фін. рес. залучати позик. кошти для фін-ня своєї д-сті.

14. Класиф. типів фін. стійкості.

1. Абсол. стійк. 2. Нормальна 3. Мінім. 4. Нестійкий фін. стан. 1-характериз. такі параметри: абсол. ліквідність баланс. табл., абсол. платоспромож., вільний доступ до зовн. джерел фін-ня, високий попит на готову прод. п-ва. Досяг. за умови, коли господар. суб. не використ. позик. капіталу (відсутні зобов’яз.). 2-абсол. або достат. ліквідн. баланс. табл., задовіл. доступ до зовн. джерел фін-ня, середній попит на готову прод., задовіл. платоспр., відсутн. поточ. неплатоспромож., усі коеф. ліквідн. та фін. стійкості перебув. в межах нормативів з чітко визнач. тенденцією до зрост. Досяг. за рах. мінімал. вел-ни зобов’яз. за умови, що ліквідність баланс. табл. є абсол. 3-досяг. за умови, коли вел-на вл. коштів п-ва мінімал. перевищує зобов’яз., а баланс. табл. не є абсол. ліквідною (коеф. ліквідності вказ. на мінім. платоспр.), пок-ки фін. стійк. і ліквідн. перебув. на межі дозволених нормативів з чітко визнач тенденцією погірш. значень показн., попит на готову прод. низький, доступ до зовн. джерел фін-ня низький. 4-баланс. табл. абсол. нелікв., показн. фін. стійк і ліквідн. перебув. за межами визнач. нормативів з чітко вираж. тенденцією до погірш. значень показн., попит на готову прод. відсутній, у п-ва немає доступу до зовн. джерел фін-ня. Визнач., якщо п-во є неплатоспр., обсяги зобов’яз. перевищ. вел-ну вл. капіталу, а активи в осн. переб. у іммобілізм. формі, п-во перебув на межі банкр-ва.

15. Чинники фін. стійкості п-ва.

За рівнем виникн. усі чинники поділ. на: внутр. і зовн. Зал. від ступеня значимості: базові, похідні, деталізуючі. До числа 1 віднос. усю с-му факторів, яка генерується у внутр. середов. п-ва і безпосер. впливає на стійкість фін. стану п-ва. До числа 2 віднос. с-му факторів, що генер. в зовн. середов. стосовно п-ва і безпесер. вплив на стійкість його фін стану. Базові - фаза ек. розвитку с-ми, стадія жит. циклу п-ва, с-ма забезп п-ва відпов рес. Похідні – соц. пол.-ка держави, под. пол., грош-кред, амортиз. пол., пол. упр. активами і кап. п-ва, пол. управл ГП п-ва. Деталізуючі – р-нь конкур, інфляц, склад та стр-ра активів п-ва, пол. управл. вл. фін. рес. та позик капіталом, пол. управл. ризиками на п-ві.

16. Поняття фін. стабільн. та сталості п-ва.

Фін. стійкість – це спроможн. п-ва забезпеч. фін-ня своєї поточної д-сті в осн. за рах. вл. коштів. Фін. стійкість є інтеграл. пок-ком, визнач. низкою факторів, що вплив. на стійкість фін. стану п-ва. П-во визнають фін. стійким, якщо на певну звітну дату усі пок-ки фін. стійк. переб. в межах нормативів. П-во визнають фін. стаб., якщо на кожну звітну дату в межах 1-го календ. року п-во є фін. стійким. П-во визнають фін. сталим, якщо 4 і > років поспіль п-во визнавали фін. стаб.