Розвиток внутрішнього ринку легкої промисловості

17

УДК 67:338

Л.В.Дейнеко, д-р екон. наук, проф.,

Інститут економіки та прогнозування НАН України

М.Ю.Завгородня, канд.екон.наук

Інститут економіки та прогнозування НАН України

РОЗВИТОК ВНУТРІШНЬОГО РИНКУ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ: ПРОБЛЕМИ ТА МОЖЛИВОСТІ

У статті простежено тенденції та проблеми розвитку внутрішнього ринку легкої промисловості України. Досліджено чинники, що спричинили скорочення частки вітчизняної продукції на ринку та погіршення експортно-імпортного балансу. Визначено можливі шляхи розвитку внутрішнього ринку легкої промисловості та заходи державного регулювання щодо його захисту та стимулювання.

Ключові слова: внутрішній ринок, легка промисловість, імпортозаміщення, експорт, тінізація ринку

РАЗВИТИЕ ВНУТРЕННЕГО РЫНКА ЛЕГКОЙ ПРОМЫШЛЕННОСТИ:

ПРОБЛЕМЫ И ВОЗМОЖНОСТИ

В статье прослежены тенденции и проблемы развития внутреннего рынка легкой промышленности Украины. Исследованы причины сокращения  доли  отечественной продукции на рынке и ухудшения экспортно-импортного баланса. Определены возможные пути развития внутреннего рынка легкой промышленности и мероприятия государственного регулирования относительно его защиты и стимулирования.

Ключевые слова: внутренний рынок, легкая промышленность, импортозамещение, экспорт, тенизация рынка

DEVELOPMENT OF THE INTERNAL light industry MARKET:

Challenges and Opportunities

In this article problems and tendencies of the improving of the domestic market of Ukrainian light industry were traced. The factors, which caused reduction of domestic product at the market and worsening of export-import balance, were studied. Possible ways of improving of the domestic market of light industry and measures of the government regulation to defend and stimulate it were determined.

Key words: domestic market, light industry, import replacement, export, shadow economy

Легка промисловість є багатопрофільним сектором економіки, що відіграє вагому роль в забезпеченні економічної і стратегічної безпеки, зайнятості населення та підвищенні його життєвого рівня. Легка промисловість у багатьох країнах є однією з бюджетоформуючих галузей економіки, що дає змогу цим країнам формувати до 20 % бюджету за рахунок галузі, а також забезпечувати наповнення внутрішнього ринку на 75-85% продукцією власного виробництва [1]. Легка промисловість є також однією з найбільш глобалізованих галузей і важливим  джерелом  валютних надходжень для країн, що розвиваються. Особливістю галузі є також швидкий обіг капіталу (2-5 разів на рік) через невеликі строки виробництва та реалізації продукції. Завдяки можливості використання місцевих сировинних ресурсів (вовна, льон, шкіряна сировина), розвиток легкої промисловості сприяє відновленню і розвитку  найважливіших напрямків сільськогосподарського виробництва.

Легка промисловість України за останні 20 років зазнала значних втрат. Якщо у 90-х роках в галузі працювало близько 750 тисяч працівників і ними вироблялось близько 10% обсягів промислового виробництва та забезпечувалось майже 20-25% бюджетних надходжень [2], то на сьогоднішній день чисельність  працівників скоротилась більш як всемеро, а частка легкої промисловості в загальному обсязі промислового виробництва та в бюджетних надходженнях не перевищує 1%.

Висвітленню сучасних проблеми розвитку вітчизняної легкої промисловості присвячені наукові праці О. І. Волкова, А.П. Гречан, Ю.В.Гончарова, О.Б. Наумова, Н.І Осипенко, У.С. Расулової, І.Н.Топіхи, О.В.Царенко та інших дослідників [2-9]. В них значна увага приділена дослідженню структурних зрушень в підгалузях, розкриттю пріоритетних складових підвищення конкурентоспроможності та забезпеченню конкурентних переваг галузі, проблемам інвестиційної політики та професійної підготовки кадрів, визначенню місця і перспектив галузі в рамках промислової політики країни, обґрунтуванню заходів державної підтримки легкої промисловості в умовах лібералізації зовнішньоекономічних відносин.

Аналіз наукових джерел і публікацій засвідчив, що в легкій промисловості існують системні проблеми, пов’язані зі специфікою функціонування самої галузі: технічна та технологічна відсталість, низький рівень інноваційної та інвестиційної діяльності в галузі, високий рівень імпорту та тіньової економіки, відсутність цивілізованого ринку споживчих товарів, низька конкурентоспроможність власних розробок та продукції легкої промисловості вітчизняних виробників на світовому ринку, кадрова проблема. Також актуальною проблемою є виробництво значної частини продукції за толінговими схемами, що, з одного боку, сприяє максимально повному завантаженню потужностей і, відповідно, збільшенню кількості зайнятих, проте з іншого - толінг за своєю суттю не  передбачає модернізації основних засобів підприємств, а зорієнтований на  використання дешевої робочої сили і тому стримує зростання конкурентоспроможності підприємств галузі за рахунок прогресивних чинників.

Криза 2007-2009 рр. винесла на порядок денний ще одну гостру проблему розвитку галузі - катастрофічну втрату позицій вітчизняних виробників на внутрішньому ринку, що створює серйозну загрозу для майбутнього  як самої галузі, так і для пов’язаних з нею сфер і секторів економіки. Метою даної статті є висвітлення проблем розвитку внутрішнього ринку продукції легкої промисловості та пошук шляхів стабілізації розвитку його вітчизняного сегменту.

Ринок товарів легкої промисловості є важливим і соціально вагомим сегментом внутрішнього ринку  України. Частка  товарів  легкої промисловості  від всієї групи  непродовольчих товарів роздрібного ринку України  складає 6%, поступаючись за цим показником лише ринку автомобілів та автотоварів.  Цінова ситуація на цьому ринку позначається на добробуті кожного громадянина, а якість товарів здатна суттєво вплинути на його здоров’я. З іншого боку, саме від уподобань споживача багато в чому залежить те, продукція яких виробників буде представлений на ринку, її  асортимент, дизайн, якісні характеристики. Крім товарів  широкого вжитку  ринок  легкої промисловості включає товари промислового призначення для потреб машинобудування, військово-промислового комплексу, будівельної, меблевої, медичної, хімічної промисловості та інших галузей, тобто без перебільшення можна стверджувати, що він обслуговує  своєю продукцією весь господарський комплекс країни.

Надзвичайна непрозорість і неструктурованість вітчизняного ринку легкої промисловості фактично унеможливлюють застосування методик оцінки обсягу ринку (як споживання так і виробництва) на основі даних офіційної статистики, в той же час аналіз окремих аспектів його функціонування та експертних оцінок все ж дозволяють висвітлити його найболючіші проблеми.

Так, дані Укрстату щодо динаміки роздрібного товарообороту підприємств України (табл. 1) дають підстави стверджувати про стабільне , попри кризу, щорічне зростання місткості ринку за всіма наведеними товарними групами, при цьому за період з 2007 р. по 2010 р. роздрібний товарообіг продукції легкої промисловості зріс в 1,4-3,9 рази. Однак все це відбувалось на фоні негативної динаміки вітчизняного виробництва.

Таблиця 1

Динаміка роздрібного товарообороту підприємств в Україні *

*Розраховано за даними [10].

Як демонструють графіки, що також побудовані на основі даних Укрстату, обсяги виробництва легкої промисловості України за період кризи впали на третину, майже на стільки ж скоротився експорт та зріс імпорт. І якщо у 2007 р. коефіцієнт покриття експортом імпорту складав 0,9, то у 2010 році, попри невелике пожвавлення виробництва і нарощування експорту, він зменшився більш як вдвічі – до 0,4. (рис.2)

Ці негативні тенденції супроводжувались скороченням частки вітчизняної продукції на внутрішньому ринку(табл.2).

Таблиця 2.

Частка продажу товарів легкої промисловості, які вироблені на території України у товарообороті торгової мережі підприємств (юридичних осіб), *

% до відповідної товарної групи

* Складено за даними [10].

Проте наведені дані виглядають оптимістичніше, ніж ті, що наводять експерти. За словами президента Всеукраїнського об’єднання обласних організацій роботодавців підприємств легкої промисловості «Укрлегпром» Олександра Соколовського, за три останні роки виробництво скоротилося на 45%, і на стільки ж зріс імпорт, а на внутрішній український ринок працюють менше 10% вітчизняних підприємств [11]. Голова правління Української асоціації підприємств легкої промисловості Валентина Ізовіт наголошує, що відсутність державного підходу в експортно-імпортній політиці підриває розвиток внутрішнього ринку, ставить в неконкурентні умови вітчизняних виробників не тільки по відношенню до дешевої китайської чи турецької продукції, але й до тої, що надходить з Європи. Вітчизняна легка промисловість сьогодні тримається тільки за рахунок давальницьких схем виробництва на експорт [18].

Таким чином, як офіційні дані, так і твердження фахівців дозволяють дійти висновку, що вітчизняне виробництво майже втратило зв’язок з внутрішнім попитом.

Оскільки легка промисловість налічує в своєму складі близько 20 підгалузей, продукція яких має різний рівень конкурентоспроможності на внутрішньому та зовнішньому ринках, дані, наведені в табл.3 дають більш глибоке уявлення щодо «внеску» різних товарних груп в диспропорційність зовнішньої торгівлі та зростання імпортозалежності внутрішнього ринку легкої промисловості.

Таблиця 3

Імпорт та експорт товарів легкої промисловості*