Розвиток малого бізнесу в Україні

      Тепер розглянемо причини ситуації, що склалася в Україні на даний момент більш детально .  У спільноті фахівців, що вивчають малий бізнес, в середовищі підприємців фігурує перелік, в який входить близько двох десятків причин, що протидіють розвитку малого бізнесу в Україні. Серед них — недосконалі закони і правила, що швидко змінюються; надмірні податки; вузькість джерел фінансування; нерівні можливості в конкуренції з крупним номенклатурним бізнесом; всеосяжна корупція і рекет; відсутність підтримки або ж перешкода з боку держави (його органів);

недорозвиненість  інфраструктури (банки, зв"язок, інформація і тому подібне); професійна непідготовленість  самих підприємців і т. д.  
Із спільних проблем, з якими стикаються бізнесмени всіх регіонів України в своїй повсякденній діяльності, виділимо наступні. Труднощі з реєстрацією відкриття власної справи займають в списках проблем останнє місце. Це зовсім не означає, що проблеми немає або що вона незначна. Звичайно, за 5 років масового розвитку малого бізнесу в Україні гострота її помітно зменшилася. Багато хто бажає почати бізнес, вже має в своєму розпорядженні необхідну інформацію про процедуру реєстрації, можуть отримати її в органах реєстрації, в консультантів-індівідуалів. В спеціалізованих фірмах можуть надати зразки документів і необхідні поради. Проте за витратами часу, грошових коштів, нервових зусиль процедура реєстрації підприємства, що діє в Україні, все ще залишається громіздкою і надмірно ускладненою, особливо в порівнянні з тією, що діє в розвинених країнах. Досвід початківців і підприємців, що вже діють, показав, що 75 % їх на перше місце серед інших проблем ставлять дефіцит фінансів. Власних капіталів більшість немає, банківські кредити даються на 2—3 місяці з високою процентною ставкою, а інших доступних джерел фінансової підтримки малого бізнесу в Україні неіснує. Приватні добродійні фонди відсутні, союзи і асоціації підприємців не мають в своєму розпорядженні засобів для кредитування малого бізнесу.

      Відомі  лише чотири потенційно доступних джерела  виділення фінансів:  
1. Український фонд підтримки підприємництва. 
2. Державний інноваційний фонд.; 
3. Місцеві органи влади, які виділяють кошти безробітним для організації свого бізнесу;  
4. Кошти місцевих органів влади, які надходять з відрахувань вартості приватизованих об’єктів. 
Бізнесмени називають ще дві проблеми, які, на їх думку, мають суто місцеве походження, але, як показали обстеження по областям, досить типові для України. Це стосунки з податковою адміністрацією (63 % відповідей) і з банками (54%).  
У 1993 р. засновується Державний інноваційний фонд і приймається довгострокова програма державної підтримки підприємництва. Але реальна допомога малому бізнесу на місцях — явище настільки рідке, що про початок позитивних змін в стереотипах поведінки чиновників говорити не доводиться. Спеціальних консультаційних пунктів, які могли б внести вагомий вклад до справи підтримки підприємців при місцевих органах державної влади поки немає.  
Вельми гострою є проблема формування фінансової бази становлення і розвитку малого бізнесу. Для цього йому мають бути надані певні пільги. Це можуть бути пільги по оподаткуванню. Але податкова політика, що проводиться в нашій країні, не лише не ефективна, але економічно небезпечна. Вона йде врозріз зі встановленою в світі практикою і сучасними світовими тенденціями розвитку економіки. Невиправдане високе оподаткування "вбиває" в Україні мале підприємництво (багаточисельні податки і побори нерідко залишають підприємству лише 5—10% отриманого прибутку). До теперішнього часу зроблені лише перші кроки в правовому і організаційному забезпеченні формування малого підприємництва як особливого сектору економіки України. Дієвої системи стимулювання утворення малих підприємств не існує, як немає і господарського механізму їх підтримки. 
До нині залишаються складними взаємини бізнесу і податкової служби. Для малого бізнесу податкова служба все ще залишається, за великим рахунком, каральним органом. А ось стимулююча її функція виявляється дуже слабо. Не розроблена державна програма розвитку малих підприємств. На мою думку, комплекс першочергових заходів по розвитку малого підприємництва в Україні повинен здійснюватися за наступними напрямами: 
— нормативно-правові; 
— інформаційно-технічні; 
— фінансово-кредитні; 
— організаційні; 
— кадрове і консультаційне забезпечення; 
— зовнішньоекономічна діяльність. 
Також в державній програмі мають бути відображені механізми грошово-кредитної, податкової, бюджетної і цінової політики, матеріально-технічного постачання, системи офіційних гарантій, які забезпечували б створення рівних стартових умов в розвитку підприємницької діяльності.

 Хорошим стимулом для розвитку малого бізнесу в країні стане проведення в Україні чемпіонату Європи по футболу в 2012 році. Україна повинна прийняти близько 350 тисяч уболівальників і туристів. Це стимулюватиме розвиток готельного сервісу, туризму, екскурсійних послуг, транспорту, громадського харчування і т. д. В процесі підготовки до чемпіонату відкриється безліч найрізноманітніших можливостей для малого і середнього бізнесу. Варто лише мати бажання відкрити свою справу, думати над цим, шукати перспективні і вигідні пропозиції. 
Наведу приклад: В Україні дуже багато народних майстрів по народному промислу(ткацтво, ковальство, гончарство та інш.). Продукти, які виготовляються цими майстрами, можуть заходити широкий попит на ринку,а саме як:  
1. Українська ексклюзивна продукція. 
2. Розробка та виготовлення тематичної сувенірної продукції на Евро 2012. 
3. Виготовлення прикрас (як з бісеру, так і включаючи напівдорогоцінне каміння, стрази, шкіру та інше). 
4. Задоволення попиту модельєрів та дизайнерів по оздобленню вишивкою, бісером елементів одягу. 
Які ж засоби виробництва, виробничі площі, устаткування і т.д. для цього потрібні? Відповідь проста — всього цього взагалі не потрібно. 
Майстер може знаходитись у себе вдома, маючи на "озброєнні" тільки нитку з голкою та бісер, виробляти справжні шедеври. 
А те, що це справжні шедеври, немає жодного сумніву.  
Все ж так просто навчи людей, дай їм голки та бісер та нехай працюють вдома за своїм столом.  
Таким чином можна вирішити задачі:  
1. Робота для людей з обмеженими можливостями. 
2. Робота для пенсіонерів. 
3. Робота для матусь з маленькими дітьми. 
4. Робота для студентів, як додатковий дохід. 
5. Залучення дітей і таким чином відволікання їх від вулиці. 
6. Перспектива для депресивних територій. 
Здавалося б, все ясно. Але, на жаль, наша країна не надає відповідної уваги таким джерелам забезпечення доходів громадян та поповнення бюджету.  
Держава намагається будувати заводи, порти та інше, що потребує значних коштів, часу, та й прибуток почне приносити не так швидко. Податкова політика теж не адекватна. Неможна обкладати однаковим податком тих, хто займається пошивом з натурального хутра, та тих, хто виготовляє прикраси з бісеру. Тому і тримається все на ентузіастах. До речі, багато таких ентузіастів є іноземцями. Вони вишукують творчих та талановитих майстрів, праця яких з часом стає надбанням різних бутіків та будинків мод за кордоном. 

                      Список використаної літератури:

1. Варналій З. Тенденції становлення малого підприємництва в Україні
2. Блинов А. Малое предпринимательство. Организационные и правовые основы деятельности.
3. Сорока Ю. Останні дні малого бізнесу в Україні / Юрій Сорока // Економічна правда. – 2010. – 15.07.2010.
4. Про підприємництво. ЗУ від 7.02. 1991 р. №698- ХІІ.
5. Про підприємства в Україні. ЗУ від 27.03. 1991 р. № 887- ХІІ.
6. Федоренко С.В. Проблеми розвитку малого бізнесу в Україні / С.В. Федоренко // Економіка та держава. – 2008. – № 5.
7. І.Ф Радіонова. Загальна економіка