Одним з найважливіших пiдтверджень визнання авторитету i ролi нашої держави на мiжнароднiй аренi, послiдовностi та неупередженостi її зовнiшньої полiтики стало обрання України до складу непостiйних членiв Ради Безпеки ООН на перiод 2000-2001 рр. За більше ніж 1,5 року членства у Радi Безпеки Україна переконливо довела свою спроможнiсть бути активним членом РБ, з позицiєю якого рахуються, здiйснювати ефективний вплив на процес прийняття в РБ доленосних рiшень та робити власний практичний внесок в їх реалiзацiю.

      Кульмiнацiєю членства України в Радi Безпеки  ООН стало її головування у  цьому органi у березнi 2001 року. Цей  мiсяць став одним з найпродуктивніших і найефективніших у дiяльностi РБ, яка предметно розглянула ряд найбiльш актуальних свiтових проблем, зокрема, кризовi ситуацiї на Балканах та на Близькому Сходi.       

      На  сьогоднi Україна є членом Комiтету з програми i координацiї, Спецiального  комiтету з операцiй з пiдтримання миру, Комiтету з внескiв, Комiтету з використання космiчного простору в мирних цiлях, Комiтету з питань здiйснення невiд'ємних прав палестинського народу, Консультативного комiтету з навчання, вивчення, розповсюдження та ширшого визнання мiжнародного права, Комiтету з енергетики та природних ресурсiв, Комiсiї з роззброєння, Комiсiї з народонаселення та розвитку, Комiсiї по боротьбі з наркотичними засобами, Виконавчої ради Програми розвитку ООН, Фонду ООН з питань народонаселення, Виконавчої ради Дитячого фонду ООН (ЮНIСЕФ), Виконавчої ради Мiжнародної органiзацiї працi, Ради керуючих МАГАТЕ. Представника України посла В.Василенка було обрано до складу суддiв ad litem Мiжнародного кримiнального трибуналу для колишньої Югославiї.  
      Україна, як одна з держав-засновниць ООН, надає виняткового значення дiяльностi ООН з пiдтримання мiжнародного миру та безпеки, розглядаючи участь у цiй дiяльностi як важливий чинник своєї зовнiшньої полiтики.  
      Починаючи з липня 1992 р., наша держава виступає як великий контрибутор до операцiй ООН з пiдтримання миру (ОПМ). Протягом 10 рокiв в ОПМ взяли участь близько 18 тис. вiйськовослужбовцiв Збройних Сил та працiвникiв органiв внутрiшнiх справ України.

      Нині  Україна є найбiльшим контрибутором  до операцiй ООН з пiдтримання миру серед європейських країн та входить до 10 найбiльших держав-контрибуторiв свiту i бере участь у мiсiях ООН в Афганiстанi, Боснiї i Герцеговинi, Грузiї, Демократичнiй Республiцi Конго, Косово (СРЮ), Лiванi, Схiдному Тиморi, Сьєрра-Леоне, Хорватiї.

      Наша  держава спрямовує значнi зусилля  на розвиток спiвробiтництва з мiжнародними органiзацiями економiчного та екологiчного  напрямку, залучення їх потенцiалу  в соцiально-економiчних iнтересах України  з метою прискорення iнтеграцiї нашої країни у свiтову систему господарства та вирiшення гострих проблем у сферi охорони довкiлля.  
         Головнi зусилля української дипломатiї на цьому напрямку спрямовуються нині на подальше ствердження функцiй мiжнародних органiзацiй як механiзмiв мобiлiзацiї, узгодження та координацiї зусиль мiжнародного спiвтовариства для вирішення глобальних проблем свiтової економiки та довкiлля.

         Завдяки активнiй позицiї України у мiжнародних органiзацiях наша країна отримала значну технiчну, матерiальну та фiнансову допомогу, зокрема, з боку Програми розвитку ООН (ПРООН), Глобального екологiчного фонду, МАГАТЕ, Мiжнародної органiзацiї працi (МОП), ЮНКТАД, ЮНIДО, Фонду ООН у галузi народонаселення (ЮНФПА), Мiжнародного союзу електрозв'язку (МСЕ), Всесвiтнього поштового союзу (ВПС), Всесвiтньої органiзацiї iнтелектуальної власностi та iнших. З 1993 року в Українi функцiонує Представництво ООН, пiд прапором якого здiйснюється цiла низка важливих проектiв i програм ООН, її органiв та спецустанов у галузi соцiально-економiчних перетворень, розвитку пiдприємництва, охорони природи, вирiшення актуальних демографiчних проблем. У липнi 2000 р. вiдбулася офiцiйна iнавгурацiя "Будинку ООН" в Українi, який зiбрав пiд свiй "дах" органи та установи ООН, що здiйснюють свою дiяльнiсть у нашiй країнi (ЮНIСЕФ, ЮНФПА, УВКБ). 

ВИСНОВКИ

     Хоча  вагомість Організації Об’єднаних Націй останнім часом дещо зменшилася, вона не втратила свого значення як структура глобальної безпеки. Ефективно  виконуючи цю роль, вона спирається на європейські та євроатлантичні структури. Дедалі більше ООН переймається миротворчою діяльністю, залучаючи до цього країни Євроатлантичного Союзу, а також охоплює питання надання гуманітарної допомоги населенню, яке постраждало внаслідок збройних конфліктів. Одним із важливих завдань ООН є контроль за дотриманням усіма країнами чинних міжнародних режимів у сфері безпеки.

     Не  варто звертатися до ООН з надією, що вона відстоюватиме інтереси тих  або інших країн. Не слід очікувати, що ця організація виявиться ефективною у випадках, коли необхідне рішуче застосування військової сили. Однак ООН може впливати на події, не беручи на себе усієї ваги витрат і небезпек. Миротворчість не може бути універсальним для всіх ситуацій інструментом або заміняти собою інші види заходів міжнародного співтовариства. Однак у певних ситуаціях за наявності реалістичного мандату, достатнього об’єму ресурсів та міжнародної підтримки й співробітництва відповідних сторін операції з підтримання миру дійсно є ефективним інструментом врегулювання конфліктів і підтримки миру.

     ООН забезпечує світову підтримку демократичним  ідеям і принципам, надаючи їм юридичне обґрунтування. Миротворчість сприяє припиненню вогню між протиборчими сторонами, доставці гуманітарної допомоги, зародженню нових демократичних держав, наданню можливості біженцям і переміщеним особам повертатися до рідних місць, роззброєнню воюючих сторін і створенню умов для політичного примирення й проведення вільних виборів, зменшенню ймовірності втручання сильних регіональних держав у справи сусідів і запобігає переростанню малих воєн у великомасштабні конфлікти.

     Як  ми знаємо, в світі немає нічого ідеального. Існує тільки відносно ідеальне.В основу створення кожної міждержавної організації були покладені  на перший погляд ідеальні ідеї. Але, згодом, кожна з цих організацій виявляла свої помилки і людство створювало нові, більш ефективні, організації, з урахуванням попереднього досвіду.

     З самого початку своєї діяльності ООН зустріла багато труднощів. Деякі  з них вона успішно долала, але  й багато проблем залишалися невирішенними. Вже через деякий час ООН показала свою неспроможність у їх вирішенні. Це насамперед стосується збройних конфліктів. Ми вже знаємо, що метою, яка була покладена в основу створення нової міжнародної організації, було забезпечення миру й безпеки в світі. ООН не вдалося викоренити силовий метод у міжнародних відносинах. Наведемо декілька фактів з цього приводу. З моменту утворення ООН у світі відбулося понад 100 крупних конфліктів в яких загинуло близько 20 млн. чол. За данними щорічного огляду, опублікованного журналом       “Джейн Діфенс уіклі”, на початку 1993 р. вже в умовах закінчення  “холодної війни” на планеті зберігалося 73 “гарячі” точки, що загрожували міжнародній стабільності. У 26 країнах відбувалися війни або відбудова після війни; 23 райони світу вважалися зонами потенційних конфліктів, а в 24 країнах спостерігалося зростання напруженості. Останнім часом все частіше виникають збройні сутички. Над людством  все більше нависає загроза третьої світової війни, з використанням ядерної зброї.

     А ось ще одна проблема, яку ООН  не вдалося вирішити — бідність. Насьогодні більшість населення  в країнах, що розвиваються, живе за межою бідності. Все ще велика кількість  людей, яким не вистачає їжі, які вмирають з голоду. І все це в сучасному світі науково-технічного прогресу. Холодна війна, злидні, розпад імперій, що призвело до величезної економічної експансії розвинутих країн і дедалі більше зубожіння країн,які в майбутньому наречуться “третім світом”, нагромадження конфліктів фактори, які призвели до цілковитого фіаско ООН, як гаранта миру. Водночас, змінюється і ставлення людей до ООН. Наприклад, 82% американських конгресменів вважають, що у цілому американці негативно відносяться до сплати Сполученними Штатами належних внесків до ООН.

Усі ці факти свідчать про те, що ООН  втрачає свій авторитет. Немає сумніву, що через деякий час людство створить нову, більш ефетивну міжнародну організацію.

Але попри  все ООН залишається популярною організацією у світі. Згідно з результатами опитування, проведенного в 1995 р. у восьми країнах центром досліджень Latinobarometro, латиноамериканці більше довіряють ООН, ніж більшості своїх державних інститутів.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Баб’як  О. С, Біленчук П. Д., Чирва Ю. О. Екологічне право України: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2000.- 216 с.
2. Балакін Р.Л. Проблеми інтеграції України у світове господарство / Під ред. П.І. Гайдуцького, Є.А. Бузовського. – К.: УСГД, 2002. – 246 с.
3. Белецький В.М., Бакуменко В.Д. Моделювання макроекономічних процесів. – К., 2005. – 319 с.
4. Бодрук О.С. Досвід проведення миротворчих операцій ООН.
5. Боринець С.Я. Міжнародні фінанси. Київ: Зання-Прес,  2002, 311 с.
6. Глобалізація фінансових ринків / О.Г. Білорус, Ф.В. Костенко та ін. – К., 2006. – 75 с.
7. Екологічне право України: Підручник / За ред. А. П. Гетьмана, М. В. Шульги. - X., 2005.
8. Кофи А. Аннан, Генеральный секретарь ООН. Обновление на переходном этапе. Годовой доклад о работе Организации. – ООН, 1997.
9. Луцишин З.О. Специфіка світових фінансових криз в умовах глобалізації. - Вісник ТАНГ. – 2002. - №8-1. – С.152-163
10. Луцишин З.О. Трансформація світової фінансової системи в умовах глобалізації. Київ: Видавничий центр "ДрУк",  2002, 320 с.
11. Роун Ш. Озоновый кризис. Пятнадцатилетняя эволюция неожиданной глобальной опасности. — М., 1993.
12. Спеціалізовані установи системи ООН:  Навч. посібник /За ред. В.С. Бруза. – К.: Либідь, 1995, 276 с.
13. Фомин Г. С, Фомина С. Н. Воздух: контроль загрязнений по международным стандартам. — М., 1993.
14. Шемшученко Ю. С. Правовые проблемы экологии. — К., 1989.
15. Шишков Ю.В. Мировая финансовая система: необходимость реформ // Мировая экономика и международные отношения. - 2003. - № 11. - С.3-8.
16. Шреплер Х.М. Международные экономические организации. - М.: Международные отношения. 1999, 360 с.
17. Юрій Інна. Стаття «Проблеми та перспективи розвитку національних міжнародних організацій».
18. Balassa Bela. The Theory of Economic Integration. Homowood. - III: Richard D. Irwin, Inc. - 2003.
19. Benoit Emile. Europe at Sixes and Sevens. - New-York: Columbia University Press. - 2004.
20. Dunning J. The Globalization of Business. – London: Routledge, 2003. – 463 р.
21. Economic growth with equity: which strategy for Ukraine? World Bank, Washington, D.C., 2006. - 62 p.
22. Economic reform in Ukraine; the unfinished agenda. Armonk, N.Y., M.E. Sharpe, 2007. - 287 p.
23. Gabler Wirtschafts-Lexikon. 12.Auflage.-Taschenbuch-Kassette mit 6 Bd.-Wiesbaden: Gabler. 2005 - 6Bd. Р. 2915-2918.
24. Gordon D. The Global Economy: New Edifice of Crumbling Foundations? – New Left Review. - №168. - March/April 2006. - L.
25. Schmukler S. Financial Globalization and Debt Maturity in emerging economies. – World Bank, 2003. – 29 p.
26. Schmukler S. L. Financial Globalization: Gain and Pain for Developing Countries. – World Bank, 2003. – 43 p

           ДОДАТКИ 

     Додаток. 1. Структура системи міжнародних  організацій 

Додаток 2. Класифікація міжнародних організацій по регулюванню  світових товарних ринків

Додаток 3. Системи  організацій, пов’язаних з ООН