Роль ООН у регулированнии сучасних глобалiзацiйних процессах

 
 
 
 
 
 

      Курсова робота на тему:

Роль  ООН У РЕГУЛЮВАННІ  СУЧАСНИХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ  ПРОЦЕСах 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЗМІСТ 

ВСТУП………………………………………………………………………..3 

Розділ 1. Сучасні глобалізаційні процеси в світі ……………………..5 

Розділ  2.Роль ООН в глобалізаційних процесах …… ………………13

2.1 Роль ООН в миротворчому  процесі

2.2 ООН в подоланні економічної і фінансової глобалізації

2.3 Роль ООН В екологічних процесах світу 

Розділ 3. Вплив глобалізаційних процесів на Україну………………20 

ВИсновки…………………………………………………………………26 

анотація………………………………………………………………….. 

Список  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………30 

Додатки…………………………………………………………………… 32 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

     Напевно важко уявити собі людину, яка активно бере участь в житті суспільства чи держави в сучасному світі, і ніколи не чула про Організацію Об’єднаних Націй (ООН). Водночас, не можна уявити нинішній світ, якби людство не створило таку організацію. Все це випливає з того, що ООН сьогодні тісно вплилося в життя кожної держави, вона є арбітром у вирішенні будь-яких проблем, внутрішних чи глобальних, економічних чи політичних. Тобто ООН займає важливе місце на данному етапі історичного розвитку людства. Ідея створення органу, який би підтримував мир та безпеку в світі,впливав на розгорнення глобалізаційних процесів,зародилася ще декілька століть тому. Людство за цей час зробило багато спроб створити міжнародну організацію. Але кожна спроба мала недоліки, які призводили до розпуску цих органів. Але, водночас, кожна наступна спроба мала менше недоліків ніж попередня — тобто з часом ідея створення міжнародної організації вдосконалювалась. І створення у 1945 році ООН, заради підтримки миру та безпеки, розвитку співпраці між державами —універсальний і, поки що, найбільш розвинутий орган.

     ООН підтримує людський розвиток в найвищому сенсі. Важливість економічного розвитку є цілком зрозумілим, але зрештою, метою має бути покращення матеріального і духовного буття кожної особистості - жінки чи чоловіка; екологічну безпеку -право на продуктивне і стійке довкілля; правову та демократичну безпеку - право кожної людини на правовий захист і участь у демократичному процесі.

     У теперішній час не останнє місце  займають місії спостерігачів, які  у перше були застосовані в 1956р. у районі Суецького каналу. А у 1995р. ООН нараховувала кілька десятків великих операцій по підтримці миру. Серед них: проблема апартеїду в Південній Африці; ірано-іракський конфлікт;  аробо-ізраїльський конфлікт; тим часові сили ООН у Лівані; операція ООН в Конго; збройні сили ООН з підтримки миру на Кіпрі; утворення  Намібії;  афганський конфлікт; місії спостереження в Центральній Америці; операція ООН з підтримання миру в Камбоджі; конфлікт в Самолі; югославський конфлікт; місія допомоги ООН у Руанді; місія спостереження ООН в Грузії.

ООН займає, безумовно, центральне місце серед міжнародних організацій, її роль в світовій економіці важко переоцінити. Членами ООН є 185 держав. 
Офіційні цілі ООН: 
-підтримка міжнародного миру та безпеки шляхом прийняття колективних заходів і мирного врегулювання спорів; 
-розвиток дружніх відносин між країнами на основі поваги, принципу рівноправ’я, самовизначення народів; 
-здійснення міжнародного співробітництва у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру та розвиток поваги до прав людини і основних свобод для всіх людей без будь-яких відмінностей; 
-виконання функції центрального органу з узгодження зусиль різних країн, що направлені на досягнення цієї мети. 

Ціллю написання  курсової роботи за цією темою є:

-визначити сутність глобалізаційних процесів;

-зробити дослідження  ролі ООН в глобалізації світу;

-знайти найбільш суперечливі питання в цьому процесі;

-визначити важливість ролі ООН в глобалізаційних процесах і їх вплив на Україну. 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ 1.Сучасні глобалізаційні процеси в світі. 

     Однією  з основних ознак сучасного розвитку світового господарства є розгортання  процесів глобалізації, які справляють суттєвий вплив на систему міжнародних  економічних відносин, трансформують  напрями і визначають тенденції  розвитку національних економік. 

     Глобалізація (від англ. “globe” – земна куля) – складний,багатогранний процес, який має безліч проявів та включає багато проблем. Саме це робить проблематичним дати єдине, однозначно сформульоване визначення глобалізації, яке б охопило всі сторони цього вкрай складного явища, що має планетарні масштаби.

     Глобалізація  – тривалий процес інтеграції національних економік світу з метою розв’язання глобальних проблем людства.

       Під глобалізацією світового господарства розуміють процес посилення взаємозв’язку національних економік країн світу, що знаходить своє вираження в утворенні світового ринку товарів і послуг, фінансів; становленні глобального інформаційного простору, перетворенні знання в основний елемент суспільного багатства, виходу бізнесу за національні кордони через формування ТНК, впровадженні і домінуванні в повсякденній практиці міжнародних відносин і внутрішньополітичного життя народів принципово нових і універсальних ліберально-демократичних цінностей тощо. 
                  Теоретичне осмислення сутності процесу глобалізації. 

     Перші спроби осмислення і оптимізації  суспільного розвитку різного рівня  тісно пов’язані з появою і  розвитком перших релігійних і філософських систем людства. Найбільш конкретними  були так звані утопії, починаючи  від утопій Платона, Томаса Мора, Томазо Кампанели та закінчуючи утопіями Маркса, Леніна та їх послідовників.  
         Вже, починаючи з XVII-XVIII ст. повільно, але послідовно йшла робота, спрямована на об’єктивізацію інтуїтивних та суб’єктивних за своєю природою теорій і моделей суспільного розвитку. Велику роль в цьому процесі відіграли розвиток природничих наук, спеціальних математичних та економетричних методів, статистики, демографії і, особливо, прикладної соціології, прогностики та загальної теорії вимірів. 
        Цілком об’єктивним є виникнення та формування в останнє десятиліття минулого століття нової галузі наукового знання, яка отримала назву “глобалістика”. Вона намагається систематизувати і узагальнено представити сукупність досліджень з даної проблематики. Глобалізація як одна з самих молодих соціологічних конструкцій потребує ґрунтовного її осмислення щодо всіх галузей життєдіяльності людської спільноти. В науковий обіг термін “глобалізація” була введена Р.Робертсоном, який вперше його застосував в 1983р.; в 1985р. він дав детальне його тлумачення, а в 1992р. виклав основи цієї концепції у спеціальному дослідженні.  
На думку А. Неклесса, в сучасному глобальному світі формуються світова конструкція – мета інфраструктура – в якій “перерозподіляється увесь сукупний світовий дохід між геоекономічними персонажами, тісно пов’язаними різними видами господарської діяльності. На засадах останнього класу технологій формується домінуюча глобальна інфраструктура, сприйнятлива для певного класу економічних суб’єктів і набагато менш дружня по відношенню до інших. Інфраструктура, сутність якої не виробництво, а розподіл і перерозподіл ресурсів, доходів, прибутку. Такий перерозподіл зорієнтований на країни півночі ... є своєрідним глобальним податком на економічну діяльність”.

         Сутність  глобалізації.

Причини формування глобалізаційних процесів:

-процес інтернаціоналізації, який приводить до поглиблення співробітництва між країнами та посилення їх взаємозалежності;

-науково-технічний прогрес: поява інформаційних технологій, які корінним чином змінюють всю систему соціально-економічних відносин, переносять на якісно новий технічний рівень організаційно-економічні відносини,

транспортні та комунікаційні зв’язки (зниження витрат на трансакції);  
- загострення проблем, що є загальними для всіх людей і країн світу та є важливими з точки зору збереження та розвитку людської цивілізації. 
Основні ознаки процесу глобалізації:

- взаємозалежність  національних економік та їхнє  взаємопроникнення, формування міжнародних виробничих комплексів поза національними кордонами; 
- фінансова глобалізація – зростаюча фінансова єдність та взаємозалежність

фінансово-економічних  систем країн світу;

-послаблення можливостей національних держав щодо формування

незалежної  економічної політики;

-розширення масштабів обміну та інтенсифікація процесів руху товарів, капіталів, трудових ресурсів;

-створення інституцій міждержавного, міжнародного регулювання глобальних проблем;

     -тяжіння світової економіки до єдиних стандартів, цінностей, принципів функціонування.

      
             На рівні галузі глобалізація визначається тим, наскільки конкурентоспроможність компанії всередині галузі в даній країні взаємопов’язана з її конкурентоспроможністю в іншій країні. Чим більше глобалізована галузь промисловості, тим більше переваг отримує компанія від внесеної технології, виробничого процесу, фабричної марки.

       Глобалізовані галузі промисловості мають тенденцію домінувати на кожному ринку одним і тим самим набором глобальних компаній, які координують між собою стратегічні дії в усіх країнах своєї активності. 
           Глобалізація на рівні окремої країни характеризується ступенем взаємозв’язку її економіки зі світовою економікою в цілому. Незважаючи на зростання глобалізації світової економіки, не всі країни в однаковій мірі інтегровані до неї.

     Глобалізація  на світовому рівні визначається економічними взаємозв’язками між  країнами, який зростає та відбивається на зустрічних потоках товарів, послуг, капіталу та ноу-хау, що постійно збільшуються.  
         Основною рисою процесу глобалізації є формування глобально функціонуючого виробничого процесу, серцевиною якого є сформовані інтернаціоналізовані відтворювальні цикли – ядра, які виступають своєрідним локомотивом світового господарства. В межах цих циклів формується світовий дохід, перерозподіл якого є головним стратегічним орієнтиром і основою зовнішньої політики будь-якої держави. 
        У сучасному світі глобалізація справляє домінуючий вплив на розвиток будь-якої держави. З одного боку, через розповсюдження інновацій у сфері технологій і менеджменту, активний обмін товарами, послугами, інвестиціями вона сприяє підвищенню ефективності функціонування національних економік, а з іншого – посилює нерівномірність, асинхронність та диспропорційність розвитку.

        На одному полюсі сучасної світової економіки концентруються країни – глобальні лідери з домінуванням США. На основі вдалої багаторічної експансії у всіх сегментах світового ринку, накопиченого у безпрецедентних масштабах капіталу ключовими детермінантами їх успіху стають інтелектуалізація, соціалізація, екологізація, деіндустріалізація економіки, пріоритетність знань та інформації, розвиток “людського капіталу”. 
На іншому полюсі світової економіки – більшість країн, для котрих економічна глобалізація проявляється як якісно нові умови розвитку, на які практично неможливо впливати, але обов’язково треба враховувати. Особливо важливо враховувати масштаби і динаміку процесу становлення системи глобального управління ресурсами планети і перерозподілом світового доходу, який не є еквівалентним.

     Глобалізація  тісно пов’язана з регіоналізацією  світового господарства. з одного боку, це дві суперечливі, різнонаправлені за характером дії та практичними наслідками тенденції, а з іншого - консолідація глобального ринку посилюється діяльністю потужних регіональних коаліцій країн, які, маючи, перш за все, спільні економічні інтереси, об’єднують свої зусилля з метою забезпечення найбільш сприятливих умов для реалізації міжнародного співробітництва в регіональному масштабі, що дозволяє їм досягати мультиплікативного ефекту від співробітництва з іншими членами угруповання та ефективно реалізовувати на міжнародній арені широкий спектр стратегічних інтересів. Найбільш інтенсивна господарська взаємодія спостерігається в межах таких потужних інтеграційних угруповань, як: ЄС, НАФТА, АТЕС, АСЕАН, МЕРКОСУР. Так, на долю НАФТА, ЄС і АТЕС приходиться приблизно 80% світового ВВП, 82% всіх державних бюджетів країн світу і 85% експорту.