Роль і значення країн БРІК в сучасному економічному розвитку

     Негативним  фактором в економічному зростанні  Індії є напруга в її стосунках  з Пакистаном. Вона обумовлює необхідність великих затрат на імпорт зброї та розвиток ВПК. Доля військових витрат Індії в 2009 році склала 2,7% ВВП [5].

     За  даними Всесвітнього банку, в 2005 році 41,6% населення Індії проживала на суму, нижчу ніж 1,25 долл. в день (за ПКС) [5]. Це означає, що близько третьої частини світової бідноти проживає в Індії. Однак, величина даного показника поступово знижується (в 1981 році 60% Індійського населення перебувало поза межею бідності). Але доля бідного населення й досі дуже висока, що вимушує уряд витрачати значні кошти на забезпечення його мінімального прожиткового рівня за рахунок дотацій, субсидій, що обтяжує витратну частину бюджету країни.

     В 2010 році важливим фактором зростання Індійської економіки було сільське господарство, вклад якого у ВВП Індії помітно підвищився після значного падіння під час всесвітньої кризи. Але в країні існують серйозні проблеми, пов’язані з даним сектором економіки. В Індії в 2005 році 55,8% працездатного населення було зайняте в сільськогосподарському секторі [5], в той час як в розвинених країнах цей показник сягає 5-20%. Сільське господарство Індії потребує осучаснення. Невелика кількість сучасних фермерських господарств, низький рівень механізації, нестача сховищ для сільгосппродукції і, відповідно, втрата значної кількості виробленої продукції на різних етапах її використання, велика вартість її транспортування та ще ряд інших недоліків є сучасною реальністю Індії.

     Сфера послуг продовжує залишатися основним двигуном економічного зростання країни, хоча його вклад був дещо меншим, ніж в докризову фазу високого зростання (2003-2008 рр.) [8].

     В найближчі роки перепоною у підтриманні  високих темпів економічного зростання  для Індії можуть стати низька продуктивність сільського господарства та обробної промисловості, високі світові ціни на сировину, яку країна вимушена імпортувати.

     Китайська Народна Республіка – найбільша країна за кількістю населення та третя за площею. Обсяг її ВВП в 2010 за ПКС становив 10,084 трлн. долл. За величиною ВВП Китай займає друге місце в світі, поступаючись лише США. Однак величина ВВП на душу населення в країні досить мала – 4 392,6 долл., а з урахуванням ПКС – 7 535,5 долл. Росія та Бразилія випереджають Китай за даним показником. Темпи зростання Китаю були і залишаються найвищими посеред БРІК. В 2010 році китайська економіка виросла на 10,3% [5]. Високі темпи економічного зростання КНР обумовлені великою кількістю експортованої продукції, передусім трудомістких товарів. Суттєвим фактором підвищення конкурентоспроможності продукції китайського виробництва є низький рівень заробітної плати в країні порівняно з розвиненим світом. У 2008 році Всесвітній банк оголосив список десяти країн з найбільшими прогнозованими темпами зростання, в якому був і Китай. Варто зауважити, що до списку не увійшла жодна індустріально розвинена країна, лише країни Півдня.

     За  індексом глобальної конкурентоспроможності в 2011 році Китай посів 26 місце зі 142 країн. Серед найсуттєвіших проблем для ведення бізнесу варто відзначити неефективність державного бюрократичного апарату, політичну нестабільність та корупцію [10].

     Переваги  економіки Китаю базуються на багатих природних ресурсах, великій кількості працездатного населення, наявній базі капіталомістких галузей обробної промисловості, яка, втім, потребує технологічної модернізації.

     Формування  ринкової економіки в Китаї відбувається під керівництвом комуністичної  партії на основі п’ятирічних планів. Щоб сприяти структурним змінам, Китай розвиває власну систему освіти, стимулює навчання студентів за кордоном.

     За  об’ємом експорту КНР займає перше  місце в світі. На зовнішній ринок  вивозиться 20% продукції промисловості  та сільського господарства. Китай підтримує торгівельно-економічні відносини зі 182 країнами та районами світу. Основними торгівельними партнерами Китаю являються розвинені країни, передусім Японія, США, західноєвропейські держави, на які припадає 55% зовнішньоторговельного обороту.

     З 2005 року Китай лідирує в світі за обсягом високотехнологічного експорту. Основа цього явища була закладена ще в 90-ті роки, коли за одне десятиріччя в Китаї було створено 22 державних науково-дослідницьких інститути. Науково-дослідницька база Китаю створює прориви світового значення в космічній промисловості, супутниковому зв’язку, окремих видах електроніки. Дослідження науково-дослідницьких інститутів включають і економічну проблематику. В перерахунку по ПКС витрати Китаю на наукові дослідження та конструкторські роботи в 2008 році склали 1,5% ВВП. За обсягами фінансування науки Китай поступається лише США [9].

     Незважаючи  на значні досягнення КНР в розвитку промисловості, частка робочої сили в сільськогосподарському секторі країни досі занадто висока, в декілька разів вища, ніж у розвинених країнах. В 2008 році цей показник сягав 39,6%, однак він зберігає тенденцію до падіння. В 2002 році доля зайнятих в сільському господарстві сягала 50% від загального працездатного населення [5]. Ефективність аграрного сектору в Китаї все ще низька. Додаткова вартість в розрахунку на одного зайнятого в 2003-2005 рр. склала щорічно в середньому 292 долл. – між Ганою (283 долл.) та Болівією (300 дол.). За показником збору зернових на душу населення (313 кг), Китай знаходився навіть не в середині рейтингу, а між Боснією та Герцеговиною з одного боку та Іраном з іншого (303 і 321 кг відповідно).

     Сьогодні  з обсягами ПІІ, що надходять до економіки  Китаю, можуть конкурувати тільки США [5]. ПІІ до Китаю досягли такого рівня, що уряд країни приступив до заходів щодо попередження «перегріву» економіки. Велика частина населення країни продовжує жити бідно (10% населення мають денний дохід нижче, за один доллар США, а Китай, за рейтингом Світового банку в 2010 році зайняв лише 95 місце в світі з розміром ВВП на душу населення 7536 долл. США [5]), тому уряд проводить політику поступового збільшення доходів населення. До того ж, Китай сам активно приймає участь в інвестуванні власного капіталу за кордон, задля зменшення надлишкових фінансів всередині країни. 
 

     Висновки

     Економічне  зростання Бразилії та Росії відбувається в основному за рахунок сировини. Падіння ціни на неї під час світової кризи зумовило різке скорочення темпів зростання ВВП цих країн. Відновлення економічного зростання в 2010 році зумовлене підвищенням цін на сировину, а  не активізацією промислового сектору. Перед ними гостро стоїть питання диверсифікації економічної інфраструктури.

     В КНР та Індії зростання відбувається передусім завдяки розвиненим сфері послуг та промисловості. Якщо в Індії сфера послуг з явним відривом від промисловості та сільського господарства лідирує в частці ВВП, то в Китаї сфера послуг та промисловість складають приблизно однакову частину ВВП. В цих країнах актуальне питання розвитку аграрного сектору, в якому задіяна значна частина населення. Підвищення ефективності роботи сектору за рахунок оновлення засобів праці може вивільнити велику кількість робочої сили задля застосування її в інших галузях економіки.

     Темпи зростання країн БРІК є одними з найвищих у світі, в майбутньому ці країни можуть стати світовими лідерами з розміру економіки. 

     Література

1. Динамика объемов государственного внешнего долга  РФ, в 2011 гг, млрд. долл. Режим доступу: http://info.minfin.ru/debt.php
2. Обращение посла Российской Федерации П.В.Стегния к участникам Черноморского флота по вопросам развития делового сотрудничества. Режим доступу:  http://www.turkey.mid.ru/hron/hronika31.html
3. Trouble in the pipeline, The economist (8 may 2008). Режим доступу: http://www.economist.com/node/11332313/print?story_id=11332313
4. Калабеков И.Г. Российские реформы в цифрах и фактах. – М. Русаки, 2010
5. База даних Світового Банку http://search.worldbank.org/data
6. Музалевская Е.А. Проявление коррупции в системе образования. Режим доступу: http://www.mosgu.ru/nauchnaya/publications/SCIENTIFICARTICLES/2006/Mazulevskaja/
7. Брагина Е.А. Взлет по-индийски. Мировая экономика и международные отношения, 2009, №2, с.64-74.
8. Щорічний звіт Резервного банку Індії 2010-2011. Режим доступу: http://rbi.org.in/scripts/AnnualReportPublications.aspx?year=2011
9. Салицкий А.И. Китай: универсальная модель модернизации? Мировая экономика и международные отношения, 2009, №7, с.43-55; №8, с.69-81.
10. The Global Competitiveness report 2011-2012. Режим доступу: http://www3.weforum.org/docs/WEF_GCR_Report_2011-12.pdf