Роль і значення центрального банку в економіці держави

1. Роль і значення центрального банку в економіці держави.

 

Слово "банк" походить від італійського слова "ваnсо" і дослівно означає лава, конторка.

Банк - це особливий економічний заклад, на який покладено функції кредитування суб'єктів господарської діяльності і громадян, касове і розрахункове обслуговування економіки, виконання валютних й інших операцій, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність". Банки є юридичними особами, економічно самостійними й повністю незалежними від виконавчих та розпорядчих органів державної влади в рішеннях, пов'язаних з їх оперативною діяльністю, а також стосовно вимог та вказівок, що не відповідають чинному законодавству.

Враховуючи надзвичайно важливу роль грошових відносин в економічному житті суспільства, в усіх країнах, незалежно від їх устрою, формування грошових систем здійснюють центральні органи влади. Центральному банку надаються широкі повноваження з регулювання грошового обороту. Центральний банк - інституційний центр грошової системи, і відіграє вирішальну роль у забезпеченні її ефективного функціонування.

Сьогодні центральні банки в усьому світі набувають загальних рис: незалежність від політиків, прозорі цілі та суспільна підтримка для їх досягнення. Але центральний банк повинен бути не тільки незалежним від політичного тиску, а й брати участь у підтримці рівня ВВП доступними йому засобами. Виходячи з цього, цілі грошової політики - стабілізація цін, оскільки інфляція ускладнює довготермінове планування; стабілізація обсягів виробництва, оскільки у довготерміновому періоді стабілізація інфляції та ВВП доповнюють одна одну і тільки досягнення цінової стабільності - шлях до зростання ВВП; стабілізація обмінних курсів - необхідна центральному банку для підтримки фінансової стабільності, без якої неможлива макроекономічна стабільність. Центральний банк має вживати заходів для зменшення впливу фінансових криз на економіку країни.

Головне призначення  центрального банку - це управління грошовим оборотом з метою забезпечення стабільного не інфляційного розвитку економіки. Центральний банк впливає на грошовий оборот через зміну пропозиції та ціни грошей.

Головним завданням  центрального банку є розвиток та підтримання ефективної фінансової системи в країні, а стратегічною метою монетарної політики - забезпечення стабільності грошової одиниці.

Як посередник між  державою та банківською системою країни центральний банк покликаний регулювати грошові й кредитні потоки за допомогою  певних інструментів. Ступінь розвитку фінансово-кредитної системи визначає інструментарій грошово-кредитної політики. Так, наприклад, інструменти у розпорядженні центрального банку США для контролю грошей та кредиту поділяють на загальні - обов’язкові резерви, дисконтна політика, операції на відкритому ринку; вибіркові - вимога маржі, нормативні обмеження відсоткових ставок тощо. Загальні інструменти впливають на грошові агрегати та банківські кредити Федерального резервного банку, а вибіркові - на їх склад.

Наявні у розпорядженні  центрального банку інструменти  регулювання грошової сфери розрізняються: за безпосередніми об'єктами впливу (пропозиція грошей і попит на гроші); за формою (прямі та опосередковані); за характером параметрів, що встановлюються в процесі  регулювання (кількісні та якісні); за термінами впливу (короткотермінові та довготермінові).

Адміністративні - інструменти , що мають форму директив, інструкцій центрального банку й спрямовані на обмеження сфери діяльності кредитного інституту (механізм готівкової емісії, кредитні "стелі" тощо).

Інструменти ринкового  характеру - способи впливу центрального банку на грошово-кредитну сферу  шляхом формування певних умов на грошовому  ринку та ринку капіталів (регулювання  облікової ставки, регулювання норм банківських резервів, здійснення операцій на відкритому ринку тощо).

Основні функції  центрального банку:

• емісійний центр  готівкового обігу - центральний  банк у процесі розроблення і  реалізації монетарної політики регулює  загальну пропозицію грошей, а готівкову  емісію обмежує відповідно до зміни  реального обсягу попиту на готівку. Сьогодні в країнах з ринковою економікою готівка становить у загальній грошовій масі 5-10%, проте вона посідає особливе місце в грошовій системі. В Україні функцію емісійного центру готівкового обігу виконує Національний банк України (НБУ), який має повноваження щодо організації і регулювання готівкового грошового обігу;

• банк банків - центральний банк забезпечує касове, розрахункове та кредитне обслуговування комерційних банків. Комерційні банки зберігають частку своїх резервів у безготівковій формі на рахунках у центральному банку. Участь центрального банку в розрахунковому обслуговуванні комерційних банків має різні форми, що залежать від характерного для даної банківської системи поєднання централізованої платіжної системи і децентралізованої. В Україні НБУ запровадив загальнодержавну систему електронних платежів, що забезпечує здійснення міжбанківських розрахунків на всій території України;

• орган банківського регулювання та нагляду - успішне  регулювання центральним банком грошового ринку потребує наявності  в країні стабільної та надійної банківської системи. Під регулюванням банківської діяльності розуміють: використання монетарних інструментів з метою впливу на обсяг і структуру банківських резервів і рівень відсоткової ставки; ухвалення положень, які базуються на чинному законодавстві і регулюють діяльність банків у вигляді нормативних актів, інструкцій, директив; застосування превентивних і протекційних заходів, спрямованих на забезпечення стабільності функціонування банківської системи;

• банкір і фінансовий агент уряду - тісно взаємодіє з фінансовими органами при вирішенні загальних питань монетарної та фіскальної політики і під час повсякденного виконання фінансових операцій. В Україні НБУ здійснює розрахунково-касове обслуговування уряду, виконує функції платіжного агента уряду з обслуговування державного боргу, є кредитором уряду;

• провідник монетарної політики - найважливіша функція: визначення і реалізація монетарної політики, яка слугує ключовим елементом усієї  грошової системи країни. На ній  базується весь механізм державного регулювання грошового обороту.

Центральні банки  мають додаткові функції, які  сприяють реалізації їх призначення. Вони здійснюють аналіз і прогнозування  економічної ситуації в країні на макрорівні; складають банківську та монетарну статистику; дають роз'яснення щодо монетарної політики; представляють інтереси держави у взаємодії з центральними банками інших держав, з міжнародними валютно-фінансовими організаціями і банками.

Національний банк України утворений у 1991р. Законом  України "Про банки і банківську діяльність", основи правового статусу НБУ як центрального банку визначені Конституцією України. Стрімкий розвиток банківської системи зумовив необхідність збільшення незалежності центрального банку від владних структур у проведенні монетарної політики і водночас посилення відповідальності центрального банку за забезпечення монетарної стабільності. У 1999 р. прийнятий Закон України "Про Національний банк України", згідно з яким НБУ - особливий центральний орган державного управління, основне завдання якого - забезпечення стабільності національної грошової одиниці - гривні. Виконуючи основне завдання, він сприяє забезпеченню стабільності банківської системи, і в межах своїх повноважень - ціновій стабільності.

Керівні органи Національного  банку України: рада та правління. Рада НБУ здійснює контроль за проведенням  грошово-кредитної політики виконавчою структурою. Основні її повноваження - розробка відповідно до програми економічного розвитку основних параметрів економічного та соціального розвитку України і (щорічно) основних засад грошово-кредитної політики України та здійснення контролю за їх виконанням. Рада не має права втручатися в оперативну діяльність правління НБУ. Правління - виконавчий орган, який здійснює безпосереднє управління діяльністю центрального банку.

Основні принципи функціонування Національного банку України:

• незалежність - заборона прямого кредитування уряду на фінансування витрат державного бюджету;

• президентський і парламентський контроль за діяльністю банку;

• економічна самостійність - здійснення видатків за рахунок власних  доходів у межах кошторису, затвердженого радою НБУ;

• централізація  системи банку - система організована так, щоб забезпечити реалізацію єдиної монетарної політики у всіх регіонах України під загальним централізованим керівництвом;

• єдність системи  банку - всі структурні підрозділи та установи системи об'єднані спільністю цілей і завдань, що стоять перед НБУ, і керуються єдиними правовими нормами;

• вертикальна структура  управління банком - призначення посадових  осіб та їх підпорядкованість здійснюються тільки по вертикалі.

Національний банк України - провідник монетарної політики, він розробляє основні засади грошово-кредитної політики - комплекс заходів та монетарних інструментів, за допомогою яких здійснюється управління грошовим обігом, для забезпечення економічної та фінансової стабільності, що є основою стабільності національної валюти. Встановлюються цільові орієнтири монетарної політики: зміна грошової бази та грошової маси. Досягнення їх НБУ забезпечує шляхом регулювання грошового ринку за допомогою монетарних інструментів ринкового й адміністративного характеру.

На початку незалежності, у 1991-1993 pp., не було ефективної монетарної політики. Тільки з 1994 р. НБУ взяв курс на гальмування темпів інфляції, стабілізацію банківської системи і проведення грошової реформи. У 1996-1997 pp. були введені ринкові інструменти грошово-кредитного регулювання і поступова відмова від адміністративних інструментів (селективної політики адресного рефінансування комерційних банків, установлення для банків "кредитних стель", що обмежували їх кредитні можливості тощо). У відносинах з комерційними банками були запроваджені кредитні аукціони, ломбардні кредити, операції з цінними паперами на умовах РЕПО.

Національний банк України для реалізації функції управління грошово-кредитним ринком має право:

• встановлювати  рівень резервних вимог для комерційних банків;

• видавати комерційним  банкам кредити на строк за домовленістю;

• купувати і продавати  цінні папери, що випускаються державою;

• видавати кредити  комерційним банкам під заставу векселів і цінних паперів;

• купувати і продавати  іноземну валюту й платіжні документи  в іноземній валюті;

• випускати в обіг та регулювати кількість грошей, що перебувають в обігу;

• встановлювати  відсоткові ставки за кредитами, що надані комерційним банкам, тощо.

 

 Вплив НБУ  на стан фізичного ринку України.

Розглянувши вищезазначені  положення, можна зробити наступні висновки: вплив НБУ на стан фінансового  ринку України значний, проте  не завжди потенціал його інструментарію використовується відповідно до ринкових методів. Постійно присутні фіскальні  інтереси уряду, політична нестабільність, повільні темпи економічних реформ, несприятлива фінансова ситуація на сусідніх фінансових ринках. Ефективна грошово-кредитна політика центрального банку може створити необхідні умови для досягнення основних цілей економічної політики держави, проте монетарними інструментами можна досягти відносної фінансової стабілізації у короткостроковому часовому періоді. Для радикальніших змін необхідна реструктуризація промислового та агропромислового комплексів України, податкової системи, розвиток ринкової інфраструктури.

Вдосконалення окремих  форм індикативного регулювання  банківської діяльності в рамках активізації ролі центрального банку  в оздоровленні реального сектора  економіки і відновлення повноцінного функціонування фінансового ринку  можна досягти на основі виваженого використання певних регулятивних інструментів НБУ, а саме:

• посилення впливу НБУ на фінансові відносини між  банківською системою та реальним сектором економіки зводиться до запровадження  в системі НБУ інституту моніторингу  підприємств різних галузей народного господарства і використання результатів для прийняття рішень;

• удосконалення  нормативних актів, що регулюють  порядок здійснення кредитних операцій банків та операцій з корпоративними цінними паперами;

• активізація рефінансування банків під заставу корпоративних цінних паперів та кредитних зобов'язань підприємств.

Аналіз монетарної політики Національного банку України 2000-2007 pp. показує, що забезпечити рівномірне економічне зростання, стабілізацію зайнятості і цін заходами тільки монетарної політики неможливо. Для вирішення цих завдань держава має забезпечити: прискорення реструктуризації реальної економіки та реалістичний державний бюджет. НБУ має: забезпечити внутрішню і зовнішню стабільність гривні, що є необхідною (але не єдиною) умовою макроекономічної стабілізації і зростання реальних доходів населення; забезпечити фінансову стійкість банківської системи; стимулювати кредитно-інвестиційну діяльність комерційних банків для підтримки реальної економіки.

Для досягнення будь-якою економікою стабільного зростання  у довгостроковому періоді за низької та стабільної інфляції деякі  науковці визначають такі необхідні  передумови: