Ризики в бізнесі

цінності для наступного продажу споживачеві.

   - комерційна - підприємець виступає в ролі комерсанта,  продаючи

готові товари, придбані  їм  в  інших  осіб,  споживачеві.  При  такому

підприємництві  прибуток  утвориться  шляхом  продажу  товару  за   ціною,

перевищуючу ціну придбання.

   - фінансова - особлива форма комерційного підприємництва, у якому

як  предмет купівлі-продажу  виступають  гроші  й  цінні   папери,

продавані підприємцем споживачеві  (покупцеві)  або  надавані

йому в кредит.

   - посередницька - підприємець сам не робить і не продає товар,

а виступає  в  ролі  посередника,  сполучної  ланки  в  процесі  товарного

обміну, у товарно-грошових операціях.

   -  страхування  -  воно  полягає  в  тім,  що   підприємець   за

певну  плату  гарантує  споживачеві   (страхувальникові)   компенсацію

можливої втрати майна, цінностей, життя  в  результаті  непередбаченого

нещастя.

   У  відповідності  зі  сферами  підприємницької  діяльності   звичайно

виділяють: виробничий, комерційний,  фінансовий  ризик,  а  також  ризик

страхування.

   Виробничий ризик - ризик невиконання підприємством  своїх  планів  і

зобов'язань  по  виробництву  продукції,  товарів,  послуг,  інших   видів

виробничої  діяльності  в  результаті  несприятливого  впливу

зовнішнього  середовища,  а  також  неадекватного  використання  нової   техніки   й

технологій, основних і оборотних фондів, сировини, робітника часу.

   Серед найбільш важливих причин  виникнення  виробничого  ризику  -

можливе зниження передбачуваних обсягів виробництва, ріст матеріальних  і

(або)  інших  витрат,  сплата  підвищених  відрахувань  і  податків,   низька

дисципліна поставок, загибель або ушкодження встаткування й т.п.

   Комерційний ризик - ризик, що виникає в процесі реалізації  товарів   і

послуг, зроблених або закуплених підприємцем.

   Причинами  комерційного  ризику  є:  зниження  обсягу  реалізації

внаслідок  зміни  кон'юнктури  або  інших   обставин,   підвищення

закупівельної ціни товарів,  втрати  товару  в  процесі  обігу,  підвищення

витрат обігу й ін.

   Фінансовий  ризик  -  це  ризик  можливості  невиконання  фірмою  своїх

фінансових   зобов'язань.    Причинами    його    є:    знецінювання

инвестиционно-фінансового портфеля  внаслідок  зміни  валютних  курсів,

нездійснення платежів; війни, безладдя, катастрофи й т.п.

   Страховий ризик - ризик передбаченого умовами страхування події,  в

результаті чого страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування  (страхову

суму).  Результатом  ризику   є   збитки,   викликані   неефективної

страховою діяльністю як на  етапі, що  передує  укладанню  договору

страхування, так і на наступних  етапах  -  перестрахування,  формування

страхових резервів і т.п. Основними  причинами  страхового  ризику  є:

неправильно   певні   страхові    тарифи,    азартна    методологія

страхувальника; війни, безладдя, катастрофи й т.п.

                       Класифікація ризиків у бізнесі

   Безпосередньо  схему  підприємницьких  ризиків   можна   зобразити

наступну - малюнок  3.

   Спочатку розглянемо зовнішні ризики, що не залежать від підприємця.

   Страновой   ризик   -   це    ризик,    безпосередньо    пов'язаний    з

інтернаціоналізацією  підприємницької  діяльності.  Вони   залежать   від

політико-економічної стабільності країн - імпортерів, експортерів.

   Причинами странового ризику  можуть  бути  нестабільність  державної

влади,  особливості   державного   устрою   й   законодавства,

неефективна економічна політика, що проводиться правительством,  етнічні

і регіональні проблеми, різка поляризація інтересів  різних  соціальних

груп і т.п.

   Валютні ризики - це ризики,  пов'язані  зі  зміною  валютних  курсів.

Величина  валютного  ризику  пов'язана  із  втратою  купівельної   спроможності

валюти, тому вона перебуває в прямої залежності  від  розриву  в  часі

між строком  висновку  угоди  й  моментом  платежу.  Курсові  втрати  в

експортера виникають у випадку висновку контракту до падіння  курсу  валюти

платежу,  тому  що  за  виручені  засоби  експортер  одержує  менше

національних коштів. Імпортер же має збитки при підвищенні  курсу

валюти, тому що для її придбання буде потрібно затратити  більше  національних

валютних засобів.

                                    [pic]

   Податкові  ризики  розглядають  із  двох  позицій  -  підприємця  й

держави.

   Податковий ризик підприємця пов'язаний з можливими змінами податкової

політики (поява  нових  податків,  ліквідація  або  скорочення  податкових

пільг і т.п.), а також зміною величини податкових ставок.

   Податковий ризик держави складається в можливому скороченні надходжень  в

бюджет у результаті зміни податкової політики  й/або  величини  податкових

ставок.

   Ризик форс-мажорних обставин - ризик  стихійних  лих  (природні

катастрофи:  повені,  землетрусу,  шторми  й   інші   кліматичні

катаклізми), війни, революції, путчі,  страйки  й  т.п.,  які  заважають

підприємцеві   здійснювати   свою   діяльність.   Відшкодування   втрат,

викликаних форс-мажорними  обставинами,  здійснюється,  як  правило,

за допомогою страхування угод у спеціалізованих страхових компаніях.

   Внутрішні  ризики,  на  відміну  від  зовнішніх,  у   значній   мірі

визначаються   помилковими    рішеннями,    прийнятими    підприємцем,

внаслідок його некомпетентності.

   Організаційний ризик - ризик, обумовлений  недоліками  в  організації

роботи. Основними причинами організаційного ризику є:

   а) низький рівень організації:

    - помилки планування й проектування;

    - недоліки координації робіт;

    - слабке регулювання;

    - неправильна стратегія постачання;

    - помилки в підборі й розміщенні кадрів;

   б) недоліки в організації маркетингової діяльності:

    - неправильний вибір продукції (немає збуту);

    - товар низької якості;

    - неправильний вибір ринку збуту;

    - невірне визначення місткості ринку;

    - неправильна цінова політики (залеживание товару);

   в) нестійке фінансове становище.

   Основними причинами ресурсного ризику є:

    - відсутність запасу міцності по ресурсах у випадку зміни ситуації;

    - брак робочої сили;

    - недостача матеріалів;

    - зриви поставок;

    - недостача продукції.

   При наявності у фірми або окремого  підприємця  вільних  грошових

засобів  доводиться  вирішувати  важке  завдання  визначення  розміру  й  сфери

додатка інвестицій.

   Портфелем інвестора називається  сукупність  цінних  паперів,  власником

яких він є.

   Портфельний ризик полягає в імовірності  втрати  по  окремих  типах

цінних паперів, а також по всій категорії позичок.

   Для створення портфеля цінних паперів  досить  інвестувати  гроші  в

який-небудь один вид фінансових активів. Однак, вклавши гроші в акції  однієї

компанії,  інвестор  виявляється  залежним   від   коливання   її   маркувальниці

вартості.

   Якщо  він  вкладе  свій  капітал  в   акції   декількох   компаній,   то

ефективність, звичайно, також  буде  залежати  від  курсових  коливань,  але

тільки не кожного курсу, а  усередненого.  Середній  же  курс,  як  правило,

коливається менше, оскільки при підвищенні курсу однієї із цінних паперів  курс

іншої може понизитися, і коливання можуть взаємно загаситися.

   Такий   портфель   із   різноманітними   цінними   паперами    називається

диверсифицированный.    Він    значно     знижує     диверсификационный

(несистематичний) ризик, що визначається  специфічними  для  даного

інвестора  факторами.  Поряд   з   диверсификационным   ризиком   існує

недиверсификационный (систематичний) ризик, що не може бути  скорочений

за допомогою диверсифікованості.

   Сукупність систематичних і несистематичних ризиків називають  ризиком

інвестицій.

   Кредитний ризик (ризик неповернення боргу) -  це  ризик  несплати  позичальником

основного боргу й відсотків по ньому у відповідності зі  строками  й  умовами

кредитного договору.

   Інноваційний ризик - це ризик, пов'язаний з фінансуванням і застосуванням

науково-технічних нововведень.

                              Керування ризиком

   У міру  збільшення  уразливості  бізнесу  від  фінансових  ризиків  багато

компанії визнають, що пошук рішень проблем ризику може бути  поставлений  на

професійну основу, тобто ризик може бути професійно управляємо.

   Керування  ризиком  можна  охарактеризувати  як  сукупність  методів,

прийомів і заходів, що дозволяють  у  певної  ступінь  прогнозувати

настання ризикових подій і вживати  заходів  до  виключення  або  зниження

негативних наслідків настання таких подій.

   Керування ризиками являє собою специфічну сферу  економічної

діяльності, що вимагає глибоких  знань  в  області  аналізу  господарської

діяльності, методів оптимізації господарських  рішень,  страхової  справи,

психології й багато чого іншого. Основне завдання підприємця в  цій  сфері

- знайти варіант дій, що забезпечує  оптимальне  для  даного  проекту

сполучення ризику й доходу, виходячи з того, що  чим  прибутковіше  проект,  тим

вище ступінь ризику при його реалізації.

   Основними принципами керування ризиком можна назвати наступні:

    - не можна ризикувати більше, ніж це може дозволити власний капітал;

    - необхідно думати про наслідки ризику;

    - не можна ризикувати многим заради малого.

   Із цих принципів можна  виділити  основні  прийоми  керування  ризиком:

запобігання ризику, зниження ступеня ризику, прийняття ризику.

   Запобігання ризику означає  відмова  від  реалізації  заходу  (проекту),

пов'язаного з ризиком.  Це  рішення  приймається  при  нагоді  невідповідності

зазначеним вище принципам. Якщо,  наприклад,  рівень  можливих  втрат  вище

рівня очікуваного прибутку.

   Цей принцип дозволяє повністю уникнути невизначеності  й  можливих

втрат і, разом з тим, означає повна відмова від прибутку. Крім того,  відмова

від одного виду ризику може привести до виникнення інших.

   Зниження ступеня ризику  припускає  скорочення  ймовірності  й  обсягу

втрат.

   Прийняття ризику означає залишення  всього  або  частини  ризику  (у  випадку

передачі частини ризику комусь  іншому)  за  підприємцем,  тобто  на  його

відповідальності. У цьому випадку підприємець ухвалює рішення щодо  покритті

можливих втрат власними засобами.

   Процес керування ризиком можна представити у вигляді спрощеної блок-схеми

4, де 1- збір і обробка даних;  2  -  якісний  аналіз  ризику;  3  -

кількісна оцінка ризику; 4 - оцінка прийнятності ризику;  5,11  -  оцінка

можливості зниження ризику; 6,12 - вибір методів  і  формування  варіантів

зниження ризику; 8 - формування й вибір варіантів  збільшення  ризику;  7  -

оцінка  можливості  збільшення  ризику;  9,13  -   оцінка   доцільності

збільшення ризику; 10 - оцінка доцільності збільшення ризику; 14 -  вибір

варіанта зниження ризику; 15 - реалізація  проекту  (прийняття  ризику);  16  -

відмова від реалізації проекту (запобігання ризику).

   Перший блок схеми - аналіз ризику - включає збір і обробку  даних  по

аспектам ризику, якісний і кількісний аналіз ризику.

   Збір і обробка даних по аспектах ризику -  одні  з  найважливіших  етапів

процесу керування ризиком, тому що  процес  керування  в  першу  чергу

припускає одержання, переробку, передачу й  практичне  використання

різного роду інформації.

   Інформація залежить від цілей і  характеру  ризикового  вкладення  капіталу.

Отримана на цьому етапі інформація  повинна  бути  достовірної,  якісно

повноцінної й своєчасної. Джерелом такої інформації можуть  бути  дані

про досвід подібних проектів у  минулому,  думки  експертів,  різного  роду

аналітичні огляди, дані спеціалізованих компаній і ін.

   У процесі збору  й  обробки  інформації  з  аспектів  ризику  треба

прагнути до  досягнення  оптимальної  співвідносність  між  повнотою  й

якістю інформації, з  одного  боку,  і  вартістю  її  одержання  -  з

іншої.

   На малюнку спрощеної блок-схеми збір і обробка інформації з аспектів

ризику подання як перший етап. У дійсності ця  робота

здійснюється протягом усього  процесу   ухвалення   рішення.  У  міру

переходу від одного  етапу  до  іншого  при  необхідності  може  уточнюватися

потреба  в  додатковій  інформації,   здійснюється   її   збір   і

обробка. Т.е. результати виконаних робіт попередніх  етапів  служать,

як правило, вихідною інформацією, необхідної  для  виконання  наступних

етапів.

   Особливо  важливу  роль  грає  інформація  в  процесі   якісного   й

кількісного аналізу ризику.

                                    [pic]

   Якісний аналіз припускає: виявлення джерел і  причин  ризику,

етапів і робіт, при виконанні яких виникає  ризик,  тобто:  установлення

потенційних  зон  ризику;  ідентифікацію  (установлення)   всіх   можливих

ризиків; виявлення практичних вигід  і  можливих  негативних  наслідків,

які можуть наступити при реалізації утримуючий ризик рішення.

   У процесі якісного аналізу важливо не  тільки  встановити  всі  види

ризиків, які загрожують проекту, але  й  по  можливості  виявити  можливі

втрати ресурсів, що супроводжують настання ризикових подій.

   Результати якісного аналізу служать важливою вихідною інформацією  для

здійснення кількісного аналізу.