Ринок державних цінних паперів в Україні

  2.2РОЛЬ  НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ  НА ДЕРЖАВНОМУ РИНКУ ЦІННИХ  ПАПЕРІВ

  Процеси ринкової трансформації, які охопили майже всі сфери діяльності суспільства, вимагають адекватного розвитку фондового ринку - одного з найбільш важливих інститутів ринкової економіки. Саме фондовий ринок має стати необхідним джерелом і механізмом фінансування інвестицій, забезпечуючи стійке економічне зростання.

  Дослідження вітчизняних вчених з питань розвитку фондового ринку знайшли відображення у працях українських вчених А.Головко, О.Мозгового, О. Барановського, С. Багачова, В. Гейць, А. Мороза, А. Кінаха, В. Корнєва  та інших. Проблемами розвитку і становлення фондового ринку займалися і видні зарубіжні вчені, такі  як Ф. Фабоззі, Г. Бірман, Дж. Фрідман та деякі інші. Тим часом зберігається потреба у вивченні особливостей розвитку фондового ринку України, де перетинаються інтереси різних економічних суб’єктів. Нерозвиненість фондового ринку стримує економічний розвиток, надходження іноземних інвестицій, підвищення ефективності перерозподілу коштів в економіці. Основне завдання сьогодення – створення умов для становлення цілісного, висококваліфікованого, ефективного і справедливого ринку цінних паперів з метою подальшої інтеграції його в світові фондові ринки. Незважаючи на наявність досліджень, присвячених вивченню фондового ринку як у зарубіжній, так і у вітчизняній літературі, на сьогоднішній день питання ролі Національного банку України на державному ринку цінних паперів потребує проведення подальших наукових досліджень.

  Фондовий  ринок в Україні, як і за кордоном, виступає центральною ланкою ринку  фінансового, оскільки „є невід’ємною лабораторією для випробування теорій: зміни відображаються кількісно, а необхідні дані легко доступні, ... фондовий ринок найбільше відповідає критерію досконалої конкуренції”. Ринок цінних паперів України поступово набуває позитивних тенденцій. Щороку збільшується кількість операцій на ПФТС, українські акції і облігації випускаються на міжнародний ринок, розширюються нормативні межі механізмів залучення засобів за допомогою цінних паперів.

  За наслідками 2007 року ринок цінних паперів України  зайняв друге місце в світі по прибутковості (113%), перше місце, поступившись Китаю. У 2007 році індекс ПФТС піднявся на 135,3%. Інвестиції в український фондовий ринок принесли інвесторам прибуток, що склав 113% річних. У 2006 році провідні позиції за обсягами торгів серед організаторів торгівлі займали ПФТС – 96,35%  та  КМФБ – 1,51%,  питома  вага  в  структурі  обсягів  торгів  інших організаторів торгівлі становила лише 2,14%.  Домінуюче місце, як в 2007, так і в 2006 році зайняв ринок корпоративних облігацій (рис. 1). Торгівля на ринку державних цінних паперів значно зменшилася в 2007 році. У 2007 році зросла торгівля цінними паперами інститутами спільного інвестування (ІСІ) [4]. У звітному періоді значно зменшилася частка ринку державних цінних паперів.

  Рис. 1. - Структура торгів цінними паперами в ПФТС в 2006 і 2007 роках.

  Для інвесторів в Україні, звісно, найбільш привабливими є державні цінні папери, оскільки саме вони є найменш ризиковими. Переважна більшість великих  підприємств нашої держави є  акціонерними товариствами, тому інвестиції в економіку здійснюються через цінні папери. Для залучення більшої кількості іноземних інвесторів важливим є створення для них надійного захисту, а саме: створення необхідних умов (соціально-політичних, економічних, правових) для реалізації інтересів суб’єктів фондового ринку і забезпечення захисту їх майнових прав. Зараз учасники фондового ринку докладають зусиль для виходу ЦП українських емітентів на іноземні фондові ринки, оскільки саме це забезпечить надходження інвестицій в українську економіку.

  Розвиток  фондового  ринку  в  Україні  обумовив  необхідність  приведення  в  дію  механізму  цінних паперів. Державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: Національним банком України, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

  У зв’язку  з тим, що державне регулювання ринку  цінних паперів здійснює Державна комісія  з цінних паперів та фондового ринку, а інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством, розвиток ринку цінних паперів України залежить від низки умов, створених цими органами та від їх взаємодії.

  Необхідність  державного регулювання ринку цінних паперів, тобто здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері, обумовлюється тим, що:

• по-перше, на цьому ринку реалізуються загальнонаціональні інтереси держави;
• по-друге, потребують регламентації з боку держави відносини між всіма учасниками ринку цінних паперів (емітентами, інвесторами, професійними учасниками тощо), інтереси яких часто суперечать між собою;
• по-третє, держава може і повинна забезпечувати інвесторам надійний захист їхніх прав та інтересів.

  Закон України "Про державне регулювання ринку  цінних паперів в Україні" від 30 жовтня 1996 року із змінами є першочергова реалізація загальнонаціональних інтересів і забезпечення гарантій та безпеки інвестиційної діяльності в Україні.

  Основними фінансовими посередниками в  сталому економічному розвитку держави  виступають банки як кредитні установи і професійні учасники фондового ринку, які, пропонуючи інвесторам альтернативні варіанти вкладення їх заощаджень, є конкурентами на ринку фінансових послуг.

  Національний  банк України виконує своєрідну  роль на ринку цінних паперів, він  одночасно є як професійним учасником, що активно веде операції з цінними паперами, так і державним органом регулювання фондового ринку. Національний банк є агентом уряду з розміщення державних позик. У цьому випадку він виконує функції інвестиційної компанії з обслуговування первинного розміщення цінних паперів. Отже вкладаючи в державні фондові цінності власні ресурси Національний банк України виступає як дилер. Нацбанк створює вторинний ринок державних цінних паперів, виступаючи на ньому як фінансовий брокер, що працює за дорученням уряду.

• Нацбанк виконує функцію депозитарію, клірингового і розрахункового центру щодо операцій з випуску державних цінних паперів тобто виступає в ролі спеціалізованої організації з обліку, збереження і розрахунках за операціями з фондовими цінностями;
• Нацбанк проводить розрахунки з виплат відсотків і погашення випусків державних цінних паперів. Здійснюючи касове виконання бюджету, Нацбанк є агентом з платежів з обслуговування внутрішнього державного боргу у формі цінних паперів;
• Нацбанк використовує операції з державними цінними паперами як інструмент грошово-кредитної політики;
• Нацбанк є органом державного регулювання для комерційних банків - професійних учасників ринку цінних паперів;
• Нацбанк виступає в ролі консультанта уряду і парламентських органів, співавтором законодавчих актів про ринок цінних паперів;
• НБУ веде розрахунки по виплаті відсотків і погашенню окремих випусків державних цінних паперів, облік для Уряду операцій з ними.

  Операції  купівлі та продажу цінних паперів  центрального банку зумовлюють зміну  резервів комерційних банків, що, у свою чергу, позначається на обсязі та вартості банківських кредитів. У наслідок цього центральний банк має можливість впливати на розмір грошової маси і на рівень ринкової процентної ставки у потрібному напрямі, тобто досягати заздалегідь поставленої мети.

  Центральний банк продає цінні папери зі свого  портфеля, коли йому потрібно стабілізувати  або зменшити масу грошей в обігу, стримати зростання платоспроможного попиту й, отже, сприяти підвищенню рівня процентної ставки і в кінцевому підсумку знизити інфляцію.

  Національний  банк України виконує своєрідну  роль на ринку цінних паперів, одночасно  будучи його професійним учасником, активно ведучим операції з цінними  паперами, а з іншої - державним  органом регулювання ринку цінних паперів.

  Національний  банк побудував таку важливу частину  інфраструктури фондового ринку, як ринок державних цінних паперів. Розміщення державних цінних паперів  на відкритому ринку є джерелом покриття нестач бюджету для уряду. Отже, попит  на державні цінні папери є таким, який задовольняє потреби державного бюджету. НБУ, як частина інфраструктури ринку цінних паперів України, відіграє важливу роль у її формуванні. Облігації внутрішньої державної позики (ОВДЗ) хоч і грають важливу роль в економіці України і виконують багато економічних функцій, але ще далекі від тих цінних паперів, які емітують уряди розвинених країн. Держава збирається підвищити привабливість розміщення засобів в ОВДЗ, але інвестори, як іноземні, так і вітчизняні, не дуже йому довіряють. Звичайно, держава повинна докладати зусилля в реанімації українського ринку ОВДЗ і досягненні максимально можливих об'ємів торгів на нім, як альтернативі іноземним позикам у міжнародних фінансових установах.

  Національний  банк України, як генеральний агент  уряду в облігаційних схемах може і повинен бути ділером, андерайтером, але ніяк не кредитором. Але не все так погано і певні позитивні тенденції на ринку ОВДЗ все ж таки  намітилися, але процес становлення європейського рівня ринку державних зобов'язань може заморозиться на багато років. Від цього програє як уряд, так і всі економічні суб'єкти України.

  Банківська  діяльність достатньо жорстко контролюється  НБУ і є об'єктом ретельного аналізу інших зацікавлених організацій. Банки постійно публікують результати своєї фінансової діяльності, звітні баланси, звітують перед НБУ по широкому кругу показників. Це дозволяє проводити об'єктивну рейтингову оцінку їх роботи, що підвищує надійність банківських акцій.

  Удосконалення ринку цінних паперів найбільшою мірою залежить від політики уряду і є неможливим без удосконалення законодавства України, яке повинне чітко регулювати всі види операцій з цінними паперами.   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  3.1 Перспективи  розвитку ринку державних цінних  паперів

   Відповідно  до пункту 3.5 "Підвищення ефективності державних фінансів" Програми діяльності Кабінету Міністрів України "Відкритість, дієвість, результативність" у сфері боргової політики Урядом будуть прийняті, зокрема, такі заходи:

   - мінімізація витрат на обслуговування державного боргу;

   -здійснення поступового переходу від зовнішніх запозичень до внутрішніх;

   - розвиток внутрішнього ринку державних середньо-та довгострокових боргових зобов'язань.

  Безперечно, такі наміри Уряду є обнадійливими. Якщо вони будуть реалізовані, то ринок внутрішніх державних облігацій в Україні може знову стати ефективним, привабливим ринком. Правда, цього разу не за рахунок дуже високих доходностей, а за рахунок таких ознак як ефективність, ліквідність, прозорість, зручність інфраструктури.

  Принципово  важливим є те, які пріоритети поставило  для себе Уряд в борговій політиці.

  Якщо пріоритетність йде в послідовності переліку вищезазначених заходів, то ситуація з  ринком державного боргу може залишитися на місці. "Мінімізація витрат на обслуговування" державного внутрішнього боргу, взагалі, не повинна бути коротко або навіть середньострокових пріоритетом. Якщо не буде розвиненим ринок середньо-і довгострокових внутрішніх державних облігацій, то по суті то й внутрішнього боргу, як такого, не буде. Тоді завдання з мінімізації витрат на його обслуговування просто зникне саме собою, оскільки розміри цих виплат будуть дуже незначними. Уже зараз "ринковий внутрішній борг" знаходиться на дуже низькому рівні по відношенню до ВВП: якщо не враховувати ПОВДП, то обсяг ринкового облігаційної державного внутрішнього боргу складає лише 1% від ВВП.

   Інша  справа, якщо під мінімізацією  витрат розуміється зменшення  витрат за рахунок другого  пункту, тобто переходу від зовнішніх запозичень до внутрішніх. Але, проаналізувавши фактичні дії Уряду в цьому році і заяви щодо планів на наступний рік, навряд чи можна бути впевненим у наведеному в попередньому пропозиції тлумачення пріоритетів Уряду.

  Звичайно, випуск Українських єврооблігацій  в 2004 р. досить успішним, але поки що, відбувається тенденція, протилежна заявленої - внутрішній борг замінюється зовнішнім. Протягом сучасного етапу розвитку ринку внутрішніх державних облігацій він використовувався Мінфіном майже виключно для покриття касових розривів і фінансування дефіциту держбюджету. Однак у сучасній економіці роль ринку внутрішнього державного боргу зводиться далеко не тільки до кошти фінансування бюджетного дефіциту.

   Уряд  може залучати кошти під великі  суспільно необхідні і, в той  же час, рентабельні інвестиційні  проекти.  Але для того, щоб це робити необхідно, мати ефективно функціонуючу, професійну структуру, яка б здійснювала оцінку та відбір таких проектів.