Ринкова інфраструктура

Основу кредитної інфраструктури становить банківська система.

Банк — організаційна одиниця бізнесу, яка є посередником між кредитором і позичальником.

Сфера діяльності банків —  операції з позичковим (грошовим) капіталом. Вони виконують такі види операцій: пасивні, активні, комісійні.

Торговельні підприємства, біржі, банки, кредитні та бюджетні установи надають ринковій системі організаційної завершеності, поєднують виробників і споживачів у єдиному господарському процесі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Характеристика складових ринкової інфраструктури

Біржі як складова частина ринкової інфраструктури.

Перші біржі з'явилися  у XV-XVI ст. в Італії, Нідерландах, Франції. На зібраннях купців велися переговори й укладалися торгові угоди. Ось чому словом «біржа» стали називати зібрання комерсантів.

         Рис. 1      Ринкова інфраструктура. Див (додаток 1)

Товарна біржа — це асоціація юридичних і фізичних осіб, які здійснюють оптові(торговельні) операції за стандартами, зразками у спеціально відведеному місці, причому ціни на товари встановлюються в умовах вільної конкуренції

Товарну біржу слід розглядати як ринок ринків. Великі біржі, на яких концентруються попит і пропозиція товарів світової торгівлі, дають  можливість визначити місткість ринку та умови конкуренції, обмінятися інформацією. Біржова ціна як результат вільної конкуренції є орієнтиром для інших ринків.

У країнах із розвиненою ринковою економікою товарні біржі  переважно функціонують як безприбуткові асоціації, звільнені від сплати корпоративного прибуткового податку. Головними статтями їхнього доходу є засновницькі та пайові внески і відрахування організацій, що є засновниками біржі; доходи від надання послуг членам біржі та іншим організаціям; виручка від інших операцій.

Універсальними називають біржі, які торгують товарами різних груп. Об'єктом продажу Київської універсальної товарної біржі є продукти харчування, худоба тощо. Біржі, об'єктом торгівлі яких є окремі товари або їхні групи, називають спеціалізованими. У свою чергу, їх поділяють на спеціалізовані широкого профілю і вузькоспеціалізовані. Членами біржі є її акціонери. Вони мають право безплатно відвідувати біржу, користуватися її технічними засобами, укладати угоди. Крім членів біржі в торгах можуть брати участь відвідувачі — постійні та разові.

Суб'єкт може набути статусу  постійного відвідувача біржі, придбавши  відповідний абонемент (чи облігації), як правило, на рік участі у біржових торгах. Власник абонемента може брати участь в усіх біржових торгах. Статус разового відвідувача, підтверджений разовим вхідним квитком, дає право на участь у торгах у певний день.

Участь підприємства у  біржовій торгівлі на постійних чи разових засадах може здійснюватися за певну плату через брокерські контори або брокерів (маклерів).

Біржовий  маклер є висококваліфікованим спеціалістом і має особливий статус, що дає йому право на виконання таких функцій: посередництво під час укладання угод через прийняття доручень (наказів) членів та відвідувачів біржі, підбір відповідних контрагентів;  представництво інтересів клієнтів у здійсненні біржових операцій та укладання угод від свого імені; консультування торговців з питань якості та властивостей товарів, що продаються; документальне оформлення угод і передавання їх до реєстрації; експертні оцінки і висновки з різних питань біржових угод, торгової кон'юнктури тощо.

Для того щоб стати біржовим, товар має відповідати певним вимогам. Насамперед він має бути масовим, а отже, немонопольним. Кількість товару визначають в угоді у натуральних одиницях. Фактичну величину продажу називають лотами, тобто партіями. У разі стандартизації якості біржового товару як єдину міру використовують базовий сорт, тобто найпоширеніший вид продукції цього ринку.

Особливістю біржового  товару є те, що його завжди можна  купити і продати, тобто він цілком ліквідний.

Перш ніж потрапити  до споживача, біржовий товар багато разів переходить з рук у руки. Це зумовлено тим, що на біржі обертається не сам товар, а титул власності на нього або контракт на його поставку.

Котирувальна  ціна — це типова ціна, що встановлюється біржою з урахуванням кон'юнктури ринку.

Кон'юктуру ринку визначають на основі трьох параметрів: співвідношення попиту та пропозиції; тенденції руху цін упродовж біржового дня; кількості здійснених угод.

Біржова угода — це письмово оформлений документ купівлі-продажу або поставки.

Рис. 2  Схема укладання угод на біржі див. (додаток 2)

Вона буває двох видів  — з реальним товаром і строкова. У першому випадку товар переходить від продавця до покупця, тобто це реальній товарооборот. Товар має перебувати у приміщенні біржі (на її складах) або бути поставленим у строк від 1 до 15 днів після укладення угоди.

Форвардні угоди — це зобов'язання продавця здійснити постачання конкретної кількості товару певної якості у зазначений час Такі угоди поділяють на позабіржові та біржового обороту. Позабіржові угоди укладають для поставки товару в майбутньому беї будь-якого офіційного гаранта. Якщо між покупцем і продавцем є біржовий посередник, тобто угода укладається на реальний товар у зазначений час через біржу, то це форвардна угода біржового обороту.

Форвардні угоди є вигідними  як для продавців, так і для  покупців реального товару, насамперед завдяки тому, що такі угоди гарантують збут чи придбання продукції на прийнятних умовах і певною мірою страхують від зміни цін. Це набуває особливо важливого значення в умовах інфляції.

У бартерних угодах роль еквівалента виконують, як правило, зерно, автомобілі, ліс, цемент, м'ясопродукти, мед, картопля тощо.

Угоди «з умовою» поширені в країнах, що перебувають у стані переходу до ринкової економіки. їхня сутність полягає в тому, що продаж одного товару відбувається за одночасної купівлі іншого. Відрізняються такі угоди від бартерних тим, що здійснюються у процесі публічних торгів в операційному залі за участю маклера, а обліково-розрахункову функцію виконують гроші.

Особливістю ф'ючерсних угод є постачання товару згідно з попередньо укладеними контрактами за цінами, що встановлюються на ринку реального товару, або за котирувальною ціною. При строкових операціях ф'ючерсного типу рух товару не є обов'язковим, оскільки це продаж прав па товар. Ставши об'єктом такої торгівлі, він може реалізовуватися за різними цінами (у момент купівлі і продажу ціни на ринку реальних товарів відрізняються). Якщо ціна зросла, різницю виплачує продавець, якщо знизилась, — покупець.

Для того щоб застрахуватися від можливих втрат внаслідок  зміни цін при здійсненні контрактів з реальним товаром у біржових операціях, застосовують хеджування (захист). У найзагальнішому вигляді хеджування визначають як страхування ціни товару від ризику небажаного для виробника зниження чи невигідного для споживача зростання. І продавець, і покупець однаковою мірою зацікавлені в усуненні значних коливань ціни. На практиці це відбувається так. Суб'єкт, що продає реальний товар на біржі з поставкою у майбутньому, спираючись на існуючий рівень цін, водночас купує ф'ючерсні контракти на той самий строк і на ту саму кількість товару. А той, хто купує реальний товар з поставкою у майбутньому, водночас продає на біржі ф'ючерсні контракти. Останні виступають страховими гарантами, оскільки, якщо в операції одна сторона втрачає як продавець товару, то вона виграє як покупець ф'ючерсних контрактів на таку саму кількість товару, і навпаки, тобто продавець товару застосовує хеджування продажем, а продавець товару — купівлею.

Зменшенню ризику, пов'язаного  з торгівлею ф'ючерсними контрактами, сприяють угоди з премією (опціон), що є торгівлею попередніми контрактами. Джерелом доходу для покриття фактичної ціни, на відміну від ціни під час укладення опціонної угоди, є премія. Це величина ризику, тобто сума, яку може втратити покупець опціону, якщо відмовиться від купівлі товару.

Формування товарних бірж в Україні сприятиме концентрації у певних місцях великої кількості товарів, що дасть змогу через інституцію ціноутворення, якою є біржа, створити ринок засобів виробництва [9, c. 516].    

Фондова біржа — це організаційна форма ринку на якому здійснюється торгівля цінними паперами — акціями, облігаціями, зобов'язаннями державної скарбниці, сертифікатами, документами, пов'язаними з рухом кредитних ресурсів і валютних цінностей.

В сучасному світі функціонує: більше ніж 200 фондових бірж. Всі вони мають свої особливості часто досить суттєві. Беручи за критерій визначення правового статусу бірж їх поділяють на три типи: публічно-правові; приватні, змішані.

Діяльність публічно-правових бірж постійно перебуває під державним контролем. Держава приймає активну участь в створенні правил біржової торгівлі, контролює їх виконання, забезпечує підтримку правопорядку на біржі під час проведення торгів, призначає біржових маклерів. Публічно-правовий тип фондової біржі характерний для Франції та Німеччини.

Приватні  фондові біржі - це акціонерні товариства, що абсолютно самостійні в організації біржової торгівлі. Всі угоди на таких біржах укладаються у відповідності до чинного в країні законодавства. Держава не дає ніяких гарантій і не бере на себе ніякої відповідальності по забезпеченню стабільності біржової і торгівлі та зниженню ризику торговельних угод. Такий тип характерний для США та Англії.

При змішаному типі — фондова біржа створюється як акціонерне товариство, але при цьому 50% їх капіталу належить державі. Керівництво такими біржами здійснюється на виборній основі, але нагляд за біржовою діяльністю здійснюється біржовим комісаром, він же проводить офіційну реєстрацію біржових курсів. Цей тип бірж характерний для Австрії, Швейцарії та Швеції.

Окрім цієї класифікації фондові  біржі умовно поділяють також на „брокерські" та „банківські". В Україні під час створення першої фондової біржі існувала розвинута система комерційних банків, інших же різновидів інвестиційних посередників та мережі брокерських контор ще не було. Тому саме комерційні банки прийняли участь у створенні першої Української фондової біржі. У день реєстрації УФБ із 29 засновників — 21 були комерційні банки.

Діяльність фондової біржі  в Україні регламентується Законом України від 18.06.91 р. „Про цінні папери і фондову біржу", іншими законодавчими актами України, статутом та правилами фондової біржі .

Функції, які виконує фондова  біржа впливають на різні сфери  життя країни, основними з них  є такі: в економічній сфері:

• прискорення обігу надлишкового капіталу у вигляді цінних паперів, його акумуляцію для інвестицій у  виробничу та соціальну сфери;

• переміщення капіталу з однієї галузі в інші — найефективніші чи соціально значущі;

• акумуляція вільних коштів населення, тимчасове вилучення їх з обігу, що стримує інфляційні процеси, сприяє стабілізації державного бюджету, уможливлює залучення копнім приватних осіб для інвестицій;

• регулювання обігу цінних паперів котируванням, зміною курсу, ринкової вартості;

• відтворення дійсної  вартості основних виробничих фондів, рентабельності того чи іншого підприємства;

у фінансовій сфері:

• організація біржових зборів для проведення гласних публічних  торгів;

• визначення ринкової ціни цінних паперів, що котируються на біржі;

• гарантування виконання  умов біржових угод, розробка системи  розрахунків за укладеними на біржі  угодами;

• здійснення біржового  арбітражу, розв'язання спірних питань, що виникають по біржових угодах у процесі біржових торгів;

• забезпечення учасників  ринку оперативною та аналітичною інформацією про стан та тенденції розвитку фондового ринку;

у політичній сфері:

• сприяння укріпленню економічної  самостійності, яка є головною опорою незалежності держави.

• сприяння розвитку ринкової економічної системи, як основи демократичного суспільства.

• прискорення інтеграційних  процесів входження України до світового  співтовариства;

• вихід через фондову  біржу національного капіталу на світовий ринок з допомогою розповсюдження серед іноземних інвесторів акцій та інших цінних паперів українських підприємств, а відтак - інвестування іноземного капіталу (через цінні папери) в економіку України;

у соціальній сфері:

• акумуляція капіталу, у  тому числі й вільних коштів населення, для інвестування як у виробничу, так і в соціальну сферу та підвищення добробуту населення;

• створення нових робочих  місць завдяки переміщенню капіталу та інвестуванню.

Усі фондові біржі можна  поділити на кілька груп. Умовно вони класифікуються так: найбільш розвинуті, розвинуті, перспективні й щойно створені.

На відміну від згаданих груп, існує досить багато-численна група фондових бірж, що розвиваються, або перспективних. Як правило, в цю групу входять біржі, які хоча й були створені кілька десятиліть тому, однак на цей період не досягли з тих чи інших причин належного рівня торгових оборотів та комп'ютерного оснащення, притаманних біржам попередніх груп. До числа перспективних фондових бірж відносять такі біржі, як Сеульська (Південна Корея), Гонконгівська, Бангкокська (Таїланд), Манільська (Філіппіни), Сінгапурська та ряд інших.