Результати виробництва і його ефективність

В абсолютних величинах найбільшу кількість продукції на душу населення виробляють у Швеції, Швейцарії, Голландії та Ісландії. Ще у 1994 р. виробництво продукції на душу населення в цих країнах перевищило 32 тис. Дол. Відтак ідуть США, Японія, Німеччина та ін., в яких Цей показник становить від 25 тис. до ЗО тис. дол. В Україні, згідно з даними ООН, виробництво продукції на ДУшу населення становило в 1990 р. приблизно 2200 дол., а в 1999 р. — 617 дол., що означає належність до групи слаборозвинутих країн.

Ефективність суспільного виробництва — складна й багатопланова категорія, її окремі сторони можна вимірювати за допомогою більш конкретних показників. Для цього отриманий результат (національний доход, або чистий продукт) слід зіставляти з окремими факторами процесу виробництва.

Продуктивність праці — найважливіший показник прогресивності технологічного способу виробництва та відносин власності, який свідчить про використання робочої сили. За продуктивністю праці у промисловості Україна відставала від розвинутих країн світу майже в 5 — 6 разів, у сільському господарстві — в 7 — 8 разів. За роки кризи 90-х років відставання України за цим показником від розвинутих країн світу значно зросло.

Фондовіддача — відношення вартості продукту до засобів праці (основних виробничих фондів). Вона виражає ефективність використання засобів праці або показує, скільки виробляється готової продукції на одиницю основних виробничих фондів. Зворотний показник до фондовіддачі — фондомісткість продукції.

Матеріаловіддача — відношення вартості продукту до предметів праці (матеріальних витрат). Зворотний показник матеріаловіддачі — матеріаломісткість продукції.

Продуктивність праці, фондовіддача і матеріаловіддача — основні показники ефективності виробництва. З її збільшенням зростають продуктивність праці, фондовіддача і матеріаловіддача, поліпшується якість продукції. Водночас у практиці можна спостерігати різноспрямований рух цих основних показників. Так, підвищення якості продукції може супроводжуватися застосуванням дорожчих матеріалів, тобто зменшенням фондовіддачі (або зростанням фондомісткості).

Економічну ефективність слід розглядати як раціональне й ефективне використання не лише якогось одного з чинників виробництва (наприклад, робочої сили), а й усіх виробничих факторів (речових, управління виробництвом та ін.), що передусім залежить від їх оптимального розподілу. Крім того, її треба зіставляти із соціально-еко­номічною оптимальністю. Остання передбачає проведення державою такої макроекономічної політики (за допомогою оподаткування кінцевих доходів, соціальних витрат, кредитно-грошової політики та ін.), яка б, з одного боку, не гальмувала стимулів по праці, до підприємницької діяльності тощо, а з іншого — не породжувала бажання прожити лише за рахунок соціальних витрат держави.