Реструктуризація у системі антикризового фінансового управління підприємством

        Оцінка ефективності проектів реструктуризації ведеться за результатами

поліпшення фінансово-економічного та екологічного стану підприємства за

рахунок збільшення обсягів  реалізації конкурентоспроможної продукції,

раціонального використання ресурсного потенціалу підприємства,

прискорення обороту капіталу та підвищення продуктивності системи

господарювання реструктури-зованого підприємства з одночасним

збереженням гарантій соціального  захисту працівників.

 

САНАЦІЯ (ФІНАНСОВЕ  ОЗДОРОВЛЕННЯ) СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

 

     Загальна характеристика. Слово «санація» походить від латинського

«sanare», що означає оздоровлення або одужання. З «фінансово-кредитного»

погляду це поняття треба  трактувати як систему заходів, що проводяться

для запобігання банкрутству  промислових, торгових, банківських

підприємств (організацій) і  спрямовуються на їхнє майбутнє відродження.

       В економічній літературі трапляється й ширше трактування поняття санації

як суми всіх розрахованих на стратегічну перспективу заходів

організаційного, виробничого, фінансового та соціально-економічного

характеру, які використовуються, з одного боку, для подолання

неліквідності та усунення капітальних збитків, а з іншого — для

відновлення рентабельності, продуктивності праці та інновацій, які

забезпечили б прибутковість  і життєздатність підприємства в

довгостроковому періоді.

       Отже, санація — це комплекс послідовних взаємозв'язаних заходів

фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного,

соціального характеру, спрямованих  на виведення суб'єкта господарювання

з кризи і відновлення  або досягнення ним прибутковості  та

конкурентоспроможності.

        Структурні елементи санації (фінансового оздоровлення) Загальновідома

модель фінансового оздоровлення підприємства передбачає послідовне

здійснення відповідних заходів .

        Процес фінансового оздоровлення починається з виявлення та аналізу

причин фінансової кризи. Проведення такого аналізу дає змогу  або

прийняти рішення щодо доцільності проведення санації, або, якщо це

зробити неможливо, щодо повної ліквідації підприємства.

       За проведення процесу санації необхідно визначити її цілі та стратегію.

На підставі обґрунтованої  стратегії розробляється система  санаційних

заходів, формується програма та проект плану санації. На кінцевому  етапі

здійснюється реалізація цього плану.

       Оцінка фінансового стану підприємства та причин фінансової кризи (згідно

з класичною моделлю санації  дає змогу зробити висновок про  доцільність чи недоцільність санації) даної господарської одиниці. Якщо виробничий

потенціал підприємства зруйновано, капітал утрачено, структура балансу

незадовільна, то приймається  рішення про консервацію та ліквідацію

господарського суб'єкта.

          У тому разі, коли підприємство має реальну можливість відновити

платоспроможність, ліквідність  і прибутковість, має достатньо

підготовлений управлінський  персонал, ринки збуту товарів, а  виробництво

продукції відповідає пріоритетним напрямкам економіки країни,

приймається рішення про  проведення санації.

       Окремим і дуже важливим аналітичним блоком у класичній моделі є

формування стратегічних цілей і тактики проведення санації.

       Стратегія — це узагальнена модель дій, необхідних для досягнення

поставлених цілей через  координацію та розподіл ресурсів компанії.

Кінцева мета санаційної стратегії  полягає в досягненні довгострокових

конкурентних переваг, які  б забезпечили компанії високий  рівень

рентабельності, а суть самої  стратегії — у виборі найліпших  варіантів

розвитку фірми та в  оптимізації політики капіталовкладень.

       Практика свідчить, що успішна фінансово-господарська діяльність

підприємства залежить приблизно  на 70% від стратегічної спрямованості,

приблизно на 20% — від  ефективності оперативного управління і приблизно

на 10% — від якості виконання  поточних завдань. Відтак, на загальний

успіх санації впливають:  якість стратегічного аналізу; реальність стратегічного планування;

рівень реалізації стратегічних завдань.

      Відповідно до вибраної стратегії розробляється програма санації, тобто

система взаємозв'язаних заходів, спрямованих на вихід підприємства з

кризи. Вона формується на підставі комплексного вивчення причин

фінансової кризи, аналізу  внутрішніх резервів, стратегічних завдань

санації та висновків про  можливості залучення капіталу.

         Наступним елементом класичної моделі оздоровлення є проект санації, який

розробляється на базі санаційної програми і містить техніко-економічне

обґрунтування санації, розрахунок обсягів фінансових ресурсів,

необхідних для досягнення стратегічних 498 цілей, конкретні графіки  та

методи мобілізації фінансового  капіталу, строки освоєння інвестицій та

їхньої окупності, оцінку ефективності санаційних заходів, а  також

прогнозовані результати виконання проекту. Проект фінансового

оздоровлення доцільно розробляти в кількох варіантах.

       Для відбору варіанта пропонуються такі критерії (проранжиру-вані за

значущістю):

 

1) максимальна прибутковість  у поєднанні з мінімальними  витратами;

2) ризик неповернення  вкладів;

3) способи стягнення існуючої  дебіторської заборгованості та  варіанти

списання кредиторських  довго- і короткострокових зобов'язань;

4) підготовленість персоналу  до запропонованих змін;

5) можливості швидкого  виходу на реальні та потенційні  ринки збуту;

6) конкурентоспроможна продукція  та її частка в загальному  обсязі

продукції;

7) гарантії соціального  захисту персоналу;

8) можливі позитивні (негативні)  екологічні наслідки реалізації  даного варіанта проекту фінансового оздоровлення.

 

         Важливим компонентом санаційного процесу є координація та контроль за

якістю реалізації запланованих заходів. Контролюючі органи повинні

своєчасно виявляти й використовувати  нові санаційні резерви, а також

приймати об' єктивні кваліфіковані  рішення щодо подолання можливих

перешкод за здійснення оздоровчих заходів.

      Дійову допомогу тут може надати оперативний санаційний контроль, який

синтезує інформаційну й  контрольну функції. Завданням санаційного

контролю є ідентифікація  оперативних результатів та підготовка проектів

рішень щодо використання виявлених резервів і подолання  додаткових

перешкод.

          Обґрунтування санаційного процесу для кожного окремого суб'є-кта

господарювання можна  зробити у вигляді плану фінансового  оздоровлення,

бізнес-плану, техніко-економічного обгрунтування. Стандартної форми  та

структури такого плану не існує, але будь-яка його форма  потребує

наявності вірогідної базової  інформації.

        Беручи загалом, проект санації може мати таку структуру:

 

1. Загальна характеристика  підприємства:

• фактичний фінансовий стан підприємства (фактичний обсяг  реалізованої

продукції, прибуток, заборгованість, коефіцієнт платоспроможності та

ліквідності);

• аналіз причин, унаслідок  яких підприємство потрапило в скрутне

фінансове становище;

• перспективи виходу з  цього стану.

2.  План фінансового  оздоровлення:

• виробнича програма на найближчі роки (назва продукції, кількість,

вартість);

• баланс грошових доходів  і витрат (суму необхідної допомоги в розрізі

конкретних джерел показують  окремо);

• розрахунок ефективності заходів, спрямованих на оздоровлення

підприємства.

3. Прогнозовані кінцеві  результати реалізації проекту.

 

        План фінансового оздоровлення може бути складений у формі бізнес-плану.

Такий бізнес-план спрямовано на відновлення платоспроможності  й

досягнення ефективної діяльності з урахуванням наданої державної

підтримки для проведення санаційних заходів.

Бізнес-план фінансового  оздоровлення може мати такі розділи:

 

1. Загальна характеристика підприємства та його фінансовий стан:

найменування підприємства; дані про реєстрацію, підпорядкування, місію

та види діяльності; організаційно-правовий статус; форма власності;

організаційна структура; фінансові  коефіцієнти ліквідності,

платоспроможності, фінансової стійкості, оборотності капіталу, рівня

дебіторської заборгованості, прибутковості, рентабельності.

 

2. Основні параметри проекту бізнес-плану: обґрунтування варіанта

санації, розрахунок загального обсягу фінансових ресурсів (у тім  числі

державних коштів), строк  реалізації плану, строк погашення  інвестованого

капіталу, фінансові результати реалізації плану (чиста теперішня

вартість, внутрішня норма  дохідності, строк окупності проекту).

3. Заходи для відновлення платоспроможності та підтримки ефективної

господарської діяльності (заходи технічного, організаційно-економічного

характеру та фінансові кошти, необхідні для їхнього здійснення).

 

З-поміж багатьох різних заходів, які сприяють відновленню платоспроможності й підтримуванню ефективної господарської діяльності

підприємства, можна  рекомендувати, зокрема, такі:

• зміна складу керівників підприємства та стилю управління;

• інвентаризація активів  підприємства;

• оптимізація дебіторської заборгованості, зниження витрат на

виробництво;

• продаж дочірніх фірм і  часток у капіталі інших підприємств;

• продаж незавершеного будівництва;

• обгрунтування необхідної чисельності персоналу;

• продаж зайвого устаткування, матеріалів і залишків готової продукції;

 

• реструктуризація боргів перетворенням короткострокової заборгованості

   в довгострокові позики або іпотеки;

 

* запровадження прогресивної  технології, механізації та

авто-$00' матизації виробництва;

• удосконалення організації  праці;

• проведення капітального ремонту, модернізації основних фондів, заміни

застарілого устаткування.

4. Ринок і конкуренція (характеристика галузі, перспективи її розвитку;

сегменти ринку даного бізнесу, покупці, перелік основних конкурентів та

їхні конкурентні переваги; стратегія виживання на ринку; тенденції  та

очікувані зміни на основних ринках).

5. Маркетингова діяльність підприємства (стратегія маркетингу, канали

розподілу, стратегія здійснення продажу, характеристика та аналіз

каналів збуту, життєвий цикл продукту, інші дослідження та розробки).

6. План виробництва та його ресурсне забезпечення (виробнича програма

підприємства, обсяг продажу  продукції, потреба в основних фондах,

оборотних коштах, персоналі, інвестиційних ресурсах).

7. Фінансовий план (прогнозування фінансових результатів, розрахунок

обсягів додаткових інвестицій, обгрунтування джерел фінансування,