Реструктуризація у системі антикризового фінансового управління підприємством

 

Будь-яку стратегію реструктуризації треба підсилювати заходами за трьома

основними напрямками:

• зменшення витрат і  підвищення ефективності виробництва  та

продуктивності праці, зниження енергоємності виробництва, посилення

контролю за якістю продукції;

• модернізація або заміна обладнання; здебільшого модернізація є

вигіднішою і за критерієм  витрат і з погляду стратегії  розвитку

підприємства;

• запровадження нової  технології, доцільність якої має  бути ретельно

обґрунтована.

 

2. ПРАКТИКА ЗДІЙСНЕННЯ  ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ  ПІДПРИЄМСТВ

(ОРГАНІЗАЦІЙ)

 

Порядок, концепція та варіанти реструктуризації. Проведення заходів  із

реструктуризації для  кожного суб'єкта господарювання потребує

індивідуальних способів розв'язання завдань щодо виходу з  кризового

стану.

 

Реструктуризація підприємств (організацій) здійснюється після занесення

їх до Реєстру неплатоспроможних  підприємств та організацій і  проведення

поглибленого аналізу  фінансово-господарської діяльності спеціалістами,

які роблять висновки щодо способів оздоровлення та пропонують концепцію

господарської діяльності підприємства.

 

Порядок реструктуризації підприємства (організації) показано на рис. 2.

Неплатоспроможне підприємство

Попередній  аналіз стану підприємства

Включення до реестру неплатоспорможних підпирємств та організацій

Поглиблений аналіз техніко-економічного та фінансового стану підприємства

Обгрунтування концепції реструктуризації

Розробка плану реструктуризації, розробка бізнес-планів нових реорганізованих  підприємств

Запровадження організаційно-економічних, правових, технічних заходів з  реструктуризації

Визначення економічної  ефективності реструктуризації

Оцінка результатів  створення і

функціонування  нових організаційно-

правових  структур

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2. Порядок реструктуризації підприємства.

 

Концепцію розвитку підприємства розробляють залежно від умов його

господарської діяльності за такими проблемами: організаційні, виробничі,

інвестиційні, економічні, зовнішньоекономічної діяльності, управління

персоналом, соціальні та екологічні.

         Розробка концепції має грунтуватися на чітко визначеній і сформульованій

меті реструктуризації підприємства і включати такі питання:

 

• аналіз зовнішніх і  внутрішніх факторів впливу на господарську

діяльність підприємства;

• вибір варіанта (виду) реструктуризації підприємства;

• обгрунтування стратегічного  розвитку підприємства;

• оцінка можливості подолання  труднощів у період реструктуризації;

• розробка бізнес-плану  для реструктуризованого підприємства.

 

Вибір варіанта або виду реструктуризації підприємства полягає  у виборі

саме того з кількох  поданих варіантів, який повністю відповідатиме

вимогам і пріоритетам  розвитку підприємства, високій технологічності

виробництва та конкурентоспроможності продукції.

Основні варіанти проведення реструктуризації підприємств показано на

рис. 3.

Варіанти проведення реструктуризації суб’єкта господарювання

Об’єднання (злиття) підприємств з утворенням нової юридичної особи

Створення державної  холдингової компанії з дочірніми  підприємствами

Перепрофілювання підприємства (організації)

Передача виділених  структурних підрозділів у сферу  управління іншого органу управління

Виділення окремих структурних  підрозділів для дальшої діяльності

Виділення окремих структурних  підрозділів для дальшої діяльності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 18.3. Можливі варіанти проведення реструктуризації суб’єкта  господарювання.

 

Отже, концепція розвитку підприємств дає відповідь на питання про те, як

саме буде проведено реструктуризацію: об'єднання, злиття, розподіл, буде проведено реструктуризацію: об'єднання, злиття, розподіл,

виділення зі складу об'єднання, реорганізація тощо.

         Форми та методи реорганізації структурних підрозділів у складі

підприємства визначаються на підставі аналізу умов їхнього

функціонування.

          Вибираючи форми та методи реорганізації, особливу увагу необхідно

звертати на збереження підрозділів, які беруть участь у забезпеченні

найважливіших державних  потреб або соціально-економічних  потреб регіону.

          Вибір варіанта реструктуризації здійснюється на підставі критерію оцінки

реальних ринкових можливостей структурних підрозділів  підприємства, а

саме:

 

а) ступінь освоєння нових  ринків, що відображає, наскільки швидко

підрозділ може змінити структуру  збуту продукції та подолати бар'єри

вступу до нових ринків.

        Проте треба враховувати, що олігопольні ринки та ринки з високим

ступенем вкладення капіталу в продукцію освоюються дуже повільно;

б) рівень специфічних виробничих знань і технологій, що характеризує

рівень застосування специфічних  науково-технічних знань у виробничій

діяльності підрозділу, який має відмовитись від усього асортименту

продукції, що виготовлялася  раніше.

 

          Специфічні виробничі знання й технології включають науково-технічні

знання як у так званому  чистому вигляді (технології «ноу-хау», патенти),

так і у вигляді специфічних  систематизованих знань, набутих у  процесі

роботи на даному виробництві (загальний рівень технічної освіти

робітників, інноваційні  процеси). Що вищим є рівень знань, які можуть

бути передані, то легше  підрозділ освоюватиме нові технології та види

продукції.

 

За цими критеріями підрозділи відносять до однієї з  категорій

підприємств, що реорганізуються  або ліквідуються (табл.). Проект плану

реструктуризації  має визначити:

 

• економічне обґрунтування  її проведення;

• пропозиції щодо форм і  методів реструктуризації;

 

• способи розв'язання фінансових, соціальних та інших проблем,

пов'язаних із реструктуризацією;

• витрати на проведення реструктуризації та джерела їхнього  фінансування;

• конкретні заходи, спрямовані на реалізацію проекту. За проведення реструктуризації способом реорганізації  державного підприємства та перетворення його структурних підрозділі! (одиниць) на самостійні суб'єкти господарювання необхідно попередньо визначити  умови функціонування підрозділу в  складі підприємства, становище підприємства на ринку:

 • підрозділ (одиниця)  є технологічно відособленим;

 • підрозділ (одиниця)  є частиною цілісного майнового  комплексу;

 • підрозділи (одиниці)  підприємства самостійно виробляють  товари;

 • підрозділи (одиниці)  займаються діяльністю, яка є  непрофільною для даного підприємства;

 • підприємство займає  монопольне становище на ринку.

 

ЗАГАЛЬНО ВЖИВАНА  КАТЕГОРІЙНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ, ЩО РЕОРГАНІЗОВУЮТЬСЯ  АБО ЛІКВІДОВУЮТЬСЯ

Категорія підприємства	Характеристика, умови та критерії оцінки підприємства
1	Підприємство, яке  легко реорганізовується Підрозділ швидко входить  на нові ринки (легко збуває продукцію). Частка специфічних виробничих знань  мала. Ці умови полегшують реорганізацію  і підрозділ можна швидко перетворити  на самостійне підприємство.
2	Підприємства, які  потенційно піддаються реорганізації Підрозділ з великою можливістю освоєння нових ринків, але рівень специфічних виробничих знань і  технологій для існування досить значний, що утруднює зміну асортименту  продукції та відповідно виробничого  процесу.
3	Підприємство, яке  важко піддається реорганізації Підрозділ, для якого освоєння нових ринків є важким, але котрий має високйи рівень специфічних  виорбничих знань і технологій, що без них неможлива структура  кооперації та збуту в межах об*єднання.
4	Підприємство, яке  підля гає ліквідації Підрозділ з малою можливістю освоєння ринків і малим рівнем специфічних  виорбничих знань

 

 

Реалізація та оцінка ефективності проектів реструктуризації. Аналіз умов

функціонування структурних  підрозділів у складі підприємства дасть змогу

визначити форми та методи його реорганізації. Реструктуризація

підприємств забезпечується відповідними організаційно-економічними

заходами, а саме: заміною  керівництва підприємства; частковою  або повною

приватизацією; частковим  закриттям; проведенням процедури  банкрутства;

поділом великих підприємств  па частини; відокремленням від підприємств

непрофільних структурних  підрозділів; виділенням казенних підприємств

або спецвиробництв; звільненням  підприємств від об'єктів соцкультпобуту;

продажем (або наданням в  оренду) частини основних фондів підприємства;

конверсією, диверсифікацією; поліпшенням якості продукованих товарів

(робіт, послуг); підвищенням  ефективності маркетингу; зменшенням  витрат

на виробництво; запровадженням нових прогресивних форм і методів

управління; скороченням  чисельності зайнятих на підприємстві із

забезпеченням соціальних пільг  у разі звільнення; тимчасовим припиненням

капітального будівництва  та продажем об'єктів незавершеного  будівництва;

продажем зайвого устаткування, матеріалів і комплектуючих виробів  тощо;

відстрочкою або списанням  боргів; пошуком інвестицій та інвесторів;

залученням кредитів для  фінансової реструктуризації.

         Вибір тих чи тих форм і методів виходу підприємства з кризи залежить від

очікуваних результатів (потенційної прибутковості), бажаного строку

досягнення таких результатів, потрібних для цього коштів і  можливостей

їх одержати.

         Реалізація вибраного заходу має забезпечити задовільний фінансовий стан

підприємства на поточний період і перспективу. При цьому  необхідно

враховувати соціальні та екологічні наслідки кожного заходу.

         Найважливішою умовою для прийняття рішення є його ретельне

техніко-економічне обґрунтування. Відтак обов'язковою й необхідною

складовою частиною проекту  реструктуризації підприємства є бізнес-плани

тих нових підприємств, що виникатимуть унаслідок реалізації цього процесу.

         За перетворення структурних підрозділів (одиниць) на самостійні

підприємства складаються  окремі баланси нових підприємств (юридичних

осіб), розробляються їхні статути. Крім того, обов'язково розглядаються

питання: закриття окремих  виробництв; консервації оборонних  потужностей;

забезпечення необхідного  рівня мобілізаційної готовності; соціального

захисту працівників підприємства та їхнього працевлаштування; передачі в

комунальну власність  об'єктів соціальної інфраструктури;

реструктуризації дебіторської та кредиторської заборгованості

підприємства.