Регіональна структура економіки України

У регіональному аспекті  машинобудування має певні тенденції  та особливості, урахування яких сприятиме  отриманню кращих результатів функціонування підприємств.  Спеціалізацію машинобудування  за регіонами представлено в таблиці 3.

Отже, у кожному регіоні  України різні галузі машинобудування, зокрема машинобудівний комплекс Харківського регіону відрізняється багатопрофільністю виробництв – від точного приладобудування до виробництва турбін, сільськогосподарських  машин, літаків, продукції військово-промислового призначення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 3. Спеціалізація  машинобудування за регіонами

Харківський регіон є одним  з найбільш великих та значних  наукових та промислових центрів  України. У сфері промислового виробництва  Харківщина займає 5 місце в країні. У регіоні сконцентровано 667 промислових  підприємств, на яких працює 234 тис. чол.  Харківська область – лідер машинобудування  в Україні. Тут сформовано потужний тракторобудівний комплекс. Значне місце  займають випуск енергетичного устаткування, літакобудування, паливна, хімічна, фармацевтична, легка промисловість.

Особливості розвитку Харківського регіону в загальнонаціональній структурі промисловості України  висвітлено в таблиці 4.

 

Таблиця 3. Обсяги реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) за 2007-2010 роки в Україні та в Харківській  області.

Аналіз даних, представлених  в таблиці 4. Свідчить про те, що нарощування  обсягів виробництва в промисловості  Харківської області відбувається більш значними темпами, ніж в  промисловості України.

Так, за період з 2007 по 2010рр. обсяги реалізованої промислової продукції  у Харківській області збільшилося  на 40%, взагалі у промисловості  України – на 24%.  У машинобудуванні  Харківської області спостерігається  теж тенденція до збільшення обсягів  реалізованої продукції на 41,7%,  темпи  зростання обсягів реалізованої продукції машинобудування України збільшилося лише на 3,5%. Отже, ці показники свідчать про суттєве збільшення внеску Харківського регіону в результативність роботи промисловості України.

 

Харчова промисловість

Представлені у табл. 4 дані, які характеризують динаміку виробництва продукції харчової промисловості по регіонах України, демонструють значні територіальні відмінності. Зокрема, якщо у 2007 р. галузевий приріст обсягів виробництва в середньому по Україні дорівнював 10%, то розрив показників по областях складав 40 процентних пунктів (максимальний (34,1%) у Чернівецькій області, а мінімальний (- 5,7%) - у Тернопільській області). Більш ніж у півтора рази від республіканського показника приріст обсягів виробництва продукції харчової промисловості у 2007 р. був більший у Волинській, Івано-Франківській, Миколаївській, Черкаській, Чернівецькій областях. Натомість у Кіровоградській, Рівненській та Тернопільській областях був допущений спад обсягів виробництва. Майже половина (49,3%) продукції харчової галузі реалізовано у Харківській, Донецькій, Дніпропетровській, Вінницькій, Київській, Полтавській областях та м. Києві. Приріст мав місце у всіх зазначених регіонах і варіював у межах 12,2%-7,7% (відповідно Полтавська - Донецька області).

Основним чинником зростання  виробництва харчових продуктів  стала позитивна кон'юнктура на внутрішньому та зовнішніх ринках продовольчих товарів. Так, за 2007 рік експорт готових  харчових продуктів зріс у 26 регіонах (по Україні - на 47,5% і склав 4,2% загального експорту країни, проти приросту 8,0% у 2006 році і 3,6% загального експорту). При  цьому, майже половину загального експорту готових харчових продуктів (48,0%) припадало  на Вінницьку, Донецьку області та м. Київ.

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 4. Темпи приросту обсягів виробництва продукції харчової промисловості України в 2001-2007 рр., (до попереднього року)

 

З таблиці 4 видно, що попри загальну позитивну динаміку розвитку харчової промисловості України за аналізований період в ряді областей в різні роки відбувався спад виробництва. Це Автономна Республіка Крим, Волинська, Кіровоградська, Львівська, Рівненська, Сумська, Хмельницька, Чернівецька та Чернігівська області. Основними чинниками були проблеми в розвитку сировинної бази, несприятлива ринкова кон'юнктура , в тому числі на світовому агропродовольчому ринку.

Наведені дані також дозволяють виділити регіони з порівняно  стабільною динамікою розвитку харчової промисловості. Це м. Київ, Київська, Запорізька, Дніпропетровська, Вінницька, Закарпатська, Полтавська, Миколаївська, Харківська, Херсонська, Черкаська області, де розмах в показниках щорічного приросту об'ємів виробництва не перевищував 20 процентних пунктів. Як бачимо, в цю групу увійшли індустріальні  регіони з високою густотою населення, яке забезпечувало стабільний попит  на продукцію галузі, а також регіони, що мають потужну сировинну базу для розвитку харчової промисловості.

Найвідчутніші коливання (розмах показників приросту обсягів виробництва  перевищував 40 процентних пункти) спостерігалися в Тернопільській, Рівненській та Одеській області, в структурі харчової промисловості яких висока питома вага переробних галузей. Крім того це прикордонні  регіони, що відчувають на собі більший  тиск з боку імпортованої продукції, в тому числі, що потрапляє туди нелегальним шляхом.

Робота харчової промисловості  в значній мірі залежить від забезпеченості галузі основними виробничими ресурсами, стану основних фондів та інвестиційної активності. В таблиці 5 представлені дані, що характеризують регіональну структуру основних складових виробничого потенціалу галузі та дозволяють оцінити їх ефективність, зокрема фондоозброєність та фондовіддачу.

Таблиця 5. Регіональна структура основних показників розвитку харчової промисловості України, 2007 р.

Як бачимо, найвищі показники  продуктивності праці в м. Києві, де на одного найманого працівника припадає реалізованої продукції майже  вдвічі більше ніж в середньому по країні, а також у Миколаївській, Харківській, Полтавській, Запорізькій, Чернігівській та Вінницькій областях. Вдвічі менше ніж в середньому по Україні в розрахунку на одного найманого працівника було реалізовано  продукції в Рівненській області, високу трудомісткість мала також харчова  промисловість Чернівецької, Тернопільської та Івано-Франківської області.

П'ятірку лідерів за показниками  фондовіддачі складали Херсонська, Вінницька, Полтавська, Сумська області та м. Київ. Найнижчий показник фондовіддачі - в Дніпропетровській області, що пов'язано з порівняно кращою технічною оснащеністю харчових підприємств регіону. Цей же чинник вплинув на рівень фондовіддачі в  таких областях як Чернівецька, Івано-Франківська  та Закарпатська. Натомість в Одеський області низька фондовіддача пов'язана  з низькою продуктивністю застарілої техніки та обладнання - рівень зносу  основних засобів харчової промисловості  області близько 56 %.

Стан основних засобів  є тим чинником, який визначально  впливає на економічну ефективність роботи галузі, здатність підприємств  впроваджувати інновації, конкурентоспроможність продукції. І якщо в середньому по Україні рівень зносу основних засобів  був зависокий (46,3%) і давав підстави стверджувати про відсутність бази для подальшого стійкого зростання, то в ряді регіонів основні засоби зношені більш ніж наполовину, тобто їх стан наближається до критичного. Це вже згадувана Одеська область, а також Полтавська, Сумська, Херсонська.

 

Сільське господарство

Сільське господарство розвинене в усіх регіонах Україні не в однаковій мірі. Розвиток с/г залежить від природно-кліматичних умов.

Частка виробництва сільського господарства господарствами населення  представлена у таблиці 6.

 

 

Таблиця 6. Частка виробництва  сільського

господарства господарствами населення

(у % до загального обсягу)

Отже, аналізуючи наведені дані з 2005 по 2009 рік, можемо зробити наступні висновки.  Найбільша частка виробництва  продукції сільського господарства припадає на Закарпатську, Волинську, Івано-Франківську, Львівську області  протягом усього періоду дослідження. Це пояснюється сприятливими природно-кліматичними умовами даних областей, їх географічним положенням. Найбільша частка с/г продукції припадає на Закарпатську область – 95,5% у 2005р. У 2007 р. порівняно з 2005 р. частка с/г продукції збільшилася на 0,3п.п., а у 2008 р. порівняно з 2005р. знизилася на 1,3п.п. У 2009р. порівняно з 2005 р. частка с/г продукції знизилася на 0,4п.п. і становила 95,1%, що є максимальним показником по країні.

Найнижча частка с/г продукції  протягом періоду спостерігалася у  Черкаський, Київській, Запорізький областях. Таку ситуацію можна пояснити тим, що в названі області більше спеціалізуються на промисловому виробництві товарів і послуг.

Найнижча частка с/г продукції  у 2005 році була у Київській області 41,1%. У 2007 порівняно з 2005р. частка с/г  продукції знизилася на 1,4 п.п. і  досягла рівня 37,4%, що знову ж даки є мінімальним показником для  країни. У 2008р. порівняно з 2005р. показник с/г продукції знизився до 36,6%. У 2009р. порівняно з 2005р. частка с/г продукції  у Київській області знизилася  на 5,3 п.п. і становила лише 35,8%.

Отже, з вищесказаного  можна зробити висновок, що протягом 2003-2009рр. частка с/г продукції у  Київській області постійно зменшувалася, досягнувши рівня 35,8 відсотків у 2009р, на противагу 41,1% у 2003р. Це свідчить про  те, що Київська область поступово  зменшує частку с/г продукції  у своєму комплексі, орієнтуючись на промисловість.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Виділення певних територіальних формувань створює територіальну  структуру виробництва. Територіальна  структура виробництва відображає розміщення продуктивних сил на території  у вигляді промислових центрів, сільськогосподарських районів  і т.д.

Районування відображує територіальну диференціацію господарства на основі системи територіального поділу праці, тобто воно є важливим методом аналізу розміщення і територіальної організації продуктивних сил. Економічний район будь-яких розмірів розглядається у вітчизняній науці як цілісна складна територіальна система продуктивних сил, яка є нерозривною ланкою, складовою господарського комплексу країни і виконує певну функцію в межах національного ринку.

Виявлені напрями розвитку продуктивних сил України за період 2003-2009 рр. дають уявлення про масштаби трансформаційних процесів в економічних районах і областях країни.

Безперечним лідером за рівнем розвитку продуктивних сил залишатиметься Центральний регіон, причому з часом його конкурентні позиції зміцнюватимуться. Південний район також має непогані шанси опинитися в лідерах за умови нинішнього рівня відтворення продуктивних сил. Незначне пожвавлення у розвитку продуктивних сил спостерігатиметься у Східному та Карпатському регіонах. Донецький та Придніпровський регіони можуть втратити свої позиції, а також перед ними стоїть реальна загроза в майбутньому стати депресивними. Попередити виникнення подібної ситуації можна шляхом інтенсифікації інвестиційно-інноваційної діяльності. Поліський та Подільський регіони залишатимуться в аутсайдерах. Для покращання конкурентних позицій даних регіонів необхідно шукати нові шляхи підвищення ефективності виробництва, у тому числі і удосконалення територіальної організації продуктивних сил.

Маючи потужний економічний  потенціал, можливості для стабілізації і пожвавлення господарської  діяльності, Україна демонструє все  більш помітні позитивні зрушення в економічному розвитку.

Попереднє нераціональне і неповне використання економічного потенціалу обумовлено перш за все недостатньою увагою до регіональних проблем розвитку економіки, до наявних диспропорцій в розміщенні продуктивних сил, що і є однією з причин зниження ефективності економічного розвитку країни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література

 

1. Бондарчук Н.В. Пріоритети регіональної соціально-економічної політики держави. http://www.dy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=137
2. Гавкалова Н. Л. Аналіз стану машинобудування в регіональному аспекті http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekpr/2011_48/statti/5.pdf
3. Дейнеко Л.В., Купчак П. М. Стан, просторовий розвиток харчової промисловості України  http://agroin.org/statti/deyneko_3.html
4. Здобувач Н.Я. Скірка – Львівська КА. Структура економіки: сутність, основні завдання, типи http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/18_5/205_Skirka_18_5.pdf
5. Олена Сухіна Вугільна галузь як критерій формування економічних районів України  http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/NM/2008_9/pdf/suhina.pdf
6. «Сільське господарство»  Статистичний збірник України 2009р.
7. Стеценко Т.О, Тищенко О.П.. Управління регіональною економікою, 2010