Пізнавальні прийоми і форми наукових досліджень

 

Аналіз — це спосіб наукового дослідження, за яким явище поділяється на складові.

 

Синтез—дослідження явища в цілому, на основі об'єднання пов'язаних один з одним елементів в єдине ціле. Синтез дозволяє узагальнити поняття, закони і теорії.

 

Методи аналізу і синтезу  взаємопов'язані, їх однаково часто  використовують у наукових дослідженнях.

 

У наукових дослідженнях широко застосовують метод абстрагування, тобто відмова від другорядних фактів з метою зосередження на важливих особливостях явища, яке вивчається.

 

У ряді випадків використовують аксіоматичний  метод — спосіб побудови наукової теорії, за яким деякі аксіоми (постулати) приймаються без доказів і потім використовуються для отримання подальших знань за певним логічним правилом.

 

Одним із важливих методів наукового  пізнання є аналогія, за якої одержують  нові знання про об'єкти чи явища на основі того, що вони є подібні до інших. Міра достовірності за аналогією залежить від кількості подібних ознак у порівняльних явищах (чим їх більше, тим більшу ймовірність має заключения). Аналогія тісно пов'язана з моделюванням або модельним експериментом.

 

Гіпотетичний метод пізнання передбачає розробку наукової гіпотези, наукового  передбачення, які мають елементи новизни і оригінальності на базі всіх основних методів. У прикладних науках цей метод є основним. Його методологія включає наступне: вивчення фізичної, економічної і інших сторін суті явища, яке досліджується за допомогою методів моделювання, аналізу, синтезу тощо.

 

Останнім часом більшого значення набувають дослідження  з питань прогнозування і економічного обґрунтування, а також організації  виробництва, що втілюється в комплексі складної системи, цьому сприяє використання ЕОМ.

 

На теоретичному рівні  проводяться логічні дослідження зібраних фактів, вироблення понять, тверджень, робляться умозаключення.

 

При вивченні складних, взаємопов'язаних проблем використовують системний аналіз, який широко застосовується в економіці, менеджменті. В основі системного аналізу лежить поняття системи, під якою розуміють сукупність багатьох об'єктів, які характеризуються раніше визначеними властивостями з фіксованими між ними відносинами. На основі цього поняття враховують зв'язки, проводиться кількісне порівняння всіх альтерна-тив, для того щоб усвідомлено вибрати найліпше рішення, яке оцінюється за будь-яким критерієм.

 

Системний аналіз складається  із чотирьох етапів.

Перший — визначення об'єкта, цілей і завдань дослідження, а також кри-теріїв для вивчення і управління об'єктом. Неправильно поставлене завдання може звести нанівець всі результати наступного аналізу.

Під час другого етапу  визначаються межі системи, її структура; об'єкти і процеси, що мають відношення до поставленої мети.

Третій, основний етап системного аналізу, передбачає складання математичних моделей досліджуваної системи.

На четвертому етапі  отриману математичну модель аналізують і формують висновки.

 

Отже, теорія виступає як доказ істинності експерименту. Успішне  виконання теоретичних досліджень залежить не тільки від світогляду, наполегливості і цілеспрямованості наукового працівника, а й від того, в якій мірі він володіє методами дедукції і індукції.

 

          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       

 

 

 

 

 

 

 

               3. Основи методології досліджень емпіричного рівня

 

       Важливу роль у науковому дослідженні відіграють пізнавальні завдання, що з'являються при вирішенні наукових проблем. Емпіричні завдання спрямовані на виявлення, точний опис і детальне вивчення різних фактів, явищ і процесів. Емпіричні дослідження дають можливість отримувати різнобічну інформацію про стан явищ, процесів і сприяють поглибленню їх кількісного та якісного аналізів.

     На емпіричному рівні науковець отримує нові знання на основі досліду за допомогою опису, спостереження та експерименту.

       Спостереження — це спосіб пізнання об'єктивного світу на основі безпосереднього сприйняття предметів і явищ за допомогою чуттєвості. Воно дозволяє отримати первинний матеріал для вивчення. Спостереження ведеться за планом і підпорядковується певній тактиці.

     Найбільш ефективним джерелом емпіричних знань є науковий експеримент. На відміну від спостереження й опису, експеримент є активним засобом отримання нових знань, оскільки експериментатор у процесі досліду має можливість управляти процесом вивчення явища, стежити за його розвитком, може змінювати його або спростовувати.

     Більше 2/3 всіх наукових працівників зайняті експериментальною роботою.

      Експеримент — це система операцій, впливу або спостережень, спрямованих на одержання інформації про об'єкт при дослідницьких випробуваннях, які можуть проводитись в природних і штучних умовах при зміні характеру проходження процесу.

 

Експеримент проводять  на заключному етапі дослідження  і він є критерієм істини теорії і гіпотез. Експеримент також у багатьох випадках є джерелом нових теоретичних даних, які розвиваються на базі результатів проведеного досліду або законів, що виходять з нього. Основною метою експерименту є перевірка теоретичних положень (підтвердження робочої гіпотези), а також більш широкого і глибокого вивчення теми наукового дослідження.

 

Експеримент—це спосіб дослідження явищ, процесів шляхом організації спеціальних дослідів, які забезпечують вивчення впливу окремих чинників за умови постійності інших умов або моделювання явищ і процесів на практиці. Експеримент має бути проведений за можливістю в короткі терміни з мінімальними затратами і з високою якістю отриманих результатів.

 

Експериментальні дослідження є лабораторними і виробничими. В окремих випадках виробничий експеримент ефективно проводити методом анкетування. Цей метод дозволяє зібрати обширну інформацію з питання, яке цікавить.

 

Залежно від теми наукового дослідження обсяг експерименту може бути різним. Інколи для підтвердження робочої гіпотези достатньо лабораторного експерименту, але буває і так, що необхідно проводити серію експериментальних досліджень: пошукових, лабораторних, полігонних на об'єкті, що знаходиться в експлуатації. Для проведення будь-якого експерименту слід розробити методологію, тобто загальну структуру (проект) експерименту, постановку і послідовність виконання експери-ментальних досліджень.

 

Методологія експерименту включає такі основні етапи:

 

- розробка плану-програми експерименту;

 

- оцінка виміру і вибір засобів для проведення експерименту;

 

- проведення експерименту;

 

- обробка і аналіз експериментальних даних.

 

Це схема традиційного експерименту. В умовах комп'ютеризації можна дещо змінити схему, оскільки значно зростає швидкість і підвищується точність, що дозволяє зменшити обсяги експериментальних досліджень.

 

Проведення експерименту є досить трудомістким процесом, шо вимагає терпіння, витримки, цілеспрямованості. Велике значення при проведенні експерименту має порядність виконавців, тут недопустима халатність, бо це може вплинути на чистоту експерименту. При проведенні експерименту ведення журналу є обов'язковим. У журналі записується тема дослідження, прізвище виконавця, час, місце проведення експерименту, характеристика навколишнього середовища, дані про об'єкт, засоби виміру, результати спостереження, а також і інші дані, які можуть бути потрібними для оцінки результатів досліду.

 

Особливу увагу в  методиці слід приділити математичним методам обробки і аналізу дослідних даних — встановленню емпіричних залежностей, встановленню критеріїв та інтервалів. Аналіз даних експерименту—це творча частинадосліджень. Інколи за цифрами важко чітко уявити фізичну суть процесу. Тому слід дуже ретельноф співставити факти, причини, що обумовили хід того чи іншого процесу і встановити адекватність гіпотези та експерименту.

 

При обробці результатів  вимірів і спостережень широко використовують графічні методи, за допомогою яких наочно можна побачити результати, виявити загальний характер функціональної залежності змінних величин, які вивчаються; встановити наявність максимуму або мінімуму функції. Для дослідження закономірностей між процесами (явищами), які залежать від ба-гатьох, інколи невідомих чинників, застосовують кореляційний аналіз.

 

У практиці виділяють три напрями, що визначають необхідність проведення експерименту.

 

Перший—теоретично отримана аналітична залежність, яка однозначно трактує процес дослідження. У цьому  випадку обсяг експерименту для  підтвердження встановленої залежності мінімальний, оскільки вона однозначно визначається експериментальними даними.

 

Другий випадок —  теоретичним шляхом встановлено  тільки характер залежності. Обсяг  експерименту дещо більший.

 

Третій випадок—теоретично не вдалось одержати будь-якої залежності. Розроблено тільки передбачення про якісні закономірності процесу. В багатьох випадках доцільно проводити пошуковий експеримент. Обсяг експерименту значно збільшується.

 

Результатами наукового  дослідження можуть бути емпіричні закони, які ґрунтуються на фактах, встановлених за допомогою спостережень і експерименту.

 

Емпіричні закони відображають конкретні закономірності, узагальнюючи результати конкретного експерименту, і з точки зору наукової спільності поступаються теоретичним законам.

 

Разом з тим емпіричні  і теоретичні закони знаходяться у взаємозв'язку і доповнюють один одного. Щодо послідовності проведення наукових досліджень, результати емпіричного досліду і їх узагальнення складають тільки початок наукового пізнання.

 

Результатом емпіричних досліджень, що проводяться дослід-ним  шляхом, є конкретні факти, за якими  здійснюється констата-ція суттєвих кількісних і якісних ознак і  властивостей об'єкта, що вивчається, і  вони стають носіями елементарного  знання.

 

Відносна постійність емпіричних характеристик та зв'язків між ними в об'єкті, які досліджуються, багаторазово реєструються в досліді, вираховуються за допомогою емпіричних правил і законів, частина яких має ймовірний характер. На емірічному рівні пізнання формується ряд прикладних наук.

 

 

  

 

 

 

 

 

 

      4. Пізнавальні прийоми і форми наукових досліджень

 

До пізнавальних прийомів належать: моделювання, ідеалізація, абстракція, узагальнення, уявлений експеримент.

 

Моделюванням називають метод дослідження об'єкта, процесу, явищ на моделях. Модель у широкому розумінні — це матеріальне або розумове уявлення об'єкта дослідження в образі більш доступному і сприятливому для вивчення, ніж сам оригінал.

 

Між моделлю і оригіналом має бути певна відповідність, яка  може бути подібною за фізичними характеристиками моделі і оригіналом або в подібності функцій, які виконують модель і оригінал, або в математичному описі «поведінки» моделі і оригіналу.

 

У кожному конкретному  випадку модель зможе виконувати свою роль тільки тоді, коли міра її відповідності оригіналу буде визначена досить чітко. Ця відповідність досягається за допомо-гою так званих критеріїв подібності.

 

Моделювання широко застосовується як у теоретичних, так і експериментальних  дослідженнях. Важлива пізнавальна функція моделювання — це пошук нових ідей, гіпотез, теорій. Часто буває так, що теорія початково виникає у вигляді моделі, яка дає спрощене пояснення явища і виступає як первинна робоча гіпотеза, яка зможе перерости в теорію. При цьому в процесі моделювання виникають нові ідеї і форми експерименту, відкриваються невідомі факти. Таке поєднання теоретичного і експериментального моделювання характерне для науки кінця XX століття.

 

Ідеалізація є пізнавальним прийомом, у процесі якого дослідник в думках конструює так званий ідеальний об'єкт, якого немає в дійсності. При створенні ідеального об'єкта спираються на реально існуючий прообраз. Разом з тим, ідеальному об'єкту надаються такі ознаки і властивості, які в принципі не можуть належати його реальному прообразу. З ідеалізацією тісно пов'язана абстракція.

 

Абстрагування — метод  наукового пізнання, суть якого полягає у виділенні кількох ознак або властивостей об'єкта, що досліджується, при означеному розумовому відключенні інших властивостей, зв'язків і відносин предмета. Абстрагування дозволяє замінити в свідомості людини складний процес більш простим, який характеризує найсуттєвіші ознаки предмета або явища, що важливо для створення багатьох понять.

 

Процес абстрагування здійснюється в два прийоми: перший — виділення в об'єкті, який вивчається, найбільш важливого і встановлення неіснуючих фактів; другий — у реалізації можливостей абстрагування і заміни реального об'єкта більш простим — моделлю.

     У цьому розумінні ідеалізація і абстрагування невіддільні від моделювання.

     Характерною особливістю теоретичних досліджень є широке застосування узагальнень — прийомів здобуття нових знань шляхом розумового (уявний) переходу від конкретних висновків і заключень до більш загальних, які в найбільшій мірі відображають суть дослідницького процесу. Перехід від конкретного до загального супроводжується більш високою мірою абстрагу-вання. Диференційна оцінка впливу різних чинників на проходження процесу дозволяє за допомогою узагальнення відокремити вплив другорядних чинників, а вплив багатоманітних основних чинників розглядається з єдиних узагальнених позицій.

       Ідеалізація, абстрагування, узагальнення є основою загальної форми науково-дослідного евристичного мислення — мисленого експерименту. Це один із важливих пізнавальних прийомів теоретичного мислення, якому надається форма розумового експериментування.

         Розумовий (уявний) експеримент у даний момент набрав важливого значення в формуванні, розширенні і обґрунтуванні основних понять і принципів теоретичного характеру в природничих науках.