Производство новой продукции

Рис. 13.13. Паралельний  метод переходу на випуск нового виробу (паралельно-поетапний метод)

При паралельно-послідовному методі переходу (рис. 13.14) на підприємстві створюються додаткові потужності, на яких починається освоєння нового виробу. Відпрацьовуються технологічні процеси, проводиться кваліфікаційна підготовка персоналу, організується випуск перших партій нової продукції. У цей початковий період освоєння в основному виробництві продовжується випуск виробів, що підлягають заміні. Після завершення початкового періоду освоєння відбувається короткочасна зупинка як в основному виробництві, так і на додаткових ділянках, протягом якої здійснюється перепланування устаткування — устаткування додаткових ділянок передається в цехи основного виробництва. По завершенні цих робіт в основному виробництві організується випуск нової продукції.

Паралельно-послідовний  метод широко застосовується в умовах масового виробництва при освоєнні нової продукції, що істотно відрізняється за конструкцією від тієї, що знімається. Недоліком цього методу є очевидні втрати в сумарному випуску продукції за час зупинки виробництва і на початку наступного періоду освоєння нового виробу в цехах. Крім того, потрібні додаткові площі для організації тимчасових дільниць. Однак проведення початкового етапу освоєння на додаткових ділянках дає змогу пізніше забезпечити високі темпи наростання випуску нового виробу.

Рис. 13.14. Паралельно-послідовний  метод переходу на випуск нового виробу

Напрями прискорення комплексної  підготовки виробництва. Визначення чіткої економічної стратегії підприємства, і особливо її основної складової — інноваційно-виробничої стратегії, розроблення програми розвитку і відповідних бізнес-планів мають важливе значення в прискоренні комплексної підготовки виробництва, скороченні витрат і циклу створення та освоєння нової продукції. На всіх етапах технічної підготовки виробництва характерними  
напрямами її прискорення є: стандартизація; уніфікація; нормалізація; типізація технологічних процесів; застосування ПЕОМ, АРМ, АСТПВ, АСУВ, СУПР та ін.; сіткове планування і керування.

Стандартизація полегшує працю конструкторів. При проектуванні нових виробів у першу чергу  мають бути застосовані стандартні деталі і вузли, а також норми і нормалі. Особливо ефективне використання в новій конструкції стандартних деталей і вузлів, виготовлених на спеціалізованих заводах.

Раціональна уніфікація (конструкцій виробів, розмірів і  параметрів, різновидів технологічних операцій і процесів, номенклатури застосовуваного устаткування, оснащення, інструменту, матеріалів і напівфабрикатів) сприяє прискоренню процесів проектування та значному скороченню обсягу конструкторської і технологічної документації при зниженні трудомісткості її розроблення, оформлення, обліку і зберігання.

Нормалізація  передбачає використання в конструкції  виробу відомих і раніше розроблених  деталей — нормалей (болтів, гайок, шпильок, шайб, гвинтів і т. д.), що виготовляються в різноманітному асортименті на спеціалізованих заводах чи у власних цехах підприємств за наявними робочими кресленнями і технологічними процесами.

Типізація технологічних  процесів з виготовлення деталей  та вузлів підвищує надійність виробу та в кілька разів зменшує вартість порівняно з оригінальними деталями та вузлами. Для цього напряму характерна конструкторська і технологічна спадкоємність, тобто максимально можливе використання наявного устаткування, оснащення, інструментів і матеріалів.

Застосування  комп’ютерів останніх поколінь з повною конфігурацією, автоматизованих робочих місць, автоматизованої системи технічної підготовки виробництва, а також автоматизованих систем управління виробництвом, систем автоматизованих планових розрахунків та інше істотно скорочує витрати на підготовку виробництва, знижує трудомісткість етапів її розроблення та оформлення і забезпечує можливість підприємству в найкоротший термін вийти на ринок з комерційною реалізацією нової продукції.

При виконанні ТПВ широко використовуються графічні методи відображення інформації, послідовність виконання робіт, планування тощо. Для цих цілей застосовуються генеральний план-графік ТПВ нового виробу, сіткові графіки планування і управління процесом ТПВ, стрічкові графіки ТПВ окремих агрегатів, вузлів і деталей нової продукції тощо. При функціонуванні системи сіткового планування і управління (СПУ) для ТПВ в основному використовується спосіб формування мережної моделі «зверху вниз», тобто виходячи зі схеми конструкторсько-технологічного поділу робіт за стадіями. Така модель, маючи фрагментарну структуру, дає змогу чітко відобразити роботи даного виконавця у зведеному сітковому графіку і спрощує складання календарних план-графіків.

Застосування  СПУ в ТПВ забезпечує кращу  організацію робіт і оперативний  контроль за їх виконанням, наочність процесу розроблення і своєчасне виявлення «вузьких» місць. Витрати на впровадження СПУ становлять незначну частку в загальній вартості ТПВ, а цикл підготовки вдається скоротити більш ніж на 15—20 %.

В умовах швидких  темпів відновлення продукції на підприємствах необхідно ширше застосовувати гнучкі автоматизовані виробництва (ГАВ), удосконалювати організаційні форми зв’язку науки з виробництвом, використовувати комплекс заходів, спрямованих на посилення моральної та матеріальної зацікавленості науковців, конструкторів, технологів у прискоренні НТП, створенні і впровадженні у виробництво нової техніки і технології.

 

Література

 

1. Нормування праці: Підручник / За ред. В. М. Данюка і В. М. Абрамова. — К.: 1995. — 208 с.
2. Стивенсон В. Дж. Управление производством: Пер. с англ. — М.: Лаборатория базовых знаний: БИНОМ, 1998. — 928 с.
3. Герасимчук В. Г. Розвиток підприємств: діагностика, стратегія, ефективність. — К.: Вища шк., 1995. — 265 с.
4. Гупалов В. К. Управление рабочим временем. — М.: Финансы и статистика, 1998. — 240 с.
5. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2000. — 200 с.
6. Економіка підприємства: Зб. практ. задач і конкретних ситуацій: Навч. посібник / За ред. С. Ф. Покропивного. — К.: КНЕУ, 1999. — 328 с.
7. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. — 2-ге вид., перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 528 с.
8. Казанцев А. К., Подлесных В. И., Серова Л. С. Практический менеджмент: В деловых играх, хозяйственных ситуациях, задачах и тестах: Учеб. пособие. — М.: ИНФРА-М, 1998 — 367 с.
9. Кожекин Г. Я., Синица А. М. Организация производства: Учеб. пособие. — Минск: Экоперспектива, 1998. — 334 с.
10. Курочкин А. С. Организация производства: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 2001 — 216 с.

 

 

WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я тут навчаюсь

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Акціонерне товариство «Мотор Січ» засновано Фондом державного майна України у вигляді відкритого акціонерного товариства шляхом перетворення суб'єкта підприємницької діяльності державного підприємства «Мотор Січ» відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. № 216-Р і Наказу Фонду державного майна України від 04 травня 1994 р. № 38-АО й діє відповідно до Законів України «Про власність», «Про підприємництво», «Про господарчі товариства», «Про цінні папери й фондову біржу». Засновником ВАТ «Мотор Сич» є держава в особі Фонду державного майна України. Акціонерами підприємства є: фонд державного майна України щодо акцій, не реалізованих у процесі приватизації; юридичні й фізичні особи України й інших країн, які придбали права власності на акції «Мотор Січ» у процесі приватизації й на вторинному ринку цінних паперів.

Прибуток ВАТ «Мотор Січ» створюється з надходжень від господарської діяльності після покриття всіх витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією. Порядок розподілу чистого прибутку (доходу) і покриття збитків визначається вищим органом ВАТ «Мотор Січ» простою більшістю голосів, що приймають участь у зборах. ВАТ «Мотор Січ» створює цільові фонди, пов'язані зі своєю діяльністю: резервний фонд; фонд нагромадження й технічного обслуговування; фонд споживання; фонд оплати дивідендів; фонд викупу акцій; інші фонди.

До складу ВАТ «Мотор Січ» входять наступні структурні одиниці, розташовані на території України:

- Запорізький моторобудівний завод;

- Запорізький машинобудівний  завод ім. В.І.Омельченко;

- Снижнянський  машинобудівний завод;

- Волочиський машинобудівний  завод;

- Авіакомпанія «Мотор Січ».

Також ВАТ «Мотор Січ» має у своєму розпорядженні мережу фірмових магазинів і секцій у торгових центрах, мережу центрів сервісного обслуговування бензопил і сепараторів власного виробництва.

Організаційна структура  підприємства є лінійно-функціональною (рисунок 2.1).

 
 

 

 

  

 

 

  

 

 

  

 

 

  

 

 

  

 

 

  

 

 

  

 

 

  

 

 

  

 

 

 

Рис. 2.1 Лінійно-функціональна  структура виробничого підприємства ВАТ „Мотор Січ”

Організаційна структура управління не виникає  сама по собі. Вона є результатом  продуманої або непродуманої людської діяльності. Люди завжди можуть вибирати і змінювати організаційну структуру. Але при цьому слід дотримуватися певних правил і закономірностей, які відпрацьовані наукою менеджменту й управлінською практикою.

Стосовно менеджменту  організаційна структура підприємства являє собою розгалужену систему  різноманітних ланок (підрозділів, рівнів, департаментів, відділень та ін.), між якими формується і підтримуються зв’язки, що забезпечують злагодженість, погодженість і високу продуктивність спільної праці [17, с. 325].

Існує чимало різноманітних  організаційних структур управління, а також їхніх комбінацій. Одне і те саме підприємство може застосувати  річні організаційні структури  з урахуванням переваг і недоліків  кожного типу організаційного розподілу.

Багаторічний досвід використання лінійно-функціональних структур керування показав, що вони найбільш ефективні, де апарат керування змушений виконувати безліч рутинних, часто повторюваних процедур і операцій при порівняльній стабільності управлінських завдань і функцій: за допомогою твердої системи зв’язків забезпечується чітка робота кожної підсистеми й організації в цілому. Водночас виявилися й істотні недоліки, серед яких у першу чергу визначають такі:

- несприятливість до  змін, особливо під впливом науково-технічного  і технологічного прогресу;

- системи відносин  між ланками і працівниками  апарата керування, зобов’язаними  сурово дотримуватись правил  і процедур;

- повільно передачу  і переробку інформації через  безліч погоджень (як по вертикалі,  так і по горизонталі); уповільнення процесу управлінських рішень [33, с. 96].

Динамічно розвиваючись протягом 85 років, ВАТ “Мотор Січ” – одне з найбільших у світі  та єдине в Україні підприємство з виробництва, випробування, супроводження експлуатації та ремонту 55 типів та модифікацій двигунів для 61 виду літаків та гелікоптерів різного призначення, що експлуатуються в більш, ніж 100 країнах світу.

ВАТ «Мотор Січ» випускає й освоює серійне виробництво  авiацiйних двигунів різної потужності й призначення для літальних  апаратів всесвітньо відомих лiтако- i вертольотобудівних фірм.

Поряд з авіадвигунами Запорiзькi моторобудівники пропонують на світовому й вітчизняному ринках промислові газотурбiннi установки, товари народного споживання (двигуни внутрішнього згоряння й комплектуючі до них, агротехніку, човни, катери й силові установки, пили бензиномоторні й електромоторні, сепаратори, техніку для комунального господарства, техніку для автолюбителів, товари для будинку, промислове устаткування, продукцію медичного призначення, замки, будматеріали). Якість i надiйнiсть продукції, що випускає підприємство, підтверджується її успішною експлуатацією більш ніж в 120 країнах світу.

Авіаційні двигуни  й газотурбінні установки складають  конкуренцію продукції провідних  фірм світу, в тому числі «Solar Turbines» - США; «General Electric» - США, Німеччина; BMW-RR - Німеччина, Англія; НВО «Сатурн», ВАТ «Рыбинские моторы», ФГУП «218 АРЗ» МО РФ, ВАТ «Ростовский завод гражданской авиации» № 412, ВАТ «Уральский завод гражданской авиаци», ФГУП «123 АРЗ» МО РФ – Росія; ЗМКБ «Прогрес», Завод № 410ГА МПП – Україна.

Виробництво сучасних авiадвигунiв, а також ремонт всiх випущених  авiадвигунiв сертифiкованi Авiацiйним Регiстром Міжнародного Авіаційного  Комітету (МАК) i Державним департаментом  авiацiйного транспорту України. Пiдприємство визнане Авiацiйним Регiстром МАК як Розробник авiацiйних двигунiв цивiльних повiтряних суден.

Система якості ВАТ «Мотор Сiч» сертифікована транснаціональною фірмою BUREAU VERITAS QUALITY INTERNATIONAL (BVQI) на вiдповiднiсть мiжнародним вимогам ISO 9001:2000 стосовно виробництва, ремонту й технiчного обслуговування авiадвигунiв, газотурбiнних приводiв i проектування газотурбiнних електростанцiй зi сферою акредитацiї в США, Великобританiї й Нiмеччинi.

Підприємство забезпечує повний цикл післяпродажного обслуговування, супроводу виробів в експлуатації, а також ремонт (включно середній ремонт) випущених виробів для відновлення льотної придатності.