Програма Соціально- економічного розвитку національної економіки

Заборгованість  із виплати соціальної допомоги, передбаченої Законом України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", на 1 жовтня 2007р. становила 61,5 тис.грн. За даними міністерств та інших органів виконавчої влади, по закладах освіти, що знаходяться в їхньому підпорядкуванні, заборгованість із виплат стипендій та грошового забезпечення студентів, курсантів та учнів протягом вересня зменшилась на 24,7% і на 1 жовтня 2007р. становила 137,3 тис.грн., що менше суми заборгованості на 1 жовтня 2006р. в 5,9 раза, або на 0,7 млн.грн. У січні–вересні 2007р. субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначено 1270,5 тис. сімей, що становило 91,6% від загальної кількості сімей, які звернулися за субсидіями, з них у міській місцевості - 977,7 тис., у сільській - 292,8 тис. сімей. Роблячи виводи по соціальної політики України, необхідно відзначити, що спостерігається позитивна динаміка в збільшенні середньої заробленої плати, пенсій. Проте все ще існує ряд невирішених проблем, серед яких незбалансованість реформування господарського механізму (бюджетної, грошово-кредитної, фіскальної та інших сфер) з реформуванням в соціальній і трудовій сферах; недосконалість норм соціального та трудового законодавства, невикористання в практиці соціального управління державних соціальних стандартів і соціальних гарантій чинного законодавства, недостатня адаптованість соціального законодавства України до системи законодавства та права Європейського Союзу; недостатня ефективність діяльності органів державної та місцевої влади щодо здійснення активної соціальної політики; нечіткість розмежування соціальних функцій, обов’язків та відповідальності за розв’язання соціальних проблем між державою та регіонами.

1.10 Бюджетно-податкова сфера

  За даними Міністерства фінансів України, доходи Зведеного бюджету за січень–вересень 2007р. становили 151,7 млрд.грн. (30,8% до ВВП), що складає 72,3% від річних призначень. В основному доходи були сформовані за рахунок податкових надходжень (73% від загальної суми доходів). Видатки Зведеного бюджету, включаючи кредитування за вирахуванням погашення, становили 145,9 млрд.грн. (29,6% до ВВП), що складає 62,8% від річних призначень. У структурі видатків Зведеного бюджету 58,4% припадає на фінансування соціально-культурних заходів, 16,1% – на економічну діяльність, 10,5% – на здійснення загальнодержавних функцій, зокрема видатки по обслуговуванню боргу – 1,7% від загальної суми видатків (0,5% до ВВП), у тому числі зовнішнього боргу – 1,3% (0,4% до ВВП). Профіцит Зведеного бюджету за січень–вересень 2007р. становив 5,8 млрд.грн. (1,2% до ВВП). Державний бюджет по доходах (з урахуванням взаємовідносин з місцевими бюджетами) виконано у сумі 113,7 млрд.грн. (70,2% від річних призначень), або 23,1% до ВВП, і на 69,7% сформовано за рахунок податкових надходжень, з яких податок на додану вартість становив 53,8%, податок на прибуток підприємств – 25,3%. У видатках Державного бюджету (включаючи кредитування за вирахуванням погашення), що становили 116,5 млрд.грн. (64,3% від річних призначень), або 23,7% до ВВП, переважає фінансування соціально-культурних заходів (31% від загальної суми видатків), економічної діяльності (15,5%), громадського порядку, безпеки та судової влади (10,4%), здійснення загальнодержавних функцій (9,3%), у тому числі обслуговування боргу (1,9% від загальної суми видатків). Державний бюджет України зведено з дефіцитом 2,8 млрд.грн. (0,6% до ВВП). Необхідно відмітити, що нині державний бюджет не виконує покладені на нього функції: не досягається ефективність виконання його розподільної функції; не досягається ефективність державних витрат у сфері освіти й охорони здоров'я, якість і доступність яких значно нижче, ніж країн цього регіону; ефективність бюджетних інвестицій і бюджетних субсидій надзвичайно низька. Одним із недоліків бюджетної системи України є слабке обґрунтування цільових та загальнонаціональних програм економічного і соціального розвитку та відсутність інформації про них (в частині витрат та очікуваних результатів.  Процес приватизації державної власності і становлення ринкових відносин протягом останніх років суттєво змінили зміст фінансових ресурсів державного бюджету, все більшого значення набувають податкові методи акумуляції їх. Податки стають не тільки головним джерелом формування державного бюджету, але й важливим джерелом радикальних змін, виконуючи роль фінансового регулятора виробництва, стають засобом забезпечення соціальної сфери. Головним завданням податкової політики на 2008 рік є реформування податкової системи у напрямі посилення її стимулюючої функції у забезпеченні економічного зростання.   Разом с цим, необхідно відмітити,  що податкова система України виявилася неадекватною щодо умов перехідної економіки, створила значні податкові навантаження на суб’єктів господарювання, призвела до невиправданого вилучення обігових коштів підприємств, виникнення додаткової потреби у кредитних ресурсах. Дуже негативно вплинули на результати господарської діяльності суб’єктів нарахування на фонд оплати праці. Надмірна кількість податкових пільг зумовила необгрунтований перерозподіл валового внутрішнього продукту, створила неоднакові економічні умови для господарювання. Усе це призвело до виникнення значного неофіційного сектора економіки, ухилень від оподаткування, затримки податковихрнадходжень.  
 
 

2. Аналіз цілей.

Глобальна ціль програми соціально-економічного розвитку є економічна стабільність і соціальне  благополуччя.

Цілі I рівня:

I.    Стимулювання  підприємництва в Україні

II. Стимулювання  інвестиційного розвитку країни

III.Стимулювання науково-технічного розвитку

IV.Соціальне благополуччя

Економічна стабільність.

1. Стимулювання розвитку  підприємництва в  Україні.

Цілями II рівня  стимулювання розвитку підприємництва в Україні є розвиток приватного сектору економіки, як одного з основних факторів економічного росту й досягнення конкурентоспроможності, збільшення зайнятості, істотне зростання кількості  робочих місць й створення  умов для самореалізації економічно активних громадян.

Цілями III рівня  є:

·   Створення  державної системи сприяння старту нового малого бізнесу.

·   Підтримка  державою малого й середнього бізнесу (бізнес-план, стартовий кредит та ін..)

·   Проведення податкової та бюджетної реформи (вирівнювання податкового навантаження, посилення  прозорості та ефективності державних  витрат та ін..)

·   Вдосконалення  механізмів антимонопольного регулювання, створення умови для чесної конкуренції  та ін..

·   Створення  сприятливих умов для міжнародної  співпраці та кооперації по всіх напрямах.

2.Стимулювання  інвестиційного розвитку  України.

Цілями II рівня  підтримки інвестиційного розвитку є зростання інвестицій й експорту, ріст конкурентоспроможності, збільшення зайнятості й добробуту громадян, забезпечення макроекономічної стабільності.

Цілями III рівня  є:

·         Спрощення процедур виділення землі  у довгострокове користування для  інвесторів, що мають намір будувати в Україні нові сучасні та високотехнологічні підприємства.

·         Встановлення прозорих процедур щодо тендерів, допуску до них усіх зацікавлених сторін, публікації тендерних пропозицій, включно із тією, що перемогла.

·         Усунення з українського законодавства  проблем, які стримують інвестиції як українських, так і іноземних  інвесторів.

·         Прийняття нової програми прозорої і відкритої приватизації державних  підприємств з умовами однаковими як для українських, так і іноземних  інвесторів.

·         Створення нормативної бази для  заохочення вкладення довгострокових фінансових інвестицій.

·         Спрощення режиму реєстрації іноземних  та українських інвестицій.

·         Залучення коштів МБРР, ЄБРР та інших  міжнародних фінансових організацій  для фінансування пріоритетних інвестиційних  проектів в Україні та започаткування співробітництва з Європейським інвестиційним банком.

3. Стимулювання науково-технічного  розвитку.

Цілями II рівня  науково-технічного розвитку є перехід  економіки України від фази факторно-ресурсної  конкурентоспроможності до створення  базових ознак економіки знань  та відповідних зрушень у структурі  ВВП у сторону збільшення питомої  ваги науко- та знаннємістких виробництв, наслідком чого, стане підвищення конкурентоспроможності України та економічний зріст.

Цілями III рівня  є:

·         ліквідація негативних тенденцій, що склалися у сфері освіти за роки незалежності;

·         створення умов для зростання  внутрішнього попиту на висококваліфіковану  працю;

·         створення на основі технологічного передбачення базової цілеспрямованої  системи підтримки найбільш перспективних  у глобальному контексті наукових досліджень та НДДКР, а також забезпечення зв’язку між технологічним розвитком та економічним зростанням;

·         розширення участі України в міжнародних  науково-технічних проектах і програмах;

·         створення цілісної та ефективної національної інноваційної системи, що могла би реалізувати  пріоритети інноваційного розвитку та підприємництва як на державному, так  і на регіональному рівнях, включно  із створенням регіональних кластерів  високотехнологічних виробництв;

·         запровадження інноваційно-інвестиційної  моделі розвитку за рахунок випереджувального  розвитку високотехнологічних галузей  та виробництва наукоємної, енергозберігаючої, експортоорієнтованої продукції. Створення системи прямої державної інформаційної підтримки інноваційних процесів;

·         створення інститутів трансферу  технологій з науково-технічного сектору  в промисловість з метою формування інфраструктури, необхідної для забезпечення розвитку кооперативних відносин між  бізнесом (виробництвом) та державним  науково-технічним сектором;

·         створення нормативно-правової бази та економічних механізмів, які стимулюватимуть  розвиток інноваційних підприємств  та інноваційної інфраструктури –  технопарків, технополісів, технологічних  інкубаторів, венчурних фірм та інших  форм об'єднання зусиль науки, освіти, виробництва і фінансового капіталу;

·         формування умов та системи державної  нефінансової підтримки для експансії національних експортерів високотехнологічної продукції на зовнішніх ринках.

4. Соціальне благополуччя.

Цілями II рівня  соціального благополуччя українських  громадян є зменшення кількості  людей, які знаходяться за межею  бідності, посилення соціальної підтримки  українців, реформування системи охорони  здоров’я, популяризації здорового  способу життя, подолання демографічної  кризи.

Цілями III рівня  є:

·         Вдосконалити державну політику стимулювання народжуваності;

·         розробити дієві заходи по боротьбі з бідністю;

·         зміцнення правових та матеріальних гарантій молоді, насамперед, забезпечення молодим сім’ям належних житлових умов;

·         вдосконалення системи вищої  освіти України, збільшення кількості  бюджетних місць;

·         створення нової пенсійної системи, запровадження індивідуальних пенсійних  рахунків, наближення розміру пенсій до середньої заробітної плати людини до виходу на пенсію;

·         профілактика і боротьба із соціально  небезпечними хворобами (СНІД, наркоманія, туберкульоз);

·         кардинальне реформування системи  охорони здоров’я, перехід до страхової  медицини з одночасними гарантіями переліку якісних медичних послуг, які надаватимуться безкоштовно;

·         запровадження контролю за дотриманням  екологічних нормативів та посилення  відповідальності за їх порушення; гармонізація вітчизняних технічних та екологічних  стандартів із стандартами країн  ЄС.   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     3. Аналіз інструментів держрегулювання.

     Держава виконує фундаментальні функції  так само, як забезпечення правопорядку і законності. Вона створює певну  систему державних інститутів (органів, установ), які приймають закони, ухвали, здійснюють державне управління, спостерігають  за дотриманням законності, виносять покарання тим, хто не дотримує прийняті закони і ін. До інститутів державного управління відносяться: самий найвищий законодавчий орган влади – парламент, або Верховна Рада, або Національний збір (кожна країна має свій орган). Президент, Прем'єр-міністр і Кабінет  Міністрів, Прокуратура і ін.

     Діяльність  державних інститутів безпосередньо  впливає на економіку, бо вони приймають  нормативні акти, по яких здійснюватиметься  економічне життя. Для більшості  країн Східної Європи в період ринкових реформ першочерговою задачею  було забезпечити ефективне і  повноцінне функціонування ринкової системи: визначити право власності, сформувати законодавство про створення  компаній, банкрутство, про банки, фондові  і товарні біржі і ін.

     Сутність  економічної політики полягає в  постановці і досягненні певної мети економічного розвитку суспільства. На глобальному рівні слід виділити основну, вищу мету розвитку економіки, вона зводиться до досягнення максимального  добробуту всього суспільства.       

     Головні цілі:

     а) економічна свобода;

     б) правопорядок; 

     в) економічна безпека (стан суспільства, при якому економічні ризики знаходяться  в межах допустимих значень).

       Прикладні цілі:

     1) цілі макроекономічної рівноваги:

     а) економічне зростання (q-темп зростання) –це абсолютне та відносне збільшення ВНП;

     б) повна зайнятість (u-безробіття; ступінь безробіття 1,5% – 4%);

     в) стабільне зростання цін і  стійкість національної валюти (інфляція 1% – 2% в рік);

     2) зовнішньоекономічна рівновага  (підтримка національної економіки   в міжнародному економічному  суперництві, забезпечення рівності  умов в системі зовнішньоекономічних  розрахунків з іншими країнами);

     3) захист природного комплексу.

       Прикладні цілі можуть співвідноситися  як:

1. автономні;
2. суперечливі (коли досягнення однієї мети ускладнюється досягненням іншій).
3. взаємообумовлені (досягнення однієї мети автоматично приводить до досягнення іншої мети).

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     4. Характеристика програми і наслідків її реалізації.