Процентна політика НБУ та оцінка її ефективності

Шляхом  маніпуляцій офіційною обліковою  ставкою центральні банки впливають  на стан не лише грошового, але й  фінансового ринку. Наприклад, зростання  офіційної облікової ставки призведе до підвищення ставок за кредитами  і депозитами на грошовому ринку, що у свою чергу обумовить зменшення  попиту на цінні папери й збільшення їх пропозиції. Попит на цінні папери падає як з боку небанківських  закладів, оскільки більш привабливими стають депозити, так і з боку кредитних інститутів, оскільки при  дорогих кредитах вигіднішим стає пряме  фінансування. Пропозиція цінних паперів  у свою чергу зростає. Таким чином, підвищення офіційної ставки призводить до пониження ринкової вартості цінних паперів. Зниження офіційної облікової  ставки, навпаки, здешевлює кредити  й депозити, що призводить до протилежних  процесів: підвищується попит на цінні  папери, зменшується їх пропозиція, зростає ринкова вартість.

Отже, облікова політика центрального банку є механізмом безпосереднього впливу на ліквідність  кредитних інститутів шляхом змін вартості кредитів рефінансування, що опосередковано чинить вплив на економіку країни у цілому.

Практикою грошової політики доведено, що зміни  облікової ставки здійснюються відповідно до розвитку окремих фаз економічного циклу. Вона підвищується в періоди  економічного росту і залишається, як правило, незмінною в періоди  депресії та спаду. Тому виникає проблема "запізнень" у здійсненні необхідних корекцій облікової ставки. Це пояснюється  недостатньою виразністю початкових етапів фаз економічного циклу та іншими об'єктивними й суб'єктивними  чинниками. У деяких країнах використовують механізм автоматичної корекції облікової  ставки щодо вексельного курсу на цінні папери скарбниці. Наприклад, із 1980 р. у Канаді банківська облікова ставка щотижня автоматично змінюється таким чином, що зберігає незмінне перевищення на 0,25 % визначеної на останніх торгах середньої ставки процента за тримісячними скарбничими векселями. [4, ст. 75-77]

Механізм  регулювання облікової ставки та її вплив на економіку виглядає таким  чином (рис. 7.1.).

Рис. 7.1. Вплив політики облікової  ставки центрального банку на грошово-кредитну сферу

Іншим каналом  впливу політики облікової ставки центрального банку є зміна індивідуальних господарських рішень ринкових суб'єктів. Так, наприклад, підвищення облікової  ставки, з одного боку, призводить до зростання ставок за кредитами, що обмежує  можливості підприємств фінансувати  інвестиційні проекти, а з іншого - викликає зростання ставок за депозитами, що, своєю чергою, веде до скорочення споживчих витрат домашніх господарств. Обидві тенденції обумовлюють зниження основного макроекономічного індикатора - валового внутрішнього продукту і навпаки (рис. 7.2.).

Рис 7.2. Вплив політики облікової  ставки центрального банку на основні  макроекономічні показники

Ще один аспект використання політики облікової  ставки полягає в тісному зв'язку національного фінансового ринку з міжнародним. Так, зокрема, підвищення облікової ставки стимулює надходження іноземних інвестицій до країни. Зниження ж облікової ставки призводить до відпливу капіталу за межі країни туди, де мають місце вищі процентні ставки. Крім того, цей інструмент грошово-кредитної політики може використовуватися для впливу на зростання конкурентоспроможності як вітчизняних банків, так і всіх національних підприємств. [3, ст. 468-470]

8. Ефективність процентної політики

Процентна політика — це інструмент грошово-кредитної  політики, адекватний ринковій економіці. Оцінюючи ефективність цього інструменту, слід відзначити, що це — досить гнучкий  інструмент регулювання, йому властива зворотність дії (тобто можливе  як підвищення, так і зниження облікової  ставки). Водночас результати застосування цього інструменту грошово-кредитної  політики важко спрогнозувати, тобто  важко точно визначити, яким чином (наскільки) треба змінити облікову ставку, щоб викликати бажані зміни  у грошовій базі. Крім того, заходи процентної політики не завжди адекватні наміченим  цілям. Наприклад, центральний банк може прийняти рішення про зниження облікової ставки з метою збільшення обсягів рефінансування і розширення грошової бази, але він не може змусити  комерційні банки збільшити свої резерви шляхом рефінансування у  центральному банку. Порівняно з  операціями на відкритому ринку, за допомогою  яких центральний банк має можливість оперативно, виходячи з власних намірів, змінювати грошову базу, процентна  політика є менш значущим інструментом грошово-кредитної політики. [1, ст. 451]

9. Розвиток процентної політики в Україні

Регулювання грошового ринку в Україні  через процентну політику Національного  банку відбувалося досить складно. В умовах високих темпів інфляції, що супроводжували початкові стадії реформування національної економіки, грошово-кредитна політика, яку проводив Національний банк України (зокрема, його процентна політика), була фактором зростання пропозиції грошей та розкручування  інфляційної спіралі.

У 1991—1994 pp. з дозволу Верховної Ради НБУ повністю фінансував дефіцит державного бюджету. Крім того, за завданням уряду він надавав кредити комерційним банкам для підтримки неефективної діяльності вітчизняних підприємств, більшість з яких була потенційними банкрутами. Кредити Національний банк надавав за пільговою процентною ставкою, що була нижчою від рівня облікової ставки, і тим більше нижчою від рівня інфляції. Так, у 1993 р. середня облікова ставка, установлена НБУ, дорівнювала 190 % річних, а фактична ставка, за якою Національний банк видавав кредити, — 68,5 % річних при рівні інфляції 10 156%.

Поступова відмова від емісії грошей як джерела  фінансування дефіциту державного бюджету, введення в дію ринкових механізмів рефінансування комерційних банків (запровадження кредитних аукціонів, відмова від адміністративного  розподілу кредитів між банками), установлення облікової ставки на позитивному  рівні відносно темпів інфляції, адміністративне  регулювання процентних ставок комерційних  банків — усі ці заходи дали змогу  упродовж 1995—1997 pp. дещо сповільнити темпи зростання грошової маси та інфляції, знизити облікову ставку НБУ та процентні ставки комерційних банків. У 1997 р. облікова ставка (середня) була встановлена Національним банком на рівні 24,5 %, при рівні інфляції 10,1 %.

У 1998 р. у зв'язку з фінансовою кризою ситуація на грошовому ринку України різко погіршилася, що поставило під загрозу стабільність гривні. Національний банк України змушений був протягом року кілька разів підвищувати облікову ставку, в результаті чого вона зросла до 82 % на кінець року.

У 1999—2004р. в Україні спостерігалася в цілому позитивна динаміка основних макроекономічних показників — зростання реального  обсягу ВВП, сповільнення темпів інфляції, курсова стабільність. Ситуація, що склалася на грошовому ринку, дала змогу НБУ поступово знижувати облікову процентну ставку. Зниження облікової ставки зумовило і зниження процентної ставки за кредитами, наданими комерційними банками в реальний сектор економіки.

Проте, незважаючи на зусилля НБУ, вартість банківських  кредитів все ще залишається високою  і більше ніж удвічі перевищує  облікову ставку НБУ. Повільне зниження процентної ставки за кредитами комерційних  банків пояснюється такими факторами:

• зберігалися високі ризики неповернення кредитів;
• відносно висока інфляція;
• акумуляція значних фінансових ресурсів на рахунках Держказначейства. [1, ст. 451-452]

У перспективі  роль процентних ставок у досягненні цілей економічної політики держави  повинна істотно зрости. Завданням  Національного банку має стати  створення умов для поступового  пониження загального рівня процентних ставок в економіці, особливо процентних ставок за кредитами реальному сектору  економіки до рівня, що стимулює зростання  платоспроможного попиту на позичкові  ресурси. [2, ст. 66-68]

Список використаної літератури

1. Центральний банк та грошово-кредитна політика: Підручник / Кол. авт.: А.М. Мороз, М.Ф. Пудовкіна, М.І. Савул та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А.М. Мороза і канд. екон. наук, доц. М.Ф. Пудовкіної. – К.: КНЕУ, 2005.
2. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Навчально-методичний посібник для студентів денної та заочно-дистанційної форм навчання / Б.П. Адамик. – Тернопіль, 2005.
3. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Навчальний посібник / В.О. Романи шин, Ю.М. Уманців. – К.: Атака, 2005.
4. Національний банк України: основні функції, грошово-кредитна політика, регулювання банківської діяльності: Навчальний посібник / Любунь О.С., Адамик Б.П., Іванець І.В. За редакцією О.С. Любуня. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Університет економіки та права «КРОК», 2005.

Теорія грошей: Навчально-методичний посібник / А. Гальчинський. – 4-те вид., змінене і доповнене. – К.: Видавництво Соломії Павличко «основи», 2001