Процентна політика НБУ та оцінка її ефективності

План

 

Вступ.

1. Сутність процентної політики  центрального банку.

2. Облікова ставка.

3. Процентні ставки за якими  надаються кредити овернайт.

4. Ставка рефінансування.

5. Процентні ставки, за якими  Національний банк України проводить  операції репо.

6. Процентні ставки, за якими  Національний банк проводить  депозитні операції з банками.

7. Процентна ставка центрального банку як інструмент грошово-кредитного регулювання.

8.  Ефективність процентної політики.

9. Розвиток процентної політики  в Україні.

Висновки.

Використана література.

  

1. Сутність процентної політики  центрального банку

 

Процентна політика центрального банку  — це інструмент грошово-кредитної політики, який є широко відомим і застосовується центральними банками практично всіх розвинених країн. Дія цього інструмента полягає в установленні і періодичній зміні центральним банком процентної ставки, за якою він здійснює рефінансування комерційних банків. Офіційна процентна ставка центрального банку часто називається обліковою, або дисконтною. [1, ст. 448]

Процентна політика НБУ здійснюється відповідно до "Положення про процентну політику Національного банку України" від 18 серпня 2004р. №389. Процентна політика Національного банку - регулювання Національним банком попиту та пропозиції на грошові кошти як через зміну процентних ставок за своїми операціями, так і шляхом рекомендацій щодо встановлення процентних ставок за активними та пасивними операціями банків з метою впливу на процентні ставки суб'єктів грошово-кредитного ринку та дохідність фінансових операцій. [4, ст. 74-75]

В Україні процентна політика Національного  банку реалізується через установлення ним таких процентних ставок:

• облікова ставка;
• ставки, за якими НБУ надає кредити овернайт;
• ставка рефінансування;
• ставки, за якими НБУ проводить операції репо;
• ставки, за якими НБУ проводить депозитні операції. [1, ст. 453-455]

2. Облікова ставка

 

Облікова  ставка є важливим інструментом грошово-кредитної  політики, сутність якої полягає у  зміні відсотків за кредитами, що їх центральний банк надає комерційним  банкам. Історично поняття облікової  ставки пов'язане з діяльністю центрального банку з переобліку векселів, представлених  комерційними банками. У сучасних умовах зміст операцій центрального банку  з рефінансування означає не лише купівлю векселів (переобліковий  кредит) чи позики під заставу цінних паперів (ломбардний кредит), а й  надання всіх видів кредитів комерційним  банкам.

Можна виділити дві групи причин, які впливають  на рівень облікової ставки центрального банку:

• причини, обумовлені загальними тенденціями розвитку національної економіки;
• причини, пов'язані з рішеннями центрального банку щодо грошової сфери.

Перша група  причин є первинною щодо другої, оскільки розвиток секторів економіки  впливає на рішення центрального банку в грошово-кредитній сфері. Маніпулювання обліковою ставкою, яке здійснюється центральним банком, слід розглядати як запобіжний активний важіль впливу на попит і пропозицію на грошовому ринку.

Головними з-поміж факторів першої групи є  такі:

• фаза економічного циклу;
• інфляція;
• міжнародний рух капіталу.

До факторів другої групи, що впливають на рівень облікової ставки, відносять:

• проведення центральним банком політики «дорогих» або «дешевих» грошей;
• вирівнювання платіжного балансу;
• запобігання девальвації національної валюти.

Встановлення  облікової ставки центрального банку  здійснюється за такими принципами:

• визначення облікової ставки на рівні, що перевищує темпи інфляції. Цей принцип полягає в тому, що додатне значення реальної облікової ставки є інструментом антиінфляційної політики. Водночас це дає змогу запобігти втратам комерційних банків від знецінення їхніх активів. Суттєвий вплив на рівень реальної процентної ставки справляє фактор часу. З проведенням короткострокових операцій банківські установи мають можливість забезпечити вищий позитивний рівень процентної ставки. З проведенням довгострокових операцій можливою є ситуація, за якої темпи інфляції в наступні періоди виявляться вищими, ніж під час укладання угод. Через це кредитори за довгостроковими операціями намагаються встановлювати більшу інфляційну премію з метою страхування від інфляції. Це викликає перевищення рівня довгострокових процентних ставок над короткостроковими;
• встановлення облікової ставки у межах коридору ринкових процентних ставок за кредитами та депозитами. Облікова ставка є нижньою межею ставки за активними операціями, що обумовлено необхідністю отримання прибутку кредитними установами;
• встановлення облікової ставки за умов стабільності на грошовому ринку і сталості інфляційних процесів на рівні, близькому до ставок на міжбанківському ринку. Це дозволяє центральному банку ефективніше впливати на динаміку процентних ставок на інших сегментах грошового ринку і запобігати використанню зі спекулятивною метою кредитів рефінансування.
• визначення облікової ставки на рівні, що забезпечує рівновагу попиту і пропозиції на грошовому ринку. Це дозволяє не лише з'ясувати реальну вартість кредитів, а й сформувати в економіці раціональні вартісні співвідношення, які запобігають виникненню диспропорцій у національній економіці. [3, ст. 467-468]

Офіційна  облікова ставка - це плата, яку бере центральний банк при купівлі  в комерційних банків цінних паперів  до настання термінів їх оплати.

Офіційна  облікова ставка є орієнтиром для  ринкових ставок за кредитами. Встановлюючи офіційну облікову ставку, центральний  банк визначає вартість залучення кредитних  ресурсів комерційними банками. Що виший  рівень офіційної облікової ставки, то вища вартість кредитів рефінансування центрального банку. Тобто політика зміни облікової ставки є варіантом  регулювання якісного параметру  грошового ринку - вартості банківських  кредитів. [2, ст. 66]

Розмір  облікової ставки розглядається  Комітетом НБУ з монетарних питань і затверджується Правлінням Національного  банку. [1, ст. 454]

3. Процентні ставки, за якими  надаються кредити овернайт

 

Національний банк з метою згладжування тимчасових коливань ліквідності банків, оперативного регулювання грошово-кредитного ринку здійснює операції з підтримання  короткострокової (миттєвої) ліквідності  банків строком на один робочий день (кредити овернайт). [4, ст. 81]

Процентні ставки, за якими надаються  кредити «овернайт», Національний банк оголошує щоденно. За оголошеними ставками наступного робочого дня банки можуть отримати кредит «овернайт» для миттєвої підтримки їх ліквідності через постійно діючу лінію рефінансування. НБУ оголошує дві процентні ставки:

• за кредитами «овернайт», що надаються під забезпечення державними цінними паперами. Вона має бути не нижчою від облікової ставки НБУ плюс один процентний пункт;
• за бланковими кредитами «овернайт». Вона має бути не нижчою, ніж облікова ставка НБУ плюс два процентні пункти. [1, ст. 454]

4. Ставка рефінансування

 

Ставку  рефінансування Національний банк України  встановлює у разі проведення тендерів на розміщення кредитів. Порядок визначення ставки рефінансування залежить від  типу тендера, через який НБУ здійснює рефінансування банків: кількісний чи процентний. При проведенні кількісного  тендера Національний банк наперед  установлює (фіксує) процентну ставку, за якою банки можуть одержувати кредит. При проведенні процентного тендера  НБУ визначає рівень процентної ставки виходячи з попиту на кредит з боку комерційних банків, запропонованих ними ставок, стану грошового ринку  та цільових орієнтирів грошово-кредитної  політики. Ставка рефінансування не може бути нижчою, ніж облікова ставка НБУ. [1, ст. 454]

На процентному  тендері заявки банків задовольняються  відповідно до зниження запропонованої в них процентної ставки, починаючи  із найвищої, і далі поступово до закінчення запропонованого Національним банком обсягу кредитів або задоволення всіх заявок банків. На процентному тендері ціна відсіку (ставка рефінансування) серед запропонованих банками процентних ставок не може бути нижчою, ніж облікова ставка. [4, ст. 82

5. Процентні ставки, за якими  Національний банк України проводить  операції репо

 

Процентні ставки, за якими Національний банк України проводить операції репо, визначаються залежно від порядку проведення операцій. За умови безпосередньої домовленості з комерційним банком про проведення операцій репо Національний банк, визначаючи процентну ставку, орієнтується на облікову ставку, процентні ставки за кредитами і депозитами на міжбанківському ринку, на дохідність за державними цінними паперами. За умови проведення операцій «прямого» репо з іноземною валютою процентний дохід визначається виходячи з процентної ставки, яку оголошує НБУ за кредитами овернайт під забезпечення державними цінними паперами. Якщо ж Національний банк проводить тендер заявок банків на участь в операціях репо, то процентну ставку він визначає, відбираючи для задоволення ті заявки, які є для цього найбільш прийнятними за обсягами операцій або за ціновими параметрами (при проведенні операцій «прямого» репо — отримання більшого процентного доходу згідно з умовами, запропонованими в заявках, при проведенні операцій «зворотного» репо — зменшення своїх процентних витрат). [1, ст. 455]

6. Процентні ставки, за якими  Національний банк проводить  депозитні операції з банками

 

Процентні ставки, за якими Національний банк проводить депозитні операції з  банками, визначаються залежно від  порядку залучення коштів.

У разі залучення  коштів банків шляхом емісії депозитних сертифікатів НБУ при проведенні аукціонів з розміщення сертифікатів визначає процентну ставку (ставку відсікання) виходячи з попиту на сертифікати  з боку комерційних банків, запропонованих ними ставок, стану грошового ринку  та цільових орієнтирів грошово-кредитної  політики. Заявки банків на придбання  сертифікатів Національний банк задовольняє  починаючи з заявки з найменшою  процентною ставкою.

За умови  проведення аукціону з оголошенням  загального обсягу коштів, що залучаються  Національним банком без визначення ціни залучення, банки самостійно пропонують процентну ставку, за якою вони погоджуються вкласти кошти в депозитний сертифікат. [4, ст. 83-84]

Залучаючи кошти банків на депозитні рахунки  шляхом укладення з ними депозитних договорів, Національний банк щоденно  до 17 год. оголошує процентні ставки. За оголошеними ставками, що диференціюються залежно від строку депозитів, комерційні банки можуть наступного робочого дня розмістити кошти на депозитних рахунках у НБУ. Процентна ставка за депозитами овернайт є найважливішою процентною ставкою, що визначається Національним банком за своїми депозитними операціями. [1, ст.455]

7. Процентна ставка центрального  банку як інструмент грошово-кредитного  регулювання

 

Регулювання облікової ставки відсотка використовується як засіб неадміністративного впливу на масу грошей, що знаходиться в  обігу. Коли комерційний банк бере в  Центральному банку позику, він виписує  на себе боргове зобов'язання, яке  за чинною практикою гарантується не резервною позицією своїх активів, а державними цінними паперами, що знаходяться в його розпорядженні. Внаслідок цього отримана позика повністю використовується як надлишковий  резерв. Це надає банкові-боржникові можливість відкривати додаткові кредитні рахунки населенню та юридичним  суб'єктам у повному обсязі без  відповідного забезпечення резервної  позиції. [5, ст. 279]

Офіційна  облікова ставка є орієнтиром для  ринкових ставок за кредитами. Встановлюючи офіційну облікову ставку, центральний  банк визначає вартість залучення кредитних  ресурсів комерційними банками. Що вищий  рівень офіційної облікової ставки, то вища вартість кредитів рефінансування центрального банку. Тобто політика зміни облікової ставки є варіантом  регулювання якісного параметру  грошового ринку вартості банківських  кредитів.

Разом із тим різний рівень офіційної облікової  ставки стимулює також переміщення "гарячих грошей", тобто капіталів, які шукають прибуткового застосування, з країн із низькими ставками до країн, де ставки високі, що значно впливає  на стан балансу руху капіталів і  на платіжний баланс різних країн. Отже, зміна офіційної облікової ставки використовується і як метод валютного  регулювання.

Регулювання облікової ставки відноситься до ринкових інструментів грошово-кредитного регулювання. Механізм регулювання  за допомогою змін офіційної облікової  ставки доволі простий, що і є причиною його широкого використання як у розвинутих країнах, так і в тих, що розвиваються. Наприклад, якщо центральний банк ставить  за мету зменшення кредитних можливостей  комерційних банків - він підвищує облікову ставку, роблячи тим самим  дорожчими кредити рефінансування. Якщо ж метою центрального банку  є розширення доступу до кредитів комерційним банкам - він знижує рівень облікової ставки, проте центральному банкові не завжди вдається досягти  наміченої мети. Наприклад, підвищення облікової ставки центрального банку  не буде ефективним, якщо на грошовому  ринку в даний момент спостерігається тенденція зниження вартості кредитів у результаті їх значної пропозиції, оскільки у цьому випадку комерційні банки використовуватимуть дешевші кредити міжбанківського ринку, ніж дорогі кредитні кошти центрального банку. Якщо ж офіційна облікова ставка центрального банку вже до її пониження знаходилася на рівні, що нижчий від ринкового, то здешевлення й без того дешевих кредитів призведе до відповідної реакції грошового ринку.