Проблеми розвитку аудиту в Україні

     Об’єкти – дії суб’єктів господарювання, господарські процеси, документи та відображені в них операції тощо.

     Аудиторські дії - це акти поведінки суб’єктів аудиторської діяльності, направлені на всебічне дослідження фактів господарського життя, які передбачені умовами договору, програми тощо.

     Операції  – сукупність взаємопов’язаних дій аудитора, спрямованих на досягнення цілей, поставлених умовами договору, програми тощо.

     Засоби  аудиторської діяльності – це предмети та дії з ними, що забезпечують досягнення необхідного результату аудиторської діяльності.

     Система певних засобів, що застосовується аудитором, є аудиторською технікою, а система  способів – аудиторською тактикою.

     Способи аудиторської діяльності – це конкретні шляхидосягнення наміченого результату за допомогою застосування засобів та прийомів, розроблених наукою про контроль. Вони мають бути гласними, базуватись на наукових знаннях, бути обов’язковими чи бажаними.

     Результат аудиторських дій – це підсумок перевірки відповідних операцій і дій, досягнутий за допомогою певних засобів і способів суб’єктами аудиторської діяльності і відображений в робочих документах аудитора та наданих ним клієнту висновків. 
 

     Аудитори  і аудиторські організації зобов’язані:

     - при виконанні аудиторських послуг, згідно з договорами із замовниками,  додержувати чинного законодавства та встановлених нормативів;

     - повідомляти власників, уповноважених  ними осіб, замовників про виявлені  в процесі аудиту недоліки  у веденні бухгалтерського обліку  і звітності, а також недоліки  у господарській чи комерційній  діяльності;

     - зберігати у таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту та виконанні аудиторських послуг;

     - не розголошувати відомості, що  становлять предмет комерційної  таємниці і не використовувати  їх у своїх інтересах або  в інтересах третіх осіб;

     - додержувати умов договору, укладених із замовником;

     - обмежувати свою діяльність наданням  аудиторських послуг та іншими  видами робіт, які безпосередньо  стосуються їх (консультації, перевірки,  експертизи), за винятком наукової  та педагогічної діяльності.

     Аудиторські послуги надаються у формі аудиту, експертиз, консультацій із питань обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     3. Визначення сутності проблематики розвитку аудиту в Україні.

     Правові й організаційні основи аудиторської діяльності н Україні регламентуються  законодавством, а також нормативними актами про сертифікацію фахівців з  аудиту і ліцензування їхньої діяльності. Основними концепціями з розробки національних стандартів, затверджених Аудиторською палатою України, передбачено скласти двадцять основних нормативів.

     Значна  частина національних норм аудиту затверджена  до застосування Аудиторською палатою України, інші — на стадії завершення розробки і апробації. За структурою побудови вони відповідають МСА, що сприяє використанню зарубіжного досвіду в аудиторській діяльності.

     Норми аудиту передбачають основні принципи виконання аудиторських робіт, але не є методиками чи інструкціями до застосування методичних прийомів та притаманних їм процедур аудиту. Норми аудиту не мають законодавчого статусу, тому не є обов'язковими для застосування у практиці аудиторської діяльності, хоч у міжнародному і вітчизняному аудиті цих норм здебільшого дотримуються. Разом з тим до норм аудиту розробляються конкретні методики, методичні рекомендації, які сприяють поглибленому дослідженню питань, поставлених на вирішення аудиту. Так, Аудиторська палата України, дотримуючись основних положень нормативу № 13 "Аудиторський висновок", затвердила методичні рекомендації до нього, які стосуються вимог до перевірки балансу та річної фінансової звітності суб'єкта підприємницької діяльності та складання аудиторського звіту і висновку аудитора.

     Отже, застосування міжнародних і національних норм аудиту (стандартів) сприяє поліпшенню якості контролю та активізації діяльності суб'єктів підприємництва та достовірності відображення її в бухгалтерському обліку і звітності.

     Проблеми  розвитку аудиту є досить різні, всі вони пов’язані з розвитком аудиторської діяльності в Україні, і потребують нагального вирішення. Окрему увагу приділено питанню якості аудиту та аудиторських послуг, показано можливість удосконалення методики визначення вартості аудиторських послуг.

     За  аналізом останніх досліджень на початковому  етапі розвитку вітчизняного аудиту – у 1993-1994 роках, значення такому виду діяльності ніхто з потенційних  замовників не надавав. Аудит був  нав’язаний державними органами під  тиском Світового банку і Міжнародного валютного фонду. Такі обставини певною мірою уповільнювали розвиток вітчизняного аудиту.

     В 1999-2001 роках ситуація змінилась. Складність, заплутаність обліку, особливо податкового, зміна фінансового обліку, істотна  суперечливість законодавства, реальність значних фінансових санкцій підштовхують менеджерів, які прагнуть застрахуватись від відповідальності і можливих фінансових втрат, до рішення скористатися послугами аудиторської фірми.

     Таким чином, в суспільстві виникла  об’єктивна необхідність в незалежному професійному контролі за діяльністю підприємств та її результатами.

     Однак, не дивлячись на це, реальної потреби  в послугах аудитора як захисника  інтересів існуючого чи потенційного інвестора сьогодні, нажаль не існує. Не дивлячись на законодавчу вимогу щодо обов’язкового підтвердження незалежним аудитором показників річної фінансової звітності, інвестори та інші користувачі звітності і не відносяться з належною довірою до висновку аудитора про достовірність показників фінансової –звітності.

     Ситуація, що склалася в Україні, потребує вирішення ряду проблем, які мають місце у професійній діяльності аудиторів, аудиторських фірм і роблять неможливим успішний розвиток аудиту.

     Одна  з таких проблем – це проблема сучасного аудитора та довіри до нього. Питання вибору аудитора – це, по – перше, питання довіри. Тобто перед тим як клієнт вирішить надати інформацію аудитору, він повинен бути впевнений, що в аудитора вистачить сил і можливостей зберегти її в конфіденційності. Це, звичайно, пов’язано з професіоналізмом аудитора і юридичним захистом його діяльності.

     Серйозну  стурбованість також викликає якість роботи більшості українських аудиторських фірм. Це питання піднімається не лише користувачами аудиторських послуг і державними органами, але й самими аудиторами, які зацікавлені в стабільному розвитку ринку аудиторських послуг, підвищенні престижу аудиторської професії.

     Критерієм якості при проведенні аудиту вважається, насамперед, виконання аудиторами вимог  національних нормативів аудиту. Однак  суворе дотримання нормативів пов’язане із збільшенням трудозатрат аудиторів, збором додаткової інформації, документуванням процесу перевірки, розрахунками. Але такі затрати рідко відшкодовуються замовником.

     Для вирішення такого роду проблем аудиторські  фірми намагаються враховувати рівень професійної компетентності своїх співробітників у вигляді кваліфікаційних вимог, що висуваються до посад, передбачених структурою їх управління.

     Поряд з цим обов’язковими умовами  якісного проведення аудиту, планування і документування цього процесу. Аудиторською палатою України затверджено вимоги обов’язковості таких елементів організації процесу аудиту.

     Ще  одним з основних напрямів підвищення якості аудиту є розробка внутрішньо-фірмових методик аудиту, робочої документації тощо, оформлення у вигляді внутрішньо-фірмових стандартів.

     Поряд з названими вище існує серйозна проблема формування ціни на аудиторські  послуги, а саме в частині методики її визначення.

     Єдиної  системи розрахунку вартості послуг аудиторської фірми в Україні  не існує, тому аудитори часто використовують, власну систему формування ціни. Найчастіше така система заснована на визначенні кількості відпрацьованих людино-годин або обсягу виконаних робіт.

     Основною  проблемою при проведенні оцінки послуг аудитора є можливість завищення або заниження їх вартості, але це певною мірою насторожує замовника, особливо, при його першому зверненні до аудиторської фірми.

     Також однією з проблем є спроби з  боку законодавців скасувати або  значно звузити аудиторську діяльність, обов’язковість аудиту, усунути від аудиту приватних підприємців та малі приватні фірми тощо.

     Ще  однією проблемою є перманентні  спроби гармонізувати український  аудит щодо його міжнародної теорії та практики, передусім, спираючись на досвід США. Одним з постійних  ініціаторів “міжнародності” вітчизняного аудиту був і залишається Національний банк України.

     Однією  з найпримітивніших проблем є  плутання понять “аудит” і “бухгалтерський  облік”. Причому деякі науковці зазначають, що в науковій літературі немає єдності щодо їх визначення, їх нараховують близько 73. Навряд чи така “різноманітність” збагачує науку. До того ж ця ситуація заплутує і практиків.

     Цій проблемі присвятив певну увагу  доктор економічних наук В.В. Сопко. Він зазначив, що, незважаючи на нерозривний  зв’язок цих категорій на практиці – “не знаючи бухгалтерського обліку, неможливо провести аудит”, - ототожнювати їх все - таки можна.

     Проблеми  розвитку аудиту, як науки висвітлюється  багатьма науковцями, зокрема Ф.Ф. Бутинцем, В.В. Сопком, М.В. Кужельним, Г.М. Давидовим та іншими. Багато з них зазначають, що аудит як наука, вже себе затвердив і за цією наукою буде майбутнє, але існує багато проблем, а особливо це підвищення рівня професійної компетентності аудиторів, організація контролю якості аудиторських робіт та послуг, розвиток правового поля аудиту в підприємництві, забезпечення реальної професійної незалежності аудитора та інше.

     Незважаючи  на те, що для розвитку аудиту в Україні  вже зроблено дуже багато, ще залишаються  проблеми, від правильного, успішного  вирішення яких залежить перспективи його подальшого розвитку. Одже, першочергового роз’яснення потребує удосконалення законодавчого регулювання аудиту в Україні; подальша розробка і впровадження національних нормативів аудиту; поліпшення методики та організації аудиторських перевірок, їх якості та розробка оптимальної методики визначення вартості аудиту, аудиторських послуг, питання аудиторської етики, підготовки і підвищення кваліфікації аудиторів та інші. Вирішення зазначених проблем спрямоване укріпленню позицій та авторитету аудиту, удосконалення аудиторської діяльності в Україні. 
 
 

     Висновок

     Таким чином, можна зробити висновки, що вчорашній аудит – це невизначеність обов’язковості, невпевненість у  майбутньому (чи існуватиме аудит взагалі), не вирішення питання про віднесення чи заборону віднесення затрат на аудит на валові витрати підприємства, практично відсутність регулярного та обов’язкового підвищення кваліфікації аудиторів, розпорошення аудиторів по різних професійних об’єднаннях. Серед здобутків – прийняття та введення в дію в 1999 році Національних нормативів аудиту та Кодексу професійної етики аудитора України. Усе це є певними ознаками становлення цивілізованого ринку аудиту в країні.

     Одже  аудит в Україні перебуває  на стадії певного розвитку і далеко не вмер, як вважають непрофесіонали. Роботи вистачить усім. При цьому якість роботи повинна відповідати її вартості, а результати – надійності аудиторських суджень.

     Є зміни і серед складу замовників на аудиторські послуги. Якщо вчора  їх цікавили виняткова перевірка з огляду на її обов’язковість та штрафи за неподання аудиторського висновку, і лише частково – стан бухгалтерського обліку, то сьогодні, за спостереженнями контрольно ревізійного комітету Аудиторської палати України, аудит звітності відкритих акціонерних товариств залишається основним замовленням. Є тенденція до зростання таких замовлень, як оцінка фінансового стану підприємства, консультації з поліпшення діяльності управлінського персоналу. Проте, все ще спостерігається “антифіскальний” характер замовлень – усі побоюються відповідальності за порушення податкового законодавства, що це цілком однозначно визначає сучасний український аудит як винятково підтверджуючий.

     В Україні аудит існує всього дванадцять років – це вкрай незначний  строк для визначення суспільством його значення та мети за сучасної ринкової економіки. Тому він потребує широкої реклами, насамперед, серед потенційних замовників, з одного боку, та серед громадськості з іншого.