Проблеми розвитку аудиту в Україні

     План

     Вступ……………………………………………………………………………2

     1. Історія аудиту……………………………………………………………….3

     2. Розвиток організації і регулювання аудиторської діяльності…………..6

     3. Визначення сутності проблематики  розвитку аудиту в Україні………13

     Висновок………………………………………………………………………14

     Список  літератури……………………………………………………………15 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ

     Протягом  останніх двох років ситуація та відношення до аудиту в Україні істотно змінилися. Ці зміни мають двоякий вплив.

     Переважна більшість аудиторів розцінюють ці зміни як негативні, оскільки з відміною обов’язкового аудиту для більшості суб’єктів підприємницької діяльності звузила коло потенційних клієнтів, сприяла підвищенню конкуренції між аудиторськими фірмами та призвела до зниження доходності цього виду підприємництва.

     В цей період справді відбулося зниження попиту на традиційні (для України) аудиторські послуги, а саме – підготовку аудиторського висновку стосовно звітності замовників (аудит річного звіту). Однак в той же час відчувається наростаюча потреба в послугах нового типу, до яких можна віднести проведення аудиту за міжнародними стандартами, трансформація звітності українських підприємств та банків до міжнародних стандартів, консультаційні послуги у сфері управління економікою підприємств, економічний аналіз, впровадження комп’ютеризованих систем бухгалтерського обліку та деякі інші.

     Про те, що потреба в послугах міжнародного аудиту зростає, свідчить хоча би те, що за дії Закону про аудиторську  діяльність кількість міжнародних  аудиторських фірм в Україні, як і  кількість зайнятого в них персоналу зростала.

     Більшість недорогих, а тому привабливих, бухгалтерських програм орієнтовані на “середню”  бухгалтерію, якої в чистому вигляді  майже не існує. Тому найбільш виправданим  є впровадження бухгалтерського  забезпечення того виробника, який надає крім самої програми, також послуги по її впровадженню та навчанню персоналу підприємств роботі з нею. Саме тут є потреба в послугах досвідченого аудитора, який може запропонувати оптимальну форму автоматизації облікового процесу на підприємстві, розробили та порекомендували необхідні контрольні процедури, а також виявити слабкі місця комп’ютерної системи. Слід мати на увазі, що в практиці міжнародного аудиту аналіз комп’ютерних систем посідає одне з провідних місць, оскільки дозволяє виявити області потенційного ризику. 

     1. Історія аудиту

     Слово “аудит” походить від латинського  слова “audio” (він слухає, відповідно “auditor” – той, хто слухає).

     Спеціалістів  із аудиту у різних країнах називають  по – різному: у США- громадськими бухгалтерами; в Англії – ревізорами або присяжними бухгалтерами; у ФРН –контролерами господарства, контролерами книг; у країнах СНД – аудиторами, економістами з обліку й аудиту. Незважаючи на різне найменування фахівців із аудиту, всі вони виконують одні й ті ж самі функції.

     Історія виникнення аудиту пов’язана з розвитком  капіталізму та ринкових відносин. Однак різноманітні примітивні форми  контролю існували і за первісно –  общинного, рабовласницького та феодального  ладу.

     У Стародавньому Єгипті були чиновники, які поєднували функції обліку та контролю. За часів правління І та ІІ династій (3400 – 2980 рр. до н.е.) через кожних два роки проводилися інвентаризації рухомого і не рухомого майна, а вже за часів правління ІV династії періодична інвентаризація була замінена поточною. Пізніше почали складати кошториси витрат та контролювати їх дотримання суб’єктами господарювання, що підтверджується документами.

     У Вавилонському царстві законодавче  регулювання обліку було підпорядковано здійсненню контролю за діяльністю суб’єктів  господарювання для повноти і своєчасності сплати податків. Відповідно до законів Хаммуралі ( 2200-2150 рр. до н. е ) передбачалося : купцям –ведення самостійного обліку; храмам – державне рахівництво. Передавання грошей без прописки вважалося не дійсним.

     У Ізраїльському царстві, наприклад, облік поєднувався з незалежним контролем. Про це у Біблії зберігся вислів царя Соломона щодо тих, хто постійно перебував у торгових відносинах.

     У Китаї у VII ст. до н.е. було запроваджено посаду головного аудитора. Основний його обов’язок полягав у визначенні чесності урядових чиновників, що розпоряджалися державними коштами, майном.

     У Римській імперії функції контролю здійснювали спеціальні службовці, так звані куратори. Водночас призначалися прокуратори – намісники провінцій, фінансові чиновники з забезпечення державних доходів; квестори займались фінансовими та судовими справами.

     Перша згадка про аудиторів належить до 1299р. У 1324 р. Едуард ІІ призначив трьох  державних аудиторів . В указі  про призначення зазначалося , що аудитори зобов’язані запитувати , слухати і перевіряти всі рахунки, які ведуться і які будуть заведені у провінціях Оксфорді , Уельсі та ін., відмічати всі зауваження щодо ведення рахунків.

     Аудит, як і весь фінансово – господарський  контроль, тісно пов’язаний з бухгалтерським обліком. Слід зазначити ,що найбільший внесок у зародження італійської подвійної бухгалтерії вніс францисканський чернець – математик Лука Пачолі (1445-1515), який узагальнив її принципи у Трактаті про рахунки і записи, опублікованому у 1494 р.

     Звання  аудитора в Росії було введено  Петром І, який у військовому статуті 1716 р. і в “Табелі про ранги” до військових чинів відніс і аудитора. В 1797 р. аудитори були переведені в цивільні частини ,а в 1833 р. з метою навчання аудиторів у Петербурзі було засновано школу, названо пізніше Аудиторським училищем.

     З початком домінування з середини ХІХ ст. капіталістичного типу виробництва  в країнах Європи і Північної  Америки, реальні власники підприємств  майже повністю перестали брати  участь в управлінні, яке було передано найманим працівникам – професійним менеджерам. Відокремлення власників від безпосереднього управління власністю стало важливою передумовою розвитку аудиту і створення інститутів професійних бухгалтерів та аудиторів.

     Потреба досягнення конкурентних переваг і прагнення посісти позицію лідера в галузі змушує великі компанії використовувати послуги не тільки власних спеціалістів, а й зовнішніх експертів – аудиторів.

     У зв’язку з розвитком комп’ютерної техніки і сучасних інформаційних  технологій за останні десятиріччя посилилася тенденція зростання обсягів фінансово – економічної інформації, доступної для використання різними категоріями користувачів – акціонерами, інвесторами, кредитними і страховими організаціями тощо. Водночас зросла потреба у забезпеченні належної достовірності та якості фінансово – економічної інформації, яка потрапляє на ринок і може розглядатися як специфічний товар. Своєрідним “сертифікатом якості ” для такої інформації є висновок незалежних аудиторів, який набагато збільшує її достовірність і, відповідно, вартість. Одже аудит бере безпосередню участь у процесі виробництва та створення нової вартості.

     Самостійний початок розвитку аудиту в Україні  почався в 1991 році після набуття  Україною незалежності. Офіційне визнання обов’язкового аудиту відбулося в 1993 р., у зв’язку з прийняттям Закону України “Про аудиторську діяльність” , у якому визначені правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні, що спрямовані на створення системи незалежного контролю з метою захисту інтересів власника. Відповідно до даного закону у тому ж році була створена Аудиторська палата України (АПУ), яка функціонує як незалежний самостійний орган на засадах самоврядування. Також у 1993 році згідно того ж Закону України “Про аудиторську діяльність” була створена Спілка аудиторів України (СПА), яка займається питаннями розвитку аудиторської діяльності в Україні.

     Розвиток  аудиту в Україні налічує три  етапи:

     Перший - 1987 -1992 рр. - створення перших аудиторських структур.

     Другий  – 1993-1998 рр. - формування нормативно – правової бази аудиту в Україні.

     Третій  – 1999 р. – дотепер – діяльність аудиту на новій нормативно – правовій базі.

     18 квітня 2003 року Аудиторською палатою  України було прийнято в якості  національних Міжнародні стандарти  аудиту. За цей час з мало відомого терміну аудит перетворився на невід’ємний елемент ринкових відносин. 
 
 
 
 

     2. Розвиток організація і регулювання аудиторської діяльності 

     Аудиторська діяльність є сферою підприємництва аудиторських фірм або приватних аудиторів, яка включає організаційне і методичне забезпечення аудиту, його практичне здійснення у формі надання різноманітних аудиторських послуг.

     Сертифікований  аудитор може займатись аудиторською діяльністю індивідуально, або створити аудиторську фірму з дотриманням вимог чинного законодавства.

     Аудиторські фірми можуть створюватися на основі будь-яких форм власності. Загальний  розмір частки засновників (учасників, акціонерів) аудиторської фірми, які  не є аудиторами, у статутному капіталі не може перевищувати 30%. Аудиторська фірма має право здійснювати аудиторську діяльність лише за умови, коли в ній працює хоча б один сертифікований аудитор. Керівником аудиторської фірми може бути тільки сертифікований аудитор.

     Аудиторські фірми здійснюють свою діяльність відповідно до статутних документів, затверджених і зареєстрованих у встановленому порядку. Виконують аудиторські послуги вони із залученням штатних і позаштатних працівників із погодинною оплатою або в порядку сумісництва на штатних посадах.

     Аудитор – це висококваліфікований спеціаліст, який володіє методологією фінансово-господарського контролю і аудиту, бухгалтерським обліком, аналізом господарської діяльності, статистикою, фінансовою і банківською справою, а також має необхідну професійну підготовку у галузі юриспруденції, судово-бухгалтерської експертизи, методології економічних досліджень, технології виробництва. Підготовку аудиторів здійснюють економічні Вузи із числа осіб, які мають звання бакалавра

     Права і обов’язки аудиторів визначені  законодавством і нормативними актами з питань аудиторської діяльності. Аудитори як суб’єкти підприємницької діяльності можуть займатися аудиторством індивідуально або в аудиторських фірмах, при наявності кваліфікаційного свідоцтва (сертифіката) і ліцензії, виданих у передбаченому законодавством порядку. Вони мають право займатися аудиторською діяльністю при наявності договірних стосунків із підприємствами і організаціями або завдання на проведення аудиту, виданого аудиторською фірмою. До аудиторської перевірки не може бути залучена особа, яка має родинні зв’язки з керівником підприємства або веде з ним підприємницьку діяльність.

     Результати  аудиторської перевірки аудитор  оформляє висновком про якість складеної замовником бухгалтерської звітності і декларації про фінансово-господарську діяльність. У випадках неналежного стану бухгалтерського обліку у замовника аудитор на поданий звіт (декларацію) висновок не складає. Після ліквідації недоліків у бухгалтерському обліку проводиться повторний аудит, який оформляють окремим висновком, що підтверджує достовірність бухгалтерського обліку, балансу і звітності суб’єкта підприємницької діяльності. Одночасно у висновку аудитора зазначається стан бухгалтерського обліку відносно своєчасності і правильності відображення господарської діяльності. При цьому вказується, чи відповідає первинна документація з обліку типовим формам, затвердженим статистичними органами, або спеціалізованим формам, затвердженим міністерствами і відомствами.

     Аудитор має право при виконанні договірних зобов’язань з дозволу замовника:

     - перевіряти первинну документацію  з обліку фінансово – господарської  діяльності замовника, облікові  регістри, проводили інвентаризацію  коштів у касах, цінних паперів,  матеріальних цінностей, вимагати  від посадових осіб пояснення  з питань, які поставлені на вирішення аудитора замовником;

     - одержувати необхідну для аудиту  інформацію від третіх осіб (банків, постачальників та ін.);

     - залучати для роботи на договірній  основі фахівців, крім осіб, що  працюють у замовника, перебувають  з ним у родинних стосунках або ведуть спільний бізнес. Крім того, аудитор має право самостійно визначити методичні прийоми і процедури, керуючись при цьому чинним законодавством, існуючими нормами і стандартами, умовами договору із замовником, професійними знаннями та досвідом власної роботи.

     Система аудиторської діяльності має дві  складові : зміст і форму.

     До  змісту аудиторської діяльності входять : суб’єкти; учасники; об’єкти; аудиторські  дії та операції; засоби та способи  їх здійснення; результати аудиторських дій.

     Суб’єктами аудиторської діяльності є аудитори, аудиторські фірми, АПУ. САУ, регіональні відділення, які залежно від виду професійної діяльності, питань, які вони мають право вирішувати, мають згідно з законодавством певні права та обов’язки, професійні аудиторські знання, вміння їх реалізувати.

     Учасники – це окремі особи або їх групи, які беруть участь або сприяють аудиторській діяльності у процесі вивчення фактів господарського життя підприємства.