Проблеми інтеграції України у світову економіку

Прямі іноземні інвестиції в Україну з країн ЄС (%)

Рейтинг інтеграції

При складанні рейтингу враховуються чотири основні параметри.

По-перше, економічна інтеграція - об'єм міжнародної торгівлі, інвестицій і різного роду виплат (у тому числі і зарплат), що здійснюються з пересіченням державних кордонів.

По-друге, персональні контакти - міжнародні поїздки і туризм, об'єм міжнародних телефонних переговорів, поштових відправлень і переведень і так далі

У третіх, технологія - число користувачів Інтернет, число Інтернет -серверів і так далі

У четвертих, залученість в міжнародну політику - членство держав в міжнародних організаціях, кількість посольств і так далі.

За даними Швейцарського економічного інституту KOF, який у 2009 р. опублікував рейтингову таблицю показників глобалізації за 2007 р., серед 208 країн світу Україна посідала 47 місце з показником 69.3 бали (табл. 1). Слід зазначити, що за роки незалежності рівень глобалізації країни збільшився у два рази (у 1991 р. загальний показник рівня глобалізації становив – 30.34 бали, економічний показник – 29.4, соціальний –33.98, політичний – 25.

              Дані охопили три основні сфери життя: економічну (за напрямами потоків товарів, капіталу, сфери обігу та інформації, що супроводжують ринкові зміни), соціальну (за ступенем поширення інформації та ідей) і політичну (за широтою та розповсюдженістю органів управління).

За даними Світового економічного форуму, що у 2009 р. опублікував Звіт світової конкурентоспроможності, Україна посіла 82 місце із 177 країн, що характеризує нашу державу як країну із середнім рівнем конкурентоспроможності (табл. 2). Не досить високий рівень конкурентоспроможності України можна пояснити скороченням попиту на експортну українську продукцію в умовах глобальної фінансової кризи, що відбилася на обсягах міжнародної торгівлі та міжнародних інвестиціях, спричинила девальвацію валюти та погіршення фінансової системи. Всі ці чинники, у свою чергу, негативно вплинули на розвиток людського капіталу і як наслідок – на добробут населення.

За даними ПРООН (Програми розвитку ООН), що з 1990 р. почала розраховувати цей показник, Україна у 2007 р. посіла 85 місце із 182 країн світу, залишивши попереду не лише країни Європейської співдружності, а й своїх найближчих сусідів – Польщу, Угорщину, Росію. Як можна побачити з табл. 3, витрати на розвиток людського капіталу – на охорону здоров’я та на освіту (на жаль, даних про витрати на освіту в Україні немає) – в нашій країні досить малі порівняно з аналогічними витратами в інших країнах. Проте слід зазначити, що за рівнем бідності Україна посідає 21 місце серед 135 країн: національний рівень бідності 5,8% (за межею бідності проживає 19,5%, що негативно відбивається на розвитку людського капіталу).

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності

З метою забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішньогоринку України, стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн, наша країна здійснює регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в України здійснюється за допомогою:

–       законів України;

–       передбачених в законах України актів тарифного і нетарифного

регулювання, які видаються державними органами України в межах їх

компетенції;

–       економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового,

кредитного та іншого);

–       рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України;

–       угод, що укладаються між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності і які не суперечать законам України.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в України може здійснюватися як державними органами, так і недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів,  а також самими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.

Держава та її органи в процесі  регулювання зовнішньоекономічної діяльності не мають права безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну діяльність суб’єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з законами України. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється для того, щоб забезпечити:

1) захист економічних інтересів України та законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;

2) створення рівних можливостей для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій;

3) заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Систему органів регулювання зовнішньоекономічної діяльності очолює  Верховна Рада України.

Кабінет Міністрів України вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної політики України відповідно до законів України; координує роботу торговельних представництв України в іноземних державах; проводить переговори і укладає міжурядові договори України з питань зовнішньоекономічної діяльності, забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів України; забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану України.

Одним із органів регулювання зовнішньоекономічної діяльності є також Національний банк України. Він представляє інтереси держави у відносинах з центральними банками інших держав, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними установами та укладає відповідні міжбанківські угоди;  здійснює облік і розрахунки по наданих і одержаних державних кредитах і позиках, проводить операції з централізованими валютними ресурсами, які виділяються з Державного валютного фонду України у розпорядження Національного банку України; - виступає гарантом кредитів, що надаються суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності іноземними банками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного фонду та іншого державного майна України.

Іншими важливими органами регулювання зовнішньоекономічної діяльності є Міністерство зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України (деякими функціями якого є здійснення заходів нетарифного регулювання зовнішньо - економічної діяльності, зокрема реєстрації учасників зовнішньоекономічної діяльності та окремих видів контрактів, проведення антидемпінгових та антисубсидійних розслідувань), Державна митна служба України, Антимонопольний комітет України,  Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі,  органи місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю.