Проблеми ціноутворення в трансформаційній економіці України

Зміст

I.        Ціна та теоретичні засади ціноутворення. ?

1. Ціна як інструмент економіки. Її сутність, структура, види та функції.
2. Теорії  ціноутворення.
3. Суть процесу ціноутворення

II. Проблеми ціноутворення та шляхи їх вирішення в трансформаційній економіці України.

          2.1. Конкуренція як  2.2.     Державне регулювання ціноутворення в Україні та його проблеми.

2.3. Вплив політики цін на діяльність підприємства. Деякі недоліки процесу ціноутворення на підприємствах. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

   Тема  моєї наукової роботи: « Проблеми ціноутворення  в трансформаційній економіці України». Мета роботи – це вивчення таких  понять як «ціна» та «ціноутворення», які вважаються найважливішими інструментами  розвитку економіки, дослідження процесу  ціноутворення в цілому та відносно України, виявлення основних проблем  ціноутворення в економіці України  та надання пропозицій щодо їх вирішення. Як відомо, ціна – це складна економічна категорія, в якій фокусуються практично  всі основні економічні відношення в суспільстві. Ціна опосередковує  всі товарно-грошові відносини. Усі  ціни, які діють в економіці  країни, взаємопов’язані і створюють  єдину систему. Ця система піддається впливу всебічних ринкових факторів, і тому вона знаходиться у неперервному русі і розвитку. Я вважаю, досліджувану тему актуальною на сучасному етапі, бо її вивченню приділяють увагу багато економістів. Безсумнівно, економіка  нашої країни не є стабільною, ми маємо багато проблем з процесами  ціноутворення практично у всіх галузях промисловості. Завдання, які  я ставила перед собою у  процесі вивчення цієї теми: 1) вивчити поняття «ціна» та її основні ознаки; 2) дослідити теоретичні основи ціноутворення; 3) розкрити проблеми державного регулювання процесу ціноутворення; 4) зрозуміти процес цінової політики підприємств; 5) дослідження недоліків ціноутворення в Україні на прикладі газової промисловості. Моя робота складається з таких частин: Вступ, Розділ I, який має назву «Ціна та теоретичні засади ціноутворення» і який надає повну інформацію про теоретичні основі ціни та суть процесу ціноутворення, Розділ II, який називається «Проблеми ціноутворення та шляхи їх вирішення в трансформаційній економіці України» і знайомить з основними недоліками державного регулювання цін та процесів ціноутворення в Україні, Практична частина, в якій вивчається проблема ціноутворення газової промисловості, приводяться …, Висновки, Список використаної літератури. У своїй роботі  я використовувала описовий, порівняльний методи, метод збору та вибірки інформації. Я вважаю  досліджувана мною робота має велике практичне значення, бо може бути використана  при викладанні теми «Ціни та ціноутворення»  вищих навчальних закладах чи спеціалізованих  економічних школах. В економіці будь-якої країни постійно відбуваються зміни, можливо й незначні, але впливові на структуру економіки в цілому, тому потрібно вивчати  основні засади процесів,  які мають безпосередній вплив на функціонування окремих елементів складної економічної системи країни.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

I. Ціна та теоретичні засади ціноутворення.

1.1 Ціна  як інструмент економіки. Її  сутність, структура та функції.

     Ціна  – це економічне поняття, існування  і важливість якого не треба пояснювати і доводити.  З дитячих років, як тільки людині доводиться спостерігати або самому брати участь у купівлі, вона на побутовому рівні сприймає, що таке ціна і яку роль вона відіграє у житті в цілому. В економіці  застосовуються десятки мільйонів  цін. Під єдиним поняттям «ціна» розуміється  безліч різновидів цін, включаючи оптові, роздрібні, регульовані, договірні, вільні, ринкові, державні, контрактні, прогнозні, проектні, лімітні,  світові та ряд  інших. Будучи широко вживаними в  економіці, ціни формуються і діють  у різних економіках по-різному. Ціни, безсумнівно, являють собою тонкий, гнучкий інструмент і  в той  же час досить могутній важіль управління економікою, хоча їхні реальні можливості впливу на економіку і взагалі  на рівень життя зокрема набагато менші, ніж надії, що покладаються на ціни та на ціновий механізм  людьми. У ціновому механізмі потрібно розрізняти і виділяти дві взаємодіючі частини. Це, з одного боку, самі  ціни, їх види, структура, величина, динаміка зміни, з  іншого – ціноутворення як спосіб, правила встановлення, формування нових  цін і зміни діючих. Ціни  і  ціноутворення складають у своїй  єдності ціновий механізм.

 Під загальною поширеною назвою «ціна» розуміється комплекс економічних  понять, що входять в єдину синтетичну категорію. Ціна – це грошове вираження  вартості товару. Ціна є історичною категорією, що виникла і сформувалася в процесі зародження і розвитку обміну. Вже в ході найпростішого  натурального обміну доводиться, по суті використовувати ціни як обмінні  пропорції, що забезпечують еквівалентність  обміну. Структура ціни являє собою  відсоткове відношення окремих складових  елементів ціни в загальному її рівні. Тобто структура ціни характеризує питому вагу її елементів у ціні товару. Так, ціна товару з ПДВ становить 120 %, а собівартість відносно до ціни складатиме, наприклад, 57,7 %, прибуток - 25,3 %, ПДВ -20%. Існують спеціальні види цін. Розглянемо основні з них. Базові – ціни, щодо яких будуть вноситися поправки. Базовими можуть виступати: розрахункові, довідкові, прейскурантні ціни. Трансфертні – передавальні ціни, звичайно нижче оптово-роздрібних. Ці ціни існують всередині транснаціональних компаній при передачі продукту з одного дочірнього підприємства іншому. Демпінгові – ціни, знижені щодо рівня цін на ринку, до якого входить фірма. Світові – визначаються за фірмою-лідером або використовуються середні арифметичні ціни декількох фірм. Чинна (номінальна) – ціна – ціна на сьогоднішній день з урахуванням поточного курсу валют. Національні (внутрішні) ціни – обслуговують національну економіку, зважаючи на особливості галузей національного господарства. Безсумнівно, будучи  значним важелем в економіці, ціна виконує не менш важливі функції. Функція ціни є зовнішнім проявом її внутрішнього змісту. До функцій ціни може бути віднесено тільки те, що характерно для кожної конкретної ціни без винятку. По-перше, облікова функція. Визначається самою суттю ціни, тобто, будучи грошовим вираженням вартості, ціни показують скільки коштує суспільству задоволення конкретної потреби в тій чи іншій продукції. Ціна вимірює, скільки витрачено праці, сировини, матеріалів, що комплектують вироби, на виготовлення товару, характеризує, з якою ефективністю використовується праця. Насамкінець ціна показує не тільки величину сукупних витрат виробництва та обігу товарів, а й розмір прибутку. Стимулююча функція - її значення виявляється у впливі на виробництво та споживання різних товарів. Ціна стимулює виробника через рівень вкладеного в неї прибутку. У результаті ціни сприяють чи перешкоджають зростанню випуску й споживання різних товарів. Стимулювання відбувається шляхом підвищення частки прибутку в ціні, надбавок і знижок з основної ціни. Стимулюючу функцію має така ринкова ціна, яка дозволяє виробнику вигідно продавати свій товар. Стосовно даної функції ефективнішими є ціни, що дають більш високий прибуток порівняно з цінами на інші товари. Стимулююча функція означає, що за допомогою системи цін реалізуються економічні інтереси всіх учасників відтворення й суспільства загалом. Розподільна функція - вона пов’язана з можливістю відхилення ціни від вартості під впливом безлічі ринкових чинників. Ціни виступають інструментом розподілу й перерозподілу національного доходу між галузями економіки, її секторами, різними формами власності, регіонами, фондами нагромадження і споживання, різними соціальними групами населення. Вимірювальна функція – це коли ціна обслуговує обіг товарів і забезпечує реалізацію економічних інтересів усіх відносно самостійних учасників товарного обігу: виробника -  посередника  - споживача. У цій якості вона виступає як кількість грошей (товарів і послуг), що сплачується й отримується за одиницю товару чи послуги. Між різними функціями ціни існує взаємозв’язок, який може бути як взаємодоповнюючим, так і суперечливим.

 Як  вже виявлено, ринкова ціна виконує різні функції. Ціна - це посередник і вимірник при обміні товарів на гроші. Ціна - важливий показник кон'юнктури ринку, чинник рівня, структури і співвідношень попиту і пропозиції, територіального розміщення виробництва. Ціна -  інструмент утворення прибутку і управління ефективністю, чинник оподаткування. Ціна -  це головна складова інфляційних процесів, засіб впливу на інвестиційну політику. Ціна - могутній чинник рівня життя населення, що впливає на ринок труда, об'єм і структуру споживання, рівень реальних прибутків різних соціальних груп. І нарешті, ціна - це знаряддя конкурентної боротьби. 

1.2.Теорії  ціноутворення

     Як  зазначає М.М.Артус :  "ціна є економічним барометром господарського життя, а механізм цін являє собою серцевину ринкового регулювання" [3, 13]. Тому дослідження природи цін та її теоретичних основ є необхідною умовою вдосконалення господарського механізму в ринкових умовах. Основний зміст економічної категорії "ціна" витікає з підходів до процесу ціноутворення. Світовій економічній думці відомі три найбільш поширені підходи до процесу формування ціни (теорії ціноутворення).  Перша теорія ціноутворення – це теорія трудової вартості, яка вперше була розроблена фундаторами класичної політекономії В.Петті, А.Смітом і Д.Рікардо та завершена К.Марксом у середині XIXст. Головне питання цієї теорії полягає у визначенні основи мінових пропорцій, що утворюються при обміні товарів а отже, є основою формування ціни. З класичного визначення, яке дав К.Маркс, ціна – це грошовий вираз одиниці вартості товару, випливає необхідність з'ясування сутності вартості, яка лежить в основі цін на товари та послуги. У процесі історичного розвитку суспільства, а з ним і розвитку товарного обміну, виділився товар, в якому всі інші товари виражають свою вартість. Таким товаром виступають гроші. Саме гроші стають мірою вартості товарів. Вартість – внутрішня основа цін товарів. Вона відображає економічні відносини між суб'єктами господарювання, технічний та організаційний рівень виробництва, рідкісність товару (послуги). Величина вартості виражається в пропорціях обмінюваних товарів (міновий обмін). Ці мінові співвідношення товарів служать міновою вартістю. В процесі історичного розвитку мінова вартість пройшла низку форм вартості, аж до вищої, грошової, форми. Кількість грошей, відданих за певний товар, визначає його ціну. Суспільні відносини, що складаються в процесі виробництва товару та його обміну на ринку, характеризують якісну сторону вартості. Кількісна сторона вартості виражається величиною втіленої в неї абстрактної суспільно необхідної праці. Тому ціна як грошова форма вартості з кількісної сторони відображає витрати абстрактної суспільно-необхідної праці та його виготовлення. З теорії трудової вартості випливає важливий в теоретичному плані висновок про те, що формування вартості ціни здійснюється в сфері виробництва, а проявляється за посередництвом обміну. Тому в основі підходу до формування ціни прихильники теорії трудової вартості вбачають суспільно-необхідні витрати праці. Концепція ціноутворення, побудована на засадах теорії трудової вартості, дає можливість виявити глибинні аспекти економічного змісту категорії "ціна", з'ясувати її об'єктивну основу та характер перетворень і модифікацій. Однак, зважаючи на високий рівень абстракції, дана теорія не спроможна вирішувати конкретних проблем ціноутворення.

     В кінці ХІХ ст. На противагу теорії трудової вартості з'явилась інша –  маржиналістична (гранична) теорія ціноутворення.  Найбільш відомими її представниками були П.Самуельсон, Е.Бем-Баверк, К.Менгер, Ф.Візер, А. Маршалл, У. Джеванс. Головна ідея їхнього підходу полягає у тому, що зведення вартості до витрат ( праці, землі, капіталу) є неприйнятним, тому що не дає змоги врахувати корисність товару. Вартість на їхню думку, визначається суб’єктивною граничною корисністю останньої реальної одиниці певного блага. Якщо благо є в достатній кількості, то якою б не була його сукупна корисність (наприклад, води), корисність останньої одиниці дорівнюватиме нулю. Оскільки немає значення, яку саме одиницю вважати останньою, то нулю дорівнюватиме будь-яка одиниця цього блага. І навпаки, якщо сукупна корисність усіх наявних благ (наприклад, діамантів) не дуже велика, то їхня обмежена кількість робить цінність граничного екземпляра дуже високою. Звідси висновок: останній екземпляр певного блага, що задовольняє «граничну потребу», має і граничну корисність, яка визначає ринкову цінність. Правильність теорії граничної корисності переконливо доводить добре відоме явище «дефіциту». Цінність речі, виробленої з тими самими витратами, що й інші блага, підвищуватиметься залежно від суспільної потреби в ній. Перевищення попиту над пропозицією сприятиме зростанню ціни над вартістю і навпаки.

     Родоначальником нового напряму в теорії цінності і ціни вважають англійського економіста А.Маршалла та українського вченого  М.Туган-Барановського. Основна ідея цієї теорії полягає у необхідності перенесення акценту в дослідженнях економістів із проблеми визначення вартості на аналіз закономірностей взаємодії категорій попиту і пропозиції. Автори неокласичної теорії ціноутворення (теорії попиту та пропозиції) вважали неправомірним надавати вирішального значення при визначенні ціни як теорії трудової вартості, так і теорії граничної корисності. Вони запропонували враховувати в процесі ціноутворення дію ринкових факторів: попиту та пропозиції. Попит і пропозиція є реальним відображенням стану ринкової економіки, де протистоять інтереси господарюючих суб’єктів - покупців та продавців. Способом розв’язання цієї суперечності є формування ринкових цін, що призводить до встановлення ринкової рівноваги між попитом та пропозицією, а, отже, і до відтворення стимулів економічних суб’єктів виробляти і купувати  товари. Ця ситуація можлива і досягається при таких цінах і обсягах товарів, коли кількість тих, хто хоче купити, відповідає кількості тих, хто продає товари. Саме за таких умов утворюється ціна рівноваги. Серед сучасних вчених, економістів, що займаються питанням ціноутворення, панує, по-суті, єдина позиція щодо визначення ціни. Так Цацулін  А.І . [25, 28] відмічає, що ціна в умовах ринкової економіки формується під впливом різних ціноутворюючих чинників шляхом зміни попиту та пропозиції. Автор наукового посібника "Ціни та цінова політика" Тормоса Ю.Г.  відмічає, що ціна – це результат вільних торгів між продавцем і покупцем. [24] Розглянуті теорії не слід протиставляти, адже кожна з них відбиває різні сторони економічного життя, і всі вони справляють вплив на цінність товару. Більше того, життя довело, що цінність товару інтегрує в собі різноманітні фактори, в тому числі витрати живої й уречевленої праці, ступінь корисного ефекту, попит і пропозицію, тощо. 

     1.3.  Суть процесу ціноутворення. 

     Ціноутворення – це процес встановлення цін на товари та послуги. При ринковому  ціноутворенні реальний процес формування цін відбувається не на виробництві, не на підприємстві, а у сфері  реалізації продукції, тобто на ринку  під дією попиту і пропозиції, товарно-грошових відносин. Ціна товару та його корисність проходять перевірку ринком і  остаточно формуються на ринку. Кожна  фірма ставиться до проблем ціноутворення  по-своєму.  В дрібних фірмах ціни зазвичай встановлюються головним керівником. У великих компаніях проблемами ціноутворення, як правило, займаються керівники середнього рівня. Однак  і тут керівництво подає загальні установки, формує цілі політики цін, затверджує ціни, запропоновані керівництвом нижчих ешелонів.  У галузях, де фактори  ціноутворення відіграють вирішальну роль (аерокосмічна промисловість, залізниці, нафтодобувна промисловість), фірми  часто створюють відділи цін, які розробляють ціни або допомагають  робити це іншим підрозділам.

     Процес  ціноутворення здійснюється на основі методології. Методологія ціноутворення  – це сукупність найбільш загальних  правил формування ціни, пов’язаних в  основному з макроекономічними  особливостями господарської системи, а також із різними сферами  ціноутворення. У зв’язку з цим  методологічні принципи можуть бути загальними як для економіки в  цілому, так і для групи суміжних галузей, виробництв.  Загальні методичні  правила визначаються законодавчими  органами країни. Ці правила стосуються переліку витрат, що включають до собівартості як розрахункову основу ціни і порядку  відображення в ціні елементів прибутку. Останній у найзагальнішому вигляді  являє собою суму прибутків, необхідну для нормальної роботи підприємства, і податків, які включаються в ціну. Методологія процесу ціноутворення єдина для будь-якої системи незалежно від того, хто її встановлює, періоду дії, сфери діяльності підприємства. На основі методології виробляється політика ціноутворення підприємства, а також його стратегія. Найважливішими елементами методології ціноутворення є принципи ціноутворення: 1) науковість; 2) цільова спрямованість; 3) безперервність; 4) єдність процесу ціноутворення. В умовах адміністративного регулювання економіки всі елементи ціни виступають у формі нормативів, встановлених керуючими органами. В умовах ринкової економіки ціна не є нормативом. Основний масив цін представлений вільними цінами, використовувані разом з ними регульовані ціни не ідентичні фіксованим адміністративним  цінам. Ступінь свободи, важелі цінового регулювання неоднакові і залежать від специфіки конкретної галузі і виробництва. Це методичний аспект ціноутворення. Із поняттям «методологія ціноутворення»  пов’язують таку категорію, як модель ціни. Модель ціни – це найбільш принципова форма виразу ціни як економічної категорії. Вона, як і методологія ціноутворення, визначається у першу чергу типом господарської системи. Тип господарської системи, пов’язана з ним методологія ціноутворення, модель ціни – ось вихідні умови, що визначають цінову поведінку учасників господарського процесу. Механізм ціноутворення в умова ринкових відносин проявляється через ціни, їх динаміку, які формують два важливих фактори – стратегічний і тактичний. Стратегічний фактор проявляється тоді, коли ціни утворюються на основі вартості товарів. Навколо вартості постійно відбуваються коливання цін. Процес  цей дуже складний. Тактичний фактор виражається в тому, що ціни на конкретні товари формується під впливом  кон’юнктури ринку.