Призначення нормування праці як галузі

    1) підвищення ступеня використання норм праці в планово-економічній роботі підприємств;

    2)   поліпшення якості і забезпечення рівнонапруженості норм праці;

    3)  забезпечення правильності застосування норм і нормативів з праці в процесі планування  трудової діяльності   підприємств.

    Таким чином, в ринкових умовах господарювання точність і обґрунтованість управлінських рішень  все більше починає залежати від якості використовуваних на всіх рівнях планування норм і нормативів з  праці. Це обумовлює підвищення вимог до стану і організації нормування праці на кожному підприємстві,  незалежно від організаційно-правової форми та виду діяльності. Використання системи нормування праці,  притаманної плановій економіці, не завжди прийнятне для приватних підприємств. Деякі керівники  вітчизняних підприємств взагалі відмовляються від  нормування праці своїх робітників, що в більшості випадків призводить до розвитку негативних тенденцій в діяльності очолюваних ними підприємств,  зростанню соціальної напруги. 

    Перехід підприємств України на ринкові відносини потребує подальшого удосконалення системи   нормування праці з урахуванням вітчизняного і зарубіжного досвіду, відновлення розробки і перегляду  міжгалузевих і галузевих нормативів трудових витрат. Тому розробка напрямків удосконалення системи  нормування праці на підприємствах різноманітних форм власності залишається досить актуальною. Сучасні  вимоги до нормування праці полягають в розширенні сфери застосування трудових норм і нормативів з праці та посиленні їх взаємодії з планово-економічною діяльністю підприємств. Умовами забезпечення вітчизняних підприємств якісними та прогресивними нормативними матеріалами з праці є наступні:

    1) постійне удосконалення методичної бази розробки нормативів праці, методів  і прийомів  нормування праці;

    2)   відновлення системи розробки і перегляду міжгалузевих і галузевих нормативів трудових  витрат та забезпечення ними підприємств за їх замовленнями;

    3) удосконалення організації нормування праці на рівні підприємств, підвищення відповідальності  адміністрації за стан нормування праці на підприємстві.

    По  мірі  розвитку  ринкових  відносин  питання  нормування  праці  все  в  більшій  мірі  пов’язуються  з  соціально-економічними  і  соціально-психологічними  аспектами  управління,  так  як  проблема  підвищення  ефективності  використання  праці  персоналу  залишається  однією  з  найбільш  важливих.

    Для  підприємця  необхідний  точний  облік  і  контроль  затрат  виробництва,  в  тому  числі  на  трудові  ресурси,  а  також  підвищення  продуктивності  праці  всіх  категорій  працюючих  перш  за  все  за  рахунок  максимально  раціонального  використання  робочого  часу.  Ці  цілі  досягаються  за допомогою  нормування  праці.

    В  будь-якому  суспільстві  є  дві  сторони  існування  -  виробництво  і  споживання.  У  зв’язку  з  цим  існує  дві  задачі  -  виробництво  продукції  з  мінімальними  затратами  праці  й  розподілення  її  між  членами  суспільства.

    Щоб  керувати  підприємством (організацією),  необхідно  знати  планові  і  фактичні  затрати  праці  і  матеріальні  витрати  на  одиницю  продукції  за  основними  елементами  собівартості.  Отримати  ці  дані  можливо  за  допомогою  нормування  праці.  Складання  планових  норм  затрат  праці  на  одиницю  продукції  з  фактичними  нормами  дає  можливість керівнику знаходити резерви для підвищення ефективності  виробництва.

    Норми  праці  встановлюють  необхідні  затрати,  а також  результати  праці.  Причому  норми  праці  повинні  відповідати  найбільш  ефективному  використанню  трудових  і матеріальних  ресурсів  відповідних  виробничих  підрозділів. 
 

3. Етичні  аспекти  нормування  праці.

    Невмотивоване збільшення норм виробітку призводить до економічних і політичних колізій. Спроби підвищення продуктивності при необґрунтованих   нормах   на морально і фізично зношеному обладнанні зумовлюють нехтування правилами техніки безпеки та охорони праці, що в результаті призводить до підвищення аварійності, загибелі людей та матеріальних  збитків, що майже щодня відбувається, наприклад, на шахтах Донбасу.

    Але крім   об’єктивних  економічних чинників, пов’язаних із нормуванням і продуктивністю  праці, існують ще  й морально-етичні аспекти взаємодії цих процесів:

1. Підвищення  продуктивності праці і підвищення норм виробітку не завжди  пов’язані в етичному плані:

• якщо зростання продуктивності пов’язано із зменшенням втрат робочого часу як з вини робітника, так і з організаційно-технічних причин, тоді зростання продуктивності і зростання норм виробітку співпадають;

• якщо не створюють організаційно-технічних умов для зростання продуктивності, а втрати часу відсутні, то і передумови до перегляду норм відсутні.

    2.    Взаємодія нормувальника і робітника під час проведення спостережень і  розрахунків, що передують впровадженню нових норм. Тобто нормувальник повинен оцінити раціональність трудових дій робітника, внести корективи в організацію робочого місця, режиму праці та регламентованих перерв. Особлива увага звертається на правильну оцінку психологічних чинників, що визначають тривалість регламентованих перерв. 
Важливим чинником цієї   взаємодії є створення умов для скорочення витрат часу на підготовчо-заключні роботи та обслуговування робочого місця.

    Визначені режими роботи обладнання необхідно співвідносити з їх технічними характеристиками та застосуванням відповідних пристроїв, а також трудових прийомів, що сприяють підвищенню продуктивності праці.

    Наукової  обґрунтованості економічних норм неможливо досягти без урахування психологічних і етичних факторів, які виявляються у діалозі між нормувальником і виконавцем норм. Такий діалог сприяє формуванню гнучкої системи зворотних зв’язків між всіма учасниками трудового процесу, а при поєднанні оптимальних організаційно-технічних  умов праці з психологічними складовими нормо утворюючих чинників ще й дозволяє уникнути негативного впливу мотиваційних відмінностей між працівниками.

    Психологічно-етична складова економічної норми є визначальною для стимулювання виконавця до підвищення продуктивності своєї праці, адже «законсервована» норма не є стимулом до такого підвищення. А норма, що враховує конкретні оптимальні організаційно-технічні умови виконання робіт дає підстави для творчого пошуку у самого виконавця, оскільки він вбачає у цьому стимул для підвищення своєї  кваліфікації, а, отже, збільшення винагороди за свою працю.

Висновки.

    Нормування  праці  -  явище  соціальне.  Воно  породжене  розвитком  виробництва  і  науки  і  підпорядковане  об’єктивним  економічним  законам  того  способу  виробництва,  на  основі  і  в  межах  якого  воно  існує.

    Сучасне нормування праці в Україні поєднало в собі у процесі еволюції всі досягнення   європейської, американської і російської  наукової думки та багатовікової практики підприємств  різних видів діяльності, шляхом природного добору відкинуло ті елементи нормування праці, які  мають обмежене використання у практиці господарювання суб’єктів підприємницької діяльності та забезпечило поступ у розвитку науково-обґрунтованих норм та гуманізації праці. Сьогодні при  нормуванні праці в Україні закладаються умови, які повинні зацікавлювати і задовольняти робітників  і роботодавців, використовувати здібності та майстерність, а також створювати європейські умови  праці й навчання. Тому вирішення проблем з нормування праці забезпечить інноваційний розвиток економіки  України.

    Нормування  праці  - це самостійна  наукова  дисципліна;  галузь  наукових  знань  як  відносно  автономна  частина  науки  з  організації  праці.

    Нормування праці полягає у встановленні об'єктивно необхідних витрат і результатів праці за елементами трудового процесу. Велике значення нормування праці для забезпечення ефективності діяльності підприємства виділило цей розділ економіки праці в окрему науку, проте в загальному курсі економіки праці розглядаються принципи і методи встановлення витрат праці, врахування її результатів, пошуку оптимальних співвідношень між чисельністю персоналу різних груп та категорій і кількістю обладнання. Ці проблеми частково вивчаються також науковою організацією праці, охороною праці.

    Нормування  праці  призначене  для встановлення  стандартного  часу  на  виконання різних  видів робіт,  оптимізації технологічних трудових  процесів,  вирішення  задач  планування  праці.  Причому  нормування  праці  повинно  бути  достатньо  диференційованим,  логічно  побудованим,  простим  і  зручним  для  використання  при різноманітних видах виробничих  процесів.

    З урахуванням тісного взаємозв’язку між нормуванням та плануванням праці, а також між  ефективністю виробничого планування та загальними економічними результатами діяльності підприємств,  актуальним є  вирішення завдання покращення загального стану  нормування та  якості діючих норм праці. В результаті вирішення цієї проблеми нормування праці зможе  повною мірою виконувати всю сукупність притаманних йому функцій, а саме: бути основою планово-економічних розрахунків поточного, перспективного та прогнозного характеру, вихідною базою обліку  витрат і результатів виробництва, основою раціональної організації виробництва і праці, засобом забезпечення оптимального співвідношення між мірою праці та рівнем її оплати. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Список  використаної  літератури

1. Абрамов В.М., Данюк В.М., Гриненко А.М. та ін. Нормування праці. - К., 1995.
2. Бабенко А.Г. Организация производства на предприятии. – Экономика предприятия: Учебное пособие. – Севастополь, КИЭХП, 2006. – с.104-118.
3. Багрова І.В. Нормування праці: Навчальний посібник. – Дніпропетровськ: Видавництво ДУЕП, 2002. – 212 с.
4. Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці: Навчальний посібник. – К.:Знання-Прес, 2002. – 313 с.
5. Буряк П. Ю., Карпінський Б. А., Григор’єва М. І. Економіка праці й соціально-трудові відносини: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 440 с.
6. Вітвіцький В.В. Основи формування нормативних систем в агропромисловому комплексі України. – К.: НДІ «Украгропромпродуктивність», 2006. – 334 с.
7. Генкин Б. М. Организация, нормирование и оплата труда на промышленных предприятиях: Учеб. для  вузов.– М.: Изд-во НОРМА, 2007.– 464 с.
8. Грішнова О. А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки.– К.: Знання,  2001.– 254 с.
9. Дзюба С. Г., Гайдай І. Ю. Нормування праці в вітчизняній і міжнародній економіці.– Донецьк: ТОВ  “Юго-Восток, ЛТД”, 2005.– 172 с.
10. Данюк В.М., Г.О. Райковська Нормування праці. Зб. завдань і вправ: Навч.посібник./За. ред.В.М..Данюка.-К.:КНЕУ,2006.-268с.
11. Дячун О.В. Організація, нормування та оплата праці. Навчальний посібник. – Львів, 2001. –220 с.
12.   Єрьоменко В.О.,Рижиков В.С., Коваленко Г.О. Основи нормування праці: Навчальний посібник. – К.: Тов. "Видавництво Дельта", 2006. – 288 с.
13. Коропецький І. С. Українські економісти ХІХ століття та західна наука.– К.: Либідь, 1993.– 192 с.
14.   Практикум по экономике, организации и нормированию труда. - М.: Экономика, 1991.
15.   Ротань В.Г.  та  ін. Науково-практичний  коментар  до законодавства  України  про  працю/  В.Г.  Ротань,  І.В. Зуб,  Б.С.  Стичинський.  -  8-ме  вид.,  доп.  і  перероб.  -  К.:  А.С.К.,  2008.  – 944с
16.   Туган-Барановський М. І. Основи політичної економії / Наук. ред., автор передм. і вступ. ст. С. М. Злупко.– Л.: Вид. центр Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка, 2003.– 628 с.
17. Чернов В.І.,  Оленич Є. І.  Нормування праці: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / За ред. Є. І. Оленич. — К.: КНЕУ, 2000. — 148 с.
18.   Вакулін В.О., Лукомський О.М. Застосування системи нормативів при нормуванні ремонтних робіт у цукровій промисловості. – «Економіка АПК», №8, 2007. – с.81-84.
19.   Зубкова А., Сушкина А. Ещё раз о необходимости и задачах возрождения нормирования труда // Рос. экон. журн.– 2006.– № 7–8.– С. 100–103.
20. Карпычев А. Нестандартный Гастев // Стандарты и качество.– 2004.– № 9.– С. 19–22.