Приватизація і фондовий ринок в Україні

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Київський національний економічний  університет ім.. В. Гетьмана

Кафедра міжнародних фінансів

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

за темою:

«Приватизація і фондовий ринок в Україні»

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка 11 групи

спец.6503, 4 курсу

Шелест А.Ю.

Прийняв:

Зінченко Ф.А.

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2013

 

План

 

Вступ……………………………………………………………………………..……3

Розділ 1. Приватизаційні процеси в Україні……………………………………….4

Розділ 2. Роль фондового ринку в приватизації в Україні…………………..…….6

Розділ 3. Основні наслідки приватизації……………………………….….……….9

Висновки……………………………………………………………………………..15

Список використаних джерел………………………………………………...…….16

 

 

 

 

 

Вступ

У XX ст. відбулися суттєві зміни форм власності в Україні. Вони викликані необхідністю переходу до ринкової економіки. Як відомо, економіка України довгий час формувалась як державна. Унаслідок цього держава стала монопольним розпорядником більше 90% виробничих фондів і готової продукції. Після розпаду СРСР почався процес ліквідації монополії держави (в тому числі у сфері власності), почалися трансформаційні процеси. Трансформація власності – складна і багатогранна проблема. Складність полягає в тому, що під час формування нової економічної системи необхідне обґрунтування нових форм власності, що змінюються, їх ефективності та розвитку. Адже ефективне використання власності скорочує шлях до реальної економічної свободи, відтак потреба пошуку найефективніших способів зміни й удосконалення форм власності набуває ключового значення. Історія пошуку шляхів трансформації державної власності та різних форм приватної власності – основи підприємницької діяльності – привела до появи цивілізованого способу перерозподілу власності – приватизації.  Головні напрямки ринкової трансформації державної власності та новостворених форм господарювання, які відбувалися в Україні  – це роздержавлення та приватизація.

Все ж, досліджуючи трансформацію  відносин власності, ми переважно розглядаємо  приватизацію, тому що вона стала фактично єдиним блоком макроекономічних реформ, які здійснювалися відносно динамічно.

 

Розділ 1. Приватизаційні процеси в Україні

В Україні об’єктами  масової приватизації були майно  державних підприємств, державний  житловий, земельний фонди. Певна  частина державного майна була приватизована  безоплатно (шляхом видачі громадянам приватизаційних сертифікатів). Великі та середні підприємства приватизовувались через перетворення їх в акціонерні товариства. Акції продавалися на аукціонах в обмін на майнові сертифікати, за гроші, під інвестиційні зобов’язання тощо. Малі виробничі об’єкти (магазини, майстерні, кафе) приватизовувались за викуп або шляхом продажу з аукціону.

Державні підприємства змінювали форму власності 2 шляхами: приватизації або комерціалізації. Приватизація означає передачу прав власності на підприємство фізичним або недержавним юридичним особам, а комерціалізація – це перетворення підприємства на самостійну господарську одиницю, яка цілком самостійно відповідає за результати своєї підприємницької діяльності.

Всі вищезазначені процеси  супроводжувалися суперечностями, соціальними загостреннями, вони потребують значних матеріальних, фінансових, організаційних, інтелектуальних зусиль. Однак на думку Бєляєва О.О., послідовне і рішуче проведення таких заходів врешті приведе до трансформації перехідної економіки в змішану економіку стабільного соціально орієнтованого суспільства.

Національний  інститут стратегічних досліджень констатує, що приватизація держмайна стала одним з наріжних каменів соціально-економічних реформ в Україні. Її роль у формуванні підвалин ринкової економіки, створенні критичної маси ефективних приватних власників є незаперечною. Проте, завдання приватизації досить часто звужуються до суто фіскальних, а непослідовність та непрозорість приватизаційних процесів, їх значна політизація надають підґрунтя для неоднозначної оцінки з боку експертів, політиків, представників громадянського суспільства, створюють передумови для політичного протистояння, що, зрештою, перешкоджає формуванню коректної приватизаційної стратегії.

Як наслідок, перебіг приватизаційних процесів в Україні характеризувався неефективною державною політикою у сфері приватизації.

Приватизаційні  процеси в Україні значно пожвавилися  у 2004-2005 роках (табл..1). Це пов’язано  з тим, що утримання збиткових  підприємств будо невигідним державі та вимагало значних бюджетних коштів. Тому був прийнятий план приватизації на 2005-2006 роки, згідно з яким приватизації підлягали 530 підприємств. Проте приватизація не принесла очікуваних результатів, адже приватизація сама по собі не сприяла підвищенню ефективності роботи приватизованих підприємств. Відтак після 2005 року процеси приватизації значно скоротилися.

Таблиця 1.1. Надходження  від приватизації в Україні, млрд. грн.

Рік	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Надходження	9,50	20,60	0,50	0,40	0,48	0,80	0,51	11,8

В 2011 році надходження від приватизації знову зросли, в процесі приватизації змінили форму власності 1376 об’єктів, з яких державних – 173, комунальних – 1203 об‘єкта. Проте основним джерелом надходження став продаж «Укртелекому», від якого надійшло 10,5 млрд гривень.

З початку процесу приватизації на 1 січня 2012 р. реформовано 127260 об’єктів, з яких більше ніж три чверті (98481 об’єктів) належали до комунальної форми власності, інші (28779 об’єктів) – до державної.

Протягом 9 місяців 2012 року від продажу державного майна та надходжень, безпосередньо пов’язаних з процесом приватизації, перераховано до загального фонду державного бюджету 5 351,05 млн грн, що становить понад 53 % річного планового завдання.

Рисунок 1.1. Розподіл реформованих об’єктів за категоріями станом на 1 січня 2012 року

 

Розділ 2. Роль фондового ринку в приватизації в Україні

Стан вітчизняного ринку  цінних паперів характеризується постійним  зростанням обсягів емісій та зміною їх структури на первинному ринку. Найбільш питому вагу серед цінних паперів, що емітуються, становлять акції та векселі. Темпи зростання векселів випереджують темпи зростання акцій. Векселі – найпопулярніший фінансовий інструмент в умовах відсутності у підприємств обігових коштів. Емісія векселів не потребує попереднього погодження з державними органами та державної реєстрації. Емітувати вексель може будь-яка юридична особа. Таке зростання випуску векселів пояснюється збільшенням дебіторської та кредиторської заборгованості і зростанням значення векселів як засобу розрахунків.

В Україні, на відміну  від країн із розвинутою економікою, переважає позабіржовий ринок, що стало  наслідком приватизаційних процесів попередніх років. Використання цінних паперів як символ володіння капіталом  є необхідною умовою реформування відносин влади у суспільстві. Розвиток фондового ринку в Україні та поглиблення приватизаційних процесів призвели до того, що в Україні функціонують кілька тисяч акціонерних товариств і налічуються тисячі власників акцій. Фондовий ринок в Україні за часи його становлення пройшов декілька етапів розвитку. Зокрема, перший етап пов'язаний з прийняттям законодавчих нормативних документів – «Про господарські товариства», «Про цінні папери та фондову біржу», Закону «Про приватизаційні папери», Положення про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, про застосування векселів у господарському обороті України.

Але це був етап, коли ще не відбувалася масова приватизація, не було напрацьованих державних регуляторних механізмів. До того ж не було необхідних фахівців, які могли професійно вести менеджмент у створенні цього фінансового сектора інвестиційної діяльності. Не була до цього підготовлена юридична база та виконавчі структури. Утворювальні акціонерні товариства формувалися як закриті, акції яких не виходили на публічні торги. Цей етап проходив майже включно по 1995р. починаючи з 1995 – 1996рр. почався другий етап становлення фондового ринку.

У країні розпочалася  масова сертифікатна приватизація. Вона продовжувалася до 2000р. За цей період практично були сформовані державні регулятори діяльності структур фондового ринку. Утворювалися суб’єкти господарської діяльності (ВАТ, ЗАТ), суб’єкти підприємницької діяльності тощо. У 1995р. Постановою ВР України була схвалена Концепція функціонування та розвитку фондового ринку України (1995р.), Закон «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (1996р.), Указ Президента «Про державну комісію з цінних паперів та фондового ринку» (1997р.), Програми приватизації тощо.

 Державна комісія  з цінних паперів та фондового  ринку за цей період напрацювала  регуляторні механізми своєї  діяльності та діяльності різних  підприємницьких структур на  ринку цінних паперів та фондовому  ринку. Таким чином другий етап розвитку фондового ринку – це період активних утворюючих заходів законодавчого та організаційно-виконавчого спрямування. Третій етап формування фондового ринку в Україні припадає на післяприватизаційний період, коли приватизація перейшла до грошової. Напрацьовані законодавчо-нормативні механізми та кадрове забезпечення, посилення регуляторного та організаційно-контролюючих важелів управління суб'єктами підприємницької діяльності на фондовому ринку і роботи з акціонерними товариствами. За минулі роки (1996-2004) по даних на початок року загальна вартість цінних паперів зросла з 2 млрд. грн. до 67,5 млрд. грн. Вартість акцій за емісію зросла з 0.7 млрд. у 1996 р. до 42,1 млрд. грн. на початок 2004 року. Але в структурі вартості цінних паперів майже третина припадає на векселі.

Понад 55% угод на ринку  цінних паперів укладається з  векселями, що дає підстави до висновку про занадто низьку ліквідність  ринку цінних паперів та недосконалість механізмів монетарної політики і зв'язку з фондовим ринком. За роки ринкової трансформації економіки України фондовий ринок пройшов певні етапи свого становлення, отримав певне інституціональне забезпечення, проявилися його особливості, а також окреслились напрями його подальшої розбудови.

На сучасному етапі розвитку економіки України перед фондовим ринком необхідно поставити нові завдання, орієнтовані на вирішення проблеми забезпечення економіки інвестиційними ресурсами. На попередніх етапах становлення фондового ринку України організований фондовий ринок виконував вузькі та специфічні функції – був одним з технічних засобів під час проведення приватизації державних підприємств.

Завдяки цьому в Україні  виник первинний ринок, проте  з специфічними характеристиками –  він використовувався лише у приватизаційних процесах, водночас як первинне розміщення акцій практично не відбувалося. Такий первинний фондовий ринок не забезпечував підприємства реальними інвестиційними ресурсами. Значна частина емісій акцій підприємствами не пов’язана з залученням інвестицій. За сучасних умов функція перерозподілу прав власності поступово вичерпує своє первинне значення – приватизація вже забезпечила виникнення критичної маси приватних власників, що забезпечує незворотність ринкових реформ. Однак у цілому фондовий ринок відігравав незначну роль у реальному зростанні вітчизняної економіки. Проте, за подальшої лібералізації економічної політики та глибшої світової інтеграції потреба у розвинутому фондовому ринку ставатиме все відчутнішою.

Основним завданням  фондового ринку на даному етапі трансформації економіки України має бути мобілізація тимчасово вільних коштів населення та господарюючих суб’єктів, перерозподіл цих коштів у ті сектори економіки, що потребують додаткового фінансування для подальшого розвитку. Необхідно переорієнтувати фондовий ринок з функції перерозподілу прав власності під час приватизаційних процесів на акумулювання та перерозподіл інвестиційних ресурсів. На відміну від акумулювання та перерозподілу грошових коштів через банківську систему, фондовий ринок орієнтується на перерозподіл довготермінових грошових ресурсів,  які спроможні забезпечити процес розширеного відтворення. Крім того, ресурси, залучені за допомогою фондового ринку, є дешевшими, ніж банківські. Фондовий ринок має бути альтернативним джерелом інвестиційних ресурсів і конкурувати з банківською сферою, забезпечуючи економіку відносно дешевими та довгостроковими фінансовими ресурсами.

 

 

Розділ 3. Основні наслідки приватизації

Порівнюючи окремі складові сертифікатної приватизації у країнах  Центрально-Східної Європи та в Україні, автор виділяє її слабини, унаслідок яких результативність приватизації знижувалася:

• неможливість використання приватизаційного сертифікату частинами;
• наявність кількох видів сертифікатів, що ускладнило процес приватизації;
• сертифікати були лише титулами власності, тому не змогли забезпечити ані припливу інвестицій, ані запровадження ефективного механізму контролю за приватизованим підприємством;
• незважаючи на те, що приватизаційні майнові сертифікати були іменними, в Україні розвинувся їх неофіційний обіг, отже і механізми використання.